Рішення

від 18.04.2017 по справі 920/159/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.04.2017 Справа № 920/159/17 Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/159/17

за позовом - Першого заступника керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Конотопської міської ради Сумської області, м. Конотоп Сумської області,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Конотопський завод залізобетонних виробів , м. Конотоп Сумської області,

про стягнення 119381,09 грн.,

за участю представників:

прокурора - Вортоломея М.Ф.,

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 01-27/1866 від 27.12.2016,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: прокурор в своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на користь позивача збитки, завдані використанням земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Конотоп, вул. Сумська, 10б, площею 2,2949 га без правовстановлюючих документів (договору оренди), які полягають в неотриманні орендної плати за землю за період з 16.10.2015 року по 01.11.2016 року в сумі 119381,09 грн., а також стягнути з відповідача на користь Прокуратури Сумської області витрати по сплаті судового збору в сумі 1790,72 грн.

Відповідач подав відзив від 14.04.2017 року вих. № 14-04/17-01 на позовну заяву, в якому звертає увагу суду на те, що відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. За відсутності одного з елементів цивільного правопорушення цивільна відповідальність не настає.

Відповідач зазначає, що статтею 156 Земельного кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, серед яких відсутня така підстава як користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Крім наведеного відповідач зазначає, що протокольним рішенням зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю Конотопський завод залізобетонних виробів від 22.02.2017 року вирішено припинити Товариство з обмеженою відповідальністю Конотопський завод залізобетонних виробів шляхом ліквідації; призначено головою ліквідаційної комісії ТОВ Конотопський завод залізобетонних виробів ОСОБА_2; встановлено строк на заявлення кредиторами вимог до ТОВ Конотопський завод залізобетонних виробів протягом двох місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (до 24.04.2017 року), вимоги кредиторів надсилаються письмово за адресою місцезнаходження ліквідаційної комісії. Кредитори мають право заявити законні вимоги на адресу ліквідаційної комісії (40007, м. Суми, Харківська, 42) для вирішення питання про їх включення до переліку кредиторської заборгованості підприємства.

З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

18.04.2017 року представник позивача надав суду для долучення до матеріалів справи додаткові докази в обгрунтування позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора у справі та представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 121 Конституції України визначено, що прокуратура становить єдину систему, на яку покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини другої статті 2 та частини другої статті 29 Господарського процесуального Кодексу України в редакції Закону України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 36-1 Закону України Про прокуратуру , представництво інтересів держави у суді полягає у здійсненні прокурором від її імені процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Конституційний суд України в рішенні від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту.

У будь - якому випадку додержання законів, прийнятих єдиним законодавчим органом України, беззаперечно становить державний інтерес, а порушення, допущені у сфері земельних відносин посягають на встановлений законодавством порядок щодо охорони та використання земель як основного національного багатства.

Відповідно до частини другої статті 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Таким чином, прокурор може заявити позов в інтересах держави, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (статті 3, 8).

Як передбачено у статтях 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб'єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на статті 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.

Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового, у тому числі договірного, врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безгосподарське використання землі, безпосередньо належить до інтересів держави.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 року категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес .

З урахуванням вимог статей 1, 2, 6, 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднанні постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, окрім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом ухвалення рішень. Права органів місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Згідно статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , землі комунальної власності є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.

Пунктом 5 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно статті 4 згаданого Закону, основним принципом місцевого самоврядування, зокрема, є поєднання місцевих і державних інтересів.

За таких обставин наявні підстави для представництва Конотопською місцевою прокуратурою інтересів держави та звернення з позовною заявою до суду в інтересах держави в особі Конотопської міської ради Сумської області.

Прокурор у позовній заяві від 01.03.2017 року № 82-654-17 зазначає, що відповідач використовує земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташовані за адресою: Сумська область, м. Конотоп, вул. Сумська, 10б без правовстановлюючих документів на землю, чим порушено вимоги статей 125, 126 Земельного кодексу України. Встановлено, що документи, які посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, на дату проведення перевірки у відповідача відсутні та плата за користування земельною ділянкою не здійснюється.

