Рішення

від 20.04.2017 по справі 922/987/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2017 р.Справа № 922/987/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сав Лоджистик", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Арго", с. Подвірки, Харківська область про стягнення коштів за участю представників :

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1 (дов.№2712 від 27.12.16).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сав Лоджистик", м. Дніпро звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Арго", в якій просить суд стягнути з останнього суму заборгованості за Договором на транспортно-експедиційне обслуговування №СZ-16 від 10 червня 2014 року у розмірі 18500,0грн., пеню за порушення строків розрахунку у розмірі 1571 грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 168 грн. 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 560 грн. 52 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на несплату грошових коштів за договором на транспортно-експедиційне обслуговування №СZ-16 від 10 червня 2014 року, за яким, Позивач надав послуги з перевезення на суму 64711,00 грн., а відповідач не оплатив надані послуги у встановлені договором строки.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2017 року, порушено провадження у справі №922/987/17 , розгляд справи призначено на 06.04.2017 року.

06.04.2017 року від позивача, через канцелярію господарського суду (вх.№11508 від 06.04.2017 року) надійшло додаткове нормативно - правове обгрунтування позовних вимог, вказані документи долучення до матеріалів справи на підставі ст.22 ГПК України .

В судовому засіданні 06.04.2017 року оголошено перерву до 20.04.2017 року .

18.04.2017 року від позивача, через канцелярію господарського суду (вх.№12804 ) надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.

20.04.2017 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву про часткове визнання позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе клопотання позивача про розгляд справи без його участі задовольнити, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, є правом сторони а не обов'язком, а обов'язковість явки в судове засідання представника третьої особи судом не визнавалась.

В судове засідання прибув відповідач , який визнав позов в частині суми основного боргу, в задоволенні штрафних санкцій просив суд відмовити, оскільки на думку відповідача, штрафні санкції спірним договором не передбачались.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10 червня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю САВ ЛОДЖИСТИК (далі - Експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю Лікеро-горілчаний завод Арго (далі - Замовник) було укладено договір на транспортно - експедиційне обслуговування №С2-16 (далі - Договір). Строк дії договору передбачено до 31 грудня 2014 року. В подальшому Додатковою угодою №1 від 30 грудня 2014 року строк дії Договору було продовжено до 31 грудня 2016 року.

Згідно п. 1.1 цього Договору ТОВ Лікеро-горілчаний завод Арго доручає, а ТОВ САВ ЛОДЖИСТИК приймає на себе зобов'язання організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів Замовника, а також виконувати додаткові послуги, якщо це зазначено в заявках і додатках до Договору.

Відповідно до п.1.3 Договору обсяг послуг, терміни і умови їх виконання обумовлюються в заявці.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що ціни, відповідні конкретному перевезенню, узгоджуються додатково перед кожним перевезенням в заявках, які є невід'ємною частиною Договору.

16 листопада 2016 року позивач та відповідач уклали заявку №16/11/2016 на перевезення вантажів автомобільним транспортом до вищевказаного Договору в якій Замовник просить Експедитора надати йому послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів за маршрутом: Рівненська область, м. Костопіль, вул. Гвардійська, 7 - Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Заводська, 1. Пунктом 10 цієї заявки встановлюється сума та форма оплати: 14000 грн., у тому числі ПДВ. Безготівкова оплата протягом 7 днів по факту вивантаження товару.

Експедитором було виконано узгоджену в заявці № 16/11/2016 від 16 листопада 2016 р. послугу, що підтверджується товарно-транспортною накладною №0003001 від 6.11.16, відповідно до якої вантажоодержувач прийняв вантаж 17.11.16 року, та актом №Л-00000285 здачі-приймання робіт (надання послуг) по договору №С2,-16 від 10.06.14 р., підписаним сторонами 17.11.2016 р., відповідно до якого ТОВ САВ ЛОДЖИСТИК були надані транспортно-експедиційні послуги по території України - м. Костопіль (Рівненська область) - м. Нова Водолага (Харківська область). Сторони претензій не мають. Загальна вартість послуг з ПДВ - 14000 грн.

Також 16 листопада 2016 року позивач та відповідач уклали заявку №16/11/2016 на перевезення вантажів автомобільним транспортом до вищевказаного Договору в якій Замовник просить Експедитора надати йому послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів за маршрутом: смт. Малинівка, Чугуєвського району Харківської області - Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова, 43. Пунктом 10 цієї заявки встановлюється сума та форма оплати: 3500 грн., у тому числі ПДВ. Безготівкова оплата протягом 7 днів по факту вивантаження товару.

Експедитором було виконано узгоджену в заявці № 16/11/2016 від 16 листопада 2016 р. послугу, що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р3262 від 17.11.16, відповідно до якої вантажоодержувач прийняв вантаж, та актом №Л-00000286 здачі-приймання робіт (надання послуг) по договору №С2-16 від 10.06.14 р., підписаним сторонами 17.11.2016 р., відповідно до якого ТОВ САВ ЛОДЖИСТИК були надані транспортно-експедиційні послуги по території України - смт. Малинівка - с. Подвірки. Загальна вартість послуг з ПДВ - 3500 грн.

