Постанова

від 02.11.2015 по справі 804/11601/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 р. Справа № 804/11601/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГСМ Центр Україна до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю ГСМ Центр Україна (далі - ТОВ ГСМ Центр Україна ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Західно-Донбаська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просило скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 000036201 від 19.08.2015р. на суму 240489,00 грн. (двісті сорок тисяч чотириста вісімдесят дев'ять гривень 00 коп.), з яких: 192391,00 грн. (сто дев'яносто дві тисячі триста дев'яносто одна гривня 00 коп.) - за основним платежем; 48098,00 грн. (сорок вісім тисяч дев'яносто вісім гривень 00 коп.) - за штрафними (фінансовими) санкціями, як таке, що прийняте на підставі акта перевірки, висновки якого не відповідають фактичним обставинам та суперечать діючому законодавству.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акта перевірки позивача, відповідно до висновків якого встановлено завищення ТОВ ГСМ Центр Україна сум податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 192390,80грн., оскільки, на думку відповідача, підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, які оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: в них не вказано обов'язкового реквізиту - вид договору. Однак, позивач вважає, що правомірно відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, вказані в означених податкових накладних, оскільки вони складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних контрагентом позивача, який є платником податку на додану вартість та здійснює операції з постачання товарів/послуг, що, в свою чергу, є для позивача, як покупця таких товарів/послуг, підставою для віднесення сум податку на додану вартість, вказаних у цих податкових накладних, до податкового кредиту згідно з абз.2 п.п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що підприємством неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, які оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: в них не вказано обов'язкового реквізиту - вид договору.

До судового засідання від представників позивача та відповідача надійшли заяви про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ ГСМ Центр Україна зареєстровано у Павлоградському міському управлінні юстиції, про що зроблено запис в журналі обліку реєстраційних справ від 23.12.2013 р. за № 12321020000003266 (т.1 а.с.91-92).

Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 24.12.2013 р. за №041013201964, перебуває на обліку в Західно-Донбаській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.03.2014 р. № 200160583, виданого Західно-Донбаською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, підприємство зареєстровано як платник податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер - НОМЕР_1 (т.1 а.с.93).

На підставі наказу від 06.08.2015р. №83 та направлень від 06.08.2015р., виданих Західно-Донбаською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та в зв'язку з надходженням постанови слідчого СВ Павлоградського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області в кримінальному провадженні №12015040370001439 від 06.06.2015р. у період з 06.08.2015р. по 12.08.2015р. фахівцями Західно-Донбаської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ ГСМ Центр Україна (код ЄДРПОУ 39033946) з питань виявлення ризикових операцій, ознак фіктивності у контрагентів та дотримання податкового законодавства, а також відповідностей податкової звітності за період 2014-2015 роки.

За результатами означеної перевірки складено акт від 01.08.2015р. №1-22.01-39033946, яким, зокрема, зафіксовано, що в порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України ТОВ ГСМ Центр Україна включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, які оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме в цих податкових накладних не вказано обов'язкового реквізиту - вид договору, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього в сумі 195390,80грн., в тому числі за лютий 2015 року в сумі 140580,00грн., травень 2015року в сумі 45725,00грн., червень 2015року в сумі 6085,80грн. (т.1 а.с.10-35).

На підставі висновків акта перевірки від 01.08.2015р. №1-22.01-39033946 Західно-Донбаською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №000036201 від 19.08.2015р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ ГСМ Центр Україна з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 240489,00грн., в тому числі: на 192391,00грн. за основним платежем та 48098,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.37).

Незгода позивача з означеним податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000036201 від 19.08.2015р., суд зважає на наступне.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом приписів п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з абз.1 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абз.4-6 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

При цьому абз.8-9 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абз.12 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно з абз.11 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Так, п.1 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. №1246 (далі - Порядок №1246), встановлено, що цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі. Подання податкової накладної та/або розрахунку коригування Державній податковій службі в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого Державною податковою службою.

Згідно з п.2 Порядку №1246 внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Пунктами 6-8 Порядку №1246 встановлено, що після накладення електронного цифрового підпису продавець здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх Державній податковій службі засобами телекомунікаційного зв'язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис" та "Про електронні документи та електронний документообіг". Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у продавця.

Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація.

Для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

Відповідно до п.п.7.3-7.6 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. №233, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2008р. за №320/15011 (далі - Інструкція №233), після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

При цьому п.9 Порядку №1246 передбачено, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1)наявність помилок; 2)відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3)факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

Згідно п.7.7 Інструкції №233, який кореспондується з п.10 Порядку №1246, датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Також п.11 Порядку №1246 встановлено, що квитанція, що підтверджує факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, надсилається протягом операційного дня продавцеві. Якщо протягом операційного дня продавцеві не надіслано квитанцію, що підтверджує прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування, такі податкова накладна та/або розрахунок коригування вважаються зареєстрованими.

Таким чином, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення покупцем сплаченого при придбанні товару податку на додану вартість до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та наявність податкових накладних, що складені продавцем-платником податку на додану вартість та зареєстровані ним у встановленому законодавством порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних, свідченням чого є відповідні квитанції.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ ГСМ Центр Україна включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентом-продавцем ТОВ Алекспром , а саме: на підставі податкових накладних від 03.02.2015р. №7 на суму ПДВ 125000,00грн., від 23.02.2015р. №134 на суму ПДВ 15580,00грн., від 21.05.2015р. №84 на суму ПДВ 45725,00грн. та від 11.06.2015р. №59 на суму ПДВ 6085,80грн.

З акта перевірки позивача випливає, що єдиною підставою для невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі вищевказаних податкових накладних є оформлення цих накладних з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: через те, що в них не вказано обов'язків реквізит вид договору .

При цьому податкова інспекція не заперечує факту правомірності видання податкових накладних, а стверджує про їх неправильне оформлення.

Так, податкова інспекція не заперечує тієї обставини, що контрагент позивача ТОВ Алекспром , який складав означені вище податкові накладні, є належним чином зареєстрованою юридичною особою, включений до ЄДРПОУ та зареєстрований платником податку на додану вартість, що також підтверджується інформацією з електронних ресурсів ЄДРПОУ та даних реєстру платників ПДВ станом на день судового розгляду.

Також відповідачем не заперечується тієї обставини, що ТОВ Алекспром в своїй податковій звітності у складі податкових зобов'язань відобразив ПДВ по операціях із позивачем та здійснив реєстрацію податкових накладних від 03.02.2015р. №7 на суму ПДВ 125000,00грн., від 23.02.2015р. №134 на суму ПДВ 15580,00грн., від 21.05.2015р. №84 на суму ПДВ 45725,00грн. та від 11.06.2015р. №59 на суму ПДВ 6085,80грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних, свідченням чого є відповідні квитанції, а саме: від 09.02.2015р., від 25.02.1015р., від 25.05.2015р. та від 12.06.2015р. (т.1 а.с.45-48).

При цьому якщо б податкові накладні від 03.02.2015р. №7 на суму ПДВ 125000,00грн., від 23.02.2015р. №134 на суму ПДВ 15580,00грн., від 21.05.2015р. №84 на суму ПДВ 45725,00грн. та від 11.06.2015р. №59 на суму ПДВ 6085,80грн. були складені з помилками, то, відповідно до п.9 Порядку №1246, це було б причиною для відмови у прийнятті податкових накладних і вони не були б прийняті про що податковим органом було б видано відповідну квитанцію, що у даному випадку місця не мало.

Більш того, з наданих суду податкових накладних 03.02.2015р. №7, від 23.02.2015р. №134, від 21.05.2015р. №84 та від 11.06.2015р. №59 вбачається, що рядок кожної податкової накладної Вид цивільно-правового договору , що є обов'язковим реквізитом, є заповненим і в ньому зазначено договір поставки , а також зазначено дату та номер договору (від 09.01.2014 №1/14). Опис (номенклатура) товарів в податкових накладних вказано - абсорбент (компонент дизельного палива) (т.1 а.с.41-44).

Доказів зворотного відповідачем не надано.

Також слід зазначити, що навіть наявність незначних недоліків в оформленні первинних документів є обставинами, які самі по собі не позбавляють правового значення цих первинних документів, що виключає відповідальність платника податків. У разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів є порушенням порядку заповнення цих документів, допущених постачальником, а відтак такі недоліки не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на податковий кредит. Тим більше, що податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит, складені з дотримання обов'язкових вимог до первинних документів, встановлених ст.201 Податкового кодексу України та ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Водночас, зі змісту наведених вище приписів ст.198 Податкового кодексу України вбачається, що у платника податку виникає право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту лише за умови підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було сформовано такий податковий кредит.

Разом з тим, відповідач, стверджуючи про неправомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі вищевказаних податкових накладних, посилається лише на наявність помилки у їх складанні, не посилаючись при цьому ні на нереальність господарських операцій, ні на будь-які інші обставини.

Так, податкова інспекція не надала суду доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ Алекспром було фіктивним підприємством, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Зміст укладеного ТОВ ГСМ Центр Україна з ТОВ Алекспром договору не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. В межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно з ними і формував податковий кредит за відповідні періоди.

При цьому, як на час укладення угоди між позивачем та його означеним вище контрагентом, так і на час її виконання, вказані суб'єкти господарювання знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Виписані ТОВ Алекспром податкові накладні на підставі укладеного з позивачем договору оформлені з дотриманням вимог ст.201 Податкового кодексу України.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладеним вказаного правочину. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означеного договору, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

За наведених обставин, твердження відповідача про недолік податкових накладних, що полягає у не зазначенні в них обов'язкового реквізиту вид договору не підтвердились в ході розгляду справи, а, отже, такі доводи не є підставою для висновку про неправомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість за цими податковими накладними до складу податкового кредиту та свідчать про необґрунтованість рішення податкової інспекції щодо донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку, що в даному випадку встановлено не було, при цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів (послуг).

Крім того, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість. Аналогічну думку виклав Верховний суд України в постанові від 06.12.2005 по справі № 21-105сво05.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ГСМ Центр Україна до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №000036201 від 19.08.2015р.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1