Ухвала

від 19.04.2017 по справі 520/3842/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/3842/17

Провадження № 1-кс/520/929/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2017 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 про проведення обшуку у кримінальному провадженні за №42016162010000018 від 11.03.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1, ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

19.04.2017 року в провадження слідчого судді надійшло клопотання про проведення обшуку.

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно о 2007 році, у ОСОБА_5 , виник умисел, на самовільне зайняття земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1 в притул до території КУ «Міська дитяча лікарня ім. Ак. Б.Я. Резніка», яка належить Одеській міській раді в особі територіальної громади м. Одеси, для здійснення у подальшому самовільного будівництва на ній.

У подальшому, ОСОБА_5 повідомив про свої злочинні наміри, направлені на самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці загальною площею 1826 кв.м., свого сина ОСОБА_6 та вступив у попередню злочинну змову з останнім, спрямовану на реалізацію свого злочинного умислу. Приблизно у 2007 році (більш точний час в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим), ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, достовірно усвідомлюючи той факт, що право розпорядження земельною ділянкою площею 1826 кв.м., належить виключно територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності, заздалегідь розуміючи, що у них відсутній дозвіл на право користування (оренди) чи права власності на зазначену земельну ділянку та законних підстав його виникнення і набуття, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою подальшого самовільного будівництва на ній та державної реєстрації речових прав на зазначене нерухоме майно, всупереч вимог ст. 14 Конституції України, ст. ст. 116, 125, 126 Земельного кодексу України, вчинили самовільне зайняття зазначеної земельної ділянки шляхом спорудження огорожі.

ОСОБА_5 діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_6 , у період часу з листопада-грудня 2014 по теперішній час, умисно, шляхом зведення на земельній ділянці фундаменту та конструктивних елементів нових об`єктів - будинків на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 0, 1826 га, всупереч встановленого законодавством порядку будівництва на земельних ділянках будівель, без належного дозволу на їх проведення та затвердженого проекту, із залученням сторонніх осіб - робітників, не повідомляючи їм про свої злочинні наміри, здійснили самовільне будівництво двох капітальних будівель, у вигляді житлових будинків.

Після чого, ОСОБА_7 , погодивши свої дії зі своїм батьком - ОСОБА_5 , з метою отримання технічного паспорту на самовільно збудований житловий будинок по АДРЕСА_2 , 02.12.2014 від імені останнього уклав з ФОП « ОСОБА_8 » договір №047/инв на виготовлення технічного паспорту, надавши при цьому серед інших документів технічний паспорт на будинок індивідуального житлового фонду за адресою АДРЕСА_1 , виготовлений КП «ОМБТІ та РОН» станом на 21.10.2004, який в свою чергу КП «ОМБТІ та РОН» ніколи не виготовлявся та не видавався. Згідно листа КП «БТІ» ОМР за № 5359-04/190 від 17.10.2016, відомості щодо реєстрації інвентаризаційної справи (матеріалів технічної інвентаризації) житлового будинку за вказаною адресою відсутні. Крім цього, ОСОБА_5 повідомив інженера з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_8 , який виготовляв технічний паспорт на зазначений об`єкт нерухомості завідомо недостовірні відомості, зокрема про те, що житловий будинок був побудований до 05.08.1992 року, при цьому достовірно усвідомлюючи, що зазначена інформація не відповідає дійсності.

За результатами проведення технічної інвентаризації будинків під АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 установлено, що загальна площа зазначених житлових будинків складає 80,3 кв.м. та розташована на земельній ділянці огородженої єдиним забором площею 1826 кв.м., про що 02.12.2014 виготовлено та видано ФОП « ОСОБА_8 » (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) технічний паспорт на ім`я ОСОБА_5 як замовника технічної інвентаризації.

З метою безпідставного проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на своє ім`я, 24.12.2014 ОСОБА_5 , знаходячись в приміщенні реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Старицького, 10-А, надав спеціалісту відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_9 заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), реєстраційний номер 9592893, до якої долучив наступний перелік документів, серед яких є в тому числі підроблені, а саме: технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 на ОСОБА_5 від 02.12.2014, виданий суб`єктом господарювання - ФОП ОСОБА_8 , який містить завідомо недостовірні відомості, а саме з відміткою, про те, що будівля зведена на земельній ділянці площею 1826 кв.м. до 05.08.1992, завідомо підроблену довідку №189 від 06.10.1992, видану Одеською філію АТ «Укрпрофоздоровниця» Санаторій «Якір», відповідно до якої земельна ділянка по АДРЕСА_1 приблизною площею 0,10 га передана у користування ОСОБА_5 з 1992 року для будівництва та експлуатації жилого будинку, довідку № 515094/1 від 15.12.2014 з Адресного реєстру м. Одеси про резервування об`єкта нерухомого майна, видану юридичним департаментом Одеської міської ради, що в подальшому потягло за собою правові наслідки у вигляді прийнятого рішення на його користь, про що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, внесено відповідний запис та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер 31639095) від 25.12.2014 на ім`я останнього (загальною площею: 80,3 кв.м., житловою площа 35,8 кв.м., розмір частки 1/1).

