Рішення

від 10.04.2017 по справі 922/586/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2017 р.Справа № 922/586/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, (с. Таранівка, Харківська область) до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріно Діджитал" (м. Київ) , 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (с. Таранівка, Харківська область) про стягнення 52500,00 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_3, довіреність №151 від 15.02.2017;

першого відповідача - не з'явився;

другого відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, с. Таранівка Харківської області 16.02.2017 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріно Діджитал", м. Київ, 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Таранівка Харківської області, про солідарне стягнення 52500,00 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.02.2017 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.03.2017 об 11:20 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.03.2017 розгляд справи відкладено на 20.03.2017 р. об 11:20

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2017 прийнято до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог (вх.№8853 від 15.03.2017) та розгляд справи відкладено на 03.04.2017 о 10:00год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

27.03.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 10217), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

29.03.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 10559), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

03.04.2017 на офіційну електронну адресу господарського суду Харківської області (inbox@hr.arbitr.gov.ua.) від відповідача 1 надійшли додатково до відзиву на позовну заяву (вх. № 791).

Судове засідання, призначене на 03.04.2017 перенесено на 10.04.2017 о 12:20 у зв'язку із хворобою судді Сальнікової Г.І., на підставі рішення зборів суддів господарського суду Харківської області від 28.03.2016 № 6-1/2016.

07.04.2017 на офіційну електронну адресу господарського суду Харківської області (inbox@hr.arbitr.gov.ua.) та 10.04.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача 1 надійшли додатково та з уточненням до відзиву на позовну заяву (вх. № 836), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в судове засідання 10.04.2017 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та у наданих раніше додаткових поясненнях, наполягав на задоволенні позову.

Перший та другий відповідачі в судове засідання 10.04.2017 не з'явились, про розгляд даної справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Приймаючи до уваги, що відповідачі, з урахуванням приписів п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання першого та другого відповідачів не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, у зв'язку з чим господарська справа №922/586/17 розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.04.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Наприкінці серпня 2016 року між позивачем та відповідачем 1 велись перемовини щодо укладання договору комерційної концесії (франшизи) про надання позивачу на визначений строк, відповідно до обумовлених сторонами вимог, право використання у його підприємницькій діяльності виключних прав, що належать відповідачу 1 - ТОВ "Ріно Діджитал", а саме прав на використання: фірмового найменування; комерційного позначення; комерційну інформацію; знак для товарів і послуг: "Ріно Діджитал", з метою створення LandingPage; Створення корпоративних сайтів; Послуги з налаштування інтернет-реклами; Розробка Маркетинг Кіт; Розробка фірмового стилю.

Відповідачем 1 було надано позивачу для узгодження та підписання проект договору комерційної концесії (франчайзингу) та рахунок-фактура № сф-9/1 від 01.09.2016 для оплати.

Так, згідно рахунок-фактури №9/1 від 01.09.2016, позивачем 08.09.2016 відповідачу 1 були перераховані грошові кошти на загальну суму 52500,00 грн., про що позивач посилається на наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 313 від 08.09.2016 на вказану суму із призначенням платежу "оплата рахунок - фактура №СФ-9/1 від 01.09.2016 за виключні права користувача по франшизі згідно договору N010916 від 01.09.2016".

Проте позивач відмовився укладати з відповідачем 1 вищевказаний договір N010916 комерційної концесії (франшизи) від 01.09.2016.

Тобто, між сторонами існувала домовленість щодо укладення договору, проте позивач оформити договір відмовився.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, приписами ст. 1212 ЦК України, отже, позивачем в позовній заяві та під час розгляду справи наголошено про те, що відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріно Діджитал" є особою, яка не має законних підстав на отримання від позивача грошових коштів, які надшити на поточний рахунок першого відповідача 08.09.2016 року у розмірі 52500,00 з призначенням платежу "оплата рахунок-фактура СФ-9/1 від 01.09.2016р. за виключні права користувача по франшизі згідно договору № 010916 від 01.09.2016р".

Суд зазначає про те, що проект Договору № 010916 комерційної концесії (франшизи) від 01.09.2016 під час розгляду даної справи для дослідження судом його умов сторонами не надано, всупереч вимогам ухвали господарського суду Харківської області 20.03.2017, тому у суму відсутня можливість дослідити вказаний проект договору.

На підтвердження перерахування оплати позивачем подано платіжне доручення № 313 від 08.09.2016 на вказану суму із призначенням платежу "оплата рахунок-фактура №СФ-9/1 від 01.09.2016 за виключні права користувача по франшизі згідно договору №010916 від 01.09.2016" (т.с. І в.с. 13).

Відповідач 1 проти позову заперечив повністю, в обґрунтування своїх заперечень зокрема, наголошував про те, що у взаємовідносинах між відповідачем 1 та позивачем зобов'язання виникло на підставі юридичного факту - виставлення рахунку - фактури № сф-9/1 від 01.09.2016 (оферти) для відповідача 1 - ТОВ "Ріно Діджитал" та його оплати позивачем - ФОП ОСОБА_4 (акцепту), що, на думку відповідача 1, започаткувало договірні, правовідносини між двома господарюючими суб'єктами відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 640, ст.ст. 641-642 ЦК України. Так, відповідачем 1 зазначено, що рахунок-фактура № сф-9/1 від 01.09.2016 містив істотні та інші умови, що були попередньо обумовлені і погоджені між відповідачем 1 та позивачем та визначали зміст і суть правовідносин між ними. Таким чином, на думку відповідача 1, між ТОВ "Ріно Діджитал" і ФОП ОСОБА_4 виникли і існували договірні відносини, які виключають можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України, в тому числі й щодо зобов'язання повернення майна.

Розглядаючи даний спір господарський суд враховує такі положення законодавства.

Відповідно до положень ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Разом з тим, під час вирішення питання щодо повернення безпідставно набутого майна, необхідно встановити факт набуття (збереження) майна (майном, також є грошові кошти) однією особою (в даному випадку відповідачем) за рахунок іншої; факт належності такого майна іншій особі (позивачу); відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Згідно вимог ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.4. ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ст. 638 ЦК України яка кореспондується з положеннями ч.2 ст. 183 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1. ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч.2. ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як випливає зі змісту наведених правових норм, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Зі змісту частини 1 статті 642 Цивільного кодексу України слідує, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Пунктом 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013, № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що, зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо.

Матеріалами справи підтверджено факт здійснення позивачем оплати згідно платіжного доручення № 313 від 08.09.2016. У графі "Призначення платежу" вказаного платіжного документу зазначено "оплата рахунок - фактура №СФ-9/1 від 01.09.2016 за виключні права користувача по франшизі згідно договору N010916 від 01.09.2016". При цьому, матеріали справи не містять доказів укладення в письмовій формі та підписання сторонами договору № 010916 комерційної концесії (франшизи) від 01.09.2016, як і не містять доказів, що підтверджують вчинення відповідачем 1 дій на виконання вказаного Договору.

Між сторонами існувала домовленість щодо укладення договору, проте позивач оформити договір відмовляється.

Пунктом 8 ст.181 ГК України передбачено, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного суду України у справі № 6-122цс від 24.09.2014р., відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому. Разом з тим, правила ст. 1212 ЦК України застосовуються тоді, коли майно передано на виконання юридично ще не укладеного договору.

Суд зазначає, що позивачем були перераховані кошти в розмірі 52500,00 грн. в якості оплати на підставі виставленого відповідачем 1 рахунку за наявності правової підставі та на виконання юридично ще не укладеного договору № 010916 від 01.09.2016., в той же час, Договір № 010916 від 01.09.2016 відповідно до вимог законодавства не був укладений між сторонами, послуги згідно вимог Цивільного Кодексу України першим відповідачем не передавалось позивачу, відтак, підстава на якій були переховані та набуті кошти в розмірі 52500,00 грн. відпала.

Таким чином, доводи відповідача 1, які покладено останнім в обґрунтування своїх заперечень зводяться до довільного тлумачення норм права на свою користь.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що підстава на якій були перераховані та набуті кошти згодом відпала, з огляду на те, що перераховані позивачем грошові кошти в розмірі 52500,00 грн. відповідачу 1 останній повертати відмовляється, господарський суд дійшов висновку про те, що право позивача порушене та підлягає захисту, а позовна вимога про повернення перерахованих коштів у розмірі 52500,00 грн. обґрунтована матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог відносно відповідача 2 - фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

В обґрунтування позовних вимог до відповідача 2 - фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, позивач посилається на Договір поруки від 08.09.2016 (т.с. І а.с. 14), відповідно до умов п. 1.1. якого, відповідач 2 - фізична особа-підприємець ОСОБА_5 поручається перед позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за виконання зобов'язань боржника - відповідача 1 (ТОВ "Ріно Діджитал"), що виникли у зв'язку з оплатою рахунку-фактури №9/1 від 01.09.2016 за виключні права користувача по договору франшизі згідно договору №010916 від 01.09.2016.

Згідно з умовами п. 1.3. вищевказаного Договору поруки, сторони домовились, що даною порукою зобов'язання боржника (відповідача 1), що виникли у зв'язку з оплатою 08.09.2016 рахунку-фактури №9/1 від 01.09.2016 за виключні права користувача по франшизі згідно договору № 010916 від 01.09.2016, забезпечуються лише частково в межах суми, яка становить 1000,00 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, і поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Таким чином, для укладення договору поруки необхідна наявність у боржника обов'язку, який він має виконати перед кредитором, тобто дійсність зобов'язання щодо виконання якого надається порука.

Отже, підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч.ч.1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України).

Враховуючи відсутність належним чином укладеного основного договору №010916 від 01.09.2016, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою та яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель, суд вважає позовні вимоги до відповідача 2 необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується вимогами ст. 49 ГПК України, відповідно до якої, при частковому задоволенні позову - витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ріно Діджитал" (04123, м. Київ, вул. Червонопільська, буд. 23/17, приміщення 1, код ЄДРПОУ: 40289418, р/р 2600505626619 в ПАО "КБ ПриватБанк", МФО 380269) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний КОД: НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2, "Приватбанк, МФО 351533) - безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 52500,00 грн.; 800,00 грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

В позовних вимогах до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 17.04.2017 р.

Суддя Г.І. Сальнікова