Рішення

від 20.04.2017 по справі 183/3152/14

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/3152/14

№ 2/183/22/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2017 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Березюк В.В.,

при секретарі Тен І.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його розподіл, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_4 про визнання майна сумісною власністю подружжя та його розподіл, яким з урахуванням зміненої позовної заяви від 12.12.2016 року просить:

- визнати будинок № 9, розташований по вул. Велика Ковалівка в м. Новомосковську Дніпропетровської області, об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4;

- визнати за нею, як співзабудовником, право на ? частину збудованого у шлюбі із ОСОБА_4, але не прийнятого в експлуатацію, житлового будинку № 9, розташованого по вул. Велика Ковалівка в м. Новомосковську Дніпропетровської області, загальною площею 66,1 кв.м. та житлового площею 42,0 кв.м. із відповідними будівлями та спорудами;

- визнати за нею, як співзабудовником, право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,0934 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована по вул. Велика Ковалівка в м. Новомосковську Дніпропетровської області.

- стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, які складаються з судового збору, витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування свого позову позивач зазначає, що 25.08.1990 року вона з відповідачем зареєструвала шлюб, від якого мають повнолітніх доньок: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Під час спільного проживання з відповідачем ними був придбаний житловий будинок № 9, розташований по вул. В. Ковалівка в м. Новомосковську Дніпропетровської області, загальна площа якого на момент придбання складала 43,10 кв.м., житлова - 25,30 кв.м. Однак придбання вказаного будинку було оформлене шляхом укладення договору дарування між відповідачем, ОСОБА_4, та ОСОБА_7, посвідченим 30 січня 2002 року приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстраційним № 390.

07 квітня 2003 року сторони та їх діти зареєструвалися у вказаному будинку.

Позивач зазначає, що на момент придбання вищевказаний житловий будинок представляв собою стару споруду, непридатну для житла, водопостачання не було взагалі, опалення не було, газ був проведений таким чином, що користуватись ним було неможливо, дах був дуже старий.

У зв'язку з цим, з моменту придбання будинку в ньому були проведені наступні будівельні роботи: проведений демонтаж будинку; збудований новий будинок загальною площею приблизно 90 кв.м. вмістом три кімнати, коридори, кухня, ванна кімната; проведене автономне опалення, водопостачання, облаштована каналізаційна система в самому будинку, проведені інженерні комунікації та ін.; двір викладений декоративною тротуарною плиткою, збудована бесідка, встановлені ворота; встановлений металевий гараж. Останні оздоблювальні роботи були проведені в ванній кімнаті в 2011 році, тоді ж була встановлена нова сантехніка (вже вдруге за час з моменту будівництва). Всі роботи були проведені на підставі рішення виконкому Новомосковської міської ради № 341 від 26.05.2004 року, яким ОСОБА_4 дозволено проводити капітальний ремонт будинку, будівництво житлової добудови до будинку розміром 6,0 х 6,0 м із знесенням коридору згідно із генпланом забудови по вул. В.Ковалівка, 9 в м. Новомосковську.

Згідно з висновком експерта за результатами оціночно-будівельної експертизи №1658/16 від 12.10.2016 р. відповідно до технічної документації та візуального обстеження будинок відповідає параметрам, викладеним в технічному паспорті від 21.05.2015 р., що складений техніком за замовленням позивача. А саме, побудований житловий будинок літ. А з житловою прибудовою літ А1 у плані прямокутної конфігурації загальною площею забудови 90,6 кв.м. загальним об'ємом 213,0 куб.м. з відповідними будівлями та спорудами. Як вказав експерт, при візуальному дослідженні основних конструктивних елементів житлового будинку встановлено, що основні конструктивні елементи (фундаменти, стіни, перегородки, перекриття, покрівля, підлога, отвори) знаходяться в доброму технічному стані. В будинку виконаний добрий ремонт із застосуванням сучасних матеріалів. Улаштовані інженерні мережі з використанням сучасних матеріалів - мережі електропостачання, водопроводу каналізації, газопроводу, опалення (від місцевого газового котла). Встановлено новітні сантехнічні прилади. Технічний стан визначається експертом відповідно до Стандарту житлово-комунального господарства України СОУ ЖКГ 75.11-35077234.0015:2009 Житлові будинки. Правила оцінки фізичного зносу житлових будинків . Оцінка технічного стану Добрий при фізичному зносі від 0 до 20%. Тобто, як вбачається із висновку, вищевказаний будинок є новим по всім параметрам, конструктивним елементам, відповідно збудований під час шлюбу сторін.

Крім того, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯА №186617) від 21 червня 2007 року, виданого на підставі рішення Новомосковської міської ради №235 від 28 березня 2007 року, ОСОБА_6 зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01:07:126:00100; земельна ділянка площею 0,0934 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована в м. Новомосковську, вул. В.Ковалівка, 9, належить відповідачу, ОСОБА_4

З моменту закінчення будівництва та по теперішній час відповідач не вживав відповідних заходів до введення спірного новоствореного житлового будинку в експлуатацію та оформлення права власності на цей будинок у встановленому порядку, а позивач, відповідно, позбавлена можливості самостійно здійснити вказані дії, оскільки всі дозвільні документи на цей будинок оформлені на ім'я відповідача, що перешкоджає їй реалізувати своє право на отримання у власність частини новоствореного під час шлюбу з відповідачем нерухомого майна.

Шлюбні стосунки з відповідачем не склалися, і рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.11.2012 року вказаний шлюб розірвано.

На даний час позивачка не має можливості ані проживати у вказаному будинку, ані розпоряджатися ним, оскільки відповідач вказує на те, що будинок належить йому на підставі договору дарування. Позивач пропонувала відповідачу добровільно поділити будинок між ними будь-яким чином, але відповідач не погоджується, а тому сторони не можуть досягнути добровільної згоди щодо поділу майна.

За таких обставин позивач вважаючи, що її права та охоронювані законом інтереси порушено, вимушена звернутися з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Позивач та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні, кожна окремо, позов підтримали, просили суд його задовольнити, мотивуючи обставинами, викладеними в позовній заяві. Позивач ОСОБА_1 також зазначила, що придбання вказаного вище будинку було оформлено шляхом укладення договору дарування лише з метою економії коштів при оформленні, а тому вважає, що він є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та його представник - ОСОБА_9, кожен окремо, просили суд у задоволенні позову відмовити виходячи з того, що спірний житловий будинок, отриманий одним із подружжя як дарунок. Зазначений будинок, під час спільної експлуатації подружжям, в тому числі й при проведенні його капітального ремонту, не зазнав істотних змін, а тому дане домоволодіння не може визнаватися спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, ремонт у зазначеному будинку ОСОБА_4 робив за допомогою своїх батьків, які допомагали будівельними матеріалами та за допомогою коштів своєї тітки, яка мешкає за кордоном. Крім того, більшість будівельних робіт він робив самостійно, без залучення спеціалістів зі сторони. І, зокрема, договір дарування було укладено в 2003 році. ОСОБА_10 було відомо про укладення вищезазначеного договору і до 2013 року, (коли шлюб було розірвано), тобто протягом 10 років іона не пред'являла жодних претензій.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Суду надано копію договору дарування житлового будинку від 30.01.2003 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу, згідно з яким ОСОБА_7 подарував ОСОБА_4 житловий будинок № 9, що знаходиться в м. Новомосковську по вул. В.Ковалівка, загальною площею 43,10 кв.м., житловою площею - 25,30 кв.м., який розташований на земельній ділянці розміром 902,00 кв.м. з відповідними господарчими та побутовими будівлями та спорудами (а.с.7, том 1).

Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 70845 від 21.02.2003 року житловий будинок № 9, розташований по вул. В.Ковалівка в м. Новомосковську Дніпропетровської області, належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 30.01.2003 року (а.с.8, том 1).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 186617 від 21 червня 2007 року, виданого на підставі рішення Новомосковської міської ради №235 від 28 березня 2007 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01:07:126:00100; земельна ділянка площею 0,0934 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована в м. Новомосковську, вул. В.Ковалівка, 9, належить відповідачу ОСОБА_4 на праві приватної власності (а.с.9, том 1).

Відповідно до копії архівного витягу рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 341 від 26.05.2004 року, ОСОБА_4 дозволено по вул. В.Ковалівка, 9 в м. Новомосковську проводити капітальний ремонт будинку, будівництво житлової добудови до будинку розміром 6,0 х 6,0 м із знесенням коридору згідно із генпланом забудови (а.с.115, том 1).

