Постанова

від 10.04.2017 по справі 910/24994/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2017 р. Справа№ 910/24994/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка В.О.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.

за участю представників сторін:

від ПАТ „ВіЕс Банк": Левченко В.І. - довіреність № 1945/02 від 17.01.17

Жук Р.С. довіреність № 1410 від 14.12.15

від ДП з 100% іноземною інвестицією „Альт-Інвест":

Загородня Д.М. - довіреність № б/н від 14.01.16

від ДП з 100% іноземною інвестицією „Союзконтракт Інвестмент":

Лазоренко Ю.О. - довіреність № б/н від 02.03.15

ліквідатор, арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. - свідоцтво №149 від 18.02.2013

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ВіЕс Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року

у справі № 910/24994/15 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертехніка"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року у справі № 910/24994/15, серед іншого, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута станом на 22.12.2016 року, ліквідовано банкрута - ТОВ „Інтертехніка" як юридичну особу в зв'язку з банкрутством, провадження у справі № 910/24994/15 припинено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду ПАТ „ВіЕс Банк" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ліквідатора ТОВ „Інтертехніка" арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідацію ТОВ „Інтертехніка", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Пантелієнка В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.03.2017 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшли доповнення до апеляційної скарги, а від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. - відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Ухвалою суду від 06.03.2017 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та оголошено у справі перерву до 20.03.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшло клопотання про фіксацію судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке колегією суддів задоволено.

Ухвалою суду від 20.03.2017 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 03.04.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 03.04.2017 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 10.04.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України.

Представники скаржника в судовому засіданні 10.04.2017 року вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ліквідатора ТОВ „Інтертехніка" арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідацію ТОВ „Інтертехніка".

Представники ДП з 100% іноземною інвестицією „Альт-Іінвест", ДП з 100% іноземною інвестицією „Союзконтракт Інвестмент" та ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року - без змін.

За клопотанням скаржника у відповідності до ст. 81-1 ГПК України фіксування судового процесу здійснювалося з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

10.04.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ „ВіЕс Банк" підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута станом на 22.12.2016 року - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заявленого ліквідатором клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, заявник звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ „Інтертехніка".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року порушено провадження у справі № 910/24994/15 про банкрутство ТОВ „Інтертехніка", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. Попереднє засідання призначено на 14.12.2015 року.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду першої інстанції від 14.12.2015 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ „Інтертехніка" на загальну суму 157 180 803,91 грн., до якого, в тому числі, окремо включено вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, а саме: ПАТ „ВіЕс Банк" на суму 65 119 441,34 грн. та Малого приватного підприємства „Калина" на суму 78 968,14 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 року боржника визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

Повідомлення про визнання боржника банкрутом оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 19.02.2016 року за № 28435.

28.12.2016 року до Господарського суду міста Києва на затвердження надійшов звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута та клопотання про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками ліквідаційної процедури.

На засідками розгляду поданого на затвердження звіту ліквідатора, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року у справі № 910/24994/15, серед іншого, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута станом на 22.12.2016 року, ліквідовано банкрута - ТОВ „Інтертехніка" як юридичну особу в зв'язку з банкрутством, провадження у справі № 910/24994/15 припинено.

Приймаючи вищевказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором були виконані всі дії, спрямовані на пошук та виявлення майна банкрута, а також відсутністю майнових активів банкрута для задоволення вимог кредиторів.

ПАТ „ВіЕс Банк" з даною ухвалою суду не погодився, та в апеляційній скарзі посилається на передчасність затвердження звіту ліквідатора з огляду на неподання останнім доказів вжиття заходів щодо закриття казначейського рахунку та рахунку у ПАТ „Укрінбанк", а також відсутністю доказів включення до ліквідаційної маси ТОВ „Інтертехніка" чотирьох патентів на промислові зразки.

Крім того, скаржник також зазначає, що ліквідатором були створені умови через які ПАТ „ВіЕс Банк" не змогло взяти участь у другому повторному аукціоні з продажу майна ТОВ „Інтертехніка", а спірний аукціон з продажу майна боржника по лоту № 2, який відбувся 02.12.2016 року, проведений з порушенням законодавства, оскільки станом на дату його проведення існувала ухвала Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 року у справі № 910/21925/16 про забезпечення позову, якою до вирішення спору по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили заборонено ТОВ „Універсальний торговий дім „Меркурій" вчиняти дії щодо організації та проведення другого повторного аукціону в процедурі банкрутства ТОВ „Інтертехніка", який призначено на 02.12.2016 року, з продажу лоту № 2.

Інші доводи скаржника в обґрунтування поданої апеляційної скарги зводяться до того, що ліквідатором визначено організатора аукціону з продажу майна банкрута - ТОВ „Універсальний торговий дім „Меркурій" за відсутності у нього необхідного досвіду проведення аукціонів, визначеного Законом про банкрутство, а також встановлення обставин заінтересованості організатора аукціону стосовно ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

Як зазначає апелянт, наразі в апеляційному порядку з наведених підстав переглядається законність проведення другого повторного аукціону з продажу майна ТОВ „Інтертехніка" по лоту № 2, який відбувся 02.12.2016 року, а відтак визнання спірного аукціону недійсним стане наслідком передчасність затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, оскільки вплине на подальшу процедуру ліквідації банкрута.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали, колегія суддів вбачає підстави для її скасування з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства відповідну інформацію для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 46 Закону про банкрутство, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

З поданого ліквідатором звіту, а також наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що в ході проведення ліквідаційної процедури ТОВ „Інтертехніка" арбітражним керуючим Кучаком Ю.Ф. вживались заходи щодо виявлення майнових активів боржника. Зокрема, останнім були направлені запити до повноважних органів про надання інформації щодо наявності у банкрута майнових активів.

У відповідь на направлені запити:

- листом від 03.12.2015 УДВС ГТУЮ у м. Києві повідомило ліквідатора про наявні виконавчі провадження боржником у яких виступало ТОВ „Інтертехніка";

- листом від 20.04.2016 року № 8744 УДВС ГТУЮ у м. Києві повідомило ліквідатора, що виконавчі провадження боржником у яких виступає ТОВ „Інтертехніка" в Управлінні відсутні;

- листом від 01.04.2016 року № 11/3278 Головне управління Держпраці у Київській області та місту Києву повідомило ліквідатора, що за боржником не значаться великотоннажні автомобілі, технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації у вулично-дорожній мережі, трубопроводах, об'єктах нафтогазового комплексу, ділянок надр, наданих для експлуатації та будівництва підземних споруд;

- листом від 23.03.2016 року № 10/26-39/2303/05 Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві повідомив ліквідатора, що банкруту 06.04.2005 було видано дозвіл на виконання будівельних робіт торгово-розважального та житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. 10-б мікрорайон житлового масиву Позняки на вул. Срібнокільській, 3;

- листом від 01.04.2016 року № 09/01/7521 Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку повідомила ліквідатора, що боржник не значиться серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів;

- листом від 12.11.2015 № 21.1.19-17247 Державіаслужба повідомила ліквідатора, що за боржником повітряні судна не зареєстровані;

- листом від 22.03.2016 року № 1616/20/15-16 Укртрансбезпека повідомила ліквідатора, що за боржником плавзасобів великого та малого флоту не зареєстровано;

- листом від 12.11.2015 № 01-11/5190 Державна інспекція сільського господарства в м. Києві повідомила ліквідатора, що за боржником немає зареєстрованої запитуваної техніки;

- листом від 16.03.2016 року РСЦ в м. Києві МВС України повідомив ліквідатора, що за банкрутом транспортні засоби не зареєстровані;

- листом від 28.03.2016 року № 33-26-7777.2-4465/2-16 ГУ Держземагенства у м. Києві повідомило ліквідатора, що за боржником на праві оренди рахується земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. 10-б мікрорайон житлового масиву Позняки на вул. Срібнокільській, 3;

- листом від 05.04.2016 року № 23-07/548-7 Головне управління регіональної статистики м. Києва повідомило ліквідатора, що боржник не значиться засновником суб'єктів господарської діяльності;

- листом від 28.03.2016 року № 2199/10/26-70-07 Київська митниця ДФС повідомила ліквідатора, що банкрутом митне оформлення товарів не здійснювалося;

- листом від 07.07.2016 року № 01-11/1145 Державна інспекція сільського господарства у м. Києві повідомила ліквідатора, що за банкрутом сільськогосподарська техніка не зареєстрована;

- відповідно до витягів з Державного реєстру патентів України на винаходи, Державного реєстру патентів України на корисні моделі, Державного реєстру патентів України на промислові зразки, Державного реєстру України топографій інтегральних мікросхем, Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, Державного реєстру України назв місць походження та географічних зазначень походження товарів і прав на використання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів, Реєстру організацій колективного управління, Реєстру уповноважених організацій колективного управління, Реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення, станом на 17.12.2016 року за банкрутом права інтелектуальної власності не зареєстровані.

