Рішення

від 11.05.2007 по справі 16/169

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/169

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.07                                                                                 Справа № 16/169.

     Суддя  Шеліхіна Р.М.,  розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Картол", м. Донецьк

до Акціонерного товариства закритого типу "Лісок", м. Лісічанськ Луганської області

про стягнення  79275  грн.  90  коп.

при секретарі судового засідання Михайлевич М.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача –Кустова М.В., довіреність від 22.03.07. №15/03-07;

від відповідача –Васильєва В.М., дов від 16.01.07. №20,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості, яка утворилась при виконанні договору поставки від 05.01.04. №13, у розмірі 62578,59грн., пені за період з 01.10.2006р. по 14.12.2006р. у розмірі 4897,33грн., інфляційні нарахування у сумі 6127,19грн. Також, до стягнення з відповідача заявлено 5672,79грн. –сума відсотків за користування позикою, наданою позивачу, за кредитним договором від 16.03.06. №010/08-3/0176, укладеним між позивачем та банком «Аваль».

Заявою, зданою у судовому засіданні 11.05.07., зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені і суд прийняв зменшення позову.

Таким чином, позовними вимогами по справі є: вимога про стягнення з відповідача заборгованості, яка утворилась при виконанні договору поставки від 05.01.04. №13, у розмірі 62578,59грн., пені за період з 01.10.2006р. по 14.12.2006р. у розмірі 4718,59грн., інфляційних нарахувань у сумі 6127,19грн. Також, до стягнення з відповідача заявлено 5672,79грн. –сума відсотків за користування позикою, наданою позивачу, за кредитним договором від 16.03.06. №010/08-3/0176, укладеним між позивачем та банком «Аваль».

Відповідач відзивом від 11.05.07. визнав зменшений позов у повному обсязі.

Між сторонами по справі укладено договір поставки від 05.01.04. №13, на підставі якого постачальник (позивач) зобов'язався виготовити та передати у власність продукцію покупцю (відповідачу) товар по ціні, в асортименті та у кількості, визначених у договорі, специфікаціях до договору та додаткових угодах до вказаного договору (а.с.21-28). Відповідач зобов'язався приймати і оплачувати товар  протягом 7 календарних днів з дня отримання товару.

         На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за вказаним договором, що підтверджено накладними (а.с.47-73) та товарно-транспортними накладними (а.с.74-99), а також довіреностями відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.101-116) і податковими накладними (а.с.118-143). Відповідач отримав цей товар, що підтверджено відзивом та поясненнями представника відповідача у судовому засіданні.

         В порушення умов договору відповідач не розрахувався за отриману продукцію у повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворився борг у сумі 62578,59грн. за вказаним договором, який позивач просить стягнути на свою користь.

         Крім того, за несвоєчасне виконання обов'язків по оплаті вартості товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 01.10.2006р. по 14.12.2006р. у розмірі 4718,59грн. згідно з умовами п.6.1 договору і на підставі ст.625 ЦК України - інфляційні нарахування у сумі 6127,19грн. з 10.02.06. по 19.03.07.

          На підставі умов п. 6.1 договору поставки від 05.01.04. №13 позивач заявив до стягнення 5672,79грн., що є сумою відсотків за користування позикою, наданою позивачу, за кредитним договором від 16.03.06. №010/08-3/0176, укладеним між позивачем та банком «Аваль».   

 Відповідач проти змінених позовних вимог не заперечив, визнав змінені вимоги у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи,  вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог до суті спору, їх  належність, допустимість, достовірність кожного  окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що визнання відповідачем позову у повному обсязі суперечить закону і позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Відповідно до правил ст.ст.22,78 ГПК України суд приймає визнання позову відповідачем, якщо такі дії не суперечать законодавству і не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову  в частині боргу 62578,59грн., пені за період з 01.10.2006р. по 14.12.2006р. у розмірі 4718,59грн., інфляційних нарахувань у сумі 6127,19грн., пред'явленого позивачем на підставі договору поставки від 05.01.04. №13 за невиконання відповідачем договірних обов'язків, не суперечить законодавству і не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин,  і з урахуванням вимог ст. 265 ГК України, ст.ст.526,625,629 ЦК України, якими встановлено обов'язок відповідача виконувати умови укладеного договору поставки належним чином і у повному обсязі оплачувати позивачу поставлений товар, а разі порушення зобов'язання –сплачувати борг з урахуванням індексу інфляції, суд приймає визнання відповідачем позову у повному обсязі.

