Постанова

від 18.04.2017 по справі 15/245

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р. Справа№ 15/245

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Михайлюк А.З., довіреність № б/н від 14.03.2017;

від відповідача - Гавкалюк В.В., довіреність №400/22 від 06.12.2016,

розглянувши апеляційну скаргу Державного агентства резерву України на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.01.2017 про припинення провадження у справі №15/245 (суддя Ярмак О.М.) за позовом Державного агентства резерву України до публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 5 955 787,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державний комітет України з державного матеріального резерву (після зміни найменування - Державне агентство резерву України) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 5 955 787,13 грн. заборгованості з відкритого акціонерного товариства "Центренерго" (після зміни найменування - публічне акціонерне товариство "Центренерго").

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2017 провадження у справі №15/245 припинено.

При прийнятті даної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що по суті заявлених позовних вимог у даній справі №15/245 вже є рішення суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, зокрема, ухвала від 17.11.2015 у справі № 15/76-б-43/624-б.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 24.01.2017 у справі №15/245 скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2015 за наслідками попереднього засідання по справі про банкрутство № 15/76-б-43/624-б кредиторські вимоги за договором № юр-7/90-98 від 03.08.1998 визнано поточними, а заяви поточних кредиторів, в свою чергу, підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 18.04.2017 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Частиною 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Державний комітет України з державного матеріального резерву (після зміни найменування - Державне агентство резерву України) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 5 955 787,13 грн. заборгованості з відкритого акціонерного товариства "Центренерго" (після зміни найменування - публічне акціонерне товариство "Центренерго").

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2004 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 15/245.

Крім цього, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2004р. порушено провадження у справі № 15/76-б (надалі номер за новим розглядом - №15/76-б-43/624-б) за заявами державного підприємства "Ровенькиантрацит" Міністерства палива та енергетики України та Полтавського акціонерного банку "Полтава-банк" про визнання банкрутом відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго".

Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про визнання його конкурсним кредитором у справі № 15/76-б-43/624-б про банкрутство публічного акціонерного товариства "Центренерго".

При цьому, сума кредиторських вимог, яку просив визнати Державний комітет України з державного матеріального резерву складала 606 334 138,84 грн., з яких 13 235 082,52 грн. - розмір відсотків за користування позичкою відповідно до договору № юр-7/90-98 від 03.08.1998 за період з 01.01.2003 по 01.05.2006 (що є предметом розгляду у даній справі).

Так, предметом позовних вимог у даній справі є вимоги про стягнення з публічного акціонерного товариства "Центренерго" суми відсотків за користування позиченими матеріальними цінностями за період з 01.01.2003 по 01.07.2004 за договором № юр-7/90-98 від 03.08.1998 в розмірі 5 955 787,13 грн.

В свою чергу, як вказано вище, в межах справи № 15/76-б-43/624-б про банкрутство відповідача розглядалися вимоги кредитора (позивача) зі сплати відсотків за договором № юр-7/90-98 від 03.08.1998 за період з 01.01.2003 по 01.05.2006, тобто, в тому числі і за період, заявлений у позові у даній справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2015 за наслідками попереднього засідання по справі про банкрутство № 15/76-б-43/624-б було затверджено реєстр вимог кредиторів.

При цьому, Державному агентству резерву України було відмовлено у визнанні кредиторських вимог на суму 13 235 082,52 грн. до договору № юр-7/90-98 від 03.08.1998 за період з 01.01.2003 по 01.05.2006.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2016 вказана ухвала в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Державного агентства резерву України залишена без змін.

Згідно п. 8.11 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 правовим наслідком винесення ухвали про відмову у визнанні вимог кредитора є позбавлення кредитора права брати участь у справі про банкрутство і отримати задоволення своїх вимог, що за своїм змістом рівнозначно відмові у задоволенні позовних вимог у позовному провадженні.

У п. 55 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 № 15 вказано, що у разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

З огляду на наявність ухвали про відмову у визнанні вимог кредитора - Державного агентства резерву України (яка за своїм змістом рівнозначна відмові у задоволенні позовних вимог у позовному провадженні), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про припинення провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Так, оскільки вимоги Державного агентства резерву України до публічного акціонерного товариства "Центренерго", які є предметом розгляду у даній справі, були розглянуті в межах справи про банкрутство № 15/76-б-43/624-б, тобто фактично є рішення між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, провадження у даній справі підлягає припиненню згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи апелянта про те, що оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2015 за наслідками попереднього засідання по справі про банкрутство № 15/76-б-43/624-б кредиторські вимоги за договором № юр-7/90-98 від 03.08.1998 визнано поточними, а заяви поточних кредиторів підлягають розгляду у порядку позовного провадження, відхиляються колегією суддів.

Так, як вже було вказано, ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2015 за наслідками попереднього засідання по справі про банкрутство № 15/76-б-43/624-б Державному агентству резерву України було відмовлено у визнанні кредиторських вимог на суму 13 235 082,52 грн. до договору № юр-7/90-98 від 03.08.1998 за період з 01.01.2003 по 01.05.2006.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2016 вказана ухвала в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Державного агентства резерву України залишена без змін.

Таким чином, фактично є рішення між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а тому провадження у даній справі підлягає припиненню згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, вказані доводи апелянта є необґрунтованими та жодним чином не впливають на правомірність висновку суду щодо наявності підстав для припинення провадження у даній справі.

При цьому, скасування ухвали суду про припинення провадження у даній справі та направлення цієї справи для розгляду по суті до суду першої інстанції може призвести до прийняття рішення у даній справі, яке буде суперечити ухвалі господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі № 15/76-б-43/624-б про банкрутство.

В свою чергу, суперечливі судові рішення порушують положення Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні Брумареску проти Румунії" визначив, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, ухвала у справі № 15/76-б-43/624-б не може бути поставлена під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі №15/245, не можуть їй суперечити.

Отже, судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а тому доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного агентства резерву України залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 24.01.2017 у справі №15/245 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Матеріали справи №15/245 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко