Рішення

від 11.04.2017 по справі 911/4312/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2017 р. Справа № 911/4312/16

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна , м. Київ до Приватного підприємства Фірма Вел , Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь про стягнення 313292,36 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 - дов. від 28.04.2016 відповідача:не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлені можливими засобами зв'язку суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (далі - позивач) до Приватного підприємства Фірма Вел (далі - відповідач) про стягнення 313292,36 грн., з яких 132199,46 грн. заборгованість за лізинговими платежами, 114206,30 грн. плата за користування об'єктом лізингу, 60886,60 грн. інфляційні втрати та 6000 грн. збитки у вигляді витрат на юридичні послуги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про фінансовий лізинг від 24.04.2012 № 00004829 щодо покриття витрат та виплати лізингових платежів у строк встановлений договором.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, повідомлений можливими засобами зв'язку про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір про фінансовий лізинг від 24.04.2012 № 00004829 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - лізингодавець зобов'язався придбати об'єкт лізингу - транспортний засіб VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2011 року виробництва, номер шасі - XW8ZZZ61ZCG025937, номер двигуна - CFN 282781 та передати його відповідачу - лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями українського законодавства та цього договору, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором, шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування).

Вартість об'єкту лізингу становить 18650 доларів США, авансовий платіж - 3730 доларів США, обсяг фінансування - 14920 доларів США, кількість лізингових платежів - 60, строк лізингу (місяців) - 60, лізинговий платіж - 425,93 доларів США, адміністративний платіж - 279,76 доларів США.

Відповідно до п. 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що є додатком до договору про фінансовий лізинг та є невід'ємною його частиною (далі - умови) для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме лізингодавцю лізингові платежі у відповідності до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього договору, та інших положень договору.

Згідно п. 6.3 умов лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим договором на користь лізингодавця, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання лізингодавцем очікуваної станом на дату виконання договору суми на основі діючого курсу обміну ОСОБА_1/долара США (як обумовлено сторонами в договорі), встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ КІБ Креді Агріколь або іншим банком), з купівлі та продажу ОСОБА_1/долара США до української гривні (надалі - обмінний курс), як буде обрано за рішенням лізингодавця, станом на дату, коли кожен платіж підлягає здійсненню. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим договором, розраховуються в ОСОБА_1/доларах США (як обумовлено сторонами в договорі) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку.

Пунктом 6.4 умов сторони погодили, що у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких узгоджений сторонами.

Положеннями п. 6.5 умов передбачено, що лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений лізингодавцем у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування).

Приписами п. 6.16 умов передбачено, що зобов'язання зі сплати всіх та будь-яких платежів за договором покладається на лізингоодержувача, якщо інше прямо не передбачено договором. Лізингоодержувач зобов'язується сплатити всі та будь-які платежі протягом 5 робочих днів з моменту відправлення лізингодавцем відповідної вимоги та/або рахунку, якщо інший термін не обумовлено у договорі або погоджено сторонами додатково.

Пунктом 8.3.1 умов передбачено, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, лізингодавець має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, лізингодавець надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, лізингодавець має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від договору в односторонньому порядку, за п. 12.6.1 договору. Сторони погодились, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за договором.

Відповідно до п. 8.3.2 умов якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів, лізингодавець має право розірвати договір/відмовитися від договору і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Положеннями п. 12.2 умов передбачено, що строк лізингу починається за дати підписання акта приймання-передачі лізингоодержувачем об'єкта лізингу (п. 5.4 умов).

Пунктом 12.6 умов сторони погодили, що лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір/відмовитися від договору та право на повернення об'єкта лізингу, зокрема, у випадку коли лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Згідно п. 12.7 умов день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору визначається лізингодавцем у відповідному повідомленні/вимозі. Лізингодавець надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від договору та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від договору. Таке повідомлення/вимога надсилається лізингодавцем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувачем вважається належним чином повідомленим.

Відповідно до п. 12.9 умов у разі дострокового розірвання договору, а також якщо лізингодавець вимагає повернення об'єкта лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження лізингодавця впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

Пунктом 12.13 умов сторони погодили, що у випадках, передбачених зокрема, п. 12.6 договір вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 12.3 умов).

На виконання умов договору фінансового лізингу позивач передав відповідачу у лізинг транспортний засіб VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2011 року виробництва, номер шасі - XW8ZZZ61ZCG025937, номер двигуна - CFN 282781, вартістю - 150001,95 грн., а відповідач прийняв об'єкт лізингу, про що свідчить акт прийому-передачі від 10.05.2012, який підписаний в трьохсторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, дилера та скріплений печатками сторін та дилера, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування), що є додатком до договору, сторони погодили черговість сплати, розмір авансового та адміністративного платежів, розмір суми відшкодування частини вартості об'єкту лізингу, розмір процентів, комісії та загальну суму лізингових платежів.

Для оплати чергових лізингових платежів за прийнятий відповідачем предмет лізингу, що охоплюють лізингові періоди за березень 2014 року по жовтень 2015 року, позивач виставив відповідачу до сплати наступні рахунки - фактури: № 00185458 від 03.03.2014 на суму 4737 грн., № 00192907 від 01.04.2014 на суму 5073,45 грн., № 00199531 від 05.05.2014 на суму 5201,84 грн., № 00205382 від 03.06.2014 на суму 5294,81 грн., № 00212145 від 02.07.2014 на суму 5268,24 грн., № 00218551 від 04.08.2014 на суму 5498,46 грн., № 00224607 від 04.09.2014 на суму 5710,95 грн., № 00230605 від 01.10.2014 на суму 5733,10 грн., № 00239380 від 03.11.2014 на суму 5733,10 грн., № 00244084 від 03.12.2014 на суму 6755,76 грн., № 00251561 від 12.01.2015 на суму 8052,90 грн., № 00258321 від 02.02.2015 на суму 8942,74 грн., № 00263946 від 06.03.2015 на суму 11067,75 грн., № 00269742 від 06.04.2015 на суму 7664,52 грн., № 00275198 від 06.05.2015 на суму 6877,20 грн., № 00281216 від 04.06.2015 на суму 6856,65 грн., № 00285947 від 03.07.2015 на суму 6857,31 грн., № 00290123 від 03.08.2015 на суму 6880,79 грн., № 00295476 від 02.09.2015 на суму 7128,01 грн., № 00300581 від 05.10.2015 на суму 6892,85 грн., завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Оскільки, відповідач свої зобов'язання щодо сплати чергових лізингових платежів у встановлений графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) строк не виконав, позивач направив відповідачу вимогу від 05.10.2015 № 00004829 про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору, завірена копія якої залучена до матеріалів справи.

Згідно відповіді ТОВ Експрес Мото Україна співробітниками компанії була здійснена спроба доставки відправлення за вказаною в накладній адресою, однак доставити відправлення не вдалось, з огляду на те, що за адресою одержувача осіб для вручення не знайдено, вказаний номер телефону не активний. Завірена копія відповіді залучена до матеріалів справи.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 10 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України Про фінансовий лізинг лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Як зазначалося вище, п. 12.13 умов встановлено, що сторони погодили, що у випадках, передбачених зокрема, п. 12.6 договір вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони. У цей же строк лізингоодержувач зобов'язаний був повернути об'єкт лізингу. Проте докази своєчасного повернення відповідачем об'єкту лізингу позивачу, в матеріалах справи відсутні та відповідачем під час розгляду справи надані не були.

Суд зазначає, що факт неотримання відповідачем вимоги від 05.10.2015 № 00004829 про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору не впливає на 10 денний термін розірвання договору, оскільки сторони в умовах договору узгодили, що він рахується з моменту надіслання такої вимоги, а не отримання її відповідачем.

Разом з тим, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повернення об'єкту лізингу у визначені договором строки та продовжував користуватись транспортним засобом після повідомлення про відмову лізингодавця від договору фінансового лізингу та вимоги про повернення майна.

У зв'язку з тим, що предмет лізингу не був повернути лізингодавцю на його вимогу, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 27.04.2016 було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 806 про повернення лізингоодержувачем - ПП Фірма Вел на користь лізингодавця - ТОВ Порше Лізинг Україна об'єкта фінансового лізингу - автомобіля марки Volkswagen, модель - Polo, тип - легковий седан-В, номер шасі - XW8ZZZ61ZCG025937, рік випуску - 2011, колір червоний, реєстраційний номер - АА2032МС, вартістю 133539,62 грн., що був переданий в користування на підставі договору про фінансовий лізинг № 00004829 від 24.04.2012.

Проте, предмет лізингу не був повернутий позивачеві, доказів протилежного суду не надано.