28.11.2016 року ліквідатором банкрута отримано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відповідно до змісту якого у власності банкрута значиться рухоме майно, передане в заставу МПП „Калина".

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 17.11.2015 № 47804554 у власності боржника рахується цілісний майновий комплекс, який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Срібнокільській, 3г та рахувалося майно, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Срібнокільській, 3а, 3б, 3в.

Ліквідатором банкрута встановлено, що нерухоме майно, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Срібнокільській, 3а, 3б, 3в, було реалізовано банкрутом у 2014 році, тобто більше як за один рік до порушення провадження у даній справі, що підтверджується договорами купівлі-продажу від 17.09.2014 року.

Крім того, ліквідатором банкрута виявлено п'ятдесят вісім одиниць рухомого майна банкрута, з яких п'ятдесят дві одиниці - заставне майно.

13.04.2016 року ліквідатором банкрута направлено запити до ПАТ „Сбербанк", ПАТ"Укрінбанк", АТ „Укрексімбанк", АТ „Райффайзен Банк Аваль" про надання відомостей щодо стану рахунків банкрута та їх закриття;

- листом від 25.04.2016 року № 4653/5107-2-6БТ ПАТ „Сбербанк" повідомило ліквідатора, що у ПАТ „Сбербанк" рахунки банкрута закрито;

- листом від 27.04.2016 року № 076-005/1096 АТ „Укрексімбанк" повідомило ліквідатора, що у АТ „Укрексімбанк" рахунки банкрута закрито;

- довідкою від 10.11.2016 року № 136-02/16-26/562 АТ „Райффайзен Банк Аваль" повідомило ліквідатора, що у АТ „Райффайзен Банк Аваль" рахунки банкрута закрито.

На підставі проведеного конкурсу на визначення кандидатури організатора аукціону з продажу майна банкрута переможцем визнано ТОВ „Універсальний торговий дім „Меркурій".

02.12.2016 року відбувся другий повторний аукціон з продажу майна ТОВ „Інтертехніка" на якому було реалізовано активи банкрута на зальну суму 5 476 511,04 грн.

Крім того, ліквідатором виявлено на рахунках банкрута кошти у розмірі 429 788,41 грн., які надійшли від дебіторів.

Отримані кошти від реалізації майна банкрута та виявлені на рахунках ТОВ „Інтертехніка", за виключення коштів направлених на витрати безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури були направлені на погашення кредиторських вимог ПАТ „ВіЕс Банк" на суму 5 023 347,04 грн., МПП „Калина" на суму 50 441,60 грн., ДП з 100 % іноземною інвестицією „Альт-Інвест" на суму 106 840,17 грн., Компанії UNZORNATA LIMITED на суму 69 200,34 грн., ДП з 100 % іноземною інвестицією „СоюзКонтракт Інвестмент" на суму 47 965,40 грн., ТОВ „Компанія „Нітеко" на суму 14 920,32 грн., ТОВ „Альфа-Плюс" на суму 5 643,19 грн., ТОВ „Девіжн Констракшн" на суму 3 722,91 грн., ТОВ „Трейд-Інвест" на суму 3 187,20 грн., ТОВ „Чотири сезони" на суму 2 436,00 грн.

Крім того, кошти у розмірі 30 944,18 грн. направлені на оплату основної грошової винагороди ліквідатора ТОВ „Інтертехніка" та відшкодування витрат останнього понесених у ліквідаційній процедурі, відшкодування витрат торгуючої організації в розмірі 547 651,10 грн., а також відшкодування витрат безпосередньо пов'язаних з здійсненням ліквідаційної процедури (витрати на охорону, витрати на забезпечення збереження майна банкрута, комунальні послуги тощо) у розмірі 3 818 899,59 грн.

