Рішення

від 20.04.2017 по справі 529/217/17

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/217/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Гвоздика А. Є.

при секретарі Кривенко Р. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Диканька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великобудищанської сільської ради Диканського району Полтавської області про визначення правонаступником засновника та голови фермерського господарства "ВІЛАР", визнання головою фермерського господарства, власником майна фермерського господарства в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

02 травня 2016 року в с. Великі Будища Диканського району Полтавської області помер батько позивача - ОСОБА_2, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді майна фермерського господарства "Вілар", засновником та головою якого був померлий. Даним спадковим майном є земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 21,4 га, яке належало померлому на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ-ПЛ № 018007, виданого Диканською районною державною адміністрацією, що розташоване на території Великобудищанської сільської ради Диканського району Полтавської області.

Вказуючи на те, що при оформленні спадкових прав позивачем після смерті батька на вказану земельну ділянку було виявлено відсутність необхідних документів для вчинення нотаріальних дій, що перешкоджає позивачу, як спадкоємниці першої черги за законом розпоряджатися спадковим майном в цілому на власний розсуд, позивач звернулася до суду та просить визнати за нею право постійного користування вказаною земельною ділянкою.

Крім цього, позивач вказує, що вона будучи членом вказаного фермерського господарства та є єдиним спадкоємцем після смерті її батька - померлого ОСОБА_2 просить визнати її правонаступником засновника та головою фермерського господарства "ВІЛАР" в порядку спадкування, визнати її власником майна вказаного фермерського господарства та визнати за нею право постійного користування земельною ділянкою площею 21,4 га , призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, в порядку спадкування.

Ухвалою суду від 17 березня 2017 року по справі в якості відповідачів були залучені Диканська районна адміністрація, інший неповнолітній член фермерського господарства "ВІЛАР" внучка покійного ОСОБА_2- ОСОБА_3 та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог був залучений Відділ Держгеокадастру у Диканському районі Полтавської області.

Ухвалою суду від 06 квітня 2017 року в якості співвідповідача по справі був залучений орган опіки і піклування Великобудищанської сільської ради Диканського району Полтавської області.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, але на адресу суду надала письмову заяву, в якій просила розгляд справи проводити в її відсутність та задоволити її позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача - Великобудищанської сільської ради Диканського району Полтавської області в судове засідання не з'явився, до суду він надіслав лист про визнання ним позову та просив розгляд справи провести у відсутність їхнього представника.

Представник відповідача - орган опіки та піклування Великобудищанської сільської ради Диканського району Полтавської області в судове засідання не з'явився хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи , тому з огляду на вимоги ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розгляд справи провести у відсутності вказаного представника.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання також не з'явилася , а до суду подала письмову заяву, в якій просила задоволити позовні вимоги позивача по справі, а розгляд справи провести в її відсутність.

Представник відповідача - Диканської районної Державної адміністрації в судове засідання не з"явився, а до суду подав письмову заяву, в якій просив розгляд справи проводити в його відсутність.

Представник третьої особи - Відділу держгеокадастру в Диканському районі Головного управління держгеокадастру у Полтавській області в судове засідання не з'явився, а до суду надіслав листа про розгляд справи у його відсутність.

Третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_4 в судове засідання, також не з'явився, а до суду надіслав листа про розгляд справи у його відсутність.

Розглянувши наявні матеріали справи, вивчивши письмові пояснення сторін та дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 3 ст. 10 , ч. 1 ст. 11 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як було встановлено в судовому засіданні, що 02. 05. 2016 року в с. Великі Будища Диканського району Полтавської області помер батько позивача - ОСОБА_2

Так, за життя батьком позивача ОСОБА_1 було створено фермерське господарство "ВІЛАР" (далі - ФГ "ВІЛАР"), засновником та головою якого він був. Для ведення фермерського господарства, Диканською районною Радою народних депутатів 19 травня 1995 року, нині покійному ОСОБА_2 було видано Державний акт на право постійного користування землею, серії ІІІ-ПЛ № 018007, площею 21,4 га, розташовану на території Великобудищанської сільської ради Диканського району Полтавської області з цільовим призначенням - ведення селянського (фермерського) господарства ( а.с. №13).

Позивач ОСОБА_1, як член фермерського господарства та спадкоємиця першої черги, звернулася до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав та отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17 лютого 2017 року щодо відмови у видачі Свідоцтва про право на спадщину.

Як убачається з письмової постанови приватного нотаріуса Диканського районного нотаріального округу ОСОБА_4 від 17 лютого 2017 року, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 21,4 га після померлого батька ОСОБА_2, у зв'язку із відсутністю у неї документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку спадкодавця (а. с. № 21).

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України вбачається, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

Згідно з ст. 1 ЗУ від 19. 06. 2003, № 973-IV "Про фермерське господарство", фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

У ст. 23 Закону України "Про фермерське господарство" встановлено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до Закону.

Відповідно до ст. 36 зазначеного Закону рішення про припинення діяльності фермерського господарства приймається: власником у разі реорганізації або ліквідації фермерського господарства - відповідно до Закону та Статуту фермерського господарства; у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом; у разі банкрутства фермерського господарства - відповідно до закону.

Таким чином оскільки спеціальним законом передбачається вищезазначений порядок спадкування у фермерському господарстві для продовження його діяльності, то позивач як член фермерського господарства та спадкоємець померлого ОСОБА_1 обґрунтовано просить визнати її правонаступником останнього, а отже в даній частині вказані позовні вимоги підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання щодо спадкування позивачем ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою площею 21.4 га призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Великодудищанської сільської ради Диканського району Полтавської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, який на постійне користування нею відповідно д Державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ - ПЛ № 018007 виданого Диканською районною Радою народних депутатів 19 травня 1995 року постійного прав користування земельною ділянкою, суд дійшов наступного.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116 , 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із частиною першою статті 126 Земельного К України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, статтею 23 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Бо, як вбачається з матеріалів справи, що між власником спірної земельної ділянки Великобудищанською сільською радою Диканського району та головою ФГ "ВІЛАР" ОСОБА_2 не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно вимог частин першої, другої ст. 407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємицею ОСОБА_1 права користування вказаною земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВСУ України у справі за № 6-2329 цс 16 від 05. 10. 2016 року.

Таким чином у задоволенні позовних вимог позивача в частині спадкування права на постійне користування земельною ділянкою слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 92, 116, 118, 126 ЗК України, ст. 376, 392, 407, 1296, 1299 ЦК України, Законом України "Про фермерськегосподарство" ст. ст. 10, 11, 60, 208, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Великобудищанської сільської ради Диканського району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування за законом, правонаступником з усіма правами та обов"язками померлого 02.05.2016року засновника селянського (фермерського) господарства "ВІЛАР" (38521, вул. Куйбишева, 46 с. Великі Будища Диканського району Полтавської області, ідентифікаційний код 22517258)ОСОБА_2.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області на протязі десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: