Рішення

від 19.04.2017 по справі 916/580/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2017 р.Справа № 916/580/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №371юр від 30.12.2016р.

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „Дніпрогаз» до товариства з обмеженою відповідальністю „Готель „Спорт» про стягнення 3 002,30 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Дніпрогаз» (далі по тексту - ПАТ „Дніпрогаз» ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Готель „Спорт» (далі по тексту - ТОВ „Готель „Спорт» ) про стягнення суми заборгованості у розмірі 3 002,30 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 2 994,13 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 8,17 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором розподілу природного газу від 01.01.2016р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати за розподілений природний газ.

Представник відповідача жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленням суду, які були надіслані за адресою місцезнаходження ТОВ „Готель „Спорт» згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Грецька, буд. 17, були повернуті суду у зв'язку з неможливістю вручення адресату. З огляду на викладене, відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи господарським судом. Оскільки ТОВ „Готель „Спорт» не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.01.2016р. між ПАТ „Дніпрогаз» та ТОВ „Готель „Спорт» було укладеного договір розподілу природного газу шляхом направлення відповідачем на адресу позивача заяви-приєднання №0940WJTMNAP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Відповідно до ст. 40 Закону України „Про ринок природного газу» від 9 квітня 2015 року N 329-VIII (з наступними змінами та доповненнями) розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Згідно з п. п. 1, 3 ст. 3 розділу VI постанови Національно комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг „Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» від 30.09.2015р. за № 2494 (з наступними змінами та доповненнями) договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Приписами ч. 1-2 ст. 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до п. 4 ст. 3 розділу VI Постанови Національно комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг „Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Згідно з п. 2.1 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національно комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг „Про затвердження Типового договору розподілу природного газу» від 30.09.2015р. за № 2498, за цим договором Оператор ГРМ (суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Положеннями п. 3.1 Типового договору розподілу природного газу встановлено, що санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється Споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб Споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим Договором.

Відповідно до п. 6.6 Типового договору розподілу природного газу надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Позивачем прийняті на себе за договором розподілу природного газу від 01.01.2016р. щодо розподілу відповідачу природного газу протягом періоду грудень 2016р. та січень 2017р. виконувались належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами №ДНГ74106921 від 31.12.2016р. на суму 2 517,85 грн. та №ДНГ74170609 від 31.01.2017р. на суму 1 114,22 грн., підписаними відповідачем без заперечень.

ТОВ „Готель „Спорт» зі свого боку не було виконано належним чином прийнятих на себе зобов'язань за договором розподілу природного газу від 01.01.2016р., оскільки відповідач лише частково оплатив розподілений природний газ на загальну суму 1 364,35 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку ПАТ „Дніпрогаз» , що і стало підставою для звернення останнім до суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п. 6.4 Типового договору розподілу природного газу оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, ТОВ „Готель „Спорт» в порушення взятих на себе зобов'язань за договором розподілу природного газу від 01.01.2016р. у визначений строк не було перераховано на користь позивача у повному обсязі вартість розподіленого природного газу на суму 2 994,13 грн. В результаті викладеного, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги ПАТ „Дніпрогаз» про стягнення із ТОВ „Готель „Спорт» заборгованості у розмірі 2 994,13 грн. є законними та обґрунтованими.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості розподіленого природного газу, позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано ТОВ „Готель „Спорт» до сплати 3% річних у сумі 8, 17 грн.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок відсотків річних, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що ПАТ „Дніпрогаз» помилково було враховано 10-е число, з якого, за переконанням позивача, розпочинається період прострочення до періоду прострочення, що є помилкою, оскільки прострочення у такому випадку розпочинається з 11-ого числа календарного місяця. Крім того, суд зазначає, що у поданому розрахунку розмір трьох відсотків річних складає 8,9 грн., а позивачем заявлено до стягнення 8,17 грн. При цьому, вірним є розмір трьох відсотків річних, який складає 8,57 грн. З урахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги відсутність у господарського суду права виходити за межі позовних вимог, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог ПАТ „Дніпрогаз» у вказаній частині на суму 8,17 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Готель „Спорт» перед ПАТ „Дніпрогаз» в загальній сумі 3 002,30 грн. яка складається з суми основного боргу у розмірі 2994,13 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 8,17 грн. витікає з умов укладеного між сторонами по справі договору розподілу природного газу від 01.01.2016р., положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог ПАТ „Дніпрогаз» до ТОВ „Готель „Спорт» відповідно до ст. 40 Закону України „Про ринок природного газу» , ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 633, Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України, ст. 3 розділу VI постанови Національно комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг „Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» .

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Готель „Спорт» /65026, м. Одеса, вул. Грецька, буд. 17, ідентифікаційний код 32713815/ на користь публічного акціонерного товариства „Дніпрогаз» /49029, м. Дніпро, вул. О. Кониського, буд. 5, ідентифікаційний код 20262860/ суму основного боргу у розмірі 2994 грн. 13 коп. /дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири грн. 13 коп./, три відсотки річних у розмірі 8 грн. 17 коп. /вісім грн. 17 коп./, судовий збір у розмірі 1 600 грн. 00 коп. /одна тисяча шістсот грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 24 квітня 2017 р.

Суддя С.П. Желєзна