23 листопада 2016 року позивач та відповідач уклали заявку №23/11/2016 на перевезення вантажів автомобільним транспортом до вищевказаного Договору в якій Замовник просить Експедитора надати йому послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів за маршрутом: Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Заводська, 1 - Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова, 43. Пунктом 10 цієї заявки встановлюється сума та форма оплати: 3000 грн., у тому числі ПДВ. Безготівкова оплата протягом 7 днів по факту вивантаження товару.

Експедитором було виконано узгоджену в заявці № 23/11/2016 від 23 листопада 2016 р. послугу, що підтверджується товарно-транспортною накладною №25/11-01 від 25.11.2016 р., відповідно до якої вантажоодержувач прийняв вантаж, та актом №Л- 00000307 здачі-приймання робіт (надання послуг) по договору №С2-16 від 10.06.14 р., підписаним сторонами 25.11.2016 р., відповідно до якого ТОВ САВ ЛОДЖИСТИК були надані транспортно-експедиційні послуги по території України - смт. Нова Водолага - с. Подвірки. Загальна вартість послуг з ПДВ - 3000 грн.

Замовнику були виставлені рахунки на оплату №Л-00000286 від 17.11.16, №Л- 00000285 від 17.11.16, №Л-00000307 від 25.11.16, однак, Замовник не розрахувався із Експедитором за надані послуги з транспортно-експедиційного обслуговування. В січні 2017 року відповідач сплатив 2000 грн., після чого, безпідставно та в односторонньому порядку взагалі перестав виконувати свої зобов'язання за Договором та сплачувати за отримані послуги.

В результаті чого утворилася заборгованість ТОВ Лікеро-горілчаний завод Арго перед ТОВ САВ ЛОДЖИСТИК у розмірі 18500,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача 07 лютого 2017 року було направлено претензію з вимогою сплати заборгованості. У відповіді на претензію відповідач повідомляє, що сума боргу буде повністю сплачена до 16 березня 2017 року включно. Проте, станом на 16 березня 2017 року відповідач заборгованість не сплатив, вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом .

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, Договір №CZ-16 від 10.06.2014 р. за своєю правовою природою відноситься до змішаних договорів, оскільки містить як елементи договору перевезення, так і договору транспортного експедирування, оскільки згідно з його умовами до обов'язків перевізника належить надання послуг з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також з організації таких перевезень.

Відповідно до приписів статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з приписами статті 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Договір за своєю правовою природою є також і договором перевезення вантажу, оскільки згідно з його умовами до обов'язків перевізника належить виключно надання послуг з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом. Зазначене також підтверджується обсягом прав та обов'язків наданих даним договором кожній зі сторін, в т.ч. встановлених у Договорі-заявці, складеній сторонами на виконання умов цього договору.

У відповідності до приписів статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з приписами частини першої статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами ( статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами , що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до ч.1 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Статтею 50 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Згідно статті 920 вказаного кодексу, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними СМЕ) або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Факт перевезення отримання вантажу вантажоотримувачем підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною № 0003001 від 16.11.2016року та визнається відповідачем.

Разом з тим, відповідач не виконав свого грошового зобов'язання щодо оплати наданих послуг на суму 18500,0 грн.

За таких обставин, факт наявності заборгованості відповідача за надані позивачем послуги на загальну суму 18500,0 грн. є документально підтвердженим та відповідачем у встановленому законом порядку визнаний, а тому, позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за порушення строків розрахунку у розмірі 1571 грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 168 грн. 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 560 грн. 52 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

гідно статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на порушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За розрахунком позивача пеня за весь період існування прострочення оплати з 25.11.2016 по 16.03.2017р складає 1571,05 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до п. 6.7. договору, за несвоєчасне відшкодування витрат експедитора та виплату комісійної винагороди, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент такого прострочення , від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідачем вказаний розрахунок заперечено, з посиланням на те, що договором не передбачено стягнення штрафних санкцій, проте вказані заперечення спростовуються матеріалами справи, доказів сплати заборгованості до суду не подано,

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від строченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом перевірено поданий позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних та визнано їх обгрунтованим.

Отже, доводи позивача є правомірними, обгрунтованими належними докази, не спростованими відповідачем належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до норм ст. 44,49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Арго"(62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Сумський шлях,43, код 21198294) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю" САВ ЛОДЖИСТИК" (49000, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, буд.26, код 38944907) - суму заборгованості за Договором на транспортно-експедиційне обслуговування №СZ-16 від 10 червня 2014 року у розмірі 18500,0грн., пеню за порушення строків розрахунку у розмірі 1571 грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 168 грн. 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 560 грн. 52 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,0грн.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Повне рішення складено 24.04.2017 р.

Суддя ОСОБА_2