Ухвала

від 19.04.2017 по справі 272/238/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №272/238/16-ц Головуючий у 1-й інст. Чуб І. А.

Категорія 23 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Микитюк О.Ю., Кочетова Л.Г.,

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом Селянського фермерського господарства "ШАТЕЛЮК" до ОСОБА_1 та Фермерського господарства "ДЖЕРЕЛА" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

за апеляційною скаргою Фермерського господарства "ДЖЕРЕЛА"

на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року Селянське фермерське господарство "ШАТЕЛЮК" (надалі - СФГ "ШАТЕЛЮК") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та Фермерського господарства ДЖЕРЕЛА (надалі - ФГ ДЖЕРЕЛА ) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05 вересня 2015 року, укладеного між відповідачами. В обґрунтування вимог посилалося на те, що 01 березня 2008 року між СФГ ШАТЕЛЮК та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,8402 га, кадастровий номер НОМЕР_1 яка знаходиться на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, строком на 10 років. Після смерті ОСОБА_2 вищезазначену земельну ділянку успадкував ОСОБА_1 У період дії первісного договору оренди спадкоємець уклав оспорюваний договір, за яким успадковану земельну ділянку надав в оренду іншому орендарю. Перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не є безумовною підставою для дострокового припинення договору оренди (а.с.26-27).

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 укладений 05 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ФГ "ДЖЕРЕЛА".

Додатковим рішенням від 30 січня 2017 року вирішено питання судових витрат.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції від 20 грудня 2016 року, ФГ ДЖЕРЕЛА подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що оскільки від СФГ ШАТЕЛЮК до спадкоємця вимог не надійшло, то договір оренди землі від 01 березня 2008 року припинився достроково у зв'язку з тим, що позивачем не було вчинено дій, передбачених ч.2 ст.1281 ЦК України, для набуття права оренди у випадку смерті орендодавця. Окрім того договір оренди земельної ділянки, укладений за життя спадкодавцем, не пройшов державної реєстрації у встановленому законом порядку, а тому такий договір не можна вважати вчиненим. ОСОБА_1 має право використовувати власну земельну ділянку на свій розсуд. Не доведено порушення прав СФГ Шателюк із огляду на те, що на час укладення спадкоємцем договору із ФГ ДЖЕРЕЛА позивачем спірна земельна ділянка не використовувалася.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст.303 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 01 березня 2008 року між ОСОБА_2 (орендодавецем) та Селянським фермерським господарством ШАТЕЛЮК (орендарем) був укладений договір оренди земельної ділянки площею 3,8402 га, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, за умовами якого орендодавець передала, а орендар прийняв в платне користування строком на десять років, з переважним правом на його поновлення на новий строк, земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 яка належала на праві власності ОСОБА_2 відповідно до державного акта (а.с.4-6).

Договір був зареєстрований в Андрушівському районному відділі Житомирської регіональної філії ДЗК, про що у розділі четвертому ( Записи державної реєстрації договорів оренди ) Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі вчинено запис від 22 квітня 2008 року №040820200024 (порядковий номер 226), про що свідчить відповідний запис у самому договорі, вчинений посадовою особою органу, що провела державну реєстрацію договору, після його підписання сторонами. Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки підтверджується листом відділу Держгеокадастру в Андрушівському районі Житомирської області від 19 травня 2016 року №32-607-99.2-2351/2-16 та належно завіреними копіями сторінок Книги, а тому сумнівів не викликає (а.с.47,114 - 116).

Відповідно до змісту ч.4 ст.32 Закону України Про оренду землі , яка діяла у такій редакції на час укладення вищевказаного договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Зміст пункт 12.5 договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2008 року передбачає, що перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.148). Після її смерті земельну ділянку за законом успадкував її племінник - ОСОБА_1, що вбачається зі свідоцтва про право на спадщину від 26 червня 2015 року (а.с.149).

Оскільки на момент переходу права власності на спірну земельну ділянку до нового власника у порядку спадкування, тобто до ОСОБА_1, дана земельна ділянка перебувала на законних підставах у користуванні позивача, то до спадкодавця перейшли не тільки права, а й обов'язки попереднього власника земельної ділянки, тобто ОСОБА_2, за чинним договором оренди від 01 березня 2008 року, який у встановленому законом порядку припинено не було.

