Справа № 629/251/17
Номер провадження 2/629/509/17
Р I Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21.04.2017 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Попова О.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Габор В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОЛІЗИНГ ХОЛДІНГ про захист прав споживачів, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати недійсним договір фінансового лізингу № 000212 з додатками від 29.04.2016р., укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОЛІЗИНГ ХОЛДІНГ . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОЛІЗИНГ ХОЛДІНГ на його користь сплачені грошові кошти за комісію за організацію в сумі 19 900,00 грн. та залишок за сплачений черговий внесок у сумі - 619,80 грн., всього - 20519,80 гривень.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просить судове засідання провести за його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що відсутні підстави для визнання договору фінансового лізингу недійсним, оскільки даний договір укладено з дотриманням усіх передбачених чинним законодавством вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України Про фінансовий лізинг .
Згідно статті 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що 29.04.2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОЛІЗИНГ ХОЛДІНГ укладено договір фінансового лізингу № 000212 з додатками (надалі - договір), за умовами якого відповідач зобов'язався придбати у власність предмет лізингу у вигляді автомобіля Lada Гранта та передати цей автомобіль на умовах фінансового лізингу у користування позивачу, а він у свою чергу зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі згідно з умовами договору (а.с. 16-28).
Відповідно до п. 8.2. та Додатку №1 до договору, вартість предмета лізингу на момент укладення договору становила 199 000,00 грн.
Згідно з п. 5.1 договору, автомобіль передається у користування позивачу протягом строку, який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати ним на рахунок товариства: авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу в розмірах.
29.04.2016р. позивачем сплачено 10% вартості автомобіля у розмірі 19900,00 грн. з призначенням платежу - сплата внеску за договором фінансового лізингу, що підтверджується квитанцією № 1921 від 29.04.2016р. (а.с. 29).
21.06.2016 року на виконання положень п.8.2.3 договору та додатку № 2 до нього, позивачем сплачено грошові кошти у розмір 3038,27 грн. з призначенням платежу - сплата внеску за договором фінансового лізингу, що підтверджується квитанцією № 183 від 21.06.2016р. (а.с. 29).
Листом від 26.07.2016р. позивача було повідомлено про те, що для отримання предмета лізингу необхідно сплатити авансовий платіж, розмір якого становить 50 % від вартості предмета лізингу, в грошовому виразі - 99500 грн. (а.с. 32).
09.08.2016р. позивач направив на адресу відповідача заяву, в якій просив розірвати договір в зв'язку з неможливістю сплати авансового платежу (а.с. 57).
Листом від 19.08.2016 року позивача повідомлено про розірвання 09.08.2016р. договору фінансового лізингу, в зв'язку з чим, відповідно до п.12.1. договору, повернуто останньому 2430,62 грн., які залишились після утримання з авансового платежу на загальну суму 3038,27 грн. штрафу за дострокове розірвання договору (20%) на загальну суму 607,65 грн. (а.с. 33-34, 59 ).
Суд зазначає, що у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16.12.2015 року по справі № 6-2766цс15, зазначено, що стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.
Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).
Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму статті 18 Закону України Про захист прав споживачів можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Несправедливимизгідно із частиною третьою статті 18 Закону України Про захист прав споживачів є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).
Згідно п. 6.4. договору, лізингоодержувач погоджується взяти на себе та нести всю відповідальність в межах, встановлених цих договором та чинним законодавством України стосовно будь-яких претензій, вимог або проваджень проти лізингодавця як власника предмета лізингу, щодо будь-якого травмування, смерті, пошкодження або втрати, спричинених навколишньому середовищу, юридичним або фізичним особам або майну, що виникли прямо або опосередковано внаслідок володіння, експлуатації, транспортування предмета лізингу, або стану предмета лізингу протягом строку лізингу або протягом терміну володіння лізингоодержувачем предметом лізингу.
Але на підставі п. 10.3. договору, страхування предмета лізингу здійснюється за рахунок лізингоодержувача, але на користь лізингодавця.
Умова договору відповідно до якої передбачено, що лізингоодержувач зобов'язується сплатити адміністративний платіж (комісія за організацію) - першочерговий одноразовий платіж за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, є незаконною.
Як вбачається зі змісту договору, адміністративний платіж розуміє під собою одноразову плату лізингоодержувача лізингодавцю при укладенні договору.
У відповідності до договору, адміністративний платіж (комісія за організацію) - першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір такої компенсації за організацію становить 19900,00 грн. Цей платіж не є витратами лізингодавцю, що безпосередньо пов'язаний з виконанням договору.
З огляду на зазначене, вказаний пункт договору порушує принципи добросовісності і справедливості, оскільки відповідач не обґрунтував співмірність розміру платежу за організацію даного договору виконаній послузі, яка згідно ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг , не є лізинговим платежем, а фактично полягає у виготовленні стандартної форми договору.
Як вбачається із наведених договірних умов, складова лізингового платежу - комісія за організацію виходить за межі переліку платежів, передбачених законом.
Розділом 12 договору Порядок розірвання договору. Порядок повернення коштів. Відповідальність сторін і порядок повернення предмета лізингу встановлена жорстка відповідальність споживача перед лізингодавцем за невиконання будь-яких умов договору, і водночас відсутня така відповідальність лізингодавця перед споживачем.
Так, пунктами 12.4.-12.8. договору стосовно лізингоодержувача встановлена відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, одностороннього розірвання договору лізингодавцем, відшкодування збитків, повернення предмета лізингу. Споживач же позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у випадку порушення відповідачем умов Договору.
Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами, дає підстави прийти до висновку, що в договорі встановлена жорстка відповідальність лізингоодержувача як споживача за порушення умов договору, усувається відповідальність лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, не надані права лізингоодержувача як споживача вимагати дострокового розірвання договору, передбачено покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України Про фінансовий лізинг , положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.
Таким чином, умови договору фінансового лізингу є такими, що суперечать нормам ЦК, Закону України Про фінансовий лізинг , Закону України Про захист прав споживачів , порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві.
Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ).
Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
У договорі фінансового лізингу та додатках до нього відсутні відомості про те, що ТОВ ЄВРОЛІЗИНГ ХОЛДІНГ здійснює свою фінансову діяльність на підставі відповідного дозволу (ліцензії), що суперечить нормам законодавства викладеним вище.
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 19.10.2016р. по справі № 161/6341/15-ц.
Враховуючи викладене, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 80, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 3, 15, 16, 203, 215-216, 220, 227, 627-628, 638, 799, 806, 808 ЦК України, ст.ст. 1-2, 15, 18-19, 24 Закону України Про захист прав споживачів № 1023-ХІІ від 12.05.1991 року, ст.ст. 6, 16 Закону України Про фінансовий лізинг № 723/97-ВР від 16.12.1997 року, ст.ст. 4, 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг № 2664-ІІІ від 12.07.2001 року, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОЛІЗИНГ ХОЛДІНГ про захист прав споживачів, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів - задовольнити.
Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 000212 з додатками від 29.04.2016р., укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОЛІЗИНГ ХОЛДІНГ .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОЛІЗИНГ ХОЛДІНГ (61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 31, оф.301-Б, код ЄДРПОУ 39348129) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, сплачені грошові кошти за комісію за організацію в сумі 19900,00 грн. та залишок за сплачений черговий внесок у сумі 619,80 грн., всього - 20519,80 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОЛІЗИНГ ХОЛДІНГ (61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 31, оф. 301 -Б, код ЄДРПОУ 39348129) на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харкiвської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.Г. Попов
Суд | Лозівський міськрайонний суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 21.04.2017 |
Оприлюднено | 27.04.2017 |
Номер документу | 66142513 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Лозівський міськрайонний суд Харківської області
Попов О. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні