Рішення

від 19.04.2017 по справі 337/4335/16-ц

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН 337/4335/16-ц

2/337/115/2017

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.

при секретарі - Чалій Т.П.

за участю представника позивачки - ОСОБА_1

представника відповідача - Пивоварова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ ПРАВБУД , ТОВ ФК Вектор Плюс , треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова Марина Євгеніївна, ВАТ Сведбанк , про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вказним позовом, який в подальшому вточнила і мотивує тим, що їй та третім особам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 від 16.02.1998р. належала квартира АДРЕСА_1. 06.03.2008р. ОСОБА_4 було укладено кредитний договір з ВАТ Сведбанк і цього ж дня в забезпечення виконання цього кредитного договору ОСОБА_4 від її імені було укладено іпотечний договір №07603/0308/88-036-Z-1, предметом якого стала зазначена квартира. В серпні 2016р. їй стало відомо, що їх квартира була відчужена за договором купівлі-продажу, посвідченим 24.04.2015р. приватним нотаріусом КМНО Єгоровою М.Є., реєстровий №1472, за яким продавцем виступило ТОВ ФК Вектор плюс , покупцем -ТОВ ПРАВБУД . За останнім і було зареєстровано право власності на вказану квартиру після укладання зазначеного договору. Разом з тим, право власності за продавцем ТОВ ФК Вектор плюс зареєстровано в установленому законом порядку не було, відповідно він не мав право відчужувати спірну квартиру, що є підставою для визнання цього правочину недійсним.

Просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ТОВ ФК Вектор плюс та ТОВ ПРАВБУД 24.04.2015р. і посвідчений приватним нотаріусом КМНО Єгоровою М.Є., реєстровий №1472.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві та додатково суду пояснила, що підставою недійсності даного договору купівлі-продажу позивачка вважає саме те, що ТОВ ФК Вектор плюс не мало право відчужувати спірну квартиру, оскільки не надало доказів на підтвердження того, що набуло прав іпотекодержателя за іпотечним договором від 06.02.2008р. в порядку договору факторингу, укладеного з ВАТ Сведбанк . По-друге, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності ТОВ ФК Вектор плюс на спірну квартиру не було зареєстровано, хоча в самому договорі міститься посилання на те, що спірна квартира належить продавцю на підставі іпотечного договору №0703/0308/88-036-Z-1, посвідченого 06.03.2008р. приватним нотаріусом ЗМНО Швецової О.С., реєстровий №828, який є правовою підставою для реєстрації права власності продавця на нерухоме майно на підставі ст.37 Закону України Про іпотеку , оскільки є відповідне застереження в іпотечному договорі, та зареєстрованого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.02.2015р. приватним нотаріусом КМНО Єгоровою М.Є. Разом з тим, нотаріус не мала повноважень на здійснення державної реєстрації права власності за ТОВ ФК Вектор плюс . На даний час такі дії нотаріуса ними не оскаржені, вони лише мають такий намір. На укладання договору іпотеки позивачка ОСОБА_3 давала свою згоду, договір від її імені підписаний ОСОБА_4 Однак про наявність заборгованості за кредитним договором та намір кредитора звернути стягнення на іпотечне майно їй не було відомо, жодних повідомлень вона не отримувала, тому квартира вибула з її власності поза її волею. Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача ТОВ ФК Вектор плюс в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю та пояснив, що первісно ОСОБА_4 уклав кредитний договір з ВАТ Сведбанк . В забезпечення виконання даного кредитного договору було також укладено іпотечний договір, предметом якого стала спірна квартира. В подальшому ВАТ Сведбанк відступив своє право вимоги за кредитним та іпотечним договорами ТОВ ФК Вектор плюс шляхом укладання договору факторингу та договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, в т.ч. боржником за яким є ОСОБА_4 Останній неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість. Реалізуючи свої права за кредитними та іпотечним договором ТОВ ФК Вектор плюс направило іпотекодавцям письмову вимогу про погашення заборгованості протягом 30-днів з моменту отримання цієї вимогу, в якому також повідомило про намір звернути стягення на предмет іпотеки у випадку її незадоволення. Вимоги ТОВ ФК Вектор плюс добровільно боржником задоволені не були, у зв'язку з чим вони звернулись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та розпочали процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання на підставі п.12.3.1 іпотечного договору. Первісно їх позов про стягнення заборгованості було задоволено судом першої інстанції, але в подальшому скасовано судом апеляційної інстанції і наразі триває судовий розгляд справи в апеляційному суді Запорізької області. Доводи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про те, що ТОВ ФК Вектор плюс не набуло право вимоги є безпідставними, оскільки ці обставини встановлені судовими рішеннями. На підставі заяви ТОВ ФК Вектор плюс приватним нотаріусом КМНО Єгоровою М.Є. 24.04.2015р. за ним було зареєстровано право власності на спірну квартиру відповідно до ст.37 Закону України Про іпотеку та на підставі іпотечного договору від 06.03.2008р. Згоди на це іпотекодавців не передбачалось, таке право іпотекодержателя є безумовним, тому доводи позивача та третіх осіб, що майно вибуло з їх володіння, є необґрунтованими. Крім того, рішення нотаріуса про реєстрацію за ТОВ ФК Вектор плюс права власності на спірну квартиру ними не оскаржувалось, є чинним. Вважає, що ТОВ ФК Вектор плюс правомірно набув право власності на спірну квартиру і як власник розпорядився нею шляхом відчуження ТОВ ПРАВБУД . Договір купівлі-продажу від 24.04.2015р. укладений відповідно до вимог діючого законодавства, підстав для визнання його недійсним немає. На даний час у ТОВ ФК Вектор плюс фактично немає майнових претензій до ОСОБА_4, оскільки вони задовольнили свої вимоги за рахунок предмету іпотеки. На даний час кредитний договір та іпотечний договір припинені. Просить в позові відмовити.

Представник відповідача ТОВ ПРАВБУД у судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

З урахуванням думки осіб, які беруть участь у справі, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача ТОВ ПРАВБУД .

Третя особа - ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, що між ним та ВАТ Сведбанк в 2008р. було укладено кредитний договір, який було забезпечено іпотекою спірної квартири. Потім право вимоги перейшло до ТОВ ФК Вектор плюс . Певний час він неповністю виконував умови договору і заборгованість дійсно виникла, але не в тому розмірі, який зазначає відповідач. На даний час справа про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором розглядається в апеляційному суді Запорізької області. Про те, що ТОВ ФК Вектор плюс має намір звернути стягнення на предмет іпотеки, їм не було відомо, жодних повідомлень вони не отримували. Укладений міє відповідачами договір купівлі-продажу квартири є недійсним, оскільки ТОВ ФК Вектор плюс не мало право продавати цю квартиру, вони не набули права власності на неї, воно не було зареєстровано. Просить позов задовольнити.

Треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова М.Є. в судове засідання не прибули, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Представник третьої особи - ВАТ Сведбанк в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

З урахуванням думки осіб, які беруть участь у справі, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватного нотаріуса Єгорової М.Є., представника третьої особи - ВАТ Сведбанк .

Суд, вислухавши пояснення представника позивачки та представника відповідача ТОВ ФК Вектор плюс , третьої особи ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_3 та третім особам - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 від 16.02.1998р. належала квартира АДРЕСА_1. Право власності було зареєстровано у встановленому законом порядку (арк..7, 10-12 т.1).

06.03.2008р. між ОСОБА_4 та ВАТ Сведбанк було укладено кредитний договір №0703/0308/88-036, відповідно до якого ОСОБА_4 отримав в кредит грошові кошти у розмірі 40000 доларів США на строк до 06 березня 2018 року (арк..129-131 т.1).

З метою забезпечення виконання зазначеного кредитного договору 06.03.2008р. між ВАТ Сведбанк (іпотекодержатель) та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 (іпотекодавці) було укладено Іпотечний договір №0703/0308/88-036-Z-1, відповідно до якого іпотекодавці передали в іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_1, яка належить їм на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 від 16.02.1998р.

Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С., реєстровий №828, і у зв'язку з цим договором накладено заборону відчуження зазначеної квартири (арк..126-128 т.1).

Записи про зазначену іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна містилися в Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна (арк.31-42 т.2)

Відповідно до п.10.3, 11 Іпотечного договору іпотекодержатель має право у разі невиконання позичальником умов основного зобов'язання звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі. Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на день, визначений основним зобов'язанням, позичальник не поверне йому суму кредиту та/або процентів та/або пеню або іншу заборгованість, що випливають із основного зобов'язання, в т.ч. у разі одноразового прострочення Основного зобов'язання.