В подальшому ОСОБА_5 переоформив право власності на нерухоме майна самовільно збудованого останнім, шляхом укладення договорів купівлі-продажу, на підконтрольних ОСОБА_5 та ОСОБА_7 осіб, а саме ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Згідно висновку судової оціночна-земельної експертизи ОНДІСЕ за № 17-523/24 від 24.02.2017 загальна ринкова вартість земельної ділянки (без урахування ПДВ), загальною площею 1826 кв.м., на якій розташовано самовільно збудовані будови з присвоєнням адрес: АДРЕСА_1 станом на 25.12.2014 складає 6 319 639, 92 гривень (шість мільйонів триста дев`ятнадцять тисяч шістсот тридцять дев`ять гривень дев`яносто дві копійки).

12.12.2016 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

06.03.2017 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України за кваліфікуючими ознаками - самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці, вчинене за попередньою змовою групою осіб та за ч. 4 ст. 358 КК України за кваліфікуючими ознаками - використання завідомо підробленого документа.

07.03.2017 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про підозруу вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України за кваліфікуючими ознаками - самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

У лютому 2017 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були оголошені ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_12 від 17.01.2017 щодо зобов`язання останніх надати співробітникам Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області тимчасовий доступ до:

- оригіналу довідки № 189 від 06.10.1992 року, виданої головним лікарем санаторію «Якір» ОСОБА_13 ;

- інших правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій ОСОБА_6 зареєстровано житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності від 25.12.2014 індексний номер 31639095).

Однак до теперішнього часу, останні вимоги ухвал слідчого суді Київського районного суду м. Одеси не виконали та вищевказані документи співробітникам Київського ВП у м. Одесі ГУН в Одеській області не надали.

Разом з цим установлено, що слідчим за погодженням з процесуальним керівником в рамках кримінального провадження, було ініційовано клопотання про арешт майна об`єктів житлової нерухомості (будинки), які розташовані по АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_1 із забороною використання та розпоряджання вказаним майном, яке ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_14 від 17.01.2017 задоволено. Зі змістом зазначеної ухвали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було ознайомлено.

Однак матеріалами досудового розслідування встановлено, що останні всупереч вищевказаної ухвали до теперішнього часу здійснюють незаконні дії щодо об`єктів нерухомості, які виразилися в їх неодноразовому виділенні та перереєстрації.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 166 КПК України встановлено, щоу разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів застосовується кримінальна процесуальна санкція. Слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.

Враховуючи вищенаведене, під час досудового розслідування виникла необхідність у проведені слідчої дії, передбаченої ст. 234 КПК України обшук у будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей КП «БТІ» Одеської міської ради встановлено, що вищевказаний об`єкт нерухомості належить на праві власності ОСОБА_11 .

В рамках кримінального провадження слідчим слідчої групи начальником відділення СВ Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_15 , в порядку ст. 40 КПК України,було надано доручення до оперативного підрозділу УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НП України щодо встановлення можливого місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , із змісту рапорту про виконання якого вбачається, що ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, в ході проведення оперативно-розшукових заходів неодноразово було встановлено керування ОСОБА_6 транспортним засобом Hyunday Tucso, д\н НОМЕР_2 , який згідно Єдиного державного реєстру МВС, зареєстрований на юридичну особу ПП «АнкорФарм» ЄРДПОУ 37350691, засновником та власником якого є ОСОБА_11 .

Своє клопотання слідчий обґрунтовує неможливістю іншим чином, окрім як шляхом проведення обшуку, встановити вказані у клопотанні речі та документи.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання в повному обсязі та просив його задовольнити.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку прокурора, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.

Згідно зКонституцією УкраїнитаЗаконом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення ЄСПЛ є обов`язковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово зазначав, що аби не суперечити ст. 8 Конвенції, втручання у приватне життя повинно здійснюватися «згідно із законом», мати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві для досягнення цієї мети (рішення у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», п. 42; «Шалімов проти України», п. 84; «Кузнецов проти України», п. 134).

У рішенні «Michaud v. France», п. 94-1175, ЄСПЛ вказав, що вираз «передбачене законом» вимагає насамперед, щоб втручання ґрунтувалося на внутрішньому праві.

Згідно рішення «S. and Marper v. the UK», п. 101, втручання буде таким, що є «необхідним у демократичному суспільстві», якщо воно відповідає вимогам «нагальної суспільної необхідності», зокрема є пропорційним його «законній меті», і якщо причини, наведені національними властями в його виправдання, є «суттєвими і достатніми».

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», п. 132, для винесення постанови про проведення обшуку житла чи іншого володіння особи суди відповідно до законодавства повинні переконатися в тому, що існують достатні підстави вважати, що розшукувані предмети знаходяться там».

Згідно ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Згідно ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 234 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

- було вчинено кримінальне правопорушення;

- відшукуванні речі і документи мають значення для досудового розслідування;

- відомості, які містяться у відшукуванних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;

- відшукуванні речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.

Як вбачається з клопотання, слідчим жодним чином не обґрунтовується, що речі та документи, для відшукання яких необхідно провести обшук знаходяться у зазначеному у клопотанні житлі. Крім того, незважаючи на те, що в рамках даного кримінального провадження про підозру повідомлено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , слідчий звертається з клопотанням про проведення обшуку у житлі, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_11 , тому надання дозволу на проведення обшуку у її будинку, враховуючи викладене, буде порушенням її конституційних прав та свобод.

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 223, 233, 234, 369 ч.2, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 про проведення обшуку у кримінальному провадженні за №42016162010000018 від 11.03.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1, ч. 4 ст. 358 КК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1