Рішення

від 19.04.2017 по справі 910/4672/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2017Справа №910/4672/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПАНСІЯ до проТовариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕРСІ ДЖЕТ стягнення заборгованості у розмірі 20 505 грн. 23 коп. Представники:

від Позивача: Меланчик М.С. (представник за довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКСПАНСІЯ (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕРСІ ДЖЕТ (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 20 505 грн. 23 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 10.05.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКСПАНСІЯ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДЖЕРСІ ДЖЕТ (Покупець) було укладено Договір поставки №40046427, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати Покупцю товар, а Покупець зобов'язався своєчасно прийняти та оплатити товар в терміни, зазначені в цьому Договорі. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він поставив товар на суму в розмірі 16 147 грн. 60 коп., що підтверджується видатковою накладною, проте Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКСПАНСІЯ в розмірі 16 147 грн. 60 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕРСІ ДЖЕТ 15% річних у розмірі 1 499 грн. 73 коп., пеню у розмірі 2 857 грн. 90 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2017 року порушено провадження у справі № 910/4672/17, судове засідання призначено на 05.04.2017 року.

05.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

05.04.2017 року в судове засідання представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 24.03.2017 року не виконали. Представник відповідача про поважні причини неявки Суд не повідомив.

Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання Позивача про відкладення розгляду справи.

Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження оплати заборгованості за Договором №40046427 від 10.05.2016 року у розмірі 16 147,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 року відкладено розгляд справи на 19.04.2017 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

19.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 19 квітня 2017 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 12.04.2017 року уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду від 05.04.2017 року.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 19 квітня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

10.05.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКСПАНСІЯ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДЖЕРСІ ДЖЕТ (Покупець) було укладено Договір поставки №40046427, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати Покупцю товар, а Покупець зобов'язався своєчасно прийняти та оплатити товар в терміни, зазначені в цьому Договорі.

Відповідно до п.3.1 Договору вартість товару, купівля - продаж якого є предметом цього Договору підлягає оплаті Покупцем на умовах відстрочення платежу 14 календарних днів.

Згідно з п.5.3 Договору якщо умовами цього Договору встановлюються умови оплати товару з відстроченням платежу, право власності на товар переходить до Покупця з моменту отримання товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє протягом одного календарного року. (п.6.1 Договору)

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим Договором, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки оплати, від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, до моменту повного розрахунку, а також 15% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №40046427 від 10.05.2016 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №SAPSG00202ZI2/91484/0 від 19.07.2016 року на суму 16 147 грн. 60 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКСПАНСІЯ в розмірі 16 147 грн. 60 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕРСІ ДЖЕТ 15% річних у розмірі 1 499 грн. 73 коп., пеню у розмірі 2 857 грн. 90 коп.

25.11.2016 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №25/11 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 16 147 грн. 60 коп., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 07.12.2016 року уповноваженій особі підприємства Відповідача, проте залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПАНСІЯ підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №40046427 від 10.05.2016 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №40046427 від 10.05.2016 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №SAPSG00202ZI2/91484/0 від 19.07.2016 року на суму 16 147 грн. 60 коп., яка оформлена належним чином та підписана уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідачем не здійснена оплата за отриманий товар.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕРСІ ДЖЕТ перед Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКСПАНСІЯ за Договором поставки №40046427 від 10.05.2016 року становить 16 147 грн. 60 коп.

Однак, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю ЕКСПАНСІЯ за Договором поставки №40046427 від 10.05.2016 року в розмірі 16 147 грн. 60 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості отриманого й прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 16 147 грн. 60 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 15% річних за загальний період прострочки з 03.08.2016 р. по 17.03.2017 р. у розмірі 1 499 грн. 73 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим Договором, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки оплати, від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, до моменту повного розрахунку, а також 15% річних.

Таким чином, Суд зазначає, що Сторони у Договорі поставки №40046427 від 10.05.2016 року передбачили інший розмір процентів річних ніж той, що визначений у частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому до даних правовідносин сторін підлягає 15% річних.

Суд, перевіривши розрахунок 15% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором поставки №40046427 від 10.05.2016 року за загальний період прострочки з 03.08.2016 р. по 17.03.2017 р. у розмірі 1 499 грн. 73 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 03.08.2016 р. по 17.03.2017 р. у розмірі 2 857 грн. 90 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим Договором, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки оплати, від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, до моменту повного розрахунку .

Таким чином, Сторонами в Договорі поставки №40046427 від 10.05.2016 року передбачено більшу тривалість періоду нарахування пені відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період прострочки з 03.08.2016 р. по 17.03.2017 р. у розмірі 2 857 грн. 90 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕРСІ ДЖЕТ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПАНСІЯ підлягає стягненню заборгованість у розмірі 16 147 грн. 60 коп., 15% річних у розмірі 1 499 грн. 73 коп. та пеня у розмірі 2 857 грн. 90 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агротек - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕРСІ ДЖЕТ (01014, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПЕТРА БОБОЧАНА, будинок 4 А, ПРИМІЩЕННЯ 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 39972875) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПАНСІЯ (08132, Київська область, Києво - Святошинський район, місто Вишневе, ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 32294905) заборгованість у розмірі 16 147 (шістнадцять тисяч сто сорок сім) грн. 60 (шістдесят) коп., 15% річних у розмірі 1 499 (одна тисяча чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 73 (сімдесят три) коп., пеню у розмірі 2 857 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят сім) грн. 90 (дев'яносто) коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 квітня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин