Ухвала

від 11.04.2017 по справі 521/3891/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-сс/785/502/17

Номер справи місцевого суду: 521/3891/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси від 28 березня 2017 року про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №32015160000000034 від 12 лютого 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси від 28 березня 2017 року задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС першого відділу розслідувань кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_9 та накладений арешт, який полягає у забороні відчуження та розпорядження рухомим та нерухомим майном підозрюваного ОСОБА_8 , яке належить йому на праві власності, зокрема на:

1)транспортні засоби:

-BMW X5 M, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

-Mercedes-Benz E200, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

-Ranke Stade, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

2)земельні ділянки:

-кадастровий номер 5122783200:02:001:0396, площею 0,94 га;

-кадастровий номер 5122783200:02:001:2447, площею 0,0278 га;

3)будинки, які розташовані за адресою:

- АДРЕСА_1 ;

- АДРЕСА_2 ;

- АДРЕСА_2 .

Не погодившись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що:

1)клопотання про арешт майна подано посадовою особою неналежного органу досудового розслідування, який не вправі здійснювати досудове слідство, відповідно до ч.4 ст.218 КПК України;

2)відсутні підстави для арешту майна ОСОБА_8 , у зв`язку з тим, що він не набув статусу підозрюваного;

3)матеріали провадження не містять жодних допустимих доказів, які б давали підстави стверджувати про наявність відносно ОСОБА_8 обставин, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих тяжких та особливо тяжких злочинів.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_7 , який підтримав доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно із ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні... ; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя вказаних вимог закону дотримався та дійшов правильного висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого про арешт майна в рамках зазначеного кримінального провадження.

Так, п.3 ч.2 ст.170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Висновки слідчого судді про доцільність накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_8 апеляційний суд вважає правильними, оскільки 06 березня 2017 року, процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні, було складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбаченихч.3 ст.27 ч.3 ст.212 та ч.2 ст.209 КК України, яке відповідно до положень ч.2 ст.135 КПК України, через тимчасову відсутність підозрюваного, було вручено дружині підозрюваного ОСОБА_10 , яка згідно реєстраційних даних проживає разом з підозрюваним.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні вказаних злочинів підтверджується комплексом зібраних в ході досудового розслідування доказів, зокрема:

- матеріалами НСРД, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, аудіо-, відео контроль особи, обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, згідно яких ОСОБА_8 керує діями службових осіб ПП «Дорлідер» (ПП «Південьдортех»), ПП «БК «Дорлідер» та ТОВ «СПМК-17», у тому числі, надає вказівки щодо необхідності виконання незаконних дій, направлених на умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, а також дій, які призводять до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;

- обвинувальним вироком Приморського районного суду м. Одеси стосовно громадянина ОСОБА_11 , яким його визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України (придбання СГД (ПП «КНАП», ТОВ «Енергія ПКФ» та ТОВ «Алендвік») з метою прикриття незаконної діяльності);

- актом №3/15-17-22-01-24-37468590 від 12.02.2016 документальної позапланової перевірки ТОВ «БК «Дорлідер» з питань правильності нарахування ПДВ по взаємовідносинам з ПП «КНАП» за грудень 2014 року та ТОВ «Алендвік» за березень 2015 року;

- актом №16/15-17-22-01-24-32863396 від 29.02.2016 виїзної позапланової перевірки ПП «Дорлідер» з питань правильності нарахування ПДВ по взаємовідносинам з ПП «КНАП за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 та ТОВ «Енергія ПКФ» за період з 01.09.2014 по 31.12.2014;

- актом №436/15-17-14-01-24-37468590 від 24.11.2016 виїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «БК «Дорлідер» з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Стрімрост» та ТОВ «Активан» за вересень 2015 року;

- відомостями про рух грошових коштів по розрахунковим рахункам

ПП «Дорлідер» та ТОВ «БК «Дорлідер», згідно яких встановлено відсутність перерахування грошових коштів на рахунки ПП «КНАП», ТОВ «Алендвік», ТОВ «Енергія ПКФ» за нібито поставлені будівельні матеріали;

- відомостями про рух грошових коштів по розрахунковим рахункам ПП «КНАП», ТОВ «Алендвік», ТОВ «Енергія ПКФ», згідно яких встановлено відсутність перерахування грошових коштів від ПП «Дорлідер» та ТОВ «БК «Дорлідер»;

- судово-почеркознавчою експертизою, проведеною ОНДІСЕ, згідно висновків якої встановлено, що підписи на документах щодо фінансово-господарської діяльності ПП «КНАП», ТОВ «Алендвік», ТОВ «Енергія ПКФ» з ПП «Дорлідер» та ТОВ «БК «Дорлідер», виконані не ОСОБА_11 ;

- висновками судово-економічних експертиз №3585/3586 від 18.10.2016 та №3528/3584 від 30.09.2016, які підтверджують висновки актів позапланових перевірок ПП «Дорлідер» та ТОВ «БК «Дорлідер» №3/15-17-22-01-24-37468590 від 12.02.2016, №16/15-17-22-01-24-32863396 від 29.02.2016;

- відомостями про рух грошових коштів по розрахунковим рахункам ТОВ «БК «Дорлідер» та ТОВ "СПМК-17", згідно яких встановлено перерахування грошових коштів у якості поворотної фінансової допомоги;

- висновками аналітичного дослідження №18/15-32-16-01/37468590 від 30.01.2017, які підтверджують, що ОСОБА_8 легалізовано грошові кошти у сумі 5 071 930 грн., одержані внаслідок вчинення протиправного діяння;

- матеріалами Держфінмоніторингу України.

При цьому, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності та допустимості буде здійснена за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, апеляційним судом не встановлено.

Санкцією ч.3 ст.212 КК України передбачено покарання у видіштрафу від п`ятнадцяти тисяч до двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Санкцією ч.2 ст.209 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Отже з огляду на положення ст.173 КПК України в даному випадку наявні правові підстави для накладення арешту на майно.

Згідно з ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Оцінюючи викладені обставини, враховуючи, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст.212 та ч.2 ст.209 КК України, санкцією яких у разі доведеності його провини йому може бути призначене обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, а також з метою попередження зникнення, втрати, відчуження або передачі майна належного ОСОБА_8 , або настання інших негативних наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню та забезпеченню відшкодування завданих державі збитків, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого про арешт майна.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи викладене апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_8 , діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 стосовно незаконності ухвали слідчого судді є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись статями 170-173, 309, 376, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси від 28 березня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС першого відділу розслідувань кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_9 та накладений арешт на рухоме і нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3