Таким чином, у зв'язку з недостатністю у банкрута майнових активів непогашеними залишились кредиторські вимоги ДП з 100 % іноземною інвестицією „Альт-Інвест" на суму 40 756 731,28 грн., ТОВ „Альфа-Плюс" на суму 1 252 005,91 грн., ПАТ „ВіЕс Банк" на суму 60 110 032,18 грн., ТОВ „Девіжн Констракшн" на суму 502 377,37 грн., Компанії UNZORNATA LIMITED на суму 26 063 098,28 грн., ТОВ „Компанія „Нітеко" на суму 4 873 561,78 грн., ДП з 100 % іноземною інвестицією „СоюзКонтракт Інвестмент" на суму 17 773 517,60 грн., ТОВ „Трейд-Інвест" на суму 293 248,80 грн., ТОВ „Чотири сезони" на суму 200 000,00 грн., МПП „Калина" на суму 28 526,54 грн., всього на загальну суму 151 853 099,77 грн.

Судом встановлено, що 23.12.2016 року відбулось засідання комітету кредиторів ТОВ „Інтертехніка" на якому було прийнято рішення про схвалення звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника та прийнято рішення звернутися до Господарського суду м. Києва з клопотанням про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження у справі, що підтверджується протоколом засідання комітету кредиторів ТОВ „Інтертехніка" № 3 від 23.12.2016 року.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для затвердження звіту ліквідатора ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження у справі.

Твердження ПАТ „ВіЕс Банк", викладені в апеляційній скарзі, про те, що ліквідатором не сформовано ліквідаційну масу не відповідають дійсності, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором банкрута за результатами дій, вчинених у ліквідаційній процедурі, сформовано ліквідаційну масу до якої включено майно банкрута, реалізоване на аукціоні 02.12.2016 року за лотом № 1 по вартості 402 777,60 грн. та лотом № 4 по вартості 2380,80 грн. Крім того, ліквідатором виявлено грошові кошти на рахунках банкрута у сумі 429 788,41 грн., докази чого наявні у матеріалах справи.

Відповідно до частини сьомої ст. 41 Закону про банкрутство, під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

Рахунки банкрута у встановленому законом порядку закриті, що підтверджується листом ПАТ „Сбербанк" від 25.04.2016 року № 4653/5107-2-6БТ, листом АТ „Укрексімбанк" від 27.04.2016 року № 076-005/1096, довідкою АТ „Райффайзен Банк Аваль" від 10.11.2016 року № 136-02/16-26/562 та довідкою ПАТ КБ „Приватбанк" від 27.12.2016 року № 161227SU11470300.

Твердження ПАТ „ВіЕс Банк", що ліквідатором не закрито рахунки банкрута у ПАТ „Укрінбанк" та Державній казначейській службі України, також не відповідають дійсності, оскільки відповідно до листа ПАТ „Укрінком" від 27.02.2017 року №433/01, наданого суду апеляційної інстанції, яке є правонаступником ПАТ „Укрінбанк", усі рахунки ТОВ „Інтертехніка" відкриті у ПАТ „Укрінбанк" станом на 13.07.2016 року були закриті.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що Державна казначейська служба України - центральний орган виконавчої влади України, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

З огляду на той факт, що Державна казначейська служба України не є банківською установою, закриття рахунку банкрута у казначейській службі не є обов'язковим.

Разом з тим, рахунок банкрута у казначейській службі можливо закрити лише після ліквідації банкрута та внесення відповідних відомостей до реєстру.

Посилання скаржника про не включення ліквідатором банкрута до ліквідаційної маси ТОВ „Інтертехніка" чотирьох патентів боржника на промислові зразки №14059, №14060, №14061 та 14063 на шафи є безпідставними, оскільки останні не належать боржнику на праві власності. Вказані патенти належать на праві власності ЗАТ „Інтертехніка", найменування якої було змінено відповідно до вимог Закону України „Про акціонерні товариства" на ПАТ „Інтертехніка" (83005, Донецька обл., м. Донецьк, Ленінський район, вул. Кемеровська, буд. 5; код ЄДРПОУ 30331976, що підтверджується наявним у справі витягом щодо вказаної особи. Тобто власником вказаних патентів є інша юридична особа.

