Рішення

від 18.04.2017 по справі 904/2692/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.04.2017 Справа № 904/2692/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбовий завод "Червоний хімік", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротара плюс", м. Дніпро

про стягнення 12 000,00 грн. попередньої оплати, 26,00 грн. 3% річних та 444,66 грн. пені

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача:не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакофарбовий завод "Червоний хімік" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротара плюс" заборгованості на загальну суму 12 470,66 грн.:

- 12 000,00 грн. попередня оплата;

- 26,00 грн. 3% річних за період з 03.02.2017 року по 01.03.2017 року;

- 444,66 грн. пеня за період з 03.02.2017 року по 01.03.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної поставки вуглець П 803 у кількості 1 000,00 кг, який було оплачено позивачем платіжним дорученням № 874 від 15.12.2016 року на суму 12 000,00 грн. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000118 від 14.12.2016 року. 26.01.2017 року позивач звернувся до відповідача з вимогою Вих.№ 3 від 25.01.201 року про поставку товару або повернення попередньої опати. 06.02.2017 року. Також 06.02.2017 року позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою Вих. № 3/1 від 06.02.2017 року про поставку товару або повернення коштів. Жодної відповіді на направлені вимоги відповідач позивачу не надав, поставку товару не здійснив, грошові кошти не повернув.

Разом з позовною заявою позивачем надано клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбовий завод "Червоний хімік" у зв'язку з неможливістю направити представника через скрутний фінансовий стан.

Направлена господарським судом на адресу відповідача кореспонденція повернулася з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а. с. 51 том 1).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з даними з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.03.2017 року.

Відповідно до підпункту 3.9.1 пункту 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відзиву на позов відповідач до суду не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою господарського суду від 13.03.2017 року порушено провадження у справі з призначення справи до розгляду в засіданні на 28.03.2017 року, після чого розгляд справи відкладався до 18.04.2017 року.

В судовому засіданні 18.04.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Лакофарбовий завод "Червоний Хімік" (далі - позивач) здійснило на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротара плюс" (далі - відповідача) оплату на підставі рахунку-фактури № СФ-0000118 від 14.12.2016 року у сумі 12 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 874 від 15.12.2016 року (а.с. 10, том 1).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав встановлених ст. 11 цього кодексу.

Дії позивача по перерахуванню на розрахунковий рахунок відповідача платіжним дорученням №874 від 15.12.2016 року грошових коштів на загальну суму 12 000,00 грн., та дії відповідача по одержанню коштів за вищезазначеним платіжним дорученням свідчить про те, що між сторонами виникло зобов'язання з поставки товару.

Оскільки строк зобов'язання по поставці сторонами не був узгоджений, позивач 25.01.2017 року надіслав на адресу відповідача вимогу Вих.№3 про поставку товару, повернення коштів.

06.02.2017 року позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою Вих.№3/1 в якій просить останнього здійснити повернення грошових коштів у розмірі 12 000,00 грн.

На час звернення позивача до суду відповідачем товар не поставлено та не повернуто грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Відповідно до вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною другою ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Доказів передачі товару, або повернення грошових коштів в сумі 12 000,00 грн. відповідач не надав.

Крім того, у зв'язку із не виконанням відповідачем дій спрямованих на повернення грошових коштів у сумі 12 000,00 грн., позивач нараховує за період з 03.02.2017 року по 01.03.2017 року 3% річних у сумі 26,00 грн. та пеню в розмірі 444,66 грн.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення 3% річних, суд прийшов до висновку, що в задоволенні цих вимог позивачу слід відмовити з наступних підстав.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення стороною саме грошового зобов'язання, а оскільки у відповідача перед позивачем відсутнє грошове зобов'язання в розумінні зазначеної статті, оскільки відповідач жодним чином не зобов'язувався сплатити позивачем кошти в сумі 12 000,00 грн., а тому підстави для застосування статті 625 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача 3% річних відсутні.

Також, зазначена правова позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме у п.5.2 зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 Цивільного кодексу України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

У зв'язку з викладеним, позовні вимоги про стягнення 3% річних не підлягають задоволенню.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення 444,66 грн. пені суд відзначає наступне.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Частина 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на наведене, суд вважає, що відсутність вчиненого між сторонами у справі правочинну щодо забезпечення виконання зобов'язань шляхом стягнення неустойки у вигляді пені позбавляє позивача права вимагати стягнення з відповідача 444,66 грн. пені.

Тому у позові в частині позовних вимог про стягнення 444,66 грн. пені слід відмовити.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 12 000,00 грн., в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у сумі 1 539,62 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпротара плюс" (49000, м. Дніпро, ж/м Тополя-3, будинок 18, 1, ідентифікаційний код 39351372) на користь товариство з обмеженою відповідальністю "Лакофарбовий завод "Червоний Хімік" (61071, м. Харків, вул. Новожанівська, будинок 1, ідентифікаційний номер 39890946) основний борг у сумі 12 000,00 грн., судовий збір у сумі 1 539,62 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.04.2017.

Суддя ОСОБА_1