Рішення

від 24.04.2017 по справі 914/229/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.04.2017 Справа № 914/229/17

За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Житомир Житомирської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Все для тебе", м. Дніпро Дніпропетровської області

про стягнення 18 000,00 грн. заборгованості за транспортні послуги та 102 000,00 грн. штрафу

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, НОМЕР_2 від 06.09.2014 року, фізична особа - підприємець

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Все для тебе" заборгованості на загальну суму 120 000,00 грн., з яких:

- 18 000,00 грн. заборгованість за транспортні послуги;

- 102 000,00 грн. штраф.

Також позивач просить суд вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові суми, що належать відповідача, в розмірі позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 19/08/16 від 19.08.2016 року та договором-заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 19.08.2016 року в частині своєчасної та повної оплати за транспортні послуги по маршруту Птахівка - Львів за актом про виконання робіт № 6 від 20.08.2016 року на суму 23 000,00 грн.

Відповідач явку свого повноважених представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином відповідно до вимог статті 4 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.03.2017року.

Поштові відправлення на адресу відповідача, в якому містилися ухвали суду від 15.03.2017 року та від 28.03.2017 року, не були повернуті за зворотною адресою, не повернулися також і поштові повідомлення про отримання відповідачем, лише копія ухвали суду від 22.03.2017 року про призначення розгляд справи у судовому засіданні 28.03.2017 року о 16:30 год. в режимі відеоконференції повернута у зв'язку зі спливом строку зберігання (а.с. 81, 82 том 1).

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. (пункт 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року).

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду були надіслані на адресу відповідача, яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Письмовий відзив на позов відповідач суду не надав. За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.02.2017 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 914/229/17 та призначено розгляд справи на 28.02.2017 року.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.02.2017 року у зв'язку з тим, що відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.01.2017 року місцезнаходженням відповідача є: 49027, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Жовтневий район, вул.Акінфієва, буд.18, із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду Львівської області 01.02.2017 року (відмітка поштового відділення на конверті у якому надійшла позовна заява з додатками на адресу суду), справа № 914/229/17 передана за встановленою підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл між суддями господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2017 року справу № 914/229/17 призначено судді Бондарєву Едуарду Миколайовичу.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2017 року справу № 914/229/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду в засіданні на 28.03.2017 року о 11:00год., після чого розгляд справи відкладався до 18.04.2017 року.

На підставі статті 74-1 Господарського процесуального кодексу України та за клопотанням позивача судові засідання 28.03.2017 року та 18.04.2017 року проведені в режимі відеоконференції, проведення якого за ухвалами суду забезпечував господарський суду Житомирської області, після чого розгляд справи відкладався до 18.04.2017 року.

У судовому засіданні 18.04.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.08.2016 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Все для тебе" (далі - відповідач, замовник) укладено договір № 19/08/16 (далі - договір) (а.с. 13, том 1) відповідно до умов пункту 1. якого предметом договору є взаємовідносини сторін, що виникають при транспортуванні в міжнародному сполученні вантажів, що надаються замовником для перевезення транспортом перевізника (або його субпідрядників).

Відповідно до розділу 3 договору ціни за цим договором встановлені в гривнях. Ціни, які відповідають конкретним перевезення (групі однотипних перевезень) узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень). Ціни є договірними і визначаються виключно виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку. Нормативним простоєм під навантаженням або вивантаженням приймається 24 години. Наднормативний простій оплачується додатково в розмірі: 1000 грн. за кожну добу, яка розпочалась на території України; 100 євро за кожну добу, яка розпочалась на території Євросоюзу.

Згідно з розділом 4 договору платежі за виконані послуги згідно цього договору здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок перевізника. Порядок і термін оплати обмовляється в разової заявці, що спрямовується перевізнику перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень).

У Договорі-Заявці від 19.08.2016 року (а.с. 12 том 1) на перевезення вантажу автомобільним транспортом сторони узгодили: маршрут - с. Птахівка (Херсонська область) - Львів; адреса та дата завантаження; вантажоотримувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Все для тебе"; адреса та дата розвантаження; контактна інформація; автомобіль, вантаж, водій; сума за транспортування - 23 000,00 грн. без ПДВ; умови оплати - повна оплата транспортних послуг у розмірі 23 000,00 грн. здійснюється банківським переказом з рахунка замовника на рахунок перевізника на протязі десяти банківських днів за фактом розвантаження транспортного засобу; несвоєчасна оплата замовником транспортним послуг тягне за собою штрафні санкції в розмірі 1 000,00 грн. за кожен день прострочення; нормативний простій автомобіля при завантаженні або розвантаженні - 24 години, понаднормовий простій автомобіля оплачується замовником у розмірі - 1 000,00 грн. за кожну добу простою, що почалася; договір-заявка вступає в силу з моменту підписання обома сторонами, строк дії договора-заявки не більше ніж 30 днів.

На виконання умов договору виконавець були надані транспорті послуги по маршруту Птахівка - Львів за вказаним договором, що підтверджується Актом про виконання робіт № 6 від 20.08.2016 року на суму 23 000,00 грн.

23.08.2016 року відповідачем було надано Гарантійний лист на оплату транспортних послуг на суму 23 000,00 грн. Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 с терміном оплати 14 днів з дня вивантаження товару (до 03.09.2016 року).

Відповідач зобов'язання виконав частково у сумі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 58 від 16.09.2016 року.

07.11.2016 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату транспортних послуг у сумі 18 000,00 грн. та штраф за кожен день прострочення у сумі 43 000,00 грн., яка викладена в претензії вих. № 48 від 07.11.2016 року (а.с. 17 - 18том 1).

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплату транспортних послуг у сумі 18 000,00 грн. є причиною виникнення спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У визначений договором строк відповідач розрахунок за спірним договором у повному обсязі не здійснив.

Враховуючи викладене, господарський суд встановив, що строк оплати послуг настав, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 18 000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 7 договору-заявці сторони передбачили, що несвоєчасна оплата замовником транспортних послуг тягнене за собою штрафні санкції в розмірі 1 000,00 грн. за кожен день прострочення.

На підставі п. 7 договору-заявці позивачем нараховано штраф у розмірі 102 000,00 грн. за період з 06.09.2016 року по 31.01.2017 року.

Розрахунок штраф судом перевірений та визнаний таким, що є правильним.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги, що за зобов'язанням відповідачем було допущено незначне прострочення (менше 6 місяців), часткове виконання відповідачем зобов'язання. Крім того, здійснивши аналіз умов договору, судом встановлено, що умови договору передбачаються підвищену відповідальність лише відповідача за порушення його зобов'язань у вигляді штрафів, отже договірні штрафні санкції щодо відповідача є неспіврозмірними та ставлять сторін у нерівне становище.

Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд з власної ініціативи вважає за необхідне зменшити розмір штрафу в сумі 102 000,00 грн. до 50 000 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягає задоволенню частково в сумі 50 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 18 000,00 грн. та штрафу в сумі 50 000,00 грн.

Позивач разом з позовною заявою звернувся до суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову в якій просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові суми в розмірі позовних. Доказів в обґрунтування заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову позивачем не зазначено та доказів сплати судового збору за заявою про забезпечення позову не надано.

Так, відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Як зазначено у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати її. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, позивачем не наведено обставин, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано жодних доказів того, що вказані заходи до забезпечення позову можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

У разі коли Господарський процесуальний кодекс України не передбачено можливості повернення господарським судом заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати суми судового збору (наприклад, заяви про забезпечення позову), то суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами згідно із статтею 49 названого Кодексу у залежності від результатів розгляду відповідної заяви; про такий розподіл може бути зазначено і в рішенні (постанові) господарського суду, прийнятому(-ій) за результатами розгляду справи, або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи. (абз. 4 п. 2.22 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Згідно з приписами пункту 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1 800,00 грн.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів до забезпечення позову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Все для тебе" (49027, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Акінфієва, буд. 18, ідентифікаційний код 39277032) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (10002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основний борг у сумі 18 000,00 грн., штраф в сумі 50 000,00 грн., судовий збір у сумі 1800,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.04.2017.

Суддя Е.М. Бондарєв