Разом з тим, відповідно до частини п'ятої ст. 5 Закону України „Про охорону прав на промислові зразки" право власності на промисловий зразок засвідчується патентом. Строк дії патенту на промисловий зразок становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника патенту, але не більш як на п'ять років. Дія патенту припиняється достроково за умов, викладених у статті 24 цього Закону.

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру патентів України на промислові зразки, ЗАТ „Інтертехніка" подано заявки на отримання патентів на шафи холодильні 25.05.2006 року, відповідно строк дії патентів завершився 25.05.2016 року, що спростовує посилання банку про початок перебігу строку дії вказаних патентів з дати набрання ними чинності 25.04.2007 року.

Щодо інших доводів, викладених в апеляційній скарзі банку та додаткових поясненнях до неї, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частинами 1, 3, 5 ст. 51 Закону про банкрутство передбачено, що за договором про проведення аукціону організатор аукціону зобов'язується за свій рахунок провести аукціон та укласти договір з його переможцем, а замовник - сплатити організаторові аукціону обумовлену договором винагороду. Після оприлюднення оголошення про проведення аукціону організатор може відмовитися від договору лише у випадку, коли проведення аукціону стало неможливим з причин, за які організатор аукціону не відповідає. Організатор аукціону виконує такі функції: опубліковує і розміщує повідомлення про продаж майна боржника і повідомлення про результати проведення торгів; приймає заявки на участь в аукціоні; укладає із заявниками договори про завдаток; визначає учасників торгів; здійснює проведення торгів; визначає переможця торгів і підписує протокол про результати проведення торгів; повідомляє учасників торгів про результати проведення торгів.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено вище, 02.11.2016 року організатором аукціону на сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України розміщено оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна ТОВ „Інтертехніка" по оціночній вартості, призначеного на 02.12.2016 року з терміном подачі заяв на участь до 15:00 04.11.2016 року включно.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що оголошення, опубліковані на офіційних сайтах, відповідали вимогам, які ставляться Законом про банкрутство. Інформацію щодо характеристики майна по лоту № 2 викладено повно та обґрунтовано відповідними доказами у вигляді фотографічних зображень правовстановлюючих документів. До того ж, з метою забезпечення участі в аукціоні максимального кола учасників та реалізації майна банкрута за найвищу ціну, у відповідності до ст. 58 Закону про банкрутство оголошення про продаж майна було розміщено на самому об'єкті продажу, що підтверджується відповідними фотографічними зображеннями нерухомого майна, які містяться в оголошенні про проведення аукціону з продажу майна банкрута, опублікованого на веб-сайті ВГСУ та Міністерства юстиції України.

02.12.2016 року о 10:00 год. за адресою: м. Київ, вул. Мстислава Скрипника патриарха, буд. 40, прим. 1001, оф. 4 відбувся другий повторний аукціон з продажу майна банкрута - ТОВ „Інтертехніка", на якому було реалізовано нежилі приміщення торгово-розважального комплексу з №1 по №10 (групи приміщень №15), з №ХУІ по №ХХ, №ХХУ, XXVI підвалу, з №1 по №82 (групи приміщень №5) першого поверху, з №1 по №59 (групи приміщень №7), №№ II, ІII, IV, V другого поверху (в літ А) загальною площею 8439,30кв.м., які знаходяться за адресою м.. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3-Г за ціною 5 020 911,04 грн., кошти від реалізації направлені на погашення кредиторських вимог забезпеченого кредитора - ПАТ „ВіЕс Банк".

Відповідно до частини другої ст. 60 Закону про банкрутство, до заяви на участь в аукціоні повинні додаватися копії таких документів:

- документа, що підтверджує повноваження особи на здійснення дій від імені заявника;

- документа про сплату гарантійного внеску.

Згідно з частиною першою ст. 61 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , рішення про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні приймається у разі, якщо:

- заява на участь в аукціоні не відповідає вимогам, що встановлені цим Законом і вказаним у повідомленні про проведення аукціону;

- подані заявником документи не відповідають встановленим до них вимогам;

- на дату складання протоколу про визначення учасників аукціону не підтверджено надходження гарантійного внеску на рахунки, вказані в повідомленні про проведення аукціону.

ПАТ „ВіЕс Банк" стверджує, що станом на 10:20 год. 04.11.2016 року останнім було сплачено гарантійний внесок у встановленому Законом розмірі та порядку, а саме визначений у оголошенні розмір 10% від початкової вартості лоту №2 - 12 552 277,12 грн.

Разом з тим, відповідного платіжного доручення станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції матеріали справи не містили, і лише до доповнень до апеляційної скарги у якості додатку банком долучено платіжне доручення №109242 від 03.11.2016 року на суму 12 552 277,12 грн., яке проведено банком 03.11.2016 року. Тобто, місцевий господарський суд був позбавлений можливості його дослідити та надати оцінку вказаному платіжному дорученню.

Відповідно до частини першої ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Обґрунтування неможливості подати відповідний доказ до суду першої інстанції колегією суддів не приймається, оскільки відповідне платіжне доручення датоване 03.11.2016 року, заяву про визнання аукціону недійсним банком подано 14.11.2016 року, розгляд справи чотири рази відкладався, останній раз на 01.02.2017 року, а відтак у скаржника було достатньо часу для подання його суду першої інстанції.

Разом з тим, як встановлено судом та вбачається з виписки з рахунку ТОВ „УТД „Меркурій" за період з 01.11.2016 року по 05.11.2016 року гарантійний внесок від ПАТ „ВіЕс Банк" на рахунок торгуючої організації не надходив.

Як пояснив представник скаржника в суді апеляційної інстанції в письмових поясненнях, банк встиг до закінчення операційного часу банку відкликати даний платіж, у зв'язку з чим дані кошти не відображені у виписці по рахунку ТОВ „Універсальний торговий дім „Меркурій" за період з 01.11.2016 року по 05.11.2016 року, що також свідчить про незацікавленість та відсутність реального наміру взяти участь в аукціоні.

Крім того, ПАТ „ВіЕс Банк" стверджує, що останнє не могло подати заяву про участь в аукціоні у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням організатора аукціону.

У той же час, апелянтом не надано належних пояснень, що завадило останньому 04.11.2016 року з 10-20 год. до 15:00 год. направити через поштову установу на поштову чи юридичну адресу організатору аукціону заяву про участь у другому повторному аукціоні з продажу майна ТОВ „Інтертехніка" з усіма додатками та відповідно до приписів норм частини другої ст. 255 ЦК України, така заява вважалась би поданою вчасно.

Посилання скаржника на приписи норм частини четвертої ст. 60 Закону про банкрутство, як на підставу неможливості направлення заяви про участь в аукціоні через поштову установу, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки заява про участь у аукціоні була б зареєстрована торгуючою організацією у журналі заяв на участь у аукціоні із зазначенням порядкового номеру, дати і точного часу її подання (дата та час подання заяви до поштової установи) після її отримання ТОВ „УТД „Меркурій".

Щодо доводів ПАТ „ВіЕс Банк" про недопущення представників Банку до участі в аукціоні в якості спостерігачів, то колегія суддів зазначає, що станом на дату проведення другого повторного аукціону з продажу майна банкрута, матеріали справи не містили доказів звернення до замовника аукціону будь-яких осіб, у тому числі і ПАТ „ВіЕс Банк", з клопотанням про доступ до місця проведення другого повторного аукціону з продажу майна ТОВ „Інтертехніка".

Заяву відповідного змісту ПАТ „ВіЕс Банк" направило на адресу замовника аукціону засобами зв'язку лише 01.12.2016 року та отримано останнім лише 05.12.2016 року, в той час як аукціон призначено на 02.12.2016 року, тобто після проведення другого повторного аукціону з продажу заставного майна банкрута.

Відповідно до ст. 63 Закону про банкрутство, організатор забезпечує доступ до місця проведення аукціону учасникам аукціону, замовнику аукціону та особам, указаним замовником, працівникам державних органів при виконанні їхніх службових обов'язків та представникам засобів масової інформації. Для участі в аукціоні покупці одержують квитки учасників аукціону, які повинні містити відомості про: назву майна, в аукціоні якого бере участь покупець; умови проведення аукціону.

Таким чином, твердження ПАТ „ВіЕс Банк" про недопущення його представників до місця проведення аукціону не відповідають дійсності, оскільки останній у встановленому Законом порядку не звертався до замовника аукціону з заявою про доступ до місця проведення другого повторного аукціону з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертехніка".

