Постанова

від 24.04.2017 по справі 910/17474/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. Справа№ 910/17474/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Алданової С.О.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представники сторін у судове засідання 24.04.2017 року не прибули

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.11.2016 року

у справі № 910/17474/16 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю Опен Вей Груп

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року по справі № 910/17474/16 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року по справі № 910/17474/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Зеленін В.О. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.03.2017 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 року відкладено розгляд справи на 10.04.2017 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 року відкладено розгляд справи на 24.04.2017 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представники сторін у судове засідання 24.04.2017 року не прибули.

17.03.2017 року через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 вищезазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2017 року про прийняття апеляційної скарги до провадження та від 22.03.2017 року і 10.04.2017 року про відкладення розгляду справи надсилалась сторонам за адресами вказаними у апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

22.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Опен Вей Груп (далі - відповідач, експедитор, ТОВ Опен Вей Груп ) та Фізичною особою-підприємецем ОСОБА_2 (далі - позивач, перевізник, ФО-П ОСОБА_2) укладено Договір перевезень вантажів (транспортно-експедиційне обслуговування) № 22082 (далі - Договір).

За умовами Договору, він регулює відносини сторін, що виникають в процесі транспортно-експедиторських послуг, які полягають у плануванні, організації, здійсненні та забезпеченні перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнтів експедитора автомобільним транспортом по території України, та/або на території іноземних держав. Договір також регулює умови та порядок розрахунків між сторонами за належно надані, відповідно до умов договору, послуги.

Згідно з п. 2.2 Договору на кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), що складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається перевізнику в т.ч. за допомогою факсимільного зв'язку або по електронній пошті. Замовлення (заявки) передані по факсу чи електронній пошті мають силу оригіналу, без обов'язкового передання їх оригіналів у майбутньому.

Відповідно до п. 2.3 Договору замовлення (заявка) має містити відомості, що забезпечують належне виконання обов'язків сторін, зокрема наступні: номер і дата замовлення; найменування експедитора і перевізника; дата та час подання автомашин під завантаження та розвантаження; адреса завантаження та розвантаження; вид та тип вантажу; пункти митного оформлення; контактні данні осіб, що відповідають за завантаження/розвантаження; маршрут слідування; вантажовідправник; митний перехід; порядок отримання номерів ПД; вантажоотримувач; вартість перевезення (сума фрахту), кількість та тип необхідного рухомого складу; ПІБ та мобільний телефон воді, № автомашини.

Як передбачено п. 2.7 Договору, товарно-транспортна накладна, подорожній лист, міжнародна товарно-транспортна накладна (далі - CMR) встановленого зразка є основним документом по якому здійснюється перевезення та за яким відбувається здача-приймання вантажу.

Положеннями п. 3.1.6 Договору встановлено, що експедитор оплачує послуги перевізника у відповідності з сумою, на умовах і у строки, погоджені в замовленні (заявці) на кожне конкретне перевезення та даному Договорі.

Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що розрахунки між сторонами за договором відбуваються у безготівковому порядку, шляхом оплати експедитором, за рахунок коштів свого клієнта, виставлених перевізником рахунків протягом 15 банківських днів з моменту отримання оригіналів наступних, оформлених належним чином, документів: рахунок на виконані послуги; CMR з підписом і печаткою вантажоодержувача та датою розвантаження (зазначенням браку/недостачі якщо вони мали місце); акт виконаних робіт; податкова накладна, (якщо перевізник платник ПДВ).

Позивач зазначає, що ТОВ Опен Вей Груп , контактна особа ОСОБА_4, звернулося до нього із заявками на перевезення автомобільним транспортом, які оформлені як додаток до Договору, за наступним номерами:

- № 529 від 27.08.2015 року (а.с. 18), з наступними реквізитами: вантажовідправник - Запорізький кабельний завод; вантажоодержувач - ТОВ Хорос ; адреса пункту завантаження: м. Запоріжжя, вул. Гладкова, 2; адреса пункту розвантаження: с.м.т. Черняхів, вул. Індустріальна, 24; вантаж - 6 барабанів з тросом, загальна вартість послуг - 9 000,00 грн.;

- № 534 від 30.08.2015 року (а.с. 17), з наступними реквізитами: вантажовідправник - Запорізький кабельний завод; вантажоодержувач - ТОВ Хорос ; адреса пункту завантаження: м. Запоріжжя, вул. Гладкова, 2; адреса пункту розвантаження: с.м.т. Черняхів, вул. Індустріальна, 24; вантаж - 6 барабанів з тросом.

- № 530 від 27.08.2015 року (а.с. 19), з наступними реквізитами: вантажовідправник - ТОВ Хорос ; вантажоодержувач - Запорізький кабельний завод; адреса пункту завантаження: Житомирська область, с.м.т. Черняхів, вул. Індустріальна, 24; адреса пункту розвантаження: м. Запоріжжя, вул. Гладкова, 2; вантаж - пусті барабани.

На підтвердження надання послуг позивач надав:

- за заявкою № 529 від 27.08.2015 року, товарно-транспортну накладну № 009384 від 30.08.2015 року (а.с. 20), за якою автомобільним перевізником є ОСОБА_2, водій ОСОБА_5, автомобіль - мерседес НОМЕР_1 (причіп/напівпричіп НОМЕР_3), замовником та вантажоодержувачем є ТОВ Хорос , вантажовідправником ПАТ Запорізький кабельний завод , пункт навантаження м. Запоріжжя, пункту розвантаження Житомирська область, с.м.т. Черняхів, вул. Індустріальна, 24, поставка здійснена на підставі Договору № PDK 000522 від 04.05.2015 року, вантаж - кабель (АС 400/51 ДЕСТ 839-80), барабан металевий 18 ГАБ в кількості 6 шт.

- за заявкою № 534 від 30.08.2015 року, товарно-транспортні накладні № 009394 від 31.08.2015 року (а.с. 22), № 9395 від 31.08.2015 року (а.с. 23), за якими автомобільним перевізником є ОСОБА_2, водій ОСОБА_6, замовником та вантажоодержувачем є ТОВ Хорос , вантажовідправником ПАТ Запорізький кабельний завод , пункт навантаження м. Запоріжжя, пункт розвантаження Житомирська область, с.м.т. Черняхів, вул. Індустріальна, 24в, вантаж - кабель АС 400/51, ДЕСТ 839-80, барабан металевий 18 ГАБ в кількості 6 шт., поставка здійснена на підставі Договорів №000522 від 04.05.2015 року та № PDK 000562 від 22.07.2015 року.

- за заявкою № 530 від 27.08.2015 року, товарно-транспортну накладну № 55 від 31.08.2015 року (а.с. 21), за якою в графі автомобільний перевізник запис відсутній, проте водієм є ОСОБА_5, автомобіль - мерседес НОМЕР_1 (причіп/напівпричіп НОМЕР_3), замовником та вантажовідправником є ТОВ Хорос , вантажоодержувачем ПАТ Запорізький кабельний завод , пункт навантаження: Житомирська область, с.м.т. Черняхів, пункту розвантаження м. Запоріжжя, вантаж - барабан металевий 18-А в кількості 17 шт., барабан дерев'яний 18-А в кількості 1 шт.

Товарно-транспортні накладні підписані вантажовідправником, водієм та вантажоодержувачем.

Позивачем надано рахунки № СФ-0000472 від 31.08.2015 року на суму 9 000,00 грн. (а.с. 81), № СФ-0000478 від 01.09.2015 року на суму 9 000,00 грн. (а.с. 73), № СФ-0000480 від 01.09.2015 року на суму 9 000,00 грн. (а.с. 77) на оплату послуг з перевезення за заявками.

Також надано платіжні доручення № 789 від 23.12.2015 року, № 786 від 19.02.2016 року, № 798 від 16.06.2016 року, за якими ТОВ Опен Вей Груп здійснено оплату за рахунком № СФ-0000472 від 31.08.2015 року на загальну суму 5 000,00 грн.

Крім того, надано податкові накладні та квитанції про їх реєстрацію, у яких відображено операції з надання послуг з автоперевезення за заявками ТОВ Опен Вей Груп № 529 від 27.08.2015 року, № 534 від 30.08.2015 року та № 530 від 27.08.2015 року.

Звертаючись з даним позовом, позивач стверджує, що ТОВ Опен Вей Груп порушено умови Договору в частині оплати наданих послуг, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 22 000,00 грн. основного боргу, 1 134,97 грн. інфляційних втрат та 4 514,66 грн. пені.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно зі ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові з огляду на наступне.

На підтвердження наданих послуг позивач надав заявку на перевезення № 529 від 27.08.2015 року, товарно-транспортну накладну № 009384 від 30.08.2015 року, заявку на перевезення № 530 від 27.08.2015 року, товарно-транспортну накладну № 55 від 31.08.2015 року, заявку на перевезення № 534 від 30.08.2015 року, товарно-транспортні накладні № 009394 від 31.08.2015 року, № 9395 від 31.08.2015 року.

Разом з тим, належних та допустимих доказів, які б підтверджували обсяги надання послуг саме за Договором позивачем не надано.

Так, за товарно-транспортною накладною № 009384 від 30.08.2015 року поставка здійснена на підставі Договору № PDK 000522 від 04.05.2015 року, за товарно-транспортними накладними від 31.08.2015 року № 009394, № 9395 на підставі Договорів № PDK 000522 від 04.05.2015 року та № PDK 000562 від 22.07.2015 року.

Вказані накладні, як і товарно-транспортна накладна № 55 від 31.08.2015 року, не містять посилань на відповідача, як сторону Договору № 22082 перевезення вантажів (транспортно-експедиційного обслуговування) від 22.08.2014 року, так і сам Договір.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами надання послуг саме відповідачу і саме за Договором № 22082 від 22.08.2014 року, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення без задоволення позовної вимоги про стягнення 22 000,00 грн. основного боргу. Відповідно похідні позовній вимоги про стягнення 1 134,97 грн. інфляційних втрат та 4 514,66 грн. пені судом були відхилені також.

Колегія суддів не може погодитися з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо відсутності у товарно-транспортних накладних посилання на відповідача, як сторону Договору № 22082 перевезення вантажів (транспортно-експедиційного обслуговування) від 22.08.2014 року, так і сам Договір, колегія суддів відмічає, що, по-перше, заявки містять посилання на Договір № 22082, а перевезений товар та всі інші дані в заявках повністю співпадають з даними товарно-транспортних накладних.

По-друге, всі товарно-транспортні накладні, крім № 55 від 31.08.2015 року містять посилання на автомобільного перевізника - ОСОБА_2. Товарно-транспортна накладна № 55 від 31.08.2015 року в графі автомобільний перевізник не містить жодного запису, проте, перевезення здійснювалося водієм ОСОБА_5 автомобілем НОМЕР_1 з пречіпом/напівпречіпом НОМЕР_3, який здійснював перевезення барабанів з тросом на даному автомобілі до с.м.т. Черняхів за товарно-транспортною накладною № 009384 від 30.08.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач замовив два перевезення до с.м.т. Черняхів з барабанам з тросом та одне в зворотну сторону до м. Запоріжжя з пустими барабанами.

Стосовно посилання в товарно-транспортних накладних на інші договори, то позивач в апеляційній скарзі звертає увагу, що у вказаній графі дійсно зазначені договори, які укладені не між ним та експедитором. В ній можуть бути зазначені договори укладені між вантажовідправником та вантажоодержувачем або за участю експедитора - ТОВ Опен Вей Груп .

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що дане перевезення здійснювалося іншим перевізником або за іншим договором ніж спірний Договір № 22082.

Зазначене дає підстави колегії суддів вважати, що спірне перевезення відбулося в межах Договору № 22082.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про недоведеність належними та допустимими доказами надання послуг саме відповідачу і саме за Договором № 22082, колегія суддів вважає помилковим, оскільки у заявках ТОВ Опен Вей Груп вказано, що вони є додатком до Договору № 22082, а дані зазначені в них повністю дублюються у товарно-транспортних накладних.

За таких обставини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача 22 000,00 грн. основної заборгованості.

Стосовно вимоги про стягнення пені та інфляційних втрат, судова колегія відмічає наступне.

Позивач зазначає, що усі необхідні документи для оплати перевезення ним були надіслані експедитору рекомендованим листом 30.11.2015 року, враховуючи граничний строк доставки пошти в межах України, який складає 5 днів, згідно з п. 3 ч. 1 розділу ІІ наказу Мінінфраструктури № 958 від 28.11.2013 року, відповідач повинен був отримати їх 04.12.2015 року, отже, відповідно до п. 5.2 Договору, кінцевий п'ятнадцятий банківський день для проведення оплати є 25.12.2015 року.

Зазначене стало підставою для нарахування позивачем пені за період з 26.12.2015 року по 25.06.2016 року у сумі 4 514,66 грн. та інфляційних втрат за період з січня 2016 року по травень 2016 року.

При цьому, позивач, як на доказ направлення передбачених п. 5.2 Договору документів, посилається на журнал реєстрації вихідних документів за січень 2015 року.

Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, належними доказом надіслання відповідачу документів передбачених п. 5.2. Договору є розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням та опис вкладення до поштового відправлення, який містить найменування документів, які надсилаються.

Таким чином, колегія суддів не може прийняти журнал реєстрації вихідних документів ФО-П ОСОБА_2 як належний доказ направлення відповідачу комплекту документів відповідно до п. 5.2 Договору.

Проте, судова колегія звертає увагу, що відповідач частково оплачував надані позивачем послуги, але лише за рахунком № СФ-0000472 від 31.08.2015 року на загальну суму 5 000,00 грн. згідно платіжних доручень № 789 від 23.12.2015 року, № 786 від 19.02.2016 року, № 798 від 16.06.2016 року.

Тобто, вказані дії відповідача свідчать про отримання станом на 23.12.2015 року необхідного комплекту документів по рахунку № СФ-0000472 від 31.08.2015 року, за яким здійснювалося перевезення згідно заяви № 529 від 27.08.2015 року та відповідно товарно-транспортної накладної № 009384 від 30.08.2015 року.

За рахунком № СФ-0000472 від 31.08.2015 року сума заборгованості була погашена частково, а отже, нарахування пені та інфляційних втрат на заборгованість за вказаним рахунком є правомірною. Нарахування пені та інфляційних втрат на суму заборгованості за іншими рахунками, враховуючи відсутність належних доказів їх направлення відповідачу, є передчасним.

При цьому, слід звернути увагу, що перша частина оплати за рахунком № СФ-0000472 від 31.08.2015 року була здійснена 23.12.2015 року, тобто піврічний строк нарахування пені має відраховуватися з наступного дня від вказаної дати, але в межах строків визначених позивачем у своєму розрахунку, тобто з 26.12.2015 року по 23.06.2016 року.

Відповідно до п. 4.10 Договору у випадку несвоєчасної оплати експедитор оплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фрахту за кожен банківський день прострочення, але не більше 30 % розміру плати за перевезення.

За змістом положення ч. 3 ст. 549 ЦК пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, пеню може бути нараховано за кожен день прострочення платежу, а не за кожен банківський день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, здійснивши повторний арифметичний розрахунок з урахуванням часткових оплат та вірного періоду розрахунку, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача пені у розмірі 1 153,85 грн. за період з 26.12.2015 року по 23.06.2016 року та інфляційних втрат у розмірі 266,73 грн. з січня по травень 2016 року.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини, викладені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року по справі № 910/17474/16 прийнято з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на сторін пропорційно.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року по справі № 910/17474/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Опен Вей Груп (03056, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 31-37, ЄДРПОУ 39331115) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (09096, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) 22 000,00 грн. основного боргу, 1 153,85 грн. пені, 266,73 грн. інфляційних втрат.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Опен Вей Груп (03056, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 31-37, ЄДРПОУ 39331115) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (09096, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) 1 113,92 грн. судового збору за подання та розгляд позовної заяви та 1224,66 грн. судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/17474/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

С.О. Алданова