Рішення

від 19.04.2017 по справі 904/10539/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.04.2017 Справа № 904/10539/16

За позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро Дніпропетровської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-2016", м. Дніпро Дніпропетровської області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Тулс", м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Дніпро

про витребування майна

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

Прокурор: Карпенко О.І., посв. № 017866 від 19.06.2013 року;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача: Дніпропетровської міської ради звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-2016" про витребування нежитлового приміщення АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро об'єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі, нежитлового приміщення АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду від 23.11.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.12.2016 року.

Ухвалою господарського суду від 13.12.2016 року зупинено провадження у справі до повернення справи з Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Ухвалою господарського суду від 10.01.2017 року поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.01.2017 року.

Ухвалою господарського суду від 24.01.2017 року відкладено розгляд справи на 16.02.2017 року.

25.01.2017 року до канцелярії господарського суду від представника третьої особи - 1 надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (а.с.123-124). Дане клопотання задоволено судом.

25.012.017 року до суду від третьої особи - 1 надійшла заява про залишення позову без розгляду. В обґрунтування заяви про залишення позову без розгляду №б/н від 24.01.2017р., відповідач зазначив, що прокурором не були наведені підстави для представництва інтересів держави у цій справі.

25.01.2017 року до суду від третьої особи - 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи п. 3.9.1. постанови Пленуму №18, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи, оскільки останній не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Також, слід зазначити, що з моменту порушення провадження по справі - 24.10.2016 року, відповідач мав достатньо часу для підготовки та надання додаткових доказів, про які останній зазначає в заяві про відкладення розгляду справи.

25.01.2017 року до судувід третьої особи - 1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі та заява про застосування строків позовної давності.

У відзиві №б/н від 24.01.2017р. відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, стверджуючи, що він є добросовісним набувачем спірного майна. Також відповідач зазначає, що вимоги позивача про витребування нерухомого майна на підставі статті 388 Цивільного кодексу України не можуть бути задоволені. З урахуванням частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване як таке, що продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

У зв'язку з перебуванням судді Бондарєва Е.М. на лікарняному, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи для визначення судді, на підставі якого справу передано для розгляду судді Мартинюку С.В.

Ухвалою господарського суду від 20.02.2017 року справу прийнято до свого провадження суддею Мартинюк С.В., розгляд справи призначено на 07.03.2017 року.

Ухвалою господарського суду від 07.03.2017 року розгляд справи відкладено на 04.04.2017 року.

Ухвалою господарського суду від 04.04.2017 року розгляд справи відкладено на 18.04.2017 року, у зв'язку з неявкою представників сторін.

У судове засідання 18.04.2017 року Відповідач та треті особи 1,2,3 не з'явились, повноважних представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Доказом належного повідомлення сторін є наявні у справі рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

За змістом підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням відповідача за первісним позовом, здійснювалась фіксація судового процесу.

У судовому засіданні 18.04.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення прокурора, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро об'єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - НОМЕР_1).

Рішенням Дніпропетровської обласної ради №232-10/ХХІУ від 23.10.2003 Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська, затверджено розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради №159-р від 18.08.2003 Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства Лівобережжя .

Рішенням Дніпропетровської міської ради №11/13 від 19.11.2003 Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств Південне , Центральний , Лівобережжя , до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство Лівобережжя з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 18.08.2003 (п. 1 рішення міської ради).

Відповідно до підпункту 2.1 рішення Дніпропетровської міської ради №11/13 від 19.11.2003 комітету комунальної власності міської ради доручено внести зміни до установчих документів комунального підприємства відповідно до чинного законодавства.

Наказом комітету комунальної власності міської ради від 17.02.2004 №15-КВ було затверджено нову редакцію статуту Комунального житлово-експлуатаційного підприємства з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлового приміщення АДРЕСА_1 з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею Регіональна універсальна біржа торгів з продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 395,4 кв. м., оформлених протоколом № 17 від 27.12.2012, та переможцем яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю ТУЛС .