Скаржник в апеляційній скарзі також посилається проведення спірного аукціону з продажу лоту № 2 на годину раніше від призначеного часу, зазначеному в оголошенні. Але судом вказані доводи відхиляються, з огляду на таке.

Як підтверджується матеріалами справи, у встановленому законом порядку учасниками аукціону з продажу майна банкрута по лотах №№1-4 визнано ТОВ Мідас ХХІ та ТОВ „АТІ Інвестмент".

З огляду на той факт, що всі особи, визначені у ст. 63 Закону про банкрутство, прибули на аукціон з продажу майна ТОВ „Інтертехніка" 02.12.2016 року о 10:00 год., ліцитатор запропонував провести аукціони з продажу майна банкрута по лотах №№ 1-4 у наступному порядку:

- аукціон з продажу лоту № 1 майна банкрута о 10:00 год.;

- аукціон з продажу лоту № 2 майна банкрута одразу ж по закінченню аукціону з продажу лоту № 1 майна банкрута.

Пропозиція ліцитатора була прийнята учасниками аукціону, що підтверджується відеозаписом проведення аукціону, у зв'язку з чим другий повторний аукціон з продажу заставного майна банкрута (лоту №2) було проведено 02.12.2016 року з 10:04 год. по 10:20 год. Визначений порядок аукціону не суперечить законодавству.

Як на іншу підставу для скасування оскаржуваної ухвали, банк посилається на наявність ухвали господарського суду міста Києва від 01.12.2016 року у справі №910/21925/16 про забезпечення позову.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 01.12.2016 року у справі № 910/21925/16 за позовом ПАТ „ВіЕс Банк" до ТОВ „Універсальний торговий дім „Меркурій" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ „Інтертехніка" про зобов'язання вчинити дії, задоволено частково заяву ПАТ „ВіЕс Банк" про вжиття заходів до забезпечення позову та з метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили заборонено ТОВ „Універсальний торговий дім „Меркурій" (01103, м. Київ, вул. Дружби Народів, 20 оф. 33, код ЄДРПОУ 37567049) вчиняти дії щодо організації та проведення другого повторного аукціону в процедурі банкрутства ТОВ „Інтертехніка" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 16; код ЄДРПОУ 23734704), який призначено на 02.12.2016 року, з продажу Лота №2 (Нежилі приміщення торгово-розважального комплексу з №l по №10 (групи приміщень №15), з №XVI по №XX, №№XXV, XXVI підвалу, з №l по №82 (групи приміщень №5) першого поверху, з №1 по №59 (групи приміщень No7), №№II, III, IV, V другого поверху загальною площею 8439,30 кв. м.: місцезнаходження: м. Київ, вул. Срібнокільєька, 3-Г (літера "А"), за стартовою ціною - 125 522 771,20 грн. без ПДВ), який призначений на 02.12.2016 року.

Тобто, за твердженням скаржника, на момент проведення другого повторного аукціону щодо реалізації майна банкрута існувала заборона на його проведення.

Однак колегія не погоджується з таким твердженням банку.

Той факт, що встановлені ухвалою суду про забезпечення позову обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу було відомо. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 18.01.2017 року у справі № 6-2552цс16 та від 25.05.2016 року у справі № 6-605цс16.

У даному випадку ані торгуючій організації, ані ліквідатору станом на дату проведення другого повторного аукціону з продажу заставного майна банкрута - 02.12.2016 року не було відомо про наявність ухвали господарського суду міста Києва від 01.12.2016 року у справі №910/21925/16 про забезпечення позову, оскільки доказів протилежного ПАТ „ВіЕс Банк" суду не надано.

Разом з тим, банком не надано також доказів виконання ухвали господарського суду міста Києва від 01.12.2016 року у справі №910/21925/16 (відкриття виконавчого провадження, внесення записів про заборону вчиняти дії з реалізації нерухомого майна банкрута до відповідного реєстру тощо).

Враховуючи вищевикладене, твердження ПАТ „ВіЕс Банк" про те, що ухвала господарського суду міста Києва від 01.12.2016 року у справі №910/21925/16 про забезпечення позову була проігнорована та невиконана ТОВ „УТД „Меркурій" та ліквідатором ТОВ „Інтертехніка" не відповідають дійсності, оскільки станом на дату проведення другого повторного аукціону з продажу заставного майна банкрута про наявність вказаної ухвали вказаним особам не було відомо.