Обґрунтовуючи позов статтями 152, 156, 157 Земельного кодексу України, статтями 22, 1166 Цивільного кодексу України, Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року за № 284, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача збитки, завдані використанням земельної ділянки за адресою: Сумська область, м. Конотоп, вул. Сумська, 10б, площею 2,2949 га (кадастровий номер 5910400000:07:017:0032) без правовстановлюючих документів (договору оренди), які полягають в неотриманні орендної плати за землю за період з 16.10.2015 року по 01.11.2016 року у сумі 119381,09 грн.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.09.2012 року у власності відповідача перебувають будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Сумська область, м. Конотоп, вул. Сумська, 10б.

Рішенням шістдесят п'ятої сесії шостого скликання Конотопської міської ради від 29.07.2015 року Про надання дозволів на розроблення землевпорядної документації , відповідачеві, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ВК Агробудмайстер та ОСОБА_6 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 4,1931 га з кадастровим номером 5910400000:07:017:0014 по вул. Сумській, 10б у м. Конотоп Сумської області.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою відповідача 16.10.2015 року Управлінням Держгеокадастру у Конотопському районі Сумської області проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,2929 га з кадастровим номером 5910400000:07:017:0032 з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована за адресою: Сумська область, м. Конотоп, вул. Сумська, 10б.

Проте, як зазначає прокурор у справі, відповідач технічну документацію із землеустрою щодо поділу вищезгаданої земельної ділянки за адресою: Сумська область, м. Конотоп, вул. Сумська, 10б, на затвердження до Конотопської міської ради Сумської області не надав, договір оренди земельної ділянки з позивачем не уклав.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284, рішенням Виконавчого комітету Конотопської міської ради від 29.08.2016 року Про створення комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власника землі та землекористувачам створено Комісію з визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам у м. Конотоп, затверджено її положення та склад.

30.11.2016 року відбулося засідання Комісії Конотопської міської ради з визначення розміру та відшкодування збитків власника землі та землекористувачам, на розгляд якої винесено питання затвердження розміру втрат з орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Сумській, 10б у м. Конотоп за період з 16.10.2015 року по 01.11.2016 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу даної земельної ділянки та документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно

Листом № 01-24/1660 від 21.11.2016 року позивачем було повідомлено відповідача про засідання Комісії з визначення розміру збитків в результаті використання земельної ділянки по вул. Сумській, 10б у м. Конотоп без правовстановлюючих документів 30.11.2016 року о 14 год. 00 хв. та запрошено представника відповідача на засідання Комісії, проте представник відповідача на засідання Комісії не з'явився.

Комісією встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку по вул. Сумській, 10б у м. Конотоп за відсутності договору оренди. 16.10.2015 року відповідачем проведено державну реєстрацію земельної ділянки по вул. Сумській, 10б у м. Конотоп та отримано витяг з Державного земельного кадастру. Площа земельної ділянки становить 2,2949 га, вид використання - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, наданої Управлінням Держгеокадастру у Конотопському районі Сумської області та довідки Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області щодо сплачених відповідачем коштів за користування спірною земельною ділянкою в період з 16.10.2015 року по 01.11.2016 року, Комісією здійснено розрахунок розміру збитків (втрат з орендної плати) з моменту державної реєстрації земельної ділянки, а саме: за період з 16.10.2015 року по 01.11.2016 року, що становить 119381,09 грн.

За результатами роботи Комісії з визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам у м. Конотоп складено акт № 1 від 30.11.2016 року, який затверджено рішенням Виконавчого комітету Конотопської міської ради від 19.12.2016 року за № 397 Про затвердження акту № 1 від 30.11.2016 року засідання комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам , згідно якого було встановлено, що розмір збитків, завданих позивачеві внаслідок використання відповідачем земельної ділянки площею 2,2949 га розміщеної за адресою: Сумська область, м. Конотоп, вул. Сумська, 10б без правовстановлюючих документів складає за період з 16.10.2015 року по 01.11.2016 року становить 119381,09 грн.

Таким чином, розмір збитків за користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів (договору оренди) у вигляді неотриманої орендної плати відповідно до наданих позивачем розрахунків за період з 16.10.2015 року по 01.11.2016 року становить 119381,09 грн.

