Рішення

від 11.04.2017 по справі 921/170/17-г/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 квітня 2017 рокуСправа № 921/170/17-г/11

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

Розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна", бул. Дружби Народів, 19 , 8-й поверх, м. Київ, Київська область, 01042

до відповідача: Приватного агропромислового підприємства "Фортуна", с. Свидова, Чортківський район, Тернопільська область, 48544

про cтягнення заборгованості в сумі 91 185,52 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" бул. Дружби Народів, 19 , 8-й поверх, м. Київ, Київська область звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Приватного агропромислового підприємства "Фортуна" с. Свидова, Чортківський район, Тернопільська область про cтягнення заборгованості в сумі 91 185,52 грн.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 02 березня 2017 року порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 21 березня 2017 року о 11 год. 00 хв.; зобов'язано сторони подати в засідання: позивача: докази виставлення ліцензіаром рахунку Приватному агропромисловому підприємству "Фортуна" відповідно до п.5.5. Ліцензійної угоди про право на використання озимої пшениці Кубус від 17.08.2015р.; відповідача: обгрунтований відзив на позовну заяву.

В порядку статті 77ГПК розгляд справи було відкладено до 11 квітня 2017 року та повторно зобов'язано відповідача подати документально обгрунтований відзив.

10 червня 2016 року від позивача надійшла заява № 342 від 10.04.2017р. про зменшення позовних вимог, в якій зазначає про зменшення основної суми заборгованості, в зв'язку з оплатою відповідачем 40 000 грн. та просить суд стягнути з відповідача 36935,74 грн. суму основного боргу, 6610,21 грн. пені , 7693,57 грн. - штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. (п. 3.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи наведене, суд розцінює дану заяву як зменшення розміру позовних вимог, приймає дані заяви в порядку ст. 22 ГПК України та розглядає спір, виходячи з нової ціни позову, яка становить 51 239 грн. 52 коп., з яких: 36935,74 грн. суму основного боргу, 6610,21 грн. пені , 7693,57 грн. - штрафу.

Окрім того, від позивача поступила заява про розгляд справи без участі представника на підставі наявних документів.

Відповідач відзив на позов не подав, уповноважений представник в судове засідання 11 квітня 2017 року, не з"явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Своїм правом на захист відповідач не скористався та не подав суду відзиву на позов, будь-яких заперечень чи спростувань позовних вимог.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

17 серпня 2015 року між ТОВ "КВС-Україна" (ліцензіар) та Приватним агропромисловим підприємством "Фортуна" (ліцензіат) враховуючи, що ТОВ "КВС-Україна" як Ліцензіар має права представляти сорт озимої пшениці " Кубус" на території України на основі Ліцензійної Угоди № №GT-001 по сортам зернових культур від 12/05/2014 р. Причому, він володіє ексклюзивними правами їх представляти і вирощувати, ТОВ "КВС-Україна" як Ліцензіар зацікавлений у відтворенні сорту озимої пшениці Кубус для насіннєвих цілей, а ПАП "Фортуна" як Ліцензіат виявив бажання придбати на умовах цього договору невиключне право на використання прав, знань і досвіду щодо вирощування в Україні сорту озимої пшениці Кубус уклали ліцензійну угоду № GT-WW/A-029-2015 1.1. відповідно до п.1.1 якої Ліцензіар, який є власником сорту озимої пшениці Кубус, а також володіє всіма правами що стосуються цього сорту; надає Ліцензіату за винагороду у якості роялті права на використання (невиключні ліцензії) сорту озимої пшениці Кубус шляхом виробництва, або відтворення (розмноження) на території України і продажу насіння цього сорту в тому числі надаються рекомендації, щодо технології вирощування насіння.

Ліцензіар гарантує, що має право інтелектуальної власності на сорт озимої пшениці Кубус, що це право належним чином зареєстроване на території України, що Ліцензіар має передбачені законодавством України підтвердження цього (патент на сорт рослин, свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин, інші необхідні документи), а також гарантує дійсність своїх прав інтелектуальної власності відносно сорту Кубус протягом всього строку дії даного Договору.

Пунктом 5.1 угоди сторони передбачили, що Ліцензіат має виплачувати Ліцензіару винагороду (роялті) за авторські права, надані цим договором, а також за технічну допомогу та інші послуги за репродукційне насіння сорту озимої пшениці Кубус, що виробляється і реалізується для посіву. Ставка роялті за 100 кг отриманого (вирощеного) сертифікованого насіння (першої репродукції) становить еквівалент 2,50 €, в, т.ч. ПДВ. Сторони домовились, що незміною сумою винагороди протягом дії всього договору залишається сума, розрахована як еквівалент євро - в розмірі 2,50 євро в т.ч. ПДВ. Ліцензіар виставляє рахунок, в якому розраховує суму винагороди в гривнях, що еквівалентний 2,50євро, в т.ч. ПДВ за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку, який діє не більше ніж 10 днів.

Визначення суми роялті до сплати здійснюватиметься Сторонами до 15 жовтня 2016р., на підставі поданої Ліцензіатом інформації про кількість отриманого (рирощеного) насіння та буде фіксуватися у протоколі визначення суми роялті (5.2 угоди). Перерахування роялті здійснюється одноразово в повному обсязі до 1 листопада 2016 на підставі протоколу. (п.5.6 угоди).

Договір набирає сили в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.13р. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих зобов'язань, які залишилися невиконаними ним.

