Рішення

від 19.04.2017 по справі 904/1490/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.04.2017 Справа № 904/1490/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Авто-Прайд", м. Дніпро

про стягнення 36 582 грн. 83 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротеп" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Авто-Прайд" заборгованість в розмірі 36 582 грн. 83 коп., з яких: 31 936 грн. 57 коп. - заборгованість за надані послуги з перевезення, 3 771 грн. 71 коп. - індекс інфляції, 874 грн. 55 коп. - 3% річних, а також витрати позивача на послуги адвоката в сумі 3000 грн. 00 коп. та судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов підписаної сторонами заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 17.02.2016р. в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг перевезення вантажу.

Сторони явку повноважних представників у призначені судові засідання не забезпечили, відповідач витребувані судом документи не надав.

14.03.2017р. позивачем на адресу суду надані оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду в судовому засіданні та, крім іншого, заява про розгляд справи без участі представника позивача.

27.03.2017р. на адресу суду позивачем повторно надіслано заяву про розгляд справи без участі представника ТОВ Агротеп .

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки про час та місце розгляду справи останні повідомлені належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротеп" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Авто-Прайд" (експедитор) підписано заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі - заявка).

Відповідно до умов заявки перевізник зобов'язався здійснити перевезення вантажу: металоконструкції вагою 20т, за маршрутом: Україна, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Корабельна, 50 - MEERMAN TECHNISCH BURO BV. HOEKERSTRAAT 10.3133 KR VLAARDINGEN, NETHERLANDS. Вантажовідправник - ПАТ Завод Фрегат . Вантажоодержувач - MEERMAN TECHNISCH BURO BV. HOEKERSTRAAT 10.3133 KR VLAARDINGEN, NETHERLANDS. Автомобіль марки ДАФ, № а/м АА4049ОТ, № п/п АА2949ХМ.

Загальна вартість послуг і порядок розрахунку: 1700 євро за курсом НБУ на момент проплати, б/г розрахунок, умови розрахунку: 50% на момент вивантаження, 50% після надання оригіналів документів (а.с. 12).

На виконання умов заявки, позивач належним чином здійснив перевезення вантажу транспортним засобом ДАФ держ. № НОМЕР_1/АА2949ХМ, що підтверджується міжнародною транспортною накладною СМR А № б/н, а також складеним та підписаним сторонами актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 24.02.2016р. № 1489 на суму 50 936 грн. 57 коп., які наявні в матеріалах справи (а.с.14-15).

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату від 24.02.2016р. № 1489 (а.с. 13) на суму 50 936 грн. 57 коп.

Позивач стверджує, що в порушення умов заявки відповідач за надані послуги розрахувався частково, сплативши на користь позивача 19 000 грн. 00 коп., у зв'язку із чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Авто-Прайд" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротеп" на суму 31 936 грн. 57 коп.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 15.09.2016р. № 15-09 (а.с. 16-17), відповідно до якої просив протягом 3-х банківських днів з дня одержання претензії сплатити заборгованість. Проте, вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач зазначає, що згідно з заявкою, експедитор зобов'язаний оплатити надані перевізником послуги на умовах 50% на момент відвантаження та 50% після надання оригіналів документів. Відповідні оригінали даних документів перевізник надіслав експедитору 01.03.2016 р. Крім того, на прохання відповідача позивач направив останньому електронною поштою відскановані оригінали документів.

Позивач стверджує, що відповідач погодився врахувати електронний лист як поштову кореспонденцію з подальшою відправкою його листом. Таким чином, позивач вважає, що строк виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості транспортно-експедиційних послуг, наданих позивачем за спірною заявкою на суму 50 936 грн. 57 коп., настав 02.03.2016р.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 874 грн. 55 коп. за період з 02.03.2016р. по 31.01.2017р. та інфляційні втрати у розмірі 3 771 грн. 71 коп. за період з березня по грудень 2016р.

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що між сторонами було укладено договір транспортного експедирування у спрощений спосіб.

