Рішення

від 20.04.2017 по справі 913/256/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

20 квітня 2017 року Справа № 913/256/17

Провадження №16/913/256/17

За позовом

Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 27495 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області - Старкова Г.М.

Секретар судового засідання - помічник судді Наумова В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 25.10.2016, реєстровий № 2039;

відповідача - представник не прибув.

На розгляді в господарському суду Луганської області (суддя - Шеліхіна Р.М.) перебуває господарська справа № 913/256/17 за Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» про стягнення 27495 грн. 00 коп.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Луганської області № 184-р від 03.04.2017 у зв'язку з перебуванням судді господарського суду Луганської області Шеліхіной Р.М. на лікарняному (тимчасова непрацездатність судді) призначено повторний автоматизований розподіл господарської справи № 913/256/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2016 господарську справу № 913/256/17 передано на розгляд судді господарського суду Луганської області - Старковій Г.М.

Розгляд справи починається заново в разі зміни складу суду, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК України (абзац 3 п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» , за якою просить стягнути з відповідача штраф за неправильно зазначену масу вантажу у вагоні № 61606737 за накладною № 51227510 від 24.09.2016 в розмірі 27495 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України та фактом неправильного зазначення у накладній маси вантажу.

Представник позивача в судовому засіданні 20.04.2017 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою.

Суд розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача встановив наступне.

При наданні позивачем послуг з перевезення вантажів Приватному акціонерному товариству «Краснодонвугілля» у вересні 2016 року відповідно до накладної № 51227510 зі станції Краснодон Донецької залізниці на станцію призначення - Правда Придніпровської залізниці, був відправлений вагон № 61606737 з вантажем - концентрат вугільний, завантаження з «шапкой» .

При проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці, проведено перевірку маси вантажу. Під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній.

В накладній № 51227510 зазначено, що у вагоні № 61606737 нетто вантажу становить 70000 кг. За результатами перевірки маса вантажу в зазначеному вагоні становила 67050 кг, що на 2950 кг. менш, ніж вказано у накладній.

На дане порушення станцією Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці було складено комерційний акт РА № 015802/534/122 від 30.09.2016 (а.с. 9) та акт загальної форми № 673 від 30.09.2016 (а.с. 10).

Викладене також підтверджується випискою із книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах (а.с.14).

В комерційному акті містяться відомості про те, що навантаження вантажу у вагоні вище на рівні бортів, без заглиблень. За документом та фактично маркування із застосуванням катку, маркування не порушене. Вагое без торцевих дверей, розвантажувальні люка з обох сторін закриті, течі вантажу немає та вагон у технічному відношенні справний.

Контрольне переваження маси вантажу проводилось на 150-тонних тензометричних вагах (контроль придатності яких проведена 15.01.2016 згідно технічного паспорту ваг, де зазначено про їх придатність до переваження (а. с. 11-13).

Так, існує факт, що при внесенні інформації до відповідних граф вищезазначеної накладної вантажовідправником - Приватним акціонерним товариством «Краснодонвугілля» була неправильно зазначена маса вантажу.

Провізна плата вантажу згідно залізничної накладної № 51227510 становить 5499 грн. 00 коп. за один вагон.

У зв'язку з наведеним порушенням позивач нарахував штрафну санкцію, встановлену чинним законодавством (5499 грн. 00 коп. х 5 = 27495 грн. 00 коп.), та звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України (далі за текстом - Статут) накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (далі за текстом - Правила № 765/19503), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Накладна згідно з Правилами № 765/19503 може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно п. 2.1 та п. 2.2 Правил 765/19503 відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644 (далі за текстом - Правила № 861/5082), визначається відправником у накладній.

У накладній № 51227510 вказано спосіб визначення маси - завантаження з «шапкой» .

Представник відправника своїм підписом підтвердив правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п 2.3 Правил № 765/19503.

Згідно із п. 28 Правил № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Судом встановлено, що на станції призначення залізниця здійснювала перевірку маси вантажу у спірному вагоні шляхом зважування на вагах.

Пункт 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 N 644, передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Отже, положення цього пункту не містить приписів імперативного характеру.

Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах.

Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо).

Стосовно спірного вантажу норми діючого законодавства дозволяють здійснювати перевірку його маси шляхом зважування.

У пункті 3.18 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.2002 № 04-5/601 зазначено, що якщо у пункті відвантаження масу вантажу визначено шляхом зважування, а у пункті одержання - за обміром або навпаки, то у вирішенні спорів, пов'язаних з недостачею вантажу, слід виходити з того, що зважування є більш точним способом визначення маси вантажу.

Можливість визначення маси певних вантажів шляхом обміру не виключає можливість її визначення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд.

Однак, враховуючи викладені висновки, залізниця, користуючись правом, визначеним ст. 24 Статуту залізниць України, під час перевірки на станціях не позбавлена права обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.

Крім того, сам лише факт дозволу залізниці щодо визначення маси вантажу шляхом обміру не позбавляє вантажовідправника можливості замовити зважування вантажу у перевізника чи третьої особи для встановлення дійсної його ваги та уникнення можливих штрафних санкцій з боку перевізника, а відтак не звільняє вантажовідправника від відповідальності, передбаченої ст. 24 Статуту залізниць України. (аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2014 у справі № 911/866/14).

Статтею 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно ст. 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.

Статтею 129 Статуту передбачено, що акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено невідповідність маси вантажу у вагоні № 61606737, що була зазначена відповідачем у перевізних документах фактичній масі вантажу.

У застосуванні ст.ст. 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивач належним чином довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими.

В той же час, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій за власною ініціативою, без наявності клопотання відповідача та наведення певних обґрунтувань, з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України , п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України.

За таких обставин, позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача штраф за невірно зазначену масу вантажу в накладній № 51227510 у розмірі 27495 грн. 00 коп.

У судовому засіданні 20.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору у сумі 1600 грн. 00 коп. покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги чинного цивільного законодавства в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» про стягнення 27495 грн. 00 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» , 93404, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Енергетиків, буд. 54, код ЄДРПОУ 32363486 на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Приватного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» , 49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 40081237, штраф за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 27495 грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1600 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано - 24.04.2017.

Суддя ОСОБА_2