Рішення

від 19.04.2017 по справі 904/1726/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.04.2017 Справа № 904/1726/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс"

про стягнення попередньої оплати за договором поставки у розмірі 166 923,82 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

Позивача - ОСОБА_2, дов. № б/н від 19.01.17р.

Відповідача - ОСОБА_3, дов. № 208 від 01.12.16р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 160 000,00 грн. - основного боргу, 4 664,10 грн. - пені, 499,72 грн. - 3% річних, 1 760,00 грн. - інфляційних за договором поставки № Т158-00038 від 05.10.16р.

Крім того, разом із позовною заявою Позивач надав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на кошти у розмірі ціни позову - 166 923,82 та судового збору - 3 303,87 грн., які обліковуються на розрахунковому рахунку Відповідача у ПАТ КБ "Приватбанк".

18.04.17р. до суду електронною поштою надійшла заява від Позивача про збільшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з Відповідача 160 000,00 грн. - основного боргу, 11 782,08 грн. - пені, 1 262,46 грн. - 3% річних, 1 760,00 грн. - інфляційних за договором поставки № Т158-00038 від 05.10.16р.

Однак, 19.04.17р. у судовому засіданні Позивач не підтвердив дану заяву, а тому позовна заява розглядається в первісній редакції.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що прострочення виконання зобов'язання щодо поставки товару відсутнє, а тому вимоги Позивача про стягнення вартості оплаченого товару у розмірі 160 000,00 грн. є безпідставним. На думку Відповідача, прострочення виконання зобов'язання відсутнє, то і нарахування пені є безпідставним. Також Відповідач зазначив, що, оскільки предметом спору не є грошове зобов'язання, то і правових підстав нарахування 3% річних та інфляційних у Позивача немає.

19.04.17р. представником Позивача до матеріалів справи додано копію акту звіряння взаєморозрахунків станом на 31.01.17р. (оригінал якого оглянуто у судовому засіданні), яким сторони підтвердили наявність у Відповідача боргу перед Позивачем у сумі 160 000,00 грн.

Розгляд справи відкладався.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.10.16р. сторонами укладено Договір поставки № Т158-00038 (далі Договір), за п.1.1 якого Постачальник (Відповідач) зобов'язався передати Покупцю (Позивач) у власність товари, а Покупець зобов'язався сплатити і прийняти вказаний Товар.

Відповідно до п. 1.5. Договору відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.97р.

Згідно з п. 4.1. Договору умови оплати: 100% попередня оплата протягом одного банківського дня з моменту оформлення Постачальником рахунку.

Після оплати Товару на протязі 5-ти робочих днів Постачальник зобов'язаний передати Покупцю, а Покупець зобов'язаний отримати від Постачальника довірчі документи (талони пластикові, паперові або паливні скретч-картки) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати Товару (п. 4.4. Договору).

Згідно з п. 5.1. Договору, строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).

На виконання умов Договору, Позивач 05.01.17р. провів попередню оплату вартості товару Відповідачеві на суму 160 000,00 грн. на підставі виставленого рахунку-фактури №0158/0000005 від 05.01.17р., що підтверджується платіжним дорученням № 269 від 05.01.17р.

Відповідач, в порушення умов Договору, довірчі документи у встановлений термін Позивачеві не передав.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач направив Відповідачеві претензію № 1/01 від 28.01.17р., в якій просив перерахувати суму попередньої оплати разом зі штрафними санкціями на загальну суму 162 446,03 грн. до 07.02.17р.

Відповідач отримав наведену претензію 03.02.17р., про що свідчить відмітка в поштовому повідомленні, однак, відповіді на неї не надав, попередню оплату не повернув.

Згідно з п. 7.2. Договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.

З посиланням на п. 7.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання Відповідача Позивач нарахував пеню - 4 664,10 грн. за період прострочення з 11.01.17р. по 17.02.17р.

Крім того, з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача Позивачем нараховані 3% річних - 499,72 грн. за період з 11.01.17р. по 17.02.17р. та індекс інфляції - 1 760,00 грн. за період прострочення січень 2017р.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ст. 693 ЦК України).

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов заперечує, з наведених вище підстав.

Перевіривши доводи сторін та надані ними документи, суд частково погоджується із запереченнями Відповідача, а частково з позицією Позивача.

Так, Позивач своєчасно вніс передоплату за поставку погодженого Договором товару. Відповідач в обумовлений строк товар Позивачеві не поставив, на його претензію про повернення передплачених коштів відповіді не надав. Відповідно, Відповідач допустив прострочку зобов'язання.

Перевіривши розрахунки Позивача, суд встановив, що ним невірно розраховано прострочку Відповідача (без урахування вихідних і святкових днів), тому прострочка Відповідача почалася не з 11.01.17р., як розрахував Позивач, а з 14.01.17р. За перерахунком суду, пеня з прострочення виконання зобов'язання за період з 14.01.17р. по 17.02.17р. становить 4 295,89 грн.

Вимоги про стягнення річних й індексу інфляції Позивачем заявлені безпідставно, оскільки ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено відповідальність за невиконання саме грошового, а не будь-якого іншого зобов'язання.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, стягненню підлягають 160 000,00 грн. - основного боргу, 4 295,89 грн. - пені, решта вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Позивачем подано заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на кошти Відповідача у розмірі ціни позову - 166 923,82 грн. та судового збору, які обліковуються на рахунку Відповідача у ПАТ КБ "ПриватБанк".

Заява Позивача мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про забезпечення позову має бути обґрунтованою, з поданням належних і допустимих доказів на підтвердження можливості виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову та матеріалів справи, Позивачем не надано відповідних доводів на обґрунтування своєї заяви.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що заява Позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частковою.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс", 49051, м. Дніпро, пр. ім.Газети "Правда", буд. 40-а (код 39726851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник", 30000, АДРЕСА_1, (код 31414864) 160 000,00 грн. - попередньої оплати, 4 295,89 грн. - пені, 2 464,44 грн. - судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У заяві Позивача про забезпечення позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, якщо не буде оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 24.04.2017

Суддя С.Г. Юзіков