Визнання відповідачем позову в часті стягнення 5672,79грн., що є сумою відсотків за користування позикою, наданою позивачу, за кредитним договором від 16.03.06. №010/08-3/0176, укладеним між позивачем та банком «Аваль»суд не приймає, оскільки це суперечить вимогам закону тому, що умови п. 6.1 договору поставки від 05.01.04. №13, укладеного між сторонами по справ, порушують закон.

Згідно зі ст.83 ГПК України суд має право при винесенні рішення по спору визнати недійсним повністю або частково договір, укладений між сторонами по справі.

Згідно з правилами ст.ст.173,174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а іншій суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання виникають з закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору чи внаслідок заподіяння шкоди, або у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності, а також з інших подій.

Нормами правового інституту позики (кредиту), ст. ст. 1046-1057 ЦК України, встановлено обов‘язок позичальника (позивача) повернути позику позивачу і за час користування грошима сплачувати річні відсотки у встановленому умовами договору порядку і розмірі.

Кредитний договір від 16.03.06. №010/08-3/0176, укладений між позивачем та банком «Аваль», не містить умов, на підстав яких перед банком несе відповідальність інша особа, а не позичальник кредиту (позивач). В кредитному договорі також відсутні умови щодо оплати відсотків та позики третьою особою (іншою особою) замість позичальника. Законом –ст.ст.1054 ЦК України - покладено обов'язок на позичальника (позивач) відповідати перед кредитором (банком) у тому ж обсязі, що і надано кредит, включаючи сплату основного боргу, процентів, тобто, обов'язок сплатити проценти закон покладає на позивача. Відсотки за кредитом є основним боргом по кредитному договору.

Крім того слід вказати, що відповідач не користувався і не користується грошовими коштами позики, наданої позивачу банком, навіть у разі прострочення своїх обов'язків за договором поставки.

За таких підстав, у позові в частині стягнення 5672,79грн., що є сумою відсотків за користування позикою, наданою позивачу, за кредитним договором від 16.03.06. №010/08-3/0176, укладеним між позивачем та банком «Аваль»слід відмовити, а договір поставки від 05.01.04. №13, укладений між сторонами по справі, –визнати недійсним в частині умов пункту 6.1 щодо обов'язку відповідача сплатити проценти за користування грошовими коштами у розмірі процентів за кредитом, наданим позивачу, на підставі правил ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки дана вимога викладена в договорі з порушенням і в супереч вимогам закону та не відповідає фактичним правовідносинам сторін по справі в частині користування відповідачем грошовими коштами, отриманими позивачем від банку як позику.

Відповідно до правил ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.173-175, ст.265 ГК України, ст.ст.215,526,625,629,1046-1057 ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, ч.5 ст.78, ст.ст.82,83,84,85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Лісок", м. Лісічанськ Луганської області, вулиця «Макаренка», 208, ід. код 00377414 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Картол", м. Донецьк, провулок «Веселий», 78, ід. код 25325230 борг у сумі 62578,59грн., пеню у розмірі 4718,59грн., інфляційні нарахування у сумі 6127,19грн., витрати на держмито у сумі 734,20грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 109,30грн. Видати наказ.

3.          Визнати договір поставки від 05.01.04. №13, укладений між  Акціонерним товариством закритого типу "Лісок", м. Лісічанськ Луганської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Картол", м. Донецьк, в частині умов пункту 6.1 щодо обов'язку Акціонерного товариства закритого типу "Лісок", м. Лісічанськ Луганської області сплачувати проценти за користування кредитом, отриманим  Товариством з обмеженою відповідальністю "Картол", м. Донецьк, - недійсним.

4.          Відмовити у позові про стягнення 5672,79грн.

Рішення підписане 15.05.07.   

Суддя                                                                                    Р.М. Шеліхіна