Рішення

від 19.04.2017 по справі 922/795/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2017 р.Справа № 922/795/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Апекс-Харків", смт. Високий про стягнення 89691,01 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 довіреність №1081 від 17.03.2017р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Апекс-Харків", в якій позивач просить стягнути з відповідача: суму основного боргу у розмірі 86241,36 грн. та пеню у розмірі 3449,65 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору поставки №117 від 14.09.2016р. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про відкладення розгляду даної справи від 03.04.2017р. повноважному представнику відповідача 08.04.2017р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

14.09.2016 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено договір поставки №117 (далі по тексту - договір). Відповідно до умов покупець взяв на себе зобов'язання оплатити товар, а постачальник взяв на себе зобов'язання поставити товар, відповідно до замовлення покупця.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що покупець здійснює вибірку товару з асортименту, наявного на складі постачальника, та направляє постачальнику замовлення на поставку товару, користуючись електронною формою. Надіслання замовлення здійснюється у електронній формі. Протягом З (трьох) робочих днів з дати отримання замовлення покупця постачальник зобов'язаний надати покупцеві факсове, електронне повідомлення про готовність товару до вивозу, що є підтвердженням погодження замовлення покупця, або повідомлення про неможливість поставки.

Пунктом 2.2 передбачено, що поставка партії товару здійснюється у строк 10 (десять) робочих днів з дати направлення покупцю повідомлення про готовність товару до поставку в порядку, передбаченому цим договором.

На виконання умов договору, 15 вересня 2016 року покупцем було здійснено замовлення, та надіслано відповідачу на електронну пошту, зазначену в договорі.

16.09.2016 відповідачем було направлено позивачу рахунок №1240 для оплати товару вказаного в замовленні на суму 86241,36 грн.

Відповідно п.3.3.1. договору, покупець зобов'язаний оплатити кожну партію поставленого йому за цим договором протягом 14 календарних днів з дати передачі йому такої партії товару, поставка перших двох замовлень здійснюється на умовах 75% передплати. Постачальник зберігає за собою право надалі не змінювати умов поставки, зокрема якщо сума договору перевищує фонд Товариства.

Позивач на виконання вимог п.3.3.1 перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 86241,36 грн., що підтверджується випискою за особовим рахунком позивача: НОМЕР_1 в АТ "УкрСиббанк" за 16.09.2016р.

Відповідач свої зобов'язання по поставці товару не виконав та товар відповідачу не поставив.

Позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення грошових коштів від 16.10.2016р. в порядку ст. 693 ЦК України, які були направлені на три адреси відповідача, яки були відомі позивачу, а саме на юридичну адресу та адреси, які зазначені відповідачем у договорі, які були повернуті поштовими відділеннями за закінченням терміну зберігання.

Відповідач на вказані вимоги не відреагував та грошові кошти у розмірі 86241,36 грн. позивачу не повернув та поставку товару не здійснив.

Відповідно до п. 5.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання чи неналежного виконання умов цього договору постачальником або покупцем, сторона яка не виконала (неналежним чином виконала) умови цього договору, відшкодовує іншій стороні завдані внаслідок цього збитки.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 86241,36 грн. (сума передплати) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 3449,65 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі недотримання постачальником терміну поставки товару, що відбулося виключно з вини постачальника, покупець має право отримати пеню в розмірі 0,5% від вартості товару, поставка якого прострочується, за кожний тиждень прострочення, але загальна сума пені не може бути більшою З % від вартості такого товару.

Позивачем було здійснено розрахунок з урахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Апекс-Харків" (62459, Харківська область, Харківський район, смт. Високий, вул. Жовтнева, б. 7/69, код ЄДРПОУ 34171940) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області 06.10.2009р.) суму передплати у розмірі 86241,36 грн., пеню у розмірі 3449,65 грн. та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.04.2017 р.

Суддя Ю.В. Светлічний