При настанні зазначених випадків Іпотекодержатель надсилає позичальнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання у не менш, ніж тридцяти денний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.12 Іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: - за рішенням суду (п.12.1); - у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (п.12.2); - згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в п.п. 12.3.1 та 12.3.2 договору (п.12.3).

Так, відповідно до п.12.3.1 Іпотечного договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України Про іпотеку . Відповідно до ст.37 Закону України Про іпотеку у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п.12.3 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Сторони з розумінням змісту ст.37 Закону України Про іпотеку свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту п.12.3 цього договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов'язання.

ВАТ Сведбанк переуступив право вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами ТОВ ФК Вектор плюс на підставі договору факторингу від 28.11.2012р. №15 та договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012р. (арк.175-181 т.1).

Відомості про набуття ТОВ ФК Вектор плюс прав іпотекодержателя за Іпотечним договором №0703/0308/88-036-Z-1 від 06.03.2008р. були внесені до відповідного державного реєстру (арк.31-42 т.2).

18.11.2013р. ТОВ ФК Вектор плюс направило на адресу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №0703/0308/88-036-Z-1 від 06.03.2008р., якщо позичальник протягом 30-днів з моменту отримання цієї вимоги не сплатить заборгованість за кредитним договором, яка утворилась станом на 18.11.2013р. в загальній сумі 64 836,56 доларів США (арк..164-167 т.1).

Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення зазначені вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 отримали 28.11.2013р., ОСОБА_3 - особисто 26.11.2013р. (арк..159-162 т.1).

Крім того, ТОВ ФК Вектор плюс звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на 19.11.2013р. в загальній сумі 64 836,56 доларів США, і рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 27.10.2014р. було стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ ФК Вектор плюс заборгованість за кредитним договором №0703/0308/88-036 від 06.03.2008р. станом на 19.11.2013р. в загальній сумі 64 836,56 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 583 318,00грн. (арк..132-134 т.1)

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 11.02.2015р. зазначене рішення було скасовано, в задоволенні позову ТОВ ФК Вектор плюс до ОСОБА_4 відмовлено (арк..136 т.1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.11.2016р. ухвала Апеляційного суду Запорізької облсті від 11.02.2015р. скасована, справа повернута на новий розгляді до суду апеляційної інстанції (арк. 28-30 т.2).

На даний час цивільна справа за позовом ТОВ ФК Вектор плюс до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором перебуває на розгляді в Апеляційному суді Запорізької області (арк.27 т.2).

24.04.2015р. між ТОВ ФК Вектор плюс та ТОВ ПРАВБУД укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою Мариною Євгенівною, реєстровий №1472 (арк..111-112 т.1).

Право власності ТОВ ПРАВБУД на вказану квартиру на підставі даного договору зареєстровано в установленому законом порядку (арк.31-42 т.2).

Згідно з п.3 зазначеного Договору купівлі-продажу квартира, що відчужується, належить Продавцю на підставі іпотечного договору №0703/0308/88-036-Z-1, посвідченого 06.03.2008р. приватним нотаріусом ЗМНО Швецової О.С., реєстровий №828, який є правовою підставою для реєстрації права власності продавця на нерухоме майно на підставі ст.37 Закону України Про іпотеку , оскільки є відповідне застереження в іпотечному договорі, та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.04.2015р. приватним нотаріусом КМНО Єгоровою М.Є., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер Витягу 36760699, номер запису про право власності НОМЕР_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомості НОМЕР_2, виданим приватним нотаріусом КМНО Єгоровою М.Є. 24.04.2015р.

Так, згідно з інформаційною довідкою від 19.04.2017р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис №9479773 про реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ТОВ ФК Вектор плюс на підставі Іпотечного договору №0703/0308/88-036-Z-1 від 06.03.2008р., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №20918375 від 24.04.2015р. прийнято приватним нотаріусом КМНО Єгоровою М.Є. (арк.31-42 т.2).

За змістом ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є правочином.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Презумпція правомірності правочину встановлена законодавцем у ст.204 ЦК України. Відповідно до цієї правової норми правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в ст.203 вказаного Кодексу.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна сторона зобов'язані повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства у спосіб, визначений законом, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.

Згідно з ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому, суд виходить з того, що відповідно до приписів ЦК України особа, яка вважає, що її права порушені, має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним, і обравши за власним розсудом такий спосіб захисту, позивач в силу вимог ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає заявлені позивачкою ОСОБА_3 позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна безпідставними.

Так, позивачка ОСОБА_3, оспорюючи дійсність укладеного 24.04.2015р. між ТОВ ФК Вектор плюс та ТОВ ПРАВБУД договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, вказує на те, що ТОВ ФК Вектор плюс не мав права відчужувати спірну квартиру, оскільки в установленому законом порядку не набув право власності на неї, а здійснення нотаріусом державної реєстрації права власності за ТОВ ФК Вектор плюс відбулось з порушенням вимог діючого законодавства.

За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

За змістом ст.658 ЦК України право продажу товару, як правило, належить його власникові.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.182, ч.4 ст.334 ЦК України право власності на нерухоме майно, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації відповідн до закону, у зв'язку з чим право власності виникає з дня такої реєстрації.

Судом встановлено, що 24.04.2015р. в 15.18год., тобто до реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ ПРАВБУД (відбулась 24.04.2015р. в 15.58год.), приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. була здійснена державна реєстрація права власності ТОВ ФК Вектор плюс на квартиру АДРЕСА_1 на підставі Іпотечного договору №0703/0308/88-036-Z-1, посвідченого 06.03.2008р. приватним нотаріусом ЗМНО Швецовою О.С., реєстровий №828.

Із змісту цього договору і фактичних обставин справи вбачається, що правовою підставою для реєстрації за ТОВ ФК Вектор плюс права власності на нерухоме майно стала наявність в Іпотечному договорі (п.12.3.1, 12.3.2) застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання і звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України Про іпотеку .

Так, відповідно до ст.37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Як встановлено в ході судового розгляду, рішення нотаріуса про реєстрацію за ТОВ ФК Вектор плюс права власності на спірне нерухоме майно на підставі вказаного Іпотечного договору іпотекодавцями, в т.ч. позивачкою ОСОБА_3, в судовому порядку не оскаржувалось, таке рішення незаконним не визнано, не скасовано і є чинним. Педставник позивачки в суді, посилаючись на протиправність дій нотаріуса під час здійснення державної реєстрації права власності, вказав лише про намір позивачки та третіх осіб ОСОБА_4 оскаржити такі дії. Однак ці доводи не приймаються судом до уваги, оскільки є припущенням майбутніх подій, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, розглядаючи справу відповідно до ст.11 ЦПК України, суд не може давати оцінку діям нотаріуса при здійсненні державної реєстрації права власності під час вирішення даної справи, оскільки вони виходять за межі заявлених позовних вимог. До того ж підлягають розгляду в порядку іншого судочинства - адміністративного.

Також, виходячи з принципу презумпції правомірності правочину, суд враховує, що Іпотечний договір від 06.03.2008р., який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку ст.37 Закону України Про іпотеку і на підставі якого була здійснена державна реєстрація права власності на спірну квартиру за ТОВ ФК Вектор плюс , недійсним у встановленому законом порядку не був визнаний.

В судовому засідання представник позивачки ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_4 не заперечували, що вони добровільно укладали цей договір, підписували його, не оспорювали. При цьому, укладаючи вказаний договір іпотекодавці погодились з тим, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень пп.12.3.1 договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов'язання.

При постановленні рішення суд не бере до уваги доводи представника позивачки ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_4 про те, що ТОВ ФК Вектор плюс незаконно набув право власності на спірну квартиру, оскільки в установленому законом порядку не повідомив іпотекодавців про наявність заборгованості за забезпеченим кредитним договором і намір звернути стягнення на предмет іпотеки, а також не повідомив про перехід до нього права вимоги в порядку договору факторингу і договору відступлення прав вимоги за іпотечними договорами.

Суд вважає вказані доводи безпідставними, оскільки, по-перше, договір факторингу та договір відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, укладені 28.11.2012р. між первісним кредитором ВАТ Сведбанк та ТОВ ФК Вектор плюс , недійсними в установленому законом порядку не визнані, тому в силу закріпленого в ст.204 ЦК України принципу презумпції правомірності правочину є дійсними. Неповідомлення боржника про укладання таких договорів та перехід прав і обов'язків кредитора до іншої особи не тягне недійсність договору про відступлення прав вимоги.

По-друге, в матеріалах справи містяться повідомлення кредитора ТОВ ФК Вектор плюс від 18.11.2013р., адресовані іпотекодавцям ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про наявність станом на 18.11.2013р. заборгованості за кредитним договором №0703/0308/88-036 від 06.03.2008р. в сумі 64 836,56 доларів США з пропозицією сплатити зазначену заборгованість протягом 30 днів з моменту отримання цього повідомлення. Також іпотекодавців повідомлено про намір кредитора (іпотекодержателя) звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №0703/0308/88-036-Z-1 від 06.03.2008р., якщо позичальник протягом 30-ти днів з моменту отримання цієї вимоги не сплатить заборгованість за кредитним договором. Вказані повідомлення фактично отримані іпотекодавцями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, що підтверджується також наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Зазначені обставини вказаними особами належними та допустимими доказами не спростовані.

При цьому, судом встановлено, що після отримання вказаної вимоги боржник ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором не сплатив, факт наявності такої заборгованості під час судового розгляду даної справи не оспорював, повідомив, що наразі в іншому судовому провадженні вирішується позов ТОВ ФК Вектор плюс до нього про стягнення кредитної заборгованості. Разом з тим, суд вважає, що спір про розмір заборгованості за кредитним договором, який виник між сторонами, не впливає на вирішення питання про законність звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, іпотекодержателем ТОВ ФК Вектор плюс дотримано вимоги п.11 Іпотечного договору, згідно з яким він може розпочату процедуру звернення стягнення лише після направлення боржнику вимоги про погашення заборгованості і невиконання останнім такої вимоги протягом 30-ти днів з моменту її отримання.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи з того, що правомірність іпотечного договору, за яким до відповідача ТОВ ФК Вектор плюс перейшло право власності на спірну квартиру, належним чином не спростована, державна реєстрація права власності не оскаржена і не скасована, тобто незаконність набуття ТОВ ФК Вектор плюс права власності на спірну квартиру судом не встановлена, суд вважає, що ТОВ ФК Вектор плюс , відчужуючи спірну квартиру, мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки з моменту здійснення державної реєстрації права власності міг володіти, користуватися та розпоряджатися спірною квартирою, тобто діяв як його власник. Жодних підстав для визнання договору купівлі-продажу спірної квартири від 24.04.2015р. позивачкою в порушення вимог ст.10,60 ЦПК України належними та допустимими доказами не доведено і судом в даному випадку не встановлено.

Вирішуючи дану справу, суд також виходить з того, що особа, яка не є стороною у договорі, має право оспорити цей правочин виключно у випадку порушення її законних прав та інтересів, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При цьому, право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захистові шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст.215,216 ЦК України. Норма ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України.

З обставин даної справи, змісту позовної заяви та пояснень представника позивачки в суді випливає, що позивачка ОСОБА_3 не є стороною договору купівлі-продажу від 24.04.2015р., який вона просить визнати недійсним, і не заявляє вимогу про застосування реституції. Разом з тим, метою звернення ОСОБА_3 до суду з цим позовом є спроба повернути собі та іншим заінтересованим особам (третім особам ОСОБА_4) право власності на спірну квартиру з посиланням на те, що ТОВ ФК Вектор плюс неправомірно набув право власності на спірну квартиру і вона вибула із їх володіння поза їх волею. В даному випадку позовні вимоги не направлені на повернення сторін оспорюваного договору у первісний стан і повернення спірної квартири у власність відповідача ТОВ ФК Вектор плюс як сторони договору.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивачка ОСОБА_3 обрала неналежний спосіб захисту своїх прав, які, виходячи з конкретних фактичних обставин даної справи та вимог діючого законодавства, можуть бути захищені не шляхом визнання правочину недійсним, а шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння у випадку доведення, що цей майно вибуло з власності особи поза його волею.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити повністю.

Відповідно до ч.6 ст.154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі ухвали Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 05.12.2016р. за заявою позивачки ОСОБА_3 були застосовані заходи забезпечення її позову шляхом накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку з тим, що в задоволенні позову ОСОБА_3 даним судовим рішенням відмовлено, суд вважає необхідним скасувати раніше застосовані заходи забезпечення позову і зняти арешт зі спірної квартири.

Керуючись ст.3,6,15,16,182,202-204,215,216,316,319,328,334,626,627,655,657,658 ЦК України, ст.3,4,10,11,57-61,88,154,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ ПРАВБУД , ТОВ ФК Вектор Плюс , треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова Марина Євгеніївна, ВАТ Сведбанк , про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири - відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову і зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, накладений ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 05.12.2016р.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення, особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час його проголошення, - в той же строк з моменту отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 25.04.2017р.

Суддя Н.А.Мурашова

19.04.2017