Ухвала

від 24.04.2017 по справі 366/322/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/322/17 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/780/453/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2 Категорія Розділ 2 24.04.2017

УХВАЛА

Іменем України

24 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_8 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 вересня 2016 року за № 12016110180000645, за апеляційною скаргою законного представника потерпілого ОСОБА_7 ОСОБА_8 на вирок Іванківського районного суду Київської області від 14 лютого 2017 року, яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пекарі, Конотопського району, Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

- визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Іванківського районного суду Київської області від 14 лютого 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 70 (сімдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 (одна тисяча сто дев`яносто) гривень. Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат, а також задоволено цивільний позов прокурора та частково задоволено цивільний позов потерпілого.

За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим в умисному заподіянні потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, за наступних обставин.

11 вересня 2016 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, які в нього склались із неповнолітнім ОСОБА_7 , умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс один удар кулаком в обличчя ОСОБА_7 , чим спричинив йому тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, синця верхньої повіки лівого ока, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

В апеляційній скарзі законний представник неповнолітнього потерпілого, не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.125 КК України, вважає вирок Іванківського районного суду Київської області від 14 лютого 2017 року щодо ОСОБА_6 незаконним, та таким, що підлягає зміні, у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, а також через неправильне вирішення судом першої інстанції цивільного позову потерпілого в частині вимог щодо стягнення з обвинуваченого моральної шкоди. Зокрема, законний представник потерпілого у своїй апеляційній скарзі, вказує на безпідставність визнання судом першої інстанції та врахування при призначенні покарання обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, вчинення ним злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин. При цьому, суд першої інстанції, на думку апелянта, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 не врахував, що потерпілий є неповнолітнім, про що обвинуваченому було достовірно відомо, що значно підвищує суспільну небезпеку вчиненого злочину.

Крім того, законний представник потерпілого у своїй апеляційній скарзі звертає увагу на необґрунтованість відмови судом першої інстанції у задоволенні цивільного позову потерпілого в частині стягнення моральної шкоди при тому, що в ході судового розгляду кримінального провадження було беззаперечно встановлено факт спричинення ОСОБА_6 потерпілому моральної шкоди в результаті заподіяння фізичного болю, приниження через публічне побиття неповнолітнього дорослою особою. З урахуванням наведених доводів, законний представник потерпілого просить вирок Іванківського районного суду Київської області від 14 лютого 2017 року відносно ОСОБА_6 змінити, виключивши з мотивувальної частини вироку посилання на наявність обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого 3000 (три тисячі) гривень моральної шкоди, а також призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді арешту, в межах санкції ч.2 ст.125 КК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи потерпілого та його законного представника, які підтримали подану апеляційну скаргу, доводи прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу, доводи обвинуваченого, який заперечував проти поданої апеляційної скарги, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга законного представника потерпілого на вирок Іванківського районного суду Київської області від 14 лютого 2017 року підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно із ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження, підтверджуються наявними доказами в їх сукупності, та учасниками кримінального провадження не оспорюються.

Статтею 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Всупереч доводів апеляційної скарги законного представника потерпілого, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6 дотримався вимог вищезазначених норм кримінального закону. Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України судом першої інстанції визнано та враховано вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, при цьому суд першої інстанції навів обґрунтування свого висновку, зазначивши, що за декілька днів до вчинення кримінального правопорушення сину обвинуваченого, який є інвалідом з дитинства, були завдані тілесні та психологічні травми, що викликало у обвинуваченого стан розпачу, надмірну дратівливість, гарячковість, та не сприяло належному здійсненню ним самоконтролю своєї поведінки. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом першої інстанції не встановлено. Також, судом були досліджені та враховані дані про особу обвинуваченого, зокрема, позитивна характеристика обвинуваченого за місцем проживання, відсутність попередніх судимостей, та не перебування на обліку у лікаря нарколога.

Призначене обвинуваченому ОСОБА_6 судом першої інстанції покарання в межах санкції ч.2 ст.125 КК України за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України, а тому підстав для його посилення, як того просить у своїй апеляційній скарзі законний представник потерпілого, колегія суддів не вбачає.

Більш того, заявлені в апеляційній скарзі вимоги щодо зміни вироку Іванківського районного суду Київської області від 14 лютого 2017 року щодо ОСОБА_6 та призначення йому більш суворого виду покарання не узгоджуються з положеннями ст. 408 КПК України щодо підстав для зміни вироку чи ухвали суду. За змістом вказаної норми кримінального закону, зміна вироку допускається, якщо це не погіршує становище обвинуваченого (за виключенням випадків щодо збільшення сум, які підлягають стягненню та не впливають на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення). Між тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги законного представника потерпілого щодо необґрунтованої відмови судом першої інстанції в задоволенні цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди потерпілому. Обґрунтовуючи відмову в задоволенні позовних вимог потерпілого про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, суд зазначив у вироку про те, що потерпілий та його законний представник не довели в ході судового розгляду, в чому саме виразилися моральні страждання неповнолітнього ОСОБА_7 внаслідок нанесення йому тілесних ушкоджень.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, так як вони не ґрунтуються на матеріалах справи. Як вбачається з оскаржуваного вироку, обвинувачений ОСОБА_6 11 вересня 2016 року біля буд. АДРЕСА_3 , умисно, на ґрунті неприязних відносин наніс один удар кулаком в обличчя неповнолітнього ОСОБА_7 , спричинивши йому тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта № 45 від 12 вересня 2016 року, відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, приймаючи до уваги вік потерпілого, отриманий останнім фізичний біль, стресовість ситуації, а саме публічне побиття неповнолітнього дорослою особою, колегія суддів вважає, що моральна шкода потерпілому ОСОБА_7 діями обвинуваченого ОСОБА_6 була заподіяна, а тому підлягає відшкодуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвалений відносно ОСОБА_6 вирок суду необхідно змінити на підставі п.3 ч.1 ст.408 КПК України, та збільшити суму, яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 , а саме стягнути моральну шкоду в розмірі 3000 гривень, що, на думку колегії суддів, буде справедливим та достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Іванківського районного суду Київської області від 14 лютого 2017 року, ухвалений відносно ОСОБА_6 - змінити в частині вирішення цивільного позову потерпілого.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 3 000 (три тисячі) гривень в якості відшкодування моральної шкоди.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4