Суду надано копію технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 9 по вул. В. Ковалівка в м. Новомосковську Дніпропетровської області, виготовленого 25.05.2015 року на ім'я ОСОБА_4 (а.с.116-123, том 1).

Суду надано також копію технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 9 по вул. В. Ковалівка в м. Новомосковську Дніпропетровської області, виготовлений 21.05.2015 року на ім'я ОСОБА_1 (а.с.124-130, том 1).

По справі ухвалами Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.02.2014 року, 12.05.2015 рокупризначалася судова будівельно-технічна експертиза, яка проведена не була у зв'язку з тим, що заявлене експертом клопотання № 10/1263/1264/2704 від 03.06.2015 року не виконано (а.с.143-144, том 1).

Призначена ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.05.2015 рокусудова будівельно-технічна експертиза, також не була проведена, у зв'язку з тим, що заявлене експертом клопотання № 10/3864/4006 від 10.08.2015 року не задоволено (а.с.152-153, том 1).

Відповідно до висновку експерта за результатами судової оціночно-будівельної експертизи № 1658-16 від 12.10.2016 року, дійсна (ринкова) вартість домоволодіння № 9, розташованого по вул. В.Ковалівка в м. Новомосковську Дніпропетровської області станом на час складання експертизи складає 1 021 169,00 грн. У зв'язку з ненаданням матеріалів з вихідними даними, щодо технічного стану житлового будинку, господарських будівель і споруд, станом на січень 2003 року, експерту не дається за можливе встановити дійсну (ринкову) вартість домоволодіння № 9, розташованого по вул. В.Ковалівка в м. Новомосковську Дніпропетровської області, станом на січень 2003 року з врахуванням технічного стану будинку (господарських будівель і споруд) на той період часу. У зв'язку з тим, що експерту не дається за можливе встановити дійсну (ринкову) вартість домоволодіння № 9, розташованого по вул. В.Ковалівка в м. Новомосковську Дніпропетровської області, станом на січень 2003 року з врахуванням технічного стану будинку (господарських будівель і споруд) на той період часу - третє питання експертом не вирішувалося (а.с.220а-237, том 1).

Відповідно до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_7 , третя особа - приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору дарування удаваним правочином, визнання договору договором купівлі-продажу.

У ст. 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Відповідно до положень ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, виходячи зі змісту вищезазначених норм, майно дружини, чоловіка може бути визнано об'єктом права спільної сумісної власності подружжя лише за умови, що воно істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Поняття істотно збільшилося є оціночним поняттям, однак, в будь-якому випадку висновок про те, що майно істотно збільшилось може бути зроблений, шляхом порівняння майна, яке існувало (в даному випадку на момент укладення договору дарування, а саме станом на 30.01.2003 року) та майна, яке існує на момент розгляду справи.

Однак, висновком проведеної по справі судової експертизи встановлена лише дійсна (реальна) вартість майна (спірного будинку та господарських будівель і споруд) станом на момент її проведення, однак експерт не надав відповіді на запитання, якою була дійсна (реальна) вартість майна (спірного будинку та господарських будівель і споруд) станом на момент його придбання, тобто станом на 30.01.2003 року.

Таким чином, суд позбавлений можливості визначитися з тим, чи збільшилась вартість будинку з 30.01.2003 року до моменту проведення експертизи, якщо так, то на скільки збільшилась вартість будинку, а, відповідно і чи є це збільшення істотним.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови в їх прийнятті.

Судом приймаються до уваги свідчення свідків ОСОБА_11 (донька сторін), яка підтвердила той факт, що сторонами з 2003 року по 2011 рік здійснювались ремонтні роботи в будинку, розташованому за адресою: Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул. Велика Ковалівка, 9, а саме добудували прибудову, завели в будинок воду, перекрили дах, переклеїли шпалери, поклали тротуарну плитку в дворі, побудували альтанку; ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (приятелі родини ОСОБА_4 за час спільного поживання останніх), які також підтвердили той факт, що сторонами з 2003 року по 2011 рік здійснювались ремонтні роботи в будинку, розташованому за адресою: Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул. Велика Ковалівка, 9, а саме добудували прибудову, завели в будинок воду, провели газове опалення, перекрили дах, переклеїли шпалери, поклали тротуарну плитку в дворі, побудували альтанку; ОСОБА_14 (приятель родини ОСОБА_4 за час спільного поживання останніх), який також підтвердив той факт, що сторонами з 2003 року по 2011 рік здійснювались ремонтні роботи в будинку, розташованому за адресою: Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул. Велика Ковалівка, 9, а саме добудували прибудову, купили та поставили на фундамент залізний гараж, завели в будинок воду.

Не заперечував факт проведення ремонтних робіт і сам відповідач ОСОБА_4

Однак, як зазначалося вище, майно дружини, чоловіка може бути визнано об'єктом права спільної сумісної власності подружжя лише за умови, що воно істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, на підставі яких суд прийшов би до висновку, що майно у вигляді будинку, який був подарований ОСОБА_4 істотно збільшилось за час спільного проживання ОСОБА_4, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, визначаючи правовий статус житла як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, кошти, що належали одній зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

Для застосування передбачених зазначеною статтею правил збільшення вартості майна повинно відбуватися якраз внаслідок затрат подружжя, незалежно від інших факторів, (зокрема, тенденцій до загального подорожчання чи здешевлення конкретного майна) і наявним повинно бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкта в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення.

Висновок експерта, наявного в матеріалах справи, не є категоричним, але він не містить відомостей щодо вартості об'єкта в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення без урахування індексу споживчих цін (індекс інфляції). Встановлення вказаних обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Слід відмітити, що якщо з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку неможливо, судом призначається додаткова експертиза.

Однак, клопотання про призначення додаткової експертизи сторонами не заявлялося.

Сторони ж, відповідно до ч.2 ст.11 ЦПК України, користуються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог.

Судом також досліджені:

копія технічного паспорта на житловий будинок № 9 по вул. В. Ковалівка в м. Новомосковську Дніпропетровської області, виготовленого 27.09.2001 року на ім'я ОСОБА_7, а потім на ОСОБА_4 (а.с.31-37, том 1).

висновок спеціаліста судово-медичного експерта № 353 від 07.05.2016 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у виді садна на шиї, які відносяться до легкого ступеню тяжкості, виникли від дії тупого твердого предмету, та могли утворитися в строк вказаний потерпілою і в направленні, а саме 06.05.2015 року (а.с.110, том 1).

довідка, видана інспектором СІАЗ Новомосковського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, відповідно до якої, за період з 06.05.2015 року по 15.05.2015 року до ЖЄО Новомосковського МВ ГУМВС зареєстровані наступні заяви ОСОБА_1 мешкає по вул. Червоноармійська, 1/48, в м. Новомосковську Дніпропетровської області: 06.05.2015 року за № 5231 про те, що її колишній чоловік ОСОБА_4 мешкає в м. Новомосковську по вул. В. Ковалівка, буд. 9, за місцем свого мешкання спричинив їй тілесні ушкодження. Станом на 15.05.2015 року рішення за даним фактом не прийняте; 06.05.2015 року за № 5236 про те, що 06.05.2015 року ОСОБА_4 за місцем спільного мешкання спричинив їй тілесні ушкодження. Станом на 15.05.2015 року рішення за даним фактом не прийняте; 08.05.2015 року за № 5319 про те, що її колишній чоловік ОСОБА_4 не пускає її до помешкання. 13.05.2015 року матеріали за даним фактом списано висновком до справи канцелярії Новомосковського МВ ГУМВС за № 1/4/3138; 10.05.2015 року за № 5416 про те, що на її думку її колишній чоловік ОСОБА_4 вчиняє відносно неї неправомірні дії. Станом на 15.05.2015 року рішення за даним фактом не прийняте; 13.05.2015 року за № 5576 про те, що 13.05.2015 року за місцем спільного мешкання її колишній чоловік влаштував сварку. Станом на 15.05.2015 року рішення за даним фактом не прийняте; 15.05.2015 року за № 5655 про те, що 15.05.2015 року за місцем її мешкання їй словесно погрожував фізичною розправою колишній чоловік ОСОБА_4 Станом на 15.05.2015 року рішення за даним фактом не прийняте (а.с.111, том 1), однак зазначені докази, як не підтверджують, так і не спростовують висновків, викладених вище та покладених в основу судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 60, 69-70, 71 Сімейного кодексу України, ст.367 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 61, 81, 88, 212, 215 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна сумісною власністю подружжя та його розподіл - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суду в десятиденний термін після його проголошення. Особи, що не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Суддя В.В. Березюк