Рішення

від 14.04.2017 по справі 910/3786/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2017Справа №910/3786/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Анс Трейд доТовариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Врода простягнення 1368869 грн. 38 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача : Шляховий В.В.- представник за довіреністю б/н від 03.03.2017;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.03.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Анс Трейд з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Врода про стягнення 1368869 грн. 38 коп., з яких 842052 грн. 68 коп. основного боргу, 181952 грн. 39 коп. пені, 26025 грн. 82 коп. 3% річних, 25% річних у розмірі 216881 грн. 80 коп. та 101926 грн. 70 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 25112015/35 від 25.11.2015 не у повному обсязі здійснив оплату за поставлену позивачем продукцію (за видатковою накладною № 887 від 03.12.2015) у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 842052 грн. 68 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 181982 грн. 39 коп., 3% річних у розмірі 26025 грн. 82 коп. та 25% річних у розмірі 216881 грн. 80 коп. за користування відповідачем грошовими коштами, інфляційні втрати у розмірі 101926 грн. 70 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 порушено провадження у справі № 910/3786/17, розгляд справи призначено на 28.03.2017.

У судовому засіданні 28.03.2017 представник позивача подав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що розрахунок пені був здійснений позивачем на підставі п. 6.4 укладеного між сторонами договору поставки, та фактично позивачем було нараховано відповідачу 28% річних за користування відповідачем грошовими коштами (3% річних та 25% річних відповідно до п. 6.4 договору поставки).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.04.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 14.04.2017 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 14.04.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103041997510.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 14.04.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Анс Трейд (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Врода (покупець) укладено Договір поставки № 25112015/35, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити продукцію торгових марок Vilo, Smart згідно з Додатком № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною.

Додатком № 1 до Договору поставки № 25112015/35 від 25.11.2015 (Специфікація № 1) сторони погодили найменування продукції, що поставляється позивачем, її кількість та загальну вартість у розмірі 1239840 грн. 46 коп.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки № 25112015/35 від 25.11.2015 ціна товару становить 1239840 грн. 46 коп., що на дату укладення цього договору за ринковим курсом Міжнародної валютної біржі України складає в еквіваленті 51876 дол США 18 центів.

Згідно з п. 2.1 Договору поставки № 25112015/35 від 25.11.2015 поставка товару здійснюється на умовах СІР, м. Київ, вул. Садова, 50А.

Згідно з п. 4.1 Договору поставки № 25112015/35 від 25.11.2015 ціна товару включає в себе його фактичну вартість, вартість його пакування, завантаження та доставки на склад покупця, а також митне очищення і сертифікацію на території України.

Відповідно до п. 5.1 Договору поставки № 25112015/35 від 25.11.2015 приймання-передача товару відбувається на підставі накладних на складі покупця. Накладні підписуються уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 9.1 Договору поставки № 25112015/35 від 25.11.2015 даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свій обов'язок за Договором поставки № 25112015/35 від 25.11.2015, поставивши відповідачу узгоджений сторонами у Специфікації № 1 товар на загальну суму 1239840 грн. 46 коп., що підтверджується видатковою накладною № 887 від 03.12.2015, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками позивача і відповідача (належним чином засвідчена копія накладної долучена позивачем до позовної заяви, оригінал накладної оглянуто судом у судовому засіданні 14.04.2017).

У вказаній видатковій накладній № 887 від 03.12.2015 на суму 1239840 грн. 46 коп. міститься посилання на Договір поставки № 25112015/35 від 25.11.2015 та на рахунок № 1010 від 26.11.2015 (копія рахунку долучена позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 28.03.2017).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.2.1 Договору поставки № 25112015/35 від 25.11.2015 сплата загальної вартості товару здійснюється шістьма рівними частинами протягом 6 календарних місяців з моменту відвантаження товару, а саме по 206640 грн. 08 коп . Перший платіж сплачується у строк до 15.12.2015. Наступні платежі здійснюються до 15 числа кожного місяця.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплатити позивачу перший платіж у розмірі 206640 грн. 08 коп. у строк до 15.12.2015; другий платіж у розмірі 206640 грн. 08 коп. у строк до 15.01.2016; третій платіж у розмірі 206640 грн. 08 коп. у строк до 15.02.2016; четвертий платіж у розмірі 206640 грн. 08 коп. у строк до 15.03.2016; п'ятий платіж у розмірі 206640 грн. 08 коп. у строк до 15.04.2016 та шостий платіж у розмірі 206640 грн. 08 коп. у строк до 15.05.2016.

Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату поставленої позивачем за видатковою накладною № 887 від 03.12.2015 на суму 1239840 грн. 46 коп. продукції, сплативши позивачу грошові кошти у загальному розмірі 397787 грн. 80 коп., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, копії яких долучено позивачем до позовної заяви.

Зокрема, з наданих позивачем копій банківських виписок вбачається, що 15.12.2015 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 12000 грн. 00 коп., 16.12.2015 -грошові кошти у розмірі 10998 грн. 00 коп., 24.12.2015 - грошові кошти у розмірі 80220 грн. 00 коп., 13.01.2016 - грошові кошти у розмірі 16380 грн. 00 коп., 14.01.2016 - грошові кошти у розмірі 20004 грн. 00 коп., 18.01.2016 - грошові кошти у розмірі 10200 грн. 00 коп., 21.01.2016 - грошові кошти у розмірі 10050 грн. 00 коп., 25.01.2016 - грошові кошти у розмірі 10020 грн. 00 коп., 09.03.2016 - грошові кошти у розмірі 21000 грн. 00 коп., 17.03.2016 - грошові кошти у розмірі 6798 грн. 00 коп., 18.03.2016 - грошові кошти у розмірі 5400 грн. 00 коп., 21.03.2016 - грошові кошти у розмірі 20004 грн. 00 коп., 25.03.2016 - грошові кошти у розмірі 20059 грн. 80 коп., 04.04.2016 - грошові кошти у розмірі 6000 грн. 00 коп., 08.04.2016 - грошові кошти у розмірі 4440 грн. 00 коп., 22.04.2016 - грошові кошти у розмірі 2040 грн. 00 коп., 28.04.2016 - грошові кошти у розмірі 3000 грн. 00 коп., 12.05.2016 - грошові кошти у розмірі 1425 грн. 00 коп., 16.05.2016 - грошові кошти у розмірі 3000 грн. 00 коп., 17.05.2016 - грошові кошти у розмірі 1200 грн. 00 коп., 15.06.2016 - грошові кошти у розмірі 1002 грн. 00 коп., 16.06.2016 - грошові кошти у розмірі 1002 грн. 00 коп., 17.06.2016 - грошові кошти у розмірі 50000 грн. 00 коп., 24.06.2016 - грошові кошти у розмірі 4440 грн. 00 коп., 29.06.2016 - грошові кошти у розмірі 10002 грн. 00 коп., 30.06.2016 - грошові кошти у розмірі 10002 грн. 00 коп., 01.07.2016 - грошові кошти у розмірі 10002 грн. 00 коп., 04.07.2016 - грошові кошти у розмірі 5004 грн. 00 коп., 13.07.2016 - грошові кошти у розмірі 1997 грн. 00 коп., 18.07.2016 - грошові кошти у розмірі 3402 грн. 00 коп., 19.07.2016 - грошові кошти у розмірі 12750 грн. 00 коп., 20.07.2016 - грошові кошти у розмірі 10002 грн. 00 коп., 28.07.2016 - грошові кошти у розмірі 2536 грн. 00 коп., 22.09.2016 - грошові кошти у розмірі 1200 грн. 00 коп., 28.09.2016 - грошові кошти у розмірі 2000 грн. 00 коп., 27.10.2016 - грошові кошти у розмірі 4002 грн. 00 коп., 04.01.2017 - грошові кошти у розмірі 1002 грн. 00 коп., 23.01.2017 - грошові кошти у розмірі 1002 грн. 00 коп., 21.02.2017 - грошові кошти у розмірі 1002 грн. 00 коп., 22.02.2017 - грошові кошти у розмірі 1200 грн. 00 коп. (при здійсненні часткових оплат відповідачем у призначенні платежу було зазначено рахунок № 1010 від 26.11.2015).

Таким чином, враховуючи загальну вартість продукції, поставленої позивачем за видатковою накладною № 887 від 03.12.2015 - на суму 1239840 грн. 46 коп., та розмір сплачених відповідачем грошових коштів - 397787 грн. 80 коп., суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду у відповідачам виникла заборгованість з оплати товару у розмірі 842052 грн. 66 коп.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 842052 грн. 66 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Врода у розмірі 842052 грн. 66 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Анс Трейд в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Врода суми основного боргу у розмірі 842052 грн. 68 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 842052 грн. 66 коп.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 181982 грн. 39 коп., а саме: 4430 грн. 45 коп. пені за прострочення оплати першого платежу (за період з 16.12.2015 по 15.03.2016); 31981 грн. 07 коп. пені за прострочення оплати другого платежу (за період з 16.01.2016 по 15.07.2016); 39340 грн. 87 коп. пені за прострочення оплати третього платежу (за період з 16.02.2016 по 15.08.2016); 37557 грн. 54 коп. пені за прострочення оплати четвертого платежу (за період з 16.03.2016 по 15.09.2016); 34930 грн. 66 коп. пені за прострочення оплати п'ятого платежу (за період з 16.04.2016 по 15.10.2016) та 33741 грн. 77 коп. пені за прострочення оплати шостого платежу (за період з 16.05.2016 по 15.11.2016), з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У судовому засіданні 28.03.2017 представник позивача подав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що розрахунок пені був здійснений позивачем на підставі п. 6.4 укладеного між сторонами договору поставки.

Відповідно до п. 6.4 Договору поставки № 25112015/35 від 25.11.2015 у разі затримки оплати за отриманий товар покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Як встановлено судом, відповідач повинен був сплатити позивачу перший платіж у розмірі 206640 грн. 08 коп. у строк до 15.12.2015; другий платіж у розмірі 206640 грн. 08 коп. у строк до 15.01.2016; третій платіж у розмірі 206640 грн. 08 коп. у строк до 15.02.2016; четвертий платіж у розмірі 206640 грн. 08 коп. у строк до 15.03.2016; п'ятий платіж у розмірі 206640 грн. 08 коп. у строк до 15.04.2016 та шостий платіж у розмірі 206640 грн. 08 коп. у строк до 15.05.2016.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості в частині нарахування пені за прострочення оплати першого та другого платежів та необґрунтованості в частині нарахування пені за прострочення оплати третього - шостого платежів (оскільки позивачем були допущені арифметичні помилки при розрахунку пені).

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені за прострочення оплати відповідачем третього, четвертого, п'ятого та шостого платежів.

Сума боргу (грн) - третій платіжПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 206640.08 16.02.2016 - 03.03.2016 17 22% 4223.14 206640.08 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22% 12172.57 206640.08 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19% 7509.05 206640.08 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18% 5691.07 206640.08 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5% 6521.02 206640.08 29.07.2016 - 15.08.2016 18 15.5% 3150.41 Всього: 39267,26

Сума боргу (грн) - четвертий платіжПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 206640.08 16.03.2016 - 21.04.2016 37 22% 9191.53 206640.08 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19% 7509.05 206640.08 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18% 5691.07 206640.08 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5% 6521.02 206640.08 29.07.2016 - 15.09.2016 49 15.5% 8576.13 Всього: 37488,80

