Рішення

від 20.04.2017 по справі 912/659/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 рокуСправа № 912/659/17 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/659/17

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Росія"

до відповідача ОСОБА_1 "Паритет" у формі господарського товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 250 000,00 грн.

Представники учасників судового процесу:

від позивача - ОСОБА_2 , довіреність № 1564 від 22.09.16;

від відповідача - ОСОБА_3 директор, наказ №4 від 01.08.2006 року;

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Росія" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_1 "Паритет" у формі господарського товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 250 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив про перерахування коштів в розмірі 250 000,00 грн на рахунок відповідача як попередньої оплати на підставі домовленості з відповідачем від 04.04.2016 про поставку товару. Проте, відповідачем зобов'язання щодо поставки товару не виконані, отримані грошові кошти не повернуті.

23.03.17 та 20.04.17 позивач звернувся до суду з додатковим обґрунтуванням позовних вимог, в яких зокрема, зазначив, що фактично між сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов та не укладено договору в письмовій формі. Відтак, відповідач зобов'язаний повернути грошові кошти в розмірі 250 000,00 грн як такі, що отримані без достатніх на те правових підстав.

Ухвалою від 27.02.17 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 23.03.17 об 12:00 год, від сторін витребувано необхідні для розгляду справи документи.

У судовому засіданні 23.03.2017 року оголошувалась перерва до 10 год. 00 хв. 20.04.2017 року в порядку, визначеному нормами ст. 77 ГПК України.

Відповідач відзиву на позов, доказів поставки товару позивачу або докази повернення заявленої до стягнення суми позивачу суду не надав.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, представник відповідача не визнав.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.04.2016 Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Росія" (надалі "Позивач) згідно платіжного доручення №344 від 05.04.2016, було перераховано ОСОБА_1 "Паритет" у формі господарського товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - Відповідач), 250 000,00 (двісті п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. за оприскувач ОП - 3000 - 24 у кількості 1 (одна) шт. згідно рахунку № 16 від 04.04.2016.

Як повідомив позивач, підставою для перерахування коштів стала домовленість з відповідачем від 04.04.2016 про поставку товару, що підтвержується копією електронної податкової накладної № 2 від 05.04.2016.

Проте фактично такий договір сторонами не укладався.

Факт отримання грошових коштів в сумі 250 000, 00 грн. від позивача відповідач не заперечив, доказів підписання договору на поставку товару господарському суду не подав.

Розглядаючи даний спір господарський суд враховує такі положення чинного законодавства.

Частиною 2 ст. 180 ГК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1).

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч.2).

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч.3).

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди .

Господарський суд дійшов висновку, що сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов договору поставки, а саме щодо строку поставки, місця поставки, строку оплати, комплектації, умов гарантії виробника та відповідальності сторін.

Приписами статті 181 ГК України унормовано, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Доказів підписання сторонами такого договору чи укладення його у спрощений спосіб, у порядку, визначеному вищезазначеними нормами ст. 181 ГПК України, сторонами до матеріалів справи не подано.

Господарський суд враховує, що неукладений договір не породжує для сторін жодних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, що встановлено ст. 190 Цивільного кодексу України. Гроші (грошові кошти) у розумінні ст. 192 названого Кодексу є майном.

Верховним Судом України в постанові від 02.10.13 у справі № 688цс13 зазначено, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Оскільки договір поставки оприскувача ОП-3000-24 є неукладеним, правові підстави для зміни майнового стану сторін відсутні. А отже всі умови виникнення зобов'язання з безпідставного набуття майна (грошових коштів) доведено матеріалами справи.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням та збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених Цивільним кодексом України).

У відповідності до пункту 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією стороною в зобов'язанні.

Згідно із частиною 1 статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок іншої особи за відсутності положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав. передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

За змістом частини 1 статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, при цьому строк повернення, зокрема виконаного однією із сторін в зобов'язанні, законом окремо не встановлено.

У відповідності до вимог статті 32 Господарського кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач заявою №21 від 27.12.2016 звертався до відповідача з проханням повернути грошові кошти сплачені СТОВ "Росія" на його користь згідно платіжного доручення № 344 від 05.04.2016 в сумі 250 000,00 грн в тому числі ПДВ - 41666,67 грн.

Докази надання відповіді на вказану заяву та повернення ОСОБА_1 "Паритет" отриманих від СТОВ "Росія" без належних правових підстав коштів у сумі 250 000,00 грн. відповідачем не надані. На підтвердження сплати заявленої до стягнення суми грошових коштів на користь відповідача позивачем додано до матеріалів справи копію звіту про операції (рух коштів) по рахунку СТОВ "Росія" №26005060742913 від 05.04.2016.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами викладених позивачем у позові обставин щодо відсутності правових підстав для перерахування грошових коштів у розмірі 250 000,00 грн та факту набуття відповідачем належного позивачу майна (грошових коштів у розмірі 250 000,00 грн), за відсутності для цього будь-яких правових підстав, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги СТОВ "Росія" про стягнення з ОСОБА_1 "Паритет" безпідставно набутих коштів у розмірі 250 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 82-85, 116, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 "Паритет" у формі господарського товариства з обмеженою відповідальністю (поштова адреса: 25014, м. Кропивницький, а/с 133; юридична адреса: Кіровоградська область, місто Кропивницький, проспект Інженерів,8, код ЄДРПОУ 20658871) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Росія" (27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. 40 років України, 1, код ЄДРПОУ 30945026) безпідставно отримані кошти в сумі 250 000,00 грн. та судовий збір в сумі 3 750,00 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 25.04.2017.

Суддя Т. В. Макаренко