Постанова

від 18.04.2017 по справі 917/64/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р. Справа № 917/64/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №950 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.17 у справі

за позовом ТОВ "Бестмаш", м.Дніпро

до ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", м.Кременчук

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.02.2017 року (ОСОБА_2Г.) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" ( вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 05756783 на користь Приватного підприємства "Бестмаш" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Базова, будинок 4, літера А-3, приміщення 11, код ЄДРПОУ 35864628) заборгованості за Договором поставки товару № 0566-СН/1 від 03.12.2013 року в розмірі 66 139,73 грн., з яких: 32 976,00 грн. - основна заборгованість; 30 377,49 грн. - інфляційні втрати; 2 786,24 грн. - 3 % річних, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1378, 00 грн.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства просить це рішення скасувати, постановити нове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що на його думку, місцевим господарським судом було неповно досліджено обставини, що мають значення для справи, зокрема, те, що позивачем не виконано умови укладеного між сторонами договору поставки, а тому - він не набув права вимагати оплати товару.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов'язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду .

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

26.12.2013 року між Приватним підприємством "Бестмаш", постачальник (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод", покупець (відповідач) укладено договір поставки товару №0566-СН (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю визначений цим Договором товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатком до цього Договору (п. 1.2. Договору).

За Специфікацією №1 до Договору постачальний передає пилу стрічкову Duroset тв. сплав 8500*54*1,6 1,4/2 в кількості 12 шт. за ціною 65952,00 грн. з ПДВ

Розрахунки за товар здійснюються на протязі 30 календарних днів, після отримання товару (п. 5.1. Договору).

На виконання договору позивач передавав відповідачу у власність товар на загальну суму 32976,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №PH0000023 від 03.02.2014 року.

Відповідач отримував товар через свого представника, що діяв на підставі довіреності, а саме: Довіреність №0000000343 від 31.01.2014 року на ім'я ОСОБА_3

Станом на момент розгляду справи, основна заборгованість Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" перед Приватним підприємством "Бестмаш" за поставлену продукцію складає 32976,00 грн.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

За ч.2. ст. 712 ЦК до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із твердженням місцевого господарського суду про те, що обов'язок відповідача щодо оплати товару витікає з положень Цивільного Кодексу України, Договору, а строк оплати є таким, що настав.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачем не надано документів, підтверджуючих якість продукції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.3.1. Договору підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості. Якість товару, що поставляється за цим Договором, має відповідати нормативній документації, діючій на підприємстві виробника товару вимогам ГОСТУ, ДСТУ, ТУ при їх наявності на даний вид товару (п. 4.2. Договору).

Відповідач не надав доказів заявлення позивачу претензій щодо якості, товар був фактично прийнятий відповідачем, що свідчить про виконання позивачем обов'язку надати документи, що посвідчують якість товару.

Також слід звернути увагу на те, що непередача продавцем сертифікату якості тягне наслідки, передбачені ст. 666 ЦК України.

Так, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем не надані докази, які б свідчили про встановлення позивачу строку для передання таких документів, і відповідач не посилається на наявність таких доказів.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем строків оплати позивачем заявлено до стягнення 30377,49 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2014 року по листопад 2016 року, а також 3% в розмірі 2786,24 грн. за загальний період з 06.03.2014 року по 28.12.2016 року.

Перевірка правильності розрахунку інфляційних втрат та 3% річних проводилася колегією суддів за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи Ліга.Закон.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 30377,49 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2014 року по листопад 2016 року, а також 3% в розмірі 2786,24 грн. за загальний період з 06.03.2014 року по 28.12.2016 року підлягають задоволенню у повному обсязі.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, тому - апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 20.04.2017 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.