З метою врегулювання питання щодо сплати завданих збитків позивачем листом від 31.01.2017 року № 01-24/106 направлялися відповідачеві витяг з акту № 1 від 30.11.2016 року та рішення Виконавчого комітету Конотопської міської ради від 19.12.2016 року № 397 Про затвердження акту № 1 від 30.11.2016 року засідання комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам з пропозицією добровільно відшкодувати визначені збитки в досудовому порядку у строк до 15.02.2017 року, які отримані відповідачем згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 04.02.2017 року.

Відповідно до пункту 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 передбачено, що збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.

Але всупереч положень вищезгаданого Порядку, відповідач у добровільному порядку збитки у визначеному позивачем розмірі не відшкодував.

Відповідач фактично використовував земельну ділянку, протягом значного часу (за період з 16.10.2015 року по 01.11.2016 року), ухилявся від укладення договору оренди, що є порушенням вимог чинного земельного законодавства щодо використання земельної ділянки без договору оренди земельної ділянки та є підставою для нарахування збитків, визначення та відшкодування яких врегульовано Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року за № 284.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284, передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно пункту 3 згаданого Порядку, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи й неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Відповідно до вимог частини другої статті 120, статті 206 Земельного Кодексу України - використання землі в Україні є платним. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності. Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

Загальні підстави позадоговірної відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до частини п'ятої статті 120 Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла на час набуття відповідачем у власність згаданого нерухомого майна, передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

В пункті 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 за № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин роз'яснено, що у застосуванні положень статей 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

До відносин користування власником житлового будинку (будівлі, споруди) земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок (будівля, споруда) як до правовідносин, що тривають, застосовується законодавство, що діє протягом періоду користування земельною ділянкою. Норми законодавства, якими змінено правовий режим та умови користування такими земельними ділянками, повинні застосовуватися також і до умов користування земельною ділянкою, які існували до відповідних змін.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Водночас, відповідно до статті 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно статті 157 цього ж Кодексу, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 17.09.2013 року у справі № 922/763-13-г, від 13.11.2013 року у справі № 902/370/13-г, від 24.03.2014 року у справі № 922/2153/13 та від 29.01.2015 року у справі № 924/1217/14.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами частини першої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 125 зазначеного Кодексу, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В даному випадку відповідач протягом тривалого часу не вживав належних заходів, спрямованих на оформлення у встановленому порядку свого права користування земельною ділянкою, на якій розташоване вказане майно, що призвело до неправомірного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів протягом періоду з 16.10.2015 року по 01.11.2016 року.

Пунктом 3.7 вищенаведеної постанови пленуму Вищого господарського суду України роз'яснено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року за № 284 (далі - Порядок).

У відповідності до Порядку, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (пункт 1 Порядку). Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії (пункт 2 Порядку). Відшкодуванню підлягають: збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (абзац 7 пункту 3 Порядку).

В силу пункту 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.

Таким чином, в діях відповідача вбачається умисне зволікання з укладенням договору оренди земельної ділянки по вул. Сумській, 10б у м. Конотоп, на якій розташоване нежитлові будівля та споруди, належні відповідачеві на праві приватної власності, що свідчить про наявність його вини у неправомірному користуванні земельною ділянкою без правовстановлюючих документів протягом періоду з 16.10.2015 року по 01.11.2016 року, у зв'язку з чим позивачеві завдано збитків у виді недоотриманої орендної плати.

За таких обставин у діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення, який є підставою для стягнення з нього збитків у вищезазначених розмірах.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь збитків в сумі 119381,09 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина перша статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду наперед встановленої сили.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по судовому збору покладаються на відповідача.

Тому, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Конотопський завод залізобетонних виробів (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Сумська, буд. 10б, ідентифікаційний код 30063630) на користь Конотопської міської ради Сумської області (41600, Сумська область, м. Конотоп, пр. Миру, буд. 8, ідентифікаційний код 24006881; р/р 31415611700008, одержувач: Конотопське УК м. Конотоп, ЄДРПОУ 37784555, банк одержувача: ГУДКСУ у Сумській області м. Суми, МФО 837013, код платежу 24062200) збитки в сумі 119381,09 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Конотопський завод залізобетонних виробів (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Сумська, буд. 10б, ідентифікаційний код 30063630) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, буд. 33; код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в сумі 1790,72 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.04.2017.

Суддя ОСОБА_7