Рішення

від 10.04.2017 по справі 910/23981/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2017Справа № 910/23981/16 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПриватного підприємства "Дари Лісів" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вторторгюг" простягнення 77 336 грн 70 коп. Представники: від позивача: Білюк Ю.А. - представник за довіреністю від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Дари Лісів" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Гран" про стягнення 77 336 грн 70 коп. заборгованості за договором продажу та поставки лінії гранулювання № 17/08/15 від 17.08.2015, в тому числі: 67 500 грн 00 коп. основного боргу, 7 356 грн 40 коп. інфляційних втрат та 2 480 грн 30 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та умов договору продажу та поставки лінії гранулювання № 17/08/15 від 17.08.2015, належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки оплаченого товару у повному обсязі, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 67 500 грн 00 коп., крім того, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 7 356 грн 40 коп. інфляційних втрат та 2 480 грн 30 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23981/16, розгляд справи призначений на 06.02.2017.

24.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 розгляд справи відкладено на 13.03.2017, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

13.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 замінено найменування відповідача - з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Гран" (ідентифікаційний код 37095475) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторторгюг" (ідентифікаційний код 37095475) та відкладено розгляд справи на 10.04.2017.

07.04.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 10.04.2017 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, за адресою, зазначеною на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch .

У судове засідання 10.04.2017 з'явився представник позивача, надав документи на виконання вимог ухвали суду та надав усні пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 10.04.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Гран", найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторторгюг" (продавець за договором) та Приватним підприємством "Дари Лісів" (покупець за договором) укладено договір продажу та поставки лінії гранулювання № 17/08/15 відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність та поставити покупцю, а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплати лінію гранулювання і сплатити за неї продавцю грошову суму, встановлену комерційною пропозицією.

Склад Лінії гранулювання - найменування окремих одиниць в складі лінії гранулювання, їх характеристики, кількість, ціна і строки поставки вказуються в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2. договору).

Згідно з Специфікацією № 1 до договору № 17/08/15 від 17.08.2015 до складу лінії гранулювання входить: ВРП охолоджувач гранул; матриця, ролики; прес гранулятор; норія; охолоджувальна колонки. Загальна вартість становить 330 000 грн 00 коп.

Додатковою угодою № 1 до договору сторони внесли зміни до специфікації № 1 та визначили, що до складу лінії гранулювання входить: ВРП охолоджувач гранул; прес гранулятор; норія; охолоджувальна колонки. Загальна вартість становить 330 000 грн 00 коп. та окремо зазначили вартість, роликів 67 500 грн 00 коп.

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна лінії гранулювання (без матриці без роликів): 330 000 грн 00 коп. в т.ч. ПДВ.

У відповідно до пункту 3.2 договору всі розрахунки за даним договором здійснюються покупцем в національній валюті України, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця. За матрицю та ролики покупець зобов'язується розрахуватись на сто відсотків, у момент оплати першого платежу, та по курсу евро надень оплати. 67 500 грн 00 коп. Оплата встановлення та монтажу лінії становить 5% від суми устаткування, а саме: 19 875 грн 00 коп. Оплата виконується по закінченню робіт.

Положеннями пункту 3.5. сторони погодили, що покупець зобов'язаний здійснити розрахунок з продавцем в наступному порядку: перший платіж - передоплата 198 000 грн 00 коп. від загальної вартості договору здійснюється покупцем на протязі 5 банківських днів з моменту підписання договору; другий платіж - 66 000 грн 00 коп. . від загальної вартості договору за фактом готовності обладнання до відвантаження покупцеві; третій платіж - 66 000 грн 00 коп. від загальної суми договору при підписанні акту приймання - передачі лінії гранулювання.

Поставка лінії гранулювання, здійснюється за EXW- c. Великі Дмитровичі (пункт 4.1. договору).

Згідно з пунктом 4.2 договору продавець здійснює відпуск лінії гранулювання покупцеві по акту приймання-передачі. В видаткових накладних на отримання товару представник покупця вказує, що товар по кількості та якості прийнятий (не прийнятий, в якій частині), зауваження відсутні (наявні).