Колегією суддів також відхиляються твердження скаржника щодо продажу майна банкрута за заниженою ціною, з огляду на таке.

Статтями 65 та 66 Закону передбачено особливості проведення повторного та другого повторного аукціону. Якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення аукціону без визначення переможця протягом місяця (у разі продажу нерухомого майна - двох місяців) організатор аукціону зобов'язаний провести повторний аукціон. Якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення повторного аукціону без визначення переможця протягом місяця організатор аукціону зобов'язаний провести другий повторний аукціон. Якщо інше не встановлено договором, початковою вартістю повторного аукціону, другого повторного аукціону є вартість, зменшена на 20 відсотків щодо початкової вартості відповідно попереднього аукціону, попереднього повторного аукціону. Частиною 3-4 ст. 66 Закону визначено особливості проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості. Так, якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, другий повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості. Під час проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості, за відсутності бажаючих укласти договір ліцитатор знижує початкову вартість на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір.

Як вбачається з матеріалів справи та оголошень, розміщених на сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України початкова вартість лоту № 2 - 196 129 330,00 грн. (без можливості зниження початкової вартості), при повторному аукціоні лоту № 2 - 156 903 464,00 грн., з можливістю зниження початкової вартості на тому ж аукціоні, при другому повторному аукціоні лоту № 2 - 125 522 771,00 грн., з можливістю зниження початкової вартості на тому ж аукціоні.

Тобто, зниження ціни продажу нерухомого майна банкрута не суперечило вимогам Закону про банкрутство, що свідчить про необґрунтованість посилань ПАТ „ВіЕс Банк" щодо того, що майно банкрута продано по заниженій вартості.

Інші доводи скаржника щодо передчасності затвердження звіту ліквідатора з огляду на порушення ліквідатором банкрута під час підготовки до проведення аукціону з продажу майна боржника, зокрема під час обрання організатора аукціону, вимог Закону про банкрутство, заслуговують на увагу, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 року у даній справі саме з наведених підстав задоволено апеляційну скаргу банку та визнано недійсним другий повторний аукціон в процедурі банкрутства ТОВ „Інтертехніка", який відбувся 02.12.2016 року, з продажу лоту № 2 - нежилі приміщення торгово-розважального комплексу з № l по № 10 (групи приміщень № 15), з № XVI по № XX, №№XXV, XXVI підвалу, з № l по № 82 (групи приміщень № 5) першого поверху, з № l по № 59 (групи приміщень № 7), №№ II,III,IV,V другого поверху загальною площею 8439,30 кв. м, місцезнаходження: м. Київ, вул. Срібнокільська, 3-Г (літера "А"), за ціною 5 020 911,04 грн., а також визнано недійсним договір купівлі-продажу зазначеного майна, укладеного між ТОВ „Інтертехніка" та ТОВ „АТІ Інвестмент" за результатами аукціону з реалізації майна по лоту №2, проведеного 02.12.2016 року.

Таким чином, у зв'язку із визнанням недійсним другого повторного аукціону в процедурі банкрутства ТОВ „Інтертехніка", який відбувся 02.12.2016 року, з продажу лоту № 2, вказане майно підлягає поверненню у власність боржника та подальшому продажу на аукціоні у відповідності до вимог Закону про банкрутство, з огляду на що наразі відсутні підстави для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Закону, провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню, якщо судом затверджено звіт ліквідатора у порядку, передбаченому ст. 46 цього Закону.

Отже, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 1 постанови пленуму ВГСУ від 23.03.2012 року № 6 „Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

За вказаних вище обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, деякі доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, а тому наявні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 99, 101-106 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ВіЕс Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року у справі № 910/24994/15 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року у справі № 910/24994/15 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута станом на 22.12.2016 року, скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого клопотання ліквідатора ТОВ „Інтертехніка" Кучака Ю.Ф. відмовити.

4. Справу № 910/24994/15 повернути до господарського суду міста Києва для подальшого розгляду на студію ліквідаційної процедури.

5. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі та державному реєстратору за місцезнаходженням боржника.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.А. Верховець

В.О. Пантелієнко