Ухвала

від 12.04.2017 по справі 808/968/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року м. Київ К/800/35563/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. СуддівСтрелець Т.Г. Мороз Л.Л. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Управління Пенсійного Фонду України Запорізької області (далі - УПФ в Вільнянському районі) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вільнянському районі Запорізької області (далі - ВВД ФСС України у Вільнянському районі) про стягнення витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за касаційною скаргою ВВД ФСС України у Вільнянському районі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2015 року

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року УПФ України в Вільнянському районі в Запорізькому окружному адміністративному суді пред'явило позов до ВВД ФСС України у Вільнянському районі про стягнення витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Просило стягнути з відповідача витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у розмірі 1928,40 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року, залишеною без зміни ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто з ВВД ФСС України у Вільнянському районі на користь УПФ України в Вільнянському районі витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період жовтень 2014 року у розмірі 1 928,40 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ВВД ФСС України у Вільнянському районі подало касаційну скаргу, в якій вказало на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що до УПФ України в Вільнянському районі звернулися особи, які отримують пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у зв'язку з прибуттям пенсійних справ з іншого району (вимушені переселенці).

На підставі розпорядження УПФ України в Вільнянському районі від 14 жовтня 2014 року № 214514 ОСОБА_4 призначена і виплачується пенсія по інвалідності. Сума заборгованості відповідача перед Пенсійним фондом по вказаній особі складає 450,00 грн.

Відповідно до атестату від 11 грудня 2014 року № 137654 ОСОБА_5 вибув до іншого пенсійного фонду, пенсію Управлінням виплачено у розмірі 728,40 грн. за період з серпня по жовтень 2014 року.

На підставі розпорядження УПФ України в Вільнянському районі від 15 жовтня 2014 року № 896589 ОСОБА_6 призначена і виплачується пенсія по втраті годувальника. Сума заборгованості відповідача перед Пенсійним фондом по вказаній особі складає 450 грн.

На підставі розпорядження УПФ України в Вільнянському районі від 10 вересня 2014 року № 8111 ОСОБА_7 призначена і виплачується пенсія по втраті годувальника. Сума заборгованості відповідача перед Пенсійним фондом по вказаній особі складає 300 грн.

УПФ України в Вільнянському районі та ВВД ФСС України у Вільнянському районі був складений та підписаний акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за жовтень 2014 року на загальну суму 6 787,52 грн. Відповідачем до заліку прийнята сума витрат частково, в розмірі 4 859,12 грн.

З таблиці розбіжностей до довідки про відшкодування ФСС України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за жовтень 2014 року, вбачається, що відповідачем не прийняті до заліку суми витрат на виплату пенсій по ОСОБА_4 (основний розмір пенсії за 3 міс. - 450,00 грн.), ОСОБА_5 (основний розмір пенсії за 3 міс. - 728,40 грн.), ОСОБА_6 (основний розмір пенсії за 3 міс. - 450,00 грн.), ОСОБА_7 (основний розмір пенсії за 2 міс. - 300 грн.) на загальну суму 1 928,40 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, та апеляційний суд, залишаючи таке рішення без зміни, виходили з того, що понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, громадянам

ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 за період жовтень 2014 року в розмірі 1 928,40грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, оскільки він ґрунтується на повно та всебічно з'ясованих обставинах у справі та є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Так, статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині 1 цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У відповідності до частини четвенртої статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків), що також передбачено статтею 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

У статті 24 Закону № 1105-ХІV закріплено аналогічне правило: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Частиною другою статті 2 Закону № 1105-ХІV встановлено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Пунктом "а" статті 27 Закону України від 05 листопада 1991 року

№ 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

У пункті 3 розділу XI "Прикінцеві положення" Закону № 1105-ХІV встановлено, що відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги. Уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

За змістом статті 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 вказаної Угоди встановлено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Статтею 81 Закону № 1788-ХІІ визначено, що призначення та виплата пенсій, у тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 04 березня 2003 року № 5-4/4 (далі - Порядок № 5-4/4), який розроблений відповідно до Закону № 1105-XIV, Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22 лютого 2001 року № 2272-ІІІ і Закону № 1788-ХІІ.

За змістом пункту 4 Порядку № 5-4/4 відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків підлягають суми, що виплачуються відповідно до Закону № 1788-ХІІ, Закону № 1105-ХІV та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії

у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Частиною другою статті 16 Закону № 1105-XIV визначено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція. За змістом статті 18 зазначеного Закону виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Згідно з пунктом 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З огляду на викладене, вимоги управління Пенсійного фонду України про відшкодування відділенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, основними завданнями якої згідно з Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 20 квітня 2001 року № 15 (у редакції постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 25 жовтня 2005 року № 43), крім іншого, визначено виконання завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку, фінансування страхових виплат, а до повноважень у сфері здійснення процедури страхування та координації страхової діяльності віднесено, зокрема, співпрацю з фондами з інших видів соціального страхування щодо відшкодування витрат, понесених ними у зв'язку з матеріальним забезпеченням потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві, та представництво інтересів страховика в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування і судах.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ВВД ФСС України у Вільнянському районі на користь УПФ України в Вільнянському районі витрати по виплаті пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, правильно застосував положення статті 21 Закону № 1105-XIV та пункт 4 Порядку № 5-4/4, оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків як належний страховик від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в силу положень статей 1, 4, 25, 26 Основ і статей 21, 24 Закону № 1105-XIV зобов'язаний відшкодовувати витрати, понесені органами Пенсійного фонду України у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання (у тому числі й пенсій по інвалідності особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР).

Судові рішення у справі є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вільнянському районі Запорізької області залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2015 року в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Вільнянському районі Запорізької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вільнянському районі Запорізької області про стягнення витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання - без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Стрелець Т.Г.