Правовідносини перевезення вантажів та їх експедирування врегульовані главою 32 Господарського кодексу України, главами 51, 65 Цивільного кодексу України, Законом України "Про транспорт", Статутом автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Радою Міністрів УРСР від 27.06.1969р. №401, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р.

Згідно зі ст. 14 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедитування, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

За умовами заявки остаточний розрахунок між сторонами здійснюється після надання оригіналів документів.

Позивач стверджує, що направив на адресу відповідача оригінали документів рекомендованим листом від 01.03.2016р., на підтвердження чого надав до матеріалів справи фіскальний чек Укрпошта від 01.03.2016р. № 4206 та списки згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих (а.с. 10).

Відповідно до п. 1 розділу 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013р.(зі змінами) встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відповідно до п. 2 розділу 2 вказаних Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, з урахуванням визначеного поштового пробігу Д+3+1 без врахування вихідних днів, строк виконання зобов'язань відповідача з оплати наданих позивачем послуг є таким, що настав 09.03.2016р.

Водночас, господарський суд не приймає посилання позивача на домовленість сторін щодо надсилання сканованих оригіналів документів електронною поштою та, відповідно, погодження відповідача врахувати електронний лист як поштову кореспонденцію з подальшою відправкою його листом, оскільки вказані твердження не підтверджені належними доказами, відповідно до приписів ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, господарський суд зазначає, що будь-яких письмових претензій з боку відповідача щодо неотримання оригіналів документів за спірним перевезенням матеріали справи не містять.

Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.12 вказаної постанови Пленуму, з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, з урахуванням визначеного вище строку настання грошового зобов'язання, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягають 3% річних за період з 10.03.2016р. по 31.01.2017р. в розмірі 858 грн. 84 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.13р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховані вищенаведені приписи та виконано розрахунок з урахуванням індексу інфляції, визначеного у місяці, в якому платіж мав бути здійснений, а не у наступному, у зв'язку із чим, згідно перерахунку господарського суду, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні в сумі 3 417 грн. 04 коп. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати наданих послуг перевезення, чим порушив умови укладеної із позивачем заявки та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 31 936 грн. 57 коп. заборгованості за надані послуги з перевезення, 858 грн. 84 коп. 3% річних та 3 417 грн. 04 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат позивача на адвокатські послуги у розмірі 3 000 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем до матеріалів справи надані договір про надання правової допомоги № 31/03 від 31.03.2016р., укладений між позивачем та адвокатським бюро Лев (а.с. 29), акт здачі-прийняття правової допомоги від 31.01.2017р. до договору № 31/03 про надання правової допомоги від 31.03.2016р., відповідно до якого адвокатське бюро Лев надало позивачу правову допомогу на суму 3 000 грн. 00 коп. (а.с. 30), копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № 4044 (а.с. 31), ордер серія КВ № 188134 на надання правової допомоги ТОВ Агротеп від 30.01.2017р. (а.с.32), платіжне доручення: № 9606 від 31.01.2017р. про сплату адвокатському бюро Лев грошових коштів у розмірі 3 000 грн. 00 коп., призначення платежу правова допомога, згідно договору № 31/03 від 31.03.2016р. (а.с.33).

Водночас, відповідно до п. 5.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи викладене, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягають витрати позивача на адвокатські послуги в розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Авто-Прайд" (49000, м. Дніпро, вул. Бердянська, б. 40, кв. 1, код ЄДРПОУ 38677175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп" (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, б. 8, код ЄДРПОУ 21496904) 31 936 грн. 57 коп. (тридцять одну тисячу дев'ятсот тридцять шість грн. 57 коп.) заборгованості за надані послуги з перевезення, 858 грн. 84 коп. (вісімсот п'ятдесят вісім грн. 84 коп.) 3% річних, 3 417 грн. 04 коп. (три тисячі чотириста сімнадцять грн. 04 коп.) інфляційних втрат, 1 583 грн. 80 коп. (одну тисячу п'ятсот вісімдесят три грн. 80 коп.) витрат по сплаті судового збору, 2 000 грн. 00 коп. (дві тисячі грн. 00 коп.) витрат на послуги адвоката.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 18.04.2017