Рішення

від 25.04.2017 по справі 906/202/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" квітня 2017 р. Справа № 906/202/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 20.03.17р. № 1171/16

від відповідача: ОСОБА_2, наказ від 30.01.17р. № 403/к

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м.Житомир)

до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№ 8)(м.Житомир)

про стягнення 59832,91 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 59832,91 грн., з яких 51619,39 грн. боргу за отриману теплову енергію згідно договорів № 153 від 01.10.10р. та № 1394 від 01.04.15р., 1681,37 грн. пені, 1010,29 грн. 3% річних та 5521,86 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач відзиву на позов не подав, його представник в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що подав письмову заяву від 25.04.17р. (а.с.62).

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.10.10р. між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (позивач/виконавець) та Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№ 8) (відповідач/споживач) укладено договір № 153 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (далі - договір 1)(а.с.17-20), за умовами якого позивач як виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (пп.1.1 договору).

Відповідно до п.2 пп.2.1 договору 1, тарифи на послуги на дату укладення договору становлять з централізованого опалення: 1,06 грн. абонентська плата протягом року за теплоенергію в опалювальний сезон за один кв.м. приведеної опалювальної площі при відсутності приладів обліку теплової енергії.

Згідно пп.3.1 договору 1, розрахунковим періодом є календарний місяць.

1) споживачі - госпрозрахункові підприємства, організації та бюджетні установи проводять попередню оплату до 20 числа поточного місяця у розмірі 50% від очікуваних нарахувань. Решту суми нарахувань споживач оплачує до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

2) споживачі - бюджетні установи можуть проводити попередню оплату до 25 числа поточного місяця у розмірі 100% від очікуваного споживання наступного місяця.

Відповідно до пп.3.2 договору 1, послуги оплачуються безготівково на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно пп.3.6 договору 1, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці. Неотримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому договору.

Відповідно до пп.9.1 договору 1, цей договір укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Строк позовної давності за даним договором становить п'ять років.

Згідно даних позивача, у зв'язку з припиненням дії вищевказаного договору - 01.04.15р. між цими ж сторонами укладено договір № 1394 на постачання теплової енергії (далі - договір 2)(а.с.21-24), за умовами якого позивач як виконавець зобов'язався своєчасно та відповідної якості постачати теплову енергію, а споживач зобов'язався своєчасно проводити її оплату за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (пп.1.1 договору).

Відповідно до п.1 пп.2.1 договору 2, тарифи на теплову енергію на дату укладення договору становлять для першої групи споживачів: опалення 613,48 грн. з ПДВ за одну Гкал.

В пп.2.4 обох договорів наведена характеристика об'єктів споживача теплової енергії по вул.Ватутіна 172-в.

Згідно пп.3.1 договору 2, розрахунковим періодом є календарний місяць.

1) споживачі - госпрозрахункові підприємства, організації проводять попередню оплату до 20 числа поточного місяця у розмірі 50% від очікуваних нарахувань. Решту суми нарахувань споживач оплачує до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

2) споживачі - бюджетні установи можуть проводити попередню оплату до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, платіжними документами, які виписуються виконавцем.

3) споживачі - бюджетні установи можуть проводити попередню оплату до 25 числа поточного місяця у розмірі 50%, або 100% від очікуваного споживання наступного місяця.

Відповідно до пп.3.5 договору 2, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці. Неотримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому договору.

В п.2 пп.4.2 договору 2 передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати теплову енергію у встановлений договором строк.

Відповідно до пп.11.1 договору 2, цей договір укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання. Строк позовної давності за даним договором становить п'ять років.

Згідно даних позивача, за період з жовтня 2014р. по березень 2015р. згідно договору 1 відповідач має заборгованість перед позивачем за поставлену теплову енергію в сумі 11850,46 грн., а згідно договору 2 за період з квітня 2015р. по січень 2017р. має заборгованість в сумі 39768,93 грн., всього на загальну суму 51619,39 грн. (а.с.3,4,10,11).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань згідно договорів № 153 від 01.10.10р. та № 1394 від 01.04.15р., утворилась заборгованість перед позивачем в загальній сумі 51619,39 грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с.10,11), довідками позивача: № 1219/16 від 30.03.17р., №1417/16 від 25.04.17р. (а.с.45,61), підписаним позивачем актом звіряння взаємних розрахунків станом на 31.01.17р. (а.с.53) та визнається відповідачем (а.с.62).

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до пп.3.7 договору 1, за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня для бюджетних організацій та 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення для суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно пп.3.6 договору 2, за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно п.7 пп.4.2 двох договорів сторони погодили, що у разі несвоєчасного внесення плати за послуги та теплову енергію споживач зобов'язаний сплачувати пеню в установленому законом та цим договорами розмірі.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, розміри пені, 3% річних та інфляційних нарахувань становлять, відповідно, 1681,37 грн., 1010,29 грн. та 5521,86 грн. (а.с.12-16).

Розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань є вірними.

Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично невірно. У зв'язку з цим, судом здійснений відповідний перерахунок і визначена правильна сума пені, яка становить 1533,21 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач позов визнав, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 51619,39 грн. боргу за отриману теплову енергію згідно договорів № 153 від 01.10.10р. та № 1394 від 01.04.15р., 1533,21 грн. пені, 1010,29 грн. 3% річних та 5521,86 грн. інфляційних нарахувань.

В решті позову суд відмовляє у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№ 8), 10001, м.Житомир, Проспект Незалежності 172, ідентифікаційний код 08680017:

- на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради, 10014, м.Житомир, вул.Київська 48, ідентифікаційний код 35343771 - 51619,39 грн. боргу за отриману теплову енергію згідно договорів № 153 від 01.10.10р. та № 1394 від 01.04.15р., 1533,21 грн. пені, 1010,29 грн. 3% річних, 5521,86 грн. інфляційних нарахувань та 1596,04 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.04.17

Суддя Гансецький В.П.

Друк.: 1 прим. у справу.