Також не були виконані відповідачем свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за період березень 2014 року - жовтень 2015 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за лізинговими платежами за вказаний період в розмірі 132199,46 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до положень ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо сплати чергових лізингових платежів, у зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість за лізинговими платежами за період березень 2014 року - жовтень 2015 року в розмірі 132199,46 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 132199,46 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів за період березень 2014 року - жовтень 2015 року.

Також, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору та неповерненням об'єкту лізингу, позивачем, на підставі п. 6.17 умов, нарахована плата за фактичне користування об'єктом лізингу за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року в розмірі 114206,30 грн.

Згідно п. 6.17 умов сторони погодили, що у випадку розірвання договору/відмови від договору за ініціативою лізингодавця відповідно до п. 12 договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Для оплати лізингових платежів за користування об'єктом лізингу за період листопад 2015 року - грудень 2016 року, позивач виставив відповідачу до сплати наступні рахунки - фактури: № 00305429 від 02.11.2015 на суму 7504,71 грн., № 00310342 від 04.12.2015 на суму 7517,75 грн., № 00314207 від 06.01.2016 на суму 7762,37 грн., № 00317817 від 02.02.2016 на суму 8305,41 грн., № 00321345 від 04.03.2016 на суму 8533,71 грн., № 00325000 від 05.04.2016 на суму 8435,55 грн., № 00328768 від 06.05.2016 на суму 8192,89 грн., № 00322111 від 03.06.2016 на суму 8173,32 грн., № 00335398 від 05.07.2016 на суму 8093,41 грн., № 00339453 від 02.08.2016 на суму 8093,74 грн., № 00342007 від 01.09.2016 на суму 8479,90 грн., № 00346940 від 03.10.2016 на суму 8456,74 грн., № 00350195 від 01.11.2016 на суму 8320,74 грн., № 00352153 від 01.12.2016 на суму 8336,06 грн., завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач не здійснив оплату нарахованої плати за фактичне користування об'єктом лізингу за період листопад 2015 року - грудень 2016 року в розмірі 114206,30 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Оскільки, як встановлено судом вище, вимога від 05.10.2015 № 00004829 про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору була направлена відповідачеві, то договір фінансового лізингу є розірваним на десятий робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони, як це передбачено п. 12.13 умов.

Враховуючи зазначене та беручи до уваги те, що об'єкт лізингу не був повернутий позивачеві, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення плати за фактичний час користування об'єктом лізингу за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення 114206,30 грн. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки, відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо сплати чергових лізингових платежів за період березень 2014 року - жовтень 2015 року, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати нараховані на суми прострочених лізингових платежів, за загальний період прострочення з 16.03.2014 по 14.12.2016, які складають 60886,60 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням періоду нарахування інфляційних втрат заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 60485,22 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 401,38 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов договору про фінансовий лізинг, позивач з метою забезпечення належного представництва інтересів позивача в суді уклав договір про надання юридичних послуг від 26.05.2015 з ТОВ КПД Консалтинг , внаслідок чого поніс витрати на загальну суму 6000,00 грн., які, на думку позивача, є реальними збитками, що підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 22 ЦК України.

В підтвердження понесених витрат на оплату наданих юридичних послуг в розмірі 6000 грн., позивач посилається на договір про надання юридичних послуг від 26.05.2015, акт про надані послуги від 16.12.2016 № 1, рахунок на оплату від 12.12.2016 № 150526_85_1, банківську виписку по рахунку від 26.12.2016.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно положень ст. 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст.ст. 623, 1166 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд зазначає, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Витрати на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг.

Отже, отримання позивачем юридичних послуг з представництва інтересів позивача в суді не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.

Таким чином, зазначені витрати не є збитками в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 6000 грн. є безпідставною, необґрунтованою, а відтак суд відмовляє в її задоволенні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 132199,46 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 114206,30 грн. плати за користування об'єктом лізингу, 60485,22 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Відповідно до статті 49 ГПК України відшкодування витрат по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129 1 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Фірма Вел (95013, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Данілова, 43, ідентифікаційний код 20712116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, 1В, ідентифікаційний код 35571472) 132199 (сто тридцять дві тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн. 46 коп. заборгованості за лізинговими платежами, 114206 (сто чотирнадцять тисяч двісті шість) грн. 30 коп. плати за користування об'єктом лізингу, 60485 (шістдесят тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 4603 (чотири тисячі шістсот три) грн. 38 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 21.04.2017.