Рішення

від 24.04.2017 по справі 903/152/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 квітня 2017 р. Справа № 903/152/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинський автоцентр "КамАЗ", м.Луцьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Ковель

про стягнення 26 913, 88 грн.

Суддя: В.А.Пахолюк

Секретар судового засідання: О.М.Коваль

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -представник за дов. № б/н від 15.02.2017р.

від відповідача: н/з.

Суть спору: позивач -товариство з обмеженою відповідальністю Волинський автоцентр «КамАЗ» звернувся в господарський суд Волинської області з позовною заявою до відповідача -фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 26 913,88грн., з яких: 25 302,12грн. -сума основного боргу, 1 125,20грн. -пені, 366,40грн. -інфляційні втрати та 120,06грн. -3% річних.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що:

12.05.2016р. позивачем -товариство з обмеженою відповідальністю Волинський автоцентр «КамАЗ» було прийнято від відповідача- фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заявку на ремонт автомобіля КамАЗ, згідно якої у період з травня 2016р. по листопад 2016р.позивачем було проведено ремонт автомобіля та реалізовано запасні частини до автомобіля у відповідності до видаткової накладної та актів виконаних робіт.

Таким чином, позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, проте розрахунок відповідач за надані послуги здійснив частково, що і спричинило звернення позивача з позовом до суду.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 06.03.2017р. було зобов'язано позивача: надіслати на адресу відповідача копію позовної заяви та документів доданих до позовної заяви, докази надіслання надати суду до 20.03.2017р.; витяг з ЄДРПОУ на даний час.

На виконання ухвали суду представником позивача, супровідним листом 16.03.2017р. було долучено до матеріалів справи докази надіслання відповідачу позовної заяви, а саме:

-квитанцію УДППЗ Укрпошта від 16.03.2017р.про відправлення листа;

-опис поштового відправлення.

21.04.2017р. представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, однак остання судом залишена без розгляду, оскільки позивачем не було долучено доказів надіслання її до відповідача.

Ухвалами господарського суду Волинської області від 20.02.2017р. та від 06.03.2017р.було зобов'язано відповідача надати суду письмові обґрунтовані доводи та заперечення по суті та предмету спору, а також надати суду довідку про державну реєстрацію СПД станом на час розгляду справи.

Відповідач вимог ухвал суду в повному обсязі не виконав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином про, що свідчать поштові повідомлення № 45008 0774172 6 від 27.02.2017р. та № 45008 0779087 8 від 15.03.2017р.

03.03.2017р. відповідачем було подано відзив на позовну заяву № б/н, якою позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить суд відізвати позовну заяву з наступних причин:

-позивач не надав копію позовної заяви з документами підтверджуючими суму спору;

-позивачем не була проведена робота з досудового врегулювання спору, у відповідності до ст. 5,6,7,8 ГПК України.

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

в с т а н о в и в:

12.05.2016р. позивачем -товариством з обмеженою відповідальністю Волинський автоцентр КамАЗ було прийнято заявку на ремонт автомобіля КамАЗ від відповідача -фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

У період з травня по листопад 2016р. позивачем було проведено ремонт автомобіля відповідача згідно актів виконаних робіт № ЛЦЛЦ0000285 від 23.05.2016р. на суму 9 325,87грн; №ЛЦЛЦ0000390 від 08.07.2016р. на суму 3 182,16грн.; №ЛЦЛЦ0000455 від 02.08.2016р. на суму 5 462,23грн; №ЛЦЛЦ0000521 від 07.09.2016р. на суму 5 805,10грн.; №ЛЦЛЦ0000707 від 24.11.2016р. на суму 22 526,76грн. та видаткової накладної № Кв-01189 від 17.11.2016р. на суму 19 392,00грн. на загальну суму 46 302,12грн. та та реалізовано запасні частини до автомобіля на суму 19 392,00грн.

Відповідач в свою чергу у період з травня по жовтень 2016р. здійснив часткове погашення заборгованості на суму 11 000,00грн., про що свідчать:

-платіжне доручення № 17 від 15.07.2016р. на суму 5 000,00грн.;

-прибуткового ордеру №5851 від 31.10.2016р. на суму 6 000,00грн.

Виходячи з вищенаведеного та з наявних в справі матеріалів загальна заборгованість відповідача перед позивачем станом на закінчення ремонту автомобіля становить 54 694,12грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем була непогашена у зв'язку із відсутністю грошових коштів у відповідача, між сторонами було досягнуто усних домовленостей, що відремонтований автомобіль буде виданий відповідачу при погашенні половини боргу з гарантованою виплатою решти суми до 19 грудня 2016 р. на підставі чого 30.11.2016р. був укладений договір купівлі-продажу № 345169.

На виконання домовленостей відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості на суму 29 392,00грн.

Згідно п. 3.8 договору покупцю (відповідачу) надається право на відтермінування оплати за виконанні ремонтні послуги та отриманий товар до 19.12.2016р. на суму разових чи сумарних видаткових накладних, що не перевищують суму договору.

Відповідно до п.3.3 договору сукупна вартість договору складає 25 302,12грн .(залишкова заборгованість) з урахуванням ПДВ.

Оскільки відповідач станом на 19.12.2016р. не здійснив жодних оплат, позивачем 30.12.2016р. було надіслано лист-нагадування №730 з проханням погасити заборгованість у десятиденний термін.

16.01.2017р. з метою досудового врегулювання спору позивачем було надіслано відповідачу ОСОБА_3 № 35 від 16.01.2017р., однак остання залишилася без відповіді.

Таким чином заборгованість в розмірі 25 302,12грн. на час звернення з позовом до суду залишається непогашеною.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до п. 4.1 договору у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець(відповідач) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно ч.6 ст. 232 ЦК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, відповідачу за період з 19.12.2016р. по 15.02.2017р. було нараховано пеню в розмірі 1 125,20грн. Нарахована позивачем сума пені є підставною та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачу за весь час прострочення було нараховано інфляційні втрати в розмірі 366,40грн., та 3% річних на суму 120,06грн. Судом перевірено обґрунтованість даного розрахунку. Заявлена позивачем сума нарахувань в розмірі 486,46грн. підлягає до задоволення.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 26 913,88грн., з яких: 25 302,12грн. -сума основного боргу, 1 125,20грн.-пені, 366,40грн. -інфляційні втрати та 120,06грн. -3% річних є документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600,00грн. слід стягнути з останнього.

Керуючись ст. ст. 67, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526,530, 612,1046,1049 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в :

1 .Позов задоволити в сумі 26 913,88грн.

2 .Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (45000, м. Ковель, вул. Богуна, 50, ідент. код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Волинський автоцентр КамАЗ (43010, м. Луцьк, вул. Дубнівська, 97а, код 05791532) 26 913,88грн., з яких: 25 302,12грн. -сума основного боргу, 1 125,20грн.-пені, 366,40грн. -інфляційні втрати та 120,06грн. -3% річних, а також 1 600,00грн. -витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Повний текст рішення складено

25.04.2017

Суддя В. А. Пахолюк