Угода підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

ТОВ КВС-УКРАЇНА зі свого боку зобов'язання за Ліцензійною угодою виконало: поставило Відповідачу ОСОБА_1 категорії еліта для посіву та розмноження, на підставі укладеної Ліцензійної угоди Відповідач провів сертифікацію вирощеного ОСОБА_1, вніс відомості про себе до Реєстру сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал та Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, що надало йому право займатися розповсюдженням посівного насіння в України, підписало Протокол № 115/2016-WW визначення суми роялті.

Не зважаючи на це, Відповідач свої зобов'язання на день звернення до суду не виконав - не сплатив Позивачу суму винагороди (роялті).

В зв'язку з цим, 24.01.2017 р. за вих № 70, Позивач направив Відповідачу листа щодо належного виконання умов Ліцензійної угоди. Однак, відповіді на свій лист не отримав.

У зв'язку із наявною заборгованістю позивачем нараховані та заявлені до стягнення 51 239 грн. 52 коп., з яких: 36935,74 грн. суму основного боргу, 6610,21 грн. пені , 7693,57 грн. - штрафу.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом взято до уваги таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.15р. між сторонами укладено ліцензійну угоду № GT-WW/A-0029-2015 1.1. відповідно до п.1.1 якої позивач, який є власником сорту озимої пшениці Кубус, а також володіє всіма правами що стосуються цього сорту; надає відповідачу за винагороду у якості роялті права на використання (невиключні ліцензії) сорту озимої пшениці Кубус шляхом виробництва, або відтворення (розмноження на території України і продажу насіння цього сорту в тому числі надаються рекомендації, щодо технології вирощування насіння.

Згідно ст.1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

07.11.2016р. Ліцензіат та Ліцензіар підписали Протокол № 115/2016-WW визначення суми роялті в якому Ліцензіат підтвердив отримання 108 000,00 кг сертифікованого (кондиційного) насіння пшениці сорту КУБУС та визначили суму роялті в розмірі 2 700,00 Євро (108 000,00 кг/100 кг*2,50 Євро = 2 700,00 Євро).

Судом береться до уваги п.5.1 угоди яким сторони передбачили, що Ліцензіат буде виплачувати Ліцензіару винагороду (роялті) за авторські права, надані цим договором, а також за технічну допомогу та інші послуги за репродукційне насіння сорту озимої пшениці Кубус, що виробляється і реалізується для посіву. Ставка роялті за 100 кг отриманого (вирощеного) сертифікованого насіння (першої репродукції) становить еквівалент 2,50 €, в, т.ч. ПДВ. Сторони домовились, що незміною сумою винагороди протягом дії всього договору залишається сума, розрахована як еквівалент євро - в розмірі 2,50 євро в т.ч. ПДВ. Ліцензіар виставляє рахунок, в якому розраховує суму винагороди в гривнях, що еквівалентний 2,50євро, т.ч. ПДВ за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку, який діє не більше ніж 10 днів.

На підставі зазначеного пункту угоди позивачем нарахована сума роялті у розмірі 2 700 євро та направлено відповідачу вимогу про сплату останньої, яка залишена відповідачем без відповіді.

Пунктом 5.2 угоди сторони встановили, що визначення сума роялті до сплати здійснюватиметься Сторонами до 15 жовтня 2016, на підставі поданої Ліцензіатом інформації про кількість отриманого (вирощеного) насіння, та буде фіксуватися у протоколі визначення суми роялті. Перерахування роялті здійснюється одноразово в повному обсязі до 1 листопада 2016 на піставі протоколу . (п.5.6 угоди).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на час подання позову борг відповідача становив 2700 євро (76 935,74грн.). Відповідач 01.03.2017 та 22.03.2017р. на виконання умов Ліцензійної угоди здійснив частково оплату роялті в сумі 40 000 грн. Отже, борг становить 36 935,74 грн.

Наявність заборгованості за ліцензійною угодою ПАП Фортуна не спростовано, доказів сплати заборгованості до матеріалів справи не подано.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 231,98 євро пені за період з 02.11.2016р. по 21.02.2017р. та 270 євро 10% штрафу.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п.7.2 угоди у випадку порушення Ліцензіатом строку оплати, визначеного у п.п.5.6 договору останній зобов'язаний сплатити Ліцензіару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний календарний день такого прострочення. У разі прострочення сплати роялті більше ніж на 10 календарних днів, Ліцензіат зобов'язується виплатити Ліцензіару дану суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу, сплатити пеню та додатково, крім пені сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми.

У разі порушення п.2.2 цього договору Ліцензіат зобов'язаний сплатити Ліцензіару штраф у розмірі, що становить еквівалент 5 євро за кожні 100кг проданого насіння сорту пшениці Кубус категорії еліта. Ліцензіар розраховує суму в гривнях, що еквівалентна 5 євро за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України на день такого розрахунку.

У відповідності до ст.259 ЦК України та п.6 ст.232 ГК України сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань здійснюється без обмежень строку.

Проаналізувавши вказаний розрахунок пені та 10% штрафу, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 231,98 євро пені (що становить 6610,21грн.) за період з 02.11.2016р. по 21,02,2017р. та 465євро 10% штрафу (що становить 7693,57грн.).

Згідно положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному розмірі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити .

2. Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Фортуна", с. Свидова, Чортківський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30749446 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна", бул. Дружби Народів, 19 , 8-й поверх, м. Київ, Київська область, ідентифікаційний код 31189761 - 36 935,74 грн. суму основного боргу, 6610,21 грн. пені, 7693,57 грн. - штрафу та 1600 грн. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання - 24 квітня 2017 року) через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук