Ухвала

від 25.04.2017 по справі 820/1669/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження

25 квітня 2017 р. Справа № 820/1669/17

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Білова О.В., розглянувши адміністративний позов Приватної фірми КВАНТ до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про скасувати рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, в якому просить суд скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер : 31874831 від 15.10.2016р., прийняте Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, стосовно реєстрації за ОСОБА_2 права власності на об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-11 загальною площею 123,2 кв.м. в житловому будинку літ. А-5 , розташовані за адресою: Харківська область, м.Харків, вул..Верстатобудівна, будинок 3.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя встановив таке.

26.01.2009 між ОСОБА_3 (позичальник) та ОСОБА_4 (позичкодавець) укладено Договір позики, та згодом додаткові договори № 1 від 26.02.2010 та № 2 від 24.09.2010, відповідно до яких ОСОБА_4 передав у власність позичальнику грошові кошти у сумі 82750 дол. США.

26.01.2009 між Приватною фірми КВАНТ (іпотекодавець) та ОСОБА_4 (іпотекодержатель), з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики, було укладено іпотечний договір та згодом додатки до нього № 1 від 26.02.2010 та № 2 від 24.09.2010, яким передано в іпотеку нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-11 загальною площею 123,2 кв.м. в житловому будинку літ. А-5 , розташовані за адресою: Харківська область, м.Харків, вул. Верстатобудівна, будинок 3.

Крім того, в подальшому, ОСОБА_4 відступлено право вимоги за договорами позики та іпотеки ОСОБА_2.

14.10.16 приватним нотаріусом ОСОБА_1 прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-11 загальною площею 123,2 кв.м. в житловому будинку літ. А-5 , розташовані за адресою: Харківська область, м.Харків, вул. Верстатобудівна, будинок 3 за ОСОБА_2, як іпотекодержателем.

Судом встановлено, що предметом розгляду в даному провадженні є правомірність рішення приватного нотаріуса ОСОБА_1 щодо реєстрації права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-11 загальною площею 123,2 кв.м. в житловому будинку літ. А-5 , розташовані за адресою: Харківська область, м.Харків, вул. Верстатобудівна, будинок 3за ОСОБА_2, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно положень ч.1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що завданням адміністративного судочинства є розгляд і вирішення спорів про поновлення порушених суб'єктивних прав громадян і організацій у сфері публічно - правових відносин.

Положеннями статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що є справою адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкту. У випадку якщо суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно не може вирішуватись адміністративним судом.

Як вбачається з позовної заяви, Приватна фірма КВАНТ не є учасником правовідносин з приватним нотаріусом щодо державної реєстрації права власності за іпотекодержателем - третьою особою. Отже, спір між позивачем та приватним нотаріусом - відповідачем не відповідає ознакам справи адміністративної юрисдикції.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень", згідно п.7 ч.1 ст.3 КАС України, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідач - приватний нотаріус не здійснював владних управлінських функцій відносно позивача у спірних правовідносинах.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду"» , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За правилами п.1 ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із порядком виконанням цивільно-правових угод між позивачем та третьою особою, в ході якого відбувся перехід права власності на нежитлові приміщення, з правомірністю якого не погоджується позивач, суд приходить до висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин, є фактично спором про право, а отже має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-41а16 від 14.06.2016.

Згідно з ч.1 ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 109 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Приватної фірми КВАНТ до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про скасувати рішення, оскільки вказану позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а її розгляд має здійснюватись відповідним місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 109, 165, 186, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Приватної фірми КВАНТ до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про скасувати рішення.

Роз'яснити позивачу, що розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу постановлено у письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Білова О.В.