Рішення

від 19.04.2017 по справі 905/716/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.04.2017 Справа № 905/716/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Мазурік М.О., розглянув матеріали

за позовною заявою: Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Краматорськ, Донецька область в особі Відокремленого підрозділу "Виробнича одиниця обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго""Димитровтепломережа", м. Мирноград, Донецька область

до відповідача: Державного підприємства "Селидіввугілля", м. Селидове, Донецька область в особі Відокремленого підрозділу "Вуглезбут" державного підприємства "Селидіввугілля", м. Селидове, Донецька область

про стягнення 3% річних у сумі 1272,98грн., інфляційних нарахувань в розмірі 4899,16грн.

за участю уповноважених представників :

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю №юр/3464 від 327.12.2016р.);

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 19.04.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго", м.Краматорськ, Донецька область в особі Відокремленого підрозділу "Виробнича одиниця обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго""Димитровтепломережа", м.Мирноград, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Державного підприємства "Селидіввугілля", м. Селидове, Донецька область в особі Відокремленого підрозділу "Вуглезбут" державного підприємства "Селидіввугілля", м. Селидове, Донецька область про стягнення 3% річних у сумі 1272,98грн., інфляційних нарахувань в розмірі 4899,16грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором на постачання теплової енергії №21 від 15.11.2006р. з оплати поставленої теплової енергії, внаслідок чого виникли підстави для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись ст.ст. 173, 216-218, 230, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54-58 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав (у копіях): правоустановчі документи, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2015р. по справі №905/508/15, наказ господарського суду Донецької області від 11.11.2015р. по справі №905/508/15, договір про постачання теплової енергії №21 від 15.11.2006р. з додатками, витяг з ЄДРПОУ стосовно позивача.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: довідка б/н від 12.04.2017р. про відсутність у провадженні господарських судів України або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішує спори, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей предмет і з тих же підстав, а також про відсутність провадження по справі про банкрутство відносно відповідача; довідка б/н від 12.04.2017р. про те, що сторонами не оскаржувалась постанова Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2015р. по справі №905/508/15; акти звірки взаємних розрахунків за спожиту теплову енергію за договором про постачання теплової енергії №21 від 15.11.2006р. та за рішеннями господарського суду, складені станом на 01.04.2017р., 01.03.2017р.; додаткові пояснення б/н від 12.04.2017р., в яких позивач повідомив про сплату відповідачем 31.03.2017р. 34039,39грн. за постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2015р. та зазначив про те, що позовні вимоги залишаються без змін в редакції позовної заяви; банківську виписку; витяг з ЄДРПОУ стосовно відповідача.

18.09.2017р. від відповідача на адресу суду надійшов відзив №14/731 від 14.04.2017р. на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги визнав частково, а саме у розмірах: 3% річних - 1136,86грн., інфляційних нарахувань - 2456,63грн. Також надав платіжне доручення №2667 від 31.03.2017р. на підтвердження сплати заборгованості за рішенням суду, правоустановчі документи.

Представник позивача у судове засідання 20.04.20017р. з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 20.04.20017р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві просив розглянути справу без участі в судовому засіданні уповноваженого представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Донецької області розглядалась справа №905/508/15 за позовною заявою Селидівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго м.Краматорськ в особі відокремленого підрозділу Виробнича одиниця обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго Димитровтепломережа м.Мирноград Донецька область до Державного підприємства Селидіввугілля в особі відокремленого підрозділу Вуглезбут м.Селидове Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 34039,39грн., 3% річних у розмірі 136,12грн., інфляційних витрат у розмірі 2442,53грн., за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 05.08.2015р., яким позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» м. Донецьк, ВП Виробнича одиниця обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго Димитровтепломережа суму основного боргу у розмірі 14662,99грн., 3% річних у розмірі 48,52грн., інфляційні витрати у розмірі 2442,53грн.; стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1827,00грн.; в решті вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2015р. вказане рішення частково скасовано, прийнято нове рішення в цій частині, викладено резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 05.08.2015р. в наступній редакції:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Селидіввугілля в особі відокремленого підрозділу Вуглезбут (85400, Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41а, ЄДРПОУ 33644454) на користь Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго в особі відокремленого підрозділу Виробнича одиниця обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго Димитровтепломережа (85327, Донецька область, м.Димитров, мкр-н Молодіжний, б.16-А, ЄДРПОУ 38311229) суму основного боргу у розмірі 34039,39грн., 3% річних у розмірі 136,12грн., інфляційні витрати у сумі 2442,53грн.

3. Стягнути з Державного підприємства Селидіввугілля в особі відокремленого підрозділу Вуглезбут (85400, Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41а, ЄДРПОУ 33644454) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1827грн. Відповідно ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вже було встановлено судом, 15.11.2006р. між сторонами був підписаний договір про постачання теплової енергії №21, згідно умов абз.1, 2 розд.1 якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання поставляти споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується сплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені договором, при цьому у своїх правовідносинах сторони керуються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", Правилами постачання та користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплопостачальних установок і теплових мереж та відповідної якості, а також іншими нормативними актами, цим договором і чинним законодавством.

Строк дії договору був узгоджений в п.10.1, відповідно до якого договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 10.10.2007р., в свою чергу п.10.4 передбачає, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Додатком №1 до договору сторони узгодили обсяги постачання теплової енергії Споживачу, та встановили, що орієнтована вартість теплової енергії за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору становить з ПДВ - 8,52грн.

Також сторонами були підписані Додатки №2 та №3, якими було закріплено схему теплотраси, що перебуває на балансі Споживача та умови припинення подачі теплової енергії.

Відповідно до п.3.2.2 зазначеного договору, Споживач теплової енергії зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

В п.6.1.,6.2 договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, а розрахунковий період у свою чергу складає календарний місяць.

Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. (п.6.3. договору).

Також згідно з п. 6.4 договору, якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Позивач, виконуючи свої обов'язки за договором з жовтня 2014р. по березень 2015р. надав теплову енергію відповідачу у нежитлове приміщення за адресою: м.Селидове, вул.К.Маркса,41А.

Для отримання оплати переданої теплової енергії позивач щомісячно виставляв відповідачу рахунки, а саме: № 73 від 30.11.2014р. на суму 1367,32 грн. (за листопад 2014р.), № 121 від 24.12.2014р. на суму 10727,48 грн. (за грудень 2014р.), № 189 від 31.01.2015р. на суму 11888,53 грн. (за січень 2015р.) та № 303 від 31.03.2015р. на суму 11423,38грн. (за березень 2015р.), в яких зазначено діючий тариф та суму необхідну до сплати, всього на 35406,71грн., які були отримані відповідачем.

Між тим, відповідач не повною мірою сплатив всю суму заборгованості, перерахувавши позивачу 08.12.2014р. лише суму у розмірі 1367,32грн. за рахунком № 73, з огляду на що неоплачений залишок за вказаними вище рахунками склав 34039,39грн.

З огляду на неналежне виконання зобов'язання зі сплати боргу за спожиту теплову енергію, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом (про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 04.11.2015р. по 01.02.2017р.).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до сплати 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення умов оплати за договором на постачання теплової енергії №21 від 15.11.2006р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору на постачання теплової енергії №21 від 15.11.2006р.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії №21 від 15.11.2006р., суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про постачання енергетичними ресурсами.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку із здійснення платежу за отриману теплову енергію відповідно до умов договору про постачання теплової енергії №21 від 15.11.2006р. у встановлений термін.

Відповідачем було сплачено 31.03.2017р. заборгованість у розмірі 34039,39грн., 3% річних у розмірі 136,12грн., інфляційні втрати у сумі 2442,53грн. на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2015р по справі №905/508/15.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Згідно п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву частково визнав позовні вимоги, а саме у розмірах: 3% річних - 1136,86грн., інфляційних нарахувань - 2456,63грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

- по-перше, часткове визнання позову опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

- по-друге, часткове визнання позову здійсненою уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних в межах заявлених позивачем періодів, правові підстави, порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення 3% річних (за період з 04.11.2015р. по 01.02.2017р.) у сумі 1272,98грн., інфляційних нарахувань (за період з грудня 2015р. по січень 2017р.) в розмірі 4899,16грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 22, 509, 530, 549, 610, 611, 625, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго", м. Краматорськ, Донецька область в особі Відокремленого підрозділу "Виробнича одиниця обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго""Димитровтепломережа", м. Димитров, Донецька область до Державного підприємства "Селидіввугілля", м. Селидове, Донецька область в особі Відокремленого підрозділу "Вуглезбут" державного підприємства "Селидіввугілля", м.Селидове, Донецька область про стягнення 3% річних у сумі 1272,98грн., інфляційних нарахувань в розмірі 4899,16грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Селидіввугілля" (85400, Донецька область, м.Селидове, вул. К. Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426523) на користь Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго", м. Краматорськ, Донецька область в особі Відокремленого підрозділу "Виробнича одиниця обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго""Димитровтепломережа" (85327, Донецька область, м.Мирноград, мікрорайон Молодіжний, буд. 16а, ЄДРПОУ 38311229) 3% річних у сумі 1272,98грн., інфляційні нарахування в розмірі 4899,16грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1600,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 19.04.2017р. проголошено та підписано повний текст рішення.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 8938/17

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - відповідачу.