На підставі протоколу № 17 проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1, 31.05.2013 між Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством Лівобережжя Дніпропетровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю ТУЛС укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 395,4 кв. м. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 738, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП Лівобережжя Дніпропетровської міської ради задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі.

Зокрема, рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП Лівобережжя арбітражного керуючого Барановського О.В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 Товарною біржею Регіональна універсальна біржа з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 395,4 кв. м., оформлених протоколом № 17 від 27.12.2012 та визнано недійсним договір купівлі-продажу №738 від 31.05.2013, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В., укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим Саричевою Н.В. та ТОВ ТУЛС з відчуження нежитлового приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 395,4 кв. м.

Згідно приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або кримінальній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням, положень ч.4 ст.8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6636/2012 є такою, що набрала законної сили.

Спірне нерухоме майно ТОВ ТУЛС було відчужено на користь товариства з обмеженою відповідальністю ФАВОРИТ-2016 за договором купівлі-продажу № 2155 від 14.06.2016, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г.

Таким чином, судом були встановлені як незаконність дій ліквідатора третьої особи-2 щодо реалізації спірного майна, так і недійсність договору купівлі-продажу вказаного майна.

Прокурор вважає, що оскільки при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею останнього, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади м. Дніпро, що і є причиною виникнення цього спору.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.

Зазначеною вище ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6636/2012, встановлено, що спірне майно не належало КЖЕП "Лівобережжя" , в зв'язку з чим, дії ліквідатора щодо включення цього майна до ліквідаційної маси підприємства боржника, та подальша його реалізація, визнані неправомірними, а договір купівлі-продажу, за яким відбулося відчуження майна, визнано недійсним.

Вказані вище обставини, які в силу приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника - територіальної громади міста з порушенням вимог чинного законодавства, та поза його волею.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Згідно приписів ст.ст. 321, 319, 658 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Згідно вимог статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Приписами статті 388 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

Згідно вимог статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Частиною 3 статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, норма частини 1 статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені в постановах Верховного Суду України від 30.09.2014р. у справі №43/440-6/231, від 11.06.2014р. у справі №6-52цс14 та від 08.06.2016р. у справі №6-3089ц15.

ТОВ "Тулс" набуло право власності на спірний об'єкт нерухомого майна за договором купівлі-продажу №738 від 31.05.2013р., який в подальшому визнано недійсним.

Отже, Дніпровська міська рада, як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 318 Цивільного кодексу України одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з частиною 7 статті 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

Враховуючи положення статті 136 Господарського кодексу України, пункту 30 частини 1 статті 26, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпропетровської міської ради поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача як добросовісного набувача в порядку частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України. За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Клопотання про залишення позову без розгляду також не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 131-1 Конституції України та пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру" зазначено, що в Україні діє прокуратура, яка зокрема здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках, що визначені законом.

Згідно зі статтею 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення Інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як визначено статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Незважаючи на те, що первинна угода визнана недійсною на підставі ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/6636/2012, будучи залученою до участі у розгляді вказаної справи та достовірно знаючи про існування вказаного рішення суду, Дніпровською міською радою не вжито належних заходів цивільно-правового характеру, направлених на повернення до комунальної власності міста нерухомого майна, яке вибуло з власності територіальної громади поза її волею.

Зазначене свідчить про бездіяльність Дніпровської міської ради, яка є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим перший заступник прокурора області звертається з даним позовом до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-2016" (ідентифікаційний код: 40267588; місцезнаходження: 77770, Івано - Франківська область, Богородчанський район, село Маркова, вулиця Шептицького, будинок 41Б) на користь територіальної громади місто Дніпро в особі Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код: 26510514; місцезнаходження: 496000, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75) нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - НОМЕР_1).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-2016" (ідентифікаційний код: 40267588; місцезнаходження: 77770, Івано - Франківська область, Богородчанський район, село Маркова, вулиця Шептицького, будинок 41Б) на користь Прокуратури Дніпропетровської області 49001, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, п/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) суму витрат в розмірі 6 030,50 грн., пов'язаних зі сплатою судового збору за подання позову та за подання заяви про забезпечення позову.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21.04.2017

Суддя С.В. Мартинюк