Сума боргу (грн) - п'ятий платіжПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 206640.08 16.04.2016 - 21.04.2016 6 22% 1490.52 206640.08 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19% 7509.05 206640.08 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18% 5691.07 206640.08 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5% 6521.02 206640.08 29.07.2016 - 15.09.2016 49 15.5% 8576.13 206640.08 16.09.2016 - 15.10.2016 30 15% 5081.31 Всього: 34869,10

Сума боргу (грн) - шостий платіж Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 206640.08 16.05.2016 - 26.05.2016 11 19% 2359.99 206640.08 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18% 5691.07 206640.08 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5% 6521.02 206640.08 29.07.2016 - 15.09.2016 49 15.5% 8576.13 206640.08 16.09.2016 - 27.10.2016 42 15% 7113.84 206640.08 28.10.2016 - 15.11.2016 19 14% 3003.62 Всього: 33265,67 Таким чином, обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 181302 грн. 35 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Анс Трейд в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Врода пені у розмірі 181982 грн. 39 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 181302 грн. 35 коп.

Суд зазначає, що умовами Договору поставки № 25112015/35 від 25.11.2015, викладеними у п. 6.3 договору, передбачено, що у випадку затримки оплати пізніше строків, обумовлених у п. 4.2.2, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення.

Водночас, п. 4.2.2. у Договорі поставки № 25112015/35 від 25.11.2015 відсутній.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги письмові пояснення позивача, подані у судовому засіданні 28.03.2017, суд дійшов висновку, що нарахування пені здійснювалось позивачем на підставі п. 6.4 Договору поставки № 25112015/35 від 25.11.2015.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 26025 грн. 82 коп. та 25% річних у розмірі 216881 грн. 80 коп. за загальний період нарахування з 16.12.2015 по 01.03.2017 з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

У судовому засіданні 28.03.2017 представник позивача подав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що фактично позивачем було нараховано відповідачу 28% річних за користування відповідачем грошовими коштами (3% річних та 25% річних відповідно до п. 6.4 договору поставки).

Відповідно до п. 6.4 Договору поставки № 25112015/35 від 25.11.2015 у разі затримки оплати за отриманий товар покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 3% річних від простроченої суми за користування грошовими коштами та 25% річних від простроченої суми за користування грошовими коштами.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплатити проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною третьою статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 24.12.2013 у справі № 3-37гс13-2.

Як вбачається з п. 6.4 Договору поставки № 25112015/35 від 25.11.2015, фактично сторони погодили, що у випадку прострочення сплати відповідачем грошових коштів за отриманий товар, відповідач сплачує позивачу проценти за користування грошовими коштами у загальному розмірі 28% річних (3% річних та 25% річних).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та 25% річних (28% річних), суд дійшов висновку в його обґрунтованості (в межах заявленого позивачем розміру 3% річних та 25% річних), у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Анс Трейд в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Врода процентів річних за користування грошовими коштами у загальному розмірі 242907 грн. 61 коп. (3% річних у розмірі 26025 грн. 82 коп. та 25% річних у розмірі 216881 грн. 80 коп.) підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 101926 грн. 70 коп. за загальний період нарахування з грудня 2015 року по січень 2017 року.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості в межах розміру, заявленого позивачем, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Анс Трейд в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Врода інфляційних втрат у розмірі 101926 грн. 70 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Врода (03194, м. Київ, проспект Леся Курбаса, буд. 19/11; ідентифікаційний код: 37424857) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Анс Трейд (03022, м. Київ, вул. Смольна, буд. 9Б; ідентифікаційний код: 38217522) суму основного боргу у розмірі 842052 (вісімсот сорок дві тисячі п'ятдесят дві) грн. 66 коп., пеню у розмірі 181302 (сто вісімдесят одна тисяча триста дві) грн. 35 коп., 28% річних у розмірі 242907 (двісті сорок дві тисячі дев'ятсот сім) грн. 62 коп., інфляційні втрати у розмірі 101926 (сто одна тисяча дев'ятсот двадцять шість) грн. 70 коп. та судовий збір у розмірі 20522 (двадцять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 84 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 21.04.2017

Суддя І.М. Отрош