Рішення

від 21.04.2017 по справі 904/3716/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.04.2017 Справа № 904/3716/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро

до відповідача -1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват - Фінансист",

м. Дніпро

відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД" Офис мастер", м. Запоріжжя

про стягнення за договором банківського обслуговування у розмірі 106 000, 00 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - Задорожний С.О., довіреність №8211-К-О від 29.12.2016 року;

від відповідача -1 - не з'явився;

від відповідача -2 - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось з позовом до відповідача -1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист", відповідача - 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД" Офис мастер", в якому просить господарський суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитом у розмірі 106 000,00 грн. за договором банківського обслуговування № б/н від 07.07.2011р., з яких: 77 558, 41 грн. - заборгованість за кредитом, 22 021, 27 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 6 420, 32 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також 1 600, 00 грн. судового збору. Вимоги щодо солідарної відповідальності відповідача-1 обґрунтовані тим, що за умов укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору поруки №10707ZPL0S0CM від 11.08.2015 року, останній взяв на себе зобов'язання у випадку невиконання відповідачем-2 свого обов'язку, передбаченого договором банківського обслуговування відповідати перед позивачем.

Представник відповідача - 1 в судове засідання не з'явився, відзив на позов та документи на вимоги суду не надав. Про час та місце розгляду спору повідомлений належним чином, оскільки в матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення, що підтверджують отримання відповідачем-1 ухвали про виклик у судове засідання.

Представник відповідача - 2 в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав. В матеріалах справи наявний поштовий конверт з ухвалою суду про виклик у судове засідання, який було направлено на вказану у витягу з ЄДРПОУ адресу відповідача-2 та повернуто до суду у зв'язку закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2 постанови).

Згідно ст. 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

07.07.2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД" Офис мастер" (відповідачем-2) підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки, згідно якої Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД" Офис мастер" приєдналось до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.//privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 07.07.2011р. (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору відповідачу-2 було відкрито в ПАТ КБ "Приватбанк" поточний рахунок №26008060267479 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умови).

Згідно п. 3.2.1.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта (відповідача у справі) до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Стаття 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначає, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Пунктом 3.2.1.1.1 Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах, кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Згідно п.3.2.2.1.8 Умов, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Пункт 3.2.1.1.6 Умов зазначає, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, смс - повідомлення або інших).

За умовами п. 3.2.1.6.1 Умов обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором.

Вивчивши документи долучені до матеріалів справи, господарський суд зазначає, що прийняті на себе зобов'язання банк (позивач у справі) виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитний ліміт у розмірі 50 000, 00 грн., що підтверджено залученою до матеріалів справи випискою по рахунку.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно п.3.2.1.4 Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Відповідно до п.3.2.1.4.1.1 Умов, за період користування кредитом клієнтом до 31.01.2015 включно до моменту обнуління кредитного ліміту, за період користування кредитом, з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо не повинен перевищувати 30 днів.

Згідно п. 3.2.1.4.1.2 Умов, за сумами кредиту, отриманими клієнтом до 31.01.2015 і до моменту обнуління кредитного ліміту, при необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

Пунктом 3.2.1.4.1.3 Умов передбачено, що у випадку непогашення кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнуління кредитного ліміту, протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що уразі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до п.3.2.1.4.1.3 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку поверненні кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

При цьому, під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменті утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п.3.2.1.4.9 Умов).

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Положення п. 3.2.1.5.1 Умов визначають, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а згідно п.3.2.1.5.4 Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Як зазначає позивач, за відповідачем-2 рахується заборгованість за кредитом у розмірі 44 585, 19 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 86 750, 26 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 6 821, 59 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 60 116, 73 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.02.2014 року по справі №908/91/14 стягнуто з відповідача-2 на користь позивача заборгованість за кредитом у розмірі 44 585, 00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 9 191, 85 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 401, 27 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 799, 74 грн.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Так, рішенням господарського суду Запорізької області від 24.02.2014 року по справі №902/47/14 встановлено факт укладення між сторонами Договору, надання позивачем обумовленого Договором кредиту, факт порушення відповідачем-2 зобов'язань з повернення кредиту, факт прострочення відповідачем-2 сплати комісії за користування кредитом, відсотків за користування кредитом, а також обґрунтованість нарахувань позивачем розміру пені.

На час розгляду справи №904/3716/17, рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2014 року по справі №908/91/14 набрало законної сили, що відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України є підставою для звільнення позивача від доказування обставин, встановлених під час розгляду справи №908/91/14.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За викладених обставин та враховуючи приписи пункту 9 постанови Пленуму ВГСУ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012 року, якими передбачено виключне право позивача на вибір способу судового захисту, позивач вважає за необхідне захистити свої порушені права шляхом стягнення з відповідача частини боргу, а саме 106 000, 00 грн. заборгованості, з яких: 77 558, 41 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 22 021, 27 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 6 420, 32 грн . - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнає їх обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що уразі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На час розгляду спору відповідач-2 не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми по кредиту, відсоткам та пені, обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

Зобов'язання за спірним договором забезпечено договором поруки №10707ZPL0S0CM від 11.08.2015р. (далі - договір поруки), укладеним між позивачем та поручителем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-ФІНАНСИСТ" (відповідач-1).

Згідно п.1 договору поруки, предметом є надання поруки відповідачем-1 перед банком, за виконання відповідачем-2 всіх своїх обов'язків за договором банківського обслуговування № б/н від 07.07.11р.

За умовами п.4 вказаного договору поруки, у випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, боржник (відповідач-2) та поручитель (відповідач-1) відповідають перед кредитором (позивачем) як солідарні боржники.

Відповідно до умов договору поруки, у випадку невиконання відповідачем -2 будь - якого обов'язку, передбаченого договором банківського обслуговування, позивач направляє на адресу відповідача -1 письмову вимогу із зазначенням невиконаних обов'язків. Відповідач -1 зобов'язаний виконати обов'язки, зазначені в письмовій вимозі, впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги (п.7 договору поруки).

Вимога (вих.№10707ZPL0S0CM від 06.01.17р.) про оплату заборгованості з повернення кредиту, заборгованості зі сплати відсотків та пені, направлена на адресу відповідача-1, залишена останнім без відповіді та без задоволення.

Відповідно до вимог ст.ст. 554, 610 Цивільного кодексу України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Отже, позивач правомірно вважає за необхідне захистити свої права та стягнути солідарно із відповідача-1 та відповідача-2 заборгованість за кредитним договором із повернення суми отриманого кредиту, в судовому порядку.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 п.4.1 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну.

Згідно ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 600,00 грн. підлягає стягненню з відповідачів порівну, що дорівнює сумі 800, 00грн.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД" Офис мастер" (69037, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, буд. 6, приміщ. 22; код ЄДРПОУ 36977163) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-ФІНАНСИСТ" (49094, м. Дніпро, вул. набережна Перемоги, буд. 32; код ЄДРПОУ 35201640) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570) суму 77 558, 41 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 22 021, 27 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 6 420, 32 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-ФІНАНСИСТ" (49094, м. Дніпро, вул. набережна Перемоги, буд. 32; код ЄДРПОУ 35201640) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) суму 800, 00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Офис мастер" (69037, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, буд. 6, приміщ. 22; код ЄДРПОУ 36977163) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) суму 800, 00 грн . витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Повне рішення складено 24.04.2017