Відповідно до пунктів 4.3 та 4.4 договору приймання лінії гранулювання по якості, комплектності та кількості проводиться покупцем на складі продавця під час передачі лінії гранулювання, про що складається двосторонній акт приймання-передачі. При передачі лінії гранулювання продавець передає покупцеві видаткову накладну.

Пунктом 5.1.1. договору продавець зобов'язаний передати лінію гранулювання покупцю на визначених даним договором умовах протягом 21 (двадцяти одного) робочих днів із дня надходження на поточний рахунок продавця, зазначений у даному договорі, перерахованої покупцем суми, встановленої пунктом 3 даного договору.

У відповідності до пункту 10.1 договору визначено, що даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами, тобто з дат зазначеної над текстом даного договору, і діє до виконання сторонами у повному обсязі своїх зобов'язань, передбачених даним договором.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 670 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) термін EXW (EX Works (... named place) Франко завод (... назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

У відповідності до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору продажу та поставки лінії гранулювання № 17/08/15 від 17.08.2015, позивачем було проведено попередньо оплату за договором на загальну суму 3 97 500 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 102 від 18.08.2015 (попередня оплата за лінію гранулювання) на суду 198 000 грн 00 коп., № 103 від 18.08.2015 на суму 67 500 грн 00 коп. (оплата за матрицю та ролики) та № 161 від 22.09.2015 на суму 132 000 грн 00 коп. (оплата за лінію гранулювання).

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної

поставки оплаченого позивачем товару, а саме відповідно до наявної в матеріалах справи копії видаткової накладної № 3 від 23.09.2015 відповідачем здійснено поставку лише лінії гранулювання на загальну суму 330 000 грн 00 коп. Таким чином, відповідачем не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки оплачених позивачем матриці та роликів на загальну суму 67 500 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів поставки оплачених позивачем матриці та роликів за договором продажу та поставки лінії гранулювання № 17/08/15 від 17.08.2015.

25.07.2016 позивач звертався до відповідача з претензією про погашення заборгованості в сумі 67 500 грн 00 коп., у зв'язку з невиконанням зобов'язання щодо поставки товару за договором продажу та поставки лінії гранулювання № 17/08/15 від 17.08.2015. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо поставки в повному обсязі товару за договором продажу та поставки лінії гранулювання № 17/08/15 від 17.08.2015 визначений строк, в останнього виник обов'язок з повернення попередньої оплати у сумі 67 500 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, приймаючи до уваги, що за приписами статей 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки наявними у справі документами підтверджується оплата позивачем вартості товару за договором продажу та поставки лінії гранулювання № 17/08/15 від 17.08.2015, враховуючи встановлення факту не виконання відповідачем обов'язку з поставки товару в повному обсязі та повернення попередньої оплати за товар на загальну суму 67 500 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення 67 500 грн 00 коп. з відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором продажу та поставки лінії гранулювання № 17/08/15 від 17.08.2015, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 7 356 грн 40 коп. інфляційних втрат та 2 480 грн 30 коп. 3 % річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за недопоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 1 статті 536 Цивільного кодексу України), згідно з якою за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що умовами договору продажу та поставки лінії гранулювання № 17/08/15 від 17.08.2015 розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 № 910/14120/14|3-357гс15.

Відповідно до частини 1 стаття 111-25 Господарського процесуального кодексу України Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних за не повернення сплаченого авансу за невиконані роботи, у зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 7 356 грн 40 коп. інфляційних втрат та 2 480 грн 30 коп. 3 % річних визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторторгюг" (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр-т Маяковського, буд. 11, ідентифікаційний код 37095475) на користь Приватного підприємства "Дари Лісів" (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Жовтнева, буд. 50, ідентифікаційний код 37909288) 67 500 (шістдесят сім тисяч п'ятсот) грн 00 коп. попередньої оплати та 1 202 (одна тисяча двісті дві) грн 73 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 21.04.2017

Суддя Н.Б. Плотницька