Незважаючи на це, ОСОБА_1, діючи через свого представника ОСОБА_3, 05 вересня 2015 року уклав із Фермерським господарством ДЖЕРЕЛА договір оренди земельної ділянки, за умовами якого успадковану земельну ділянку передав у платне користування останньому (а.с.43-44).

Як убачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки за даним договором зареєстровано приватним нотаріусом 15 жовтня 2015 року (а.с.46).

Доводи апеляційної скарги про те, що договір оренди земельної ділянки від 01 березня 2008 року не можна визнавати недійсним, оскільки він начебто не вчинений, оскільки на думку ФГ ДЖЕРЕЛА даний договір не пройшов державної реєстрації спростовуються наступним.

На момент укладення договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2008 року діяли ст.ст.18,20 Закону України Про оренду землі , відповідно до яких договір оренди землі підлягав державний реєстрації та набирав чинності після такої реєстрації. Повноваження щодо здійснення державної реєстрації договорів оренди землі покладалися пунктом 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, яка була затверджена наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43 та діяла до 23 серпня 2013 року (надалі - Інструкція), на структурні підрозділи Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України. Як вбачається із вищевикладеного порядок, передбачений чинним на час укладення договору оренди землі від 01 березня 2008 року, сторонами договору дотриманий був, а тому даний договір є вчиненим, виходячи з принципу правової визначеності.

Факт скасування постановою Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2010 року (справа к-8025/09) пункту 3.2 вищевказаної Інструкції не впливає на висновки суду першої інстанції, оскільки за загальним правилом нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням, а не з моменту його прийняття. Моментом припинення календарної дії припису є момент набрання законної сили відповідним судовим рішенням. У постанові ВАСУ вказано, що вона набирає законної сили з моменту проголошення. Нечинним п.3.2 розділу Інструкції став з 20 квітня 2010 року, а не з моменту його прийняття. Тобто на момент здійснення державної реєстрації договору оренди землі, укладеного спадкодавцем, орган, що здійснив реєстрацію даного договору був уповноважений чинним на той час законодавством на здійснення таких функцій.

Перехід права власності на орендовану СФГ Шателюк земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 до ОСОБА_1 в порядку спадкування автоматично достроково не припинив дію договору, укладеного зі спадкодавцем, а тому спадкоємець, набувши право власності на спірну земельну ділянку, що перебуває в оренді у позивача, не мав права в односторонньому порядку на вчинення договору оренди землі з іншою особою в період дії договору оренди землі від 01 березня 2008 року. За таких обставин відповідно до положень ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, Закону України Про оренду землі суд першої інстанції обґрунтовано визнав договір оренди земельної ділянки від 05 вересня 2015 року, укладений між відповідачами, недійсним.

Посилання ФГ ДЖЕРЕЛА на те, що до 20 вересня 2016 року чинне законодавство начебто не передбачало безумовного продовження договору оренди землі при переході права власності на орендовану земельну ділянку до спадкоємця та недотримання орендарем положень ч.2 ст.1281 ЦК України щодо пред'явлення останнім вимоги до спадкоємця начебто припинило дію договору, який укладався із спадкодавцем, оскільки не вчинені передбачені законодавством дії для набуття позивачем права оренди у випадку смерті орендодавця, ґрунтуються на підміні понять та намаганні штучно застосувати до спірних правовідносин норму, яка їх не регулює.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 на момент укладення договору оренди із ФГ ДЖЕРЕЛА не знав про наявність договору оренди успадкованої ним земельної ділянки з СФГ ШАТЕЛЮК не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи. Так, згідно з відомістю представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 отримала від СФГ ШАТЕЛЮК за оренду земельної ділянки у 2015 році 3 665 грн. (а.с.150-151,153-159).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що у витязі з Державного земельного кадастру відсутні записи про договір оренди земельної ділянки від 01 березня 2008 року, укладений із позивачем, не спростовують порушення прав останнього як землекористувача, а доводи про майнову відповідальність ОСОБА_1 перед ФГ ДЖЕРЕЛА виходять за межі позовних вимог, а тому не підлягають до обговорення у цьому спорі.

За таких обставин суд першої інстанції повно встановив обставини справи, висновки їм відповідають, правильно застосував норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду, згідно ст.308 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду залишає без змін.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "ДЖЕРЕЛА" відхилити.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча

Судді: