Постанова
від 20.04.2017 по справі 826/3976/15
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3976/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Качак Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року Державне територіально-галузеве об'єднання Південно-Західна залізниця (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

№0003184201 від 19.12.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, код платежу 14010100, на загальну суму 31 222 856 грн, у тому числі за основним платежем в розмірі 20 815 237 грн та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 10 407 619 грн;

№0003194201 від 19.12.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 1305010058, на загальну суму 3 091 601,29 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 2 473 281 грн 03 коп. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 618 320 грн 26 коп.;

№0003204201 від 19.12.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем:податок на прибуток, код платежу 11020100, на загальну суму 24 521 187 грн, у тому числі за основним платежем в розмірі 17 233 870 грн та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 7 287 317 грн;

№0003214201 від 19.12.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 1305010057, на загальну суму 2 362 232 грн 06 коп, у тому числі за основним платежем в розмірі 1 889 785 грн 65 коп. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 472 446 грн 41 коп.;

№0003224201 від 19.12.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 1305010056, на загальну суму 129 096 грн 50 коп., у тому числі за основним платежем в розмірі 103 277 грн 20 коп. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 25 819 грн 30 коп.;

№0003234201 від 19.12.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 1305010055, на загальну суму 394 133 грн 86 коп., у тому числі за основним платежем в розмірі 315 307 грн 09 коп. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 78 826 грн 77 коп.;

№0003244201 від 19.12.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем:податок на прибуток іноземних юридичних осіб, код платежу 11020500, на загальну суму 850 грн, у тому числі за основним платежем в розмірі 0 грн та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 850 грн;

№0003254201 від 19.12.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 13050100, на загальну суму 1 031 120 грн 95 коп., у тому числі за основним платежем в розмірі 824 896 грн 77 коп. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 207 224 грн 18 коп.;

№0003264201 від 19.12.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем:податок на прибуток іноземних юридичних осіб, код платежу 11020500, на загальну суму 13 593 732 грн, у тому числі за основним платежем в розмірі 11 938 439 грн та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 1 655 293 грн;

№0003274201 від 19.12.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 13050100, на загальну суму 398 494 грн 28 коп., у тому числі за основним платежем в розмірі 318 795 грн 42 коп. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 79 698 грн 86 коп.;

№0003284201 від 19.12.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, код платежу 11010400, на загальну суму 204 658 грн 75 коп., у тому числі за основним платежем в розмірі 163 319 грн та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 41 339 грн 75 коп.;

№0003294201 від 19.12.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 13050100, на загальну суму 218 386 грн 84 коп., у тому числі за основним платежем в розмірі 174 709 грн 47 коп. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 43 677 грн 37 коп.;

№0003304201 від 19.12.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 13050100, на загальну суму 502 327 грн 76 коп., у тому числі за основним платежем в розмірі 401 862 грн 20 коп. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 100 465 грн 56 коп.;

№0003314201 від 19.12.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 13050100, на загальну суму 377 385 грн, у тому числі за основним платежем в розмірі 301 908 грн та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 75 477 грн;

№0003324201 від 19.12.2014 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 136 276 грн 94 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з'ясування всіх обставин у справі, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав, викладених у апеляційній скарзі та з урахуванням додаткових доказів, наданих до суду апеляційної інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця та просив суд відмовити в її задоволенні, наполягав на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, надавши додатково усні та письмові пояснення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами в суді апеляційної інстанції, а також Науково-експертний висновок Інституту економічно-правових досліджень НАН України від 19.12.2016, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин справи.

За результатами перевірки складено Акт перевірки №1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 (надалі по тексту - Акт перевірки) (Том 1 а.с. 84-283, Том 2 а.с. 1-208).

Згідно з висновками Акта перевірки, судом першої інстанції встановлено , що в діяльності позивача виявлені наступні порушення:

- пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.10 пункту 5.2 статті 5, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , підпунктів 133.1.2, 133.1.3 пункту 133.1 статті 133, підпункту 135.4.1 пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.4, підпункту 135.5.13 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, підпункту 138.8.5 пункту 138.8, підпункту 138.12.1 пункту 138.12 статті 138, підпунктів 139.1.6, 139.1.9, 139.1.12 пункту 139.1 статті139, пункту 144.1 статті 144, підпунктів 145.1.2, 145.1.4, 145.1.2 пункту 145.1 статті 145, пункту 146.14 статті 146, підпункту 153.1.3 пункту 153.1, пункту 153.7 статті 153 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму: 43 217 023 грн;

- пункту 50.1 статті 50, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.3. статті 186, пункту 187.8. статті 187, пункту 190.2. статті 190, підпунктів 192.1.1, 192.1.2 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198. пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму: 31 440 706 грн;

- пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від № 637 від 15.12.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, а саме встановлено факти неповного та несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книгах обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО на загальну суму 99 353 грн 17 коп.;

- пунктів 2.11, 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від № 637 від 15.12.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, а саме проведення розрахунків без надання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 927 грн 31 коп.;

- пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від № 637 від 15.12.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, а саме перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки на загальну суму 5 934 грн;

- пунктів 2.8, 3.5, 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від № 637 від 15.12.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, а саме встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 1025 грн 59 коп.;

- пункту 9 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а саме не забезпечення щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та не забезпечення зберігання фіскальних звітних чеків в книгах обліку розрахункових операцій в кількості 330 шт.;

- підпункту 164.2.17, пункту 164.2. статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1, підпунктів 168.4.4, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, пунктів 171.1, 171.2 статті 171 Податкового кодексу України в результаті чого визначено суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся, на суму 163 319 грн.;

- пункту 176.2 статті 176, пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо неподання, подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку;

- пунктів 2.2, 2.3 рішення Київської міської ради № 43/1877 від 26.07.2007 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва та Порядку її визначення , пункту 276.5 статті 276 Податкового кодексу України, а саме, підприємством занижено податкові зобов'язання із земельного податку у Оболонському районі м. Києва за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 в сумі 133 957 грн 84 коп.;

- пункту 286.4 статті 286 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податкові зобов'язання із земельного податку у Голосіївському районі м. Києва за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 в сумі - 395 672 грн 84 коп.;

- підпункту 276.3.3 пункту 276.3 статті 276 Податково кодексу України;

- пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкові зобов'язання із земельного податку за період з01.01.2012 по31.12.2012: у Голосіївському районі м. Києва в сумі - 429 223 грн 93 коп., у Дарницькому районі м. Києва в сумі - 321 960 грн 88 коп., у Дніпровському районі м. Києва в сумі - 174 709 грн 47 коп., у Оболонському районі м. Києва в сумі - 267 904 грн 31 коп., у Шевченківському районі м. Києва в сумі - 185 848 грн 72 коп., у Печерському районі м. Києва в сумі - 255 311 грн 87 коп.: у Подільському районі м. Києва в сумі - 103 277 грн 20 коп.; у Святошинському районі м. Києва в сумі - 1 889 785 грн 65 коп., у Солом'янському районі м. Києва в сумі - 2 214 167 грн 72 коп., та у Печерському районі м. Києва за період з 01.06.2010 по 31.12.2012 в сумі - 59 995 грн 22 коп.;

- пункт 3 статті 276 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкові зобов'язання із земельного податку у Солом'янському районі м. Києва за період з 01.06.2010 по 31.12.2012 на суму 403 735 грн 31 коп., в тому числі: за 2011 рік - 154 948 грн 67 коп., за 2012 рік - 248 786 грн 64 коп.;

- пункту 13.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента всього у сумі 47 562 123 грн 23 коп.;

- пункту 46.1 статті 46 Податкового Кодексу України, а саме, встановлено неподання додатку ПН до декларації за періоди: II квартал 2011 року, ІІ-ІІІ квартали 2011 року, за II- IV квартали 2011 року, за І квартал 2012 року, за півріччя 2012 року, за 3 квартали 2012 року за 2012 рік.

Керуючись висновками Акту перевірки №1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014, контролюючим органом 19.12.2014 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0003184201 від 19 грудня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 31 222 856 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 20 815 237 грн та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 10 407 619 грн (Том 3 а.с. 199);

№0003194201 від 19 грудня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 3 091 601 грн 29 коп., у тому числі за основним платежем у розмірі 2 473 281 грн 03 коп., та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 618 320 грн 26 коп. (Том 3 а.с. 185);

№0003204201 від 19 грудня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 24 521 187 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 17 233 870 грн, та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 7 287 317 грн (Том 3 а.с. 201);

№0003214201 від 19 грудня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 2 362 232 грн 06 коп., у тому числі за основним платежем у розмірі 1 889 785 грн 65 коп., та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 472 446 грн 41 коп. (Том 3 а.с. 189);

№0003224201 від 19 грудня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 129 096 грн 50 коп., у тому числі за основним платежем у розмірі 103 277 грн 20 коп., та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 25 819 грн 30 коп. (Том 3 а.с. 187);

№0003234201 від 19 грудня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 394 133 грн 86 коп., у тому числі за основним платежем у розмірі 315 307 грн 09 коп., та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 78 826 грн 77 коп. (Том 3 а.с. 191);

№0003244201 від 19 грудня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 850 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 0 грн, та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 850 грн. (Том 3 а.с. 195);

№0003254201 від 19 грудня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 1 031 120 грн 95 коп., у тому числі за основним платежем у розмірі 824 896 грн 77 коп., та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 206 224 грн 18 коп. (Том 3 а.с. 183);

№0003264201 від 19 грудня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 13 593 732 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 11 938 439 грн, та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 1 655 293 грн. (Том 3 а.с. 197);

№0003274201 від 19 грудня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 398 494 грн 28 коп., у тому числі за основним платежем у розмірі 318 795 грн 42 коп., та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 79 698 грн 86 коп. (Том 3 а.с. 181);

№0003284201 від 19 грудня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 204 658 грн 75 коп., у тому числі за основним платежем у розмірі 163 319 грн, та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 41 339 грн 75 коп. (Том 3 а.с. 193);

№0003294201 від 19 грудня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 218 386 грн 84 коп., у тому числі за основним платежем у розмірі 174 709 грн 47 коп., та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 43 677 грн 37 коп. (Том 3 а.с. 179);

№0003304201 від 19 грудня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 502 327 грн 76 коп., у тому числі за основним платежем у розмірі 401 862 грн 20 коп., та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 100 465 грн 56 коп. (Том 3 а.с. 177);

№0003314201 від 19 грудня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 377 385 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 301 908 грн, та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 75 477 грн. (Том 3 а.с. 171);

№0003324201 від 19 грудня 2014 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 136 276 грн 94 коп (Том 3 а.с. 173).

Не погоджуючись з прийнятими 19.12.2014 податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду про визнання їх протиправними та скасування.

Відмовляючи у скасуванні вказаних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх первинних документів, які мали складатися відповідно до умов договорів укладених з контрагентами, а надані документи складені з порушенням вимог чинного законодавства, а отже не доведено факт надання виконання робіт та поставки товарів, у зв'язку з чим у позивача були відсутні підстави для формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з контрагентами в перевіряємому періоді. Зазначив, що матеріалами справи не спростовуються порушення позивачем норм податкового законодавства, виявлені в Акті перевірки, відтак податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

19 грудня 2014 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №003184201 та №0003204201 від 19.12.2014, якими збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 31 222 856 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 20 815 237 грн та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 10 407 619 грн. та відповідно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток, на загальну суму 24 521 187 грн, у тому числі за основним платежем в розмірі 17 233 870 грн та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 7 287 317 грн.

За правилами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 78.7 статті 78 Податкового кодексу України, встановлено, що перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

За змістом статті 83 Податкового кодексу України встановлено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Таким чином, під час проведення документальної планової перевірки дослідженню підлягають документи, до яких, віднесено податкові декларації (розрахунки), фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отримані в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби документи та податкова інформація, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, експертні висновки.

Частиною другою статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 03.12.2016 (далі по тексту Закон №996-XIV) встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами першою, другою та третьої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Пунктами 44.1 та 44.2 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 1 Закону №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Пунктами 138.2 статті 138, 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу, проте витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011, яким визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до положень п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно статті 9 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Колегія суддів, перевіряючи обгрунтованість висновків суду першої інстанції, щодо нереальності господарських операцій вчинених на виконання договорів №ЦХП-40110 від 25.12.2009 та № ЦХП-40210 від 30.12.2009, укладених між позивачем та ДП Укрзалізничпостч у зв'язку з ненаданням суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово-господаоських відносин, а отже не доведення факту надання виконання робіт та поставки товару і як наслідок про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподавткування по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом, є помилковими з огляду на наступні обставини справи.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 30.12.2009 між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач (позивач, постачальник за договором) та Державним територіально-галузевим підприємством Південно-Західна залізниця (відповідач, покупець за договором) укладено договір № ЦХП-40210 (Том 12 а.с. 87), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, названі в подальшому товар , найменування, марка, ціна і кількість яких вказується в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п. п. 2.1.-2.2. договору ціна на товар, який постачається за цим договором, встановлюється в гривнях для кожної партії окремо і вказується у специфікаціях до цього договору.

Позивачем до суду було надано первинні документи на підтвердження факту здійснення господарських операцій за вищезазначеним договором.

Згідно п.3.5 Договору, поставка товару підтверджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі, який покупець повинен підписати і повернути постачальнику протягом 5-ти робочих днів після його отримання.

У матеріалах справи наявні специфікації, як невід'ємні частини Договору, акти прийому-передачі, що підтверджують передачу товару (дизельне паливо, олива моторна, мастило, вугілля кам'яне) позивачу, та сертифікати якості відвантажених товарів та податкові накладні (Том 12 а.с.89-99, Том 13 а.с. 1-301, Том 14 а.с. 1-300, Том 15 а.с. 1-299,).

У специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору сторони погодили кількість, ціну, загальну вартість та термін поставки товару.

Також позивачем на підтвердження реальності вчинення операцій по вказаному договору надано копію Постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 у справі №2011-42/5092-2012 (Том 43 а.с.180-189) за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач до Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця про стягнення заборгованості у розмірі 1 449 757 грн 86 коп. по взаємовідносинам, що виникли в результаті операцій купівлі-продажу по договору, предметом якого була купівля-продажу нафтопродуктів за договором №ЦХП-40210 від 30.12.2009.

Вказаним рішенням вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач задоволено.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, згідно вказаного рішення, стосуються виконання договірних зобов'язань за договором №ЦХП-40210 від 30.12.2009, що є одним із доказів у справі, що розглядається, поставка товару здійснювалась у період 2010-2011 років, який входить до перевіряємого періоду фінансово господарської діяльності позивача контролюючим органом, тому колегія суддів приймає вищезазначене рішення суду, як доказ про реальне вчинення господарських операцій сторонами договору. Крім того у вказаному рішенні господарський суд посилається на специфікації №2, 3, 11, 12, 13а (Том 12 а.с. 89-99) та інші документи, які є предметом дослідження у справі, що розглядається (Том 43 а.с. 180-189).

Таким чином, обставини встановлені зазначеним судовим рішенням, дають підстави вважати, що операції здійснені за вказаним договором позивача з його контрагентами ДП Укрзалізничпостач носять реальний характер, що спростовує твердження відповідача про нікчемність операцій купівлі-продажу по ланцюгу постачання до вигодонабувача.

Судом також встановлено, що 25.12.2009 між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач (постачальник) та Державним територіально-галузевим об'єднанням Південно-Західна залізниця (покупець) укладено договір №ЦХП-40110 (далі - договір №ЦХП-40110) (Том 39 а.с. 115), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити на умовах цього договору та передати у власність, а покупець прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість та ціни якої вказуються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору та надаються додатково (п. 1.1 договору). Встановлено, що у матеріалах справи наявні специфікації, як невід'ємні частини Договору, акти прийому-передачі, що підтверджують передачу товару позивачу, прибуткові ордери та вимоги, що підтверджують фактичний рух активів та змін у зобов'язаннях позивача, а також податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі ТМЦ (Том 12 а.с. 89-99, Том 13 а.с. 1-301, Том 14 а.с. 1-300, Том 15 а.с. 1-299, Том 16 а.с. 1-144, Том 41 а.с. 191-208), про що не заперечується в Акті перевірки (Том 1 а.с. 217).

Позивачем на підтвердження реальності вчинення правочину було надано копію Постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 у справі №910/6309/14, що стосується господарських відносин за Договором №ЦПХ-04110 від 25.12.2009 (Том 43 а.с. 190-193).

Згідно вказаної постанови позовні вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач по господарським відносинам за договором №ЦПХ-40110 від 25.12.2009 про поставку продукції виробничо-технічного призначення задоволено.

Вказане судове рішення, колегією суддів також приймається до уваги як доказ реальності господарських операцій, оскільки спірні правовідносини, що виникли між сторонами, згідно вказаного рішення, стосуються виконання договірних зобов'язань за договором №ЦХП-40110 від 25.12.2009, що є одним із доказів у справі, що розглядається, поставка товару здійснювалась у 2012 році, який входить до перевіряємого періоду фінансово господарської діяльності позивача контролюючим органом.

Таким чином, крім інших доказів, що наявні в матеріалах справи, вказане судове рішення також підтверджує реальність здійснення господарських операцій за договором №ЦПХ-40110 від 25.12.2009, що спростовує твердження відповідача про нікчемні операції купівлі-продажу по ланцюгу до вигодонабувача .

До посилань суду першої інстанції, що на окремих актах прийому-передачі продукції в графі Від вантажоодержувача та Від постачальника не зазначено посади та прізвища осіб, що підписали документи,колегія суддів відноситься критично,оскільки помилкове не зазначення відповідних даних при оформленні документів не є конкретною підставою для висновків про відсутність господарської операції, так як з інших доказів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно принципу превалювання сутності над формою, який закріплено статтею 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , цей недолік не змінює сутність, а тому не впливає на правомірність віднесення на податковий кредит сум ПДВ за податковими накладними.

Крім того, відповідачем у Акті перевірки підставою для визнання нереальності господарських операцій між позивачем та ДП Укрзалізничпостач зазначено акти перевірок ДП Укрзалізничпостач , та його контрагентів, в яких встановлено, що операції купівлі-продажу підприємствами (перелік даних підприємств визначений у Томі 1 а.с. 210) не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача .

Проте, колегія суддів звертає увагу на ті обставними, що вказаним Актом, здійснювалась перевірка контрагентів контрагента позивача - ДП Укрзалізничпостач . При цьому, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12 зазначив, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

При цьому, порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не має в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.10.2014 (справа №К/800/23260/14).

Колегія суддів також приймає до уваги, Науково-експертний висновок Інституту економічно-правових досліджень НАН України від 19.12.2016, яким підтверджено, що позивач відповідно до правил пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, статті 4, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність надав первинні документи та податкові накладні аналіз яких свідчить про відсутність недоліків, які не дають право на податковий кредит.

Жодних інших доказів того, що господарські операції між позивачем та ДП Укрзалізничпостач не мали реального характеру, відповідачем до суду надано не було.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ Макс Бізнес Брокер укладено договори № 103071/НЮ від 30.12.2010 (Том 12 а.с. 202), № ПЗ/Е-112266/НЮ від 19.08.2011 (Том 12 а.с. 219) та № ПЗ/Е-111919/НЮ від 11.07.2011 (Том 12 а.с. 277), за якими здійснено поставки товару.

Відповідно до пункту 9.5 зазначених договорів документом, що підтверджує одержання товару Покупцем є накладна (або акт прийому-передачі товару).

В матеріалах справи містяться документи, що надані позивачем на підтвердження реальності вчинених господарських операцій, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, специфікації, рахунки-фактури, сторінки журналу обліку виданих довіреностей, картка рахунку 631 по контрагенту ТОВ Макс Бізнес Брокер (Том 12 а.с. 157-247, Том 29 а.с. 268-300, Том 41 а.с. 123-143).

Що стосується посилань суду першої інстанції на відсутність прізвища в графі Виписав(ла) рахунків-фактур, то колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що рахунок-фактура не є первинним документом, а тому відсутність реквізитів, зазначених в статті 9 Закону №996-XIV не може слугувати підставою для визнання операцій нереальними.

Відповідачем у Акті перевірки №1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014, підставою визнання нереальними господарських операцій між позивачем та ТОВ Макс Бізнес Брокер зазначено Акт ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 16.07.2013 №388/2240/37079034 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Макс Бізнес Брокер з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, з 01.05.2013 по 31.05.2013.

Згідно вказаного Акту неможливо провести зустрічну звірку у зв'язку з відсутністю за податковою і фактичною адресою (Том 1 а.с. 140), при цьому колегія суддів звертає увагу, що фактично така перевірка контрагента позивача контролюючим органом не проводилась, а тому вказаний акт не може слугувати доказом відсутності господарських операцій позивача з ТОВ Макс Бізнес Брокер .

Як доказ відповідачем до суду також надані рішення адміністративних судів про відмову в задоволенні позовів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в яких оспорювалась реальність господарських відносин між контрагентами, одним з яких виступав ТОВ Макс Бізнес Брокер (Том 43 а.с. 134-138). Зазначені рішення також не можуть бути підтвердженням нереальності господарських відносин між позивачем та ТОВ Макс Бізнес Брокер , оскільки з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на витрати чи податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Інших доказів щодо нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентом, відповідачем суду не надано.

Колегією суддів приймається Науково-експертний висновок Інституту економічно-правових досліджень НАН України від 19.12.2016, згідно з яким аналіз податкових накладних та первинних документів ТОВ Макс Бізнес Брокер , свідчить про наявність підстав, які дають право позивачу на податковий кредит з податку на додану вартість.

На підтвердження наявності фінансово - господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ Полі-Пром позивач надав договір поставки ПЗ/Е-113371 від 20.12.2011 (Том 26 а.с. 51-53).

Відповідно до умов вказаного договору, документом, що підтверджує одержання товару Покупцем є акт прийому-передачі. Предметом Договору є поставка портативних тепловізорів у кількості 4 штуки загальною вартістю 376000 грн 80 коп. з ПДВ. Позивач у своїх поясненнях зазначив, що сума даних тепловізорів не була і не могла бути віднесена на витрати, так як ці тепловізори обліковуються на підприємстві у складі основних засобів.

У матеріалах справи наявні: специфікація №1 до вказаного договору, видаткова накладна №190 від 29.12.2011 (Том 26 а.с. 48), податкова накладна №13 від 29.12.2011 (Том 26 а.с. 49), акт прийому-передачі №1 від 29.12.2011 (Том 43 а.с. 87), сторінка з журналу обліку виданих довіреностей (Том 43 а.с. 88-89) .

Позивач у своїх поясненнях послався на ті обставини, що оскільки придбані тепловізори у контрагента є основними засобами, то їх вартість не відображена у складі витрат позивача про, що відображено у акті перевірки відповідача, який вказані обставини в суді апеляційної інстанції не спростував.

Відповідно до пункту 138.3 статті 138 ПК України у цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат.

Натомість, відповідач на обґрунтування своєї позиції про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Полі-Пром посилався на Акт ДПІ у Печерському районі Міндоходів у м.Києві Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ Полі-Пром щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків. Доказів, що підтверджують віднесення до витрат суми придбаних основних засобів, відповідач суду не надав.

Обставини відповідності законодавству первинних документів, що дають право позивачу на податковий кредит з вказаним контрагентом також підтверджуються Науково-експертним висновком Інституту економічно-правових досліджень НАН України від 19.12.2016.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та контрагентами ТОВ Акватрейдінг , ТОВ Бренд Строй , ПП Матрікс не укладено договорів в письмовій формі,а також зазначено, що в наданих на підтвердження фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ Акватрейдінг , ТОВ Бренд Строй , ПП Матрікс рахунках - фактурах відсутні дані особи, яка склала відповідний документ також відсутні в документах підписи відповідальної особи.

Проте, судом першої інстанції не досліджено інші докази, що були надані позивачем суду.

Зокрема, в матеріалах справи містяться: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, картки складського обліку, акти списання ТМЦ, акти проведення ремонтних робіт, вимоги на закриття розрахунків, повідомлення, сторінки з журналу обліку виданих довіреностей (Том 26 а.с. 4-45), які зокрема свідчать про здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідач на обґрунтування своєї позиції про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Акватрейдінг посилався на Акт ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Акватрейдінг від 11.04.2013 з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток за придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств постачальників за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 та подальшої їх реалізації підприємствам покупцям за період з 01.01.2010 по. 31.12.2012 , яким встановлено відсутність підприємства за податковою та фактичною адресою (Том 1 а.с. 133-134).

Крім того, відповідач, як на обґрунтування своєї позиції про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Бренд Строй послався також на Акт ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АРК Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ Бренд Строй щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період березень 2012 року , яким встановлено про відсутність за місцезнаходженням - за податковою та фактичною адресами (Том 1 а.с. 138-139).

Відповідачем у Акті перевірки підставою для визнання нереальними господарських операцій між позивачем та ПП Матрікс є Акт ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів м.Києва від 31.05.2012 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП Матрікс щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2012 по 31.05.2012 (Том 1 а.с. 137).

Крім вказаних актів, жодних інших доказів, щодо нездійснення господарських операцій з контрагентами, відповідачем суду надано не було.

Що стосується посилань відповідача на відсутність письмової форми договорів з вказаними контрагентами,то відповідно до правил статтей 626 та 639 Цивільного кодексу України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, який може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми не встановлені законом.

Таким чином, позивач та контрагенти уклали договори в усній формі скориставшись правом наданим їм законом.

Крім цього, вказані контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Колегія суддів також звертає увагу на аналіз податкових накладних та первинних документів ТОВ Акватрейдінг , ТОВ Бренд Строй , ПП Матрікс у господарських відносинах з позивачем в Експертному висновку (Том 42 а.с.76), який свідчить про відсутність недоліків, які не дають право позивачу на податковий кредит з податку на додану вартість.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ Елтрейд , колегія суддів зазначає,що сторонами укладено договір субпідряду № ПЗ/Л-12792/ню від 17.04.2012, на підтвердження факту виконання якого суду були надані копії первинних документів, а саме локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, протоколи погодження договірної ціни, форми КБ-2в та КБ-3 (Том 28 а.с.1-102, Том 29 а.с. 203-207).

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові посилається на порушення позивачем законодавства, яке регулює порядок складання первинних документів, які підтверджують господарську операцію.

Крім того, відповідач в Акті перевірки, як на підставу відсутності господарських операцій згідно з вищезазначеним договором, посилається на Акт від 24.07.2013 №1102/22-609/32210275 ДПІ у Святошинському районі м. Києва Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ Елтрейд з підстав відсутності за податковою і фактичною адресою (Том 1 а.с. 173), а також на Акт ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 01.03.2013 №615/2220/37471577 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Девен Альянс (код за ЄДРПОУ 37471577) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.02.2011 по 28.02.2013 .

Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та з позицією відповідача з огляду на наступні обставини.

Відповідно до правового висновку зазначеного в постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 по справі №21-500во08 у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За правилами статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У зв'язку з наведеними обставинами, посилання на Акт перевірки позивача та на вищезазначені акти про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути підтвердженням нереальності господарських відносин між позивачем та ТОВ Елтрейд , з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на витрати чи податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, та зазначено вище, позивачем надані усі первинні документи для підтвердження господарських операцій з ТОВ Елтрейд .

Що стосується помилок при оформленні вказаних документів, то виходячи з практики Вищого адміністративного суду України, викладеній в постанові № К-38259 від 30.08.2011, формальна відсутність у деяких документах місця та дати, а також не зазначення підприємств-виконавців не є підставою для виключення проведених оплат із складу валових витрат підприємства, оскільки наявність підписів та печаток на накладних дає можливість в повній мірі ідентифікувати сторін зобов'язань.

Крім того, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.03.2016 (справа №826/12802/14) помилки в оформленні первинного документа не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

При цьому, факт наявності недоліків в оформленні первинного документа сам по собі не може бути єдиною підставою для зменшення розміру податкового кредиту та валових витрат платника податку, а виключно в сукупності з дослідженими обставинами справи та встановленими судом фактами, що ставлять під сумнів реальність відповідної господарської операції.

Крім цього, Науково-експертним висновком Інституту економічно-правових досліджень НАН України від 19.12.2016 здійснено аналіз податкових накладних та первинних документів ТОВ Елтрейд , який свідчить про наявність підстав, які дають право позивачу на податковий кредит з податку на додану вартість.

На підтвердження факту існування фінансово- господарських взаємовідносин з ТОВ Гідроінжбуд позивачем надано копії договорів № 30 від 02.10.2012 та № 12 від 10.09.2012 та складеним до них протоколами погодження договірної ціни та календарними графіками виконання робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ (Том 10 а.с. 281-292, Том 28 а.с. 103-127).

Суд першої інстанції помилково зазначив, що жодних первинних документів надано не було, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивачем надано усі копії необхідних первинних документів, що посвідчують господарські операції.

Крім того, у Акті перевірки зазначено, що відсутня дата документу, за який складено акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року (типової форми КБ-2), а саме за листопад (Том 28 а.с. 109-113).

Однак, факт наявності недоліків в оформленні первинного документа сам по собі не може бути єдиною підставою для зменшення розміру податкового кредиту та валових витрат платника податку, а виключно в сукупності з дослідженими обставинами справи та встановленими судом фактами, що ставлять під сумнів реальність відповідної господарської операції.

Правилами статті 4 Закону №996-XIV закріплено принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, у відповідності до яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що вказаний недолік акта не змінює сутність документа, а тому не впливає на правомірність віднесення на податковий кредит сум ПДВ за податковими накладними.

Відповідач, вважаючи безпідставним формування податкового кредиту згідно податкових накладних, виданих ТОВ Гідроінжбуд також посилається на недостатню кількість працюючих у ТОВ Гідроінжбуд для можливості виконання власними силами зобов'язань за вищевказаними договорами.

Проте, дослідивши всебічно наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів не вбачає підстав для визнання порушення позивачем формування податкового кредиту під час взаємовідносин з ТОВ Гідроінжбуд , оскільки позивачем надані первинні документи, а саме: протоколи погодження договірної ціни та календарні графіки виконання робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати (Том 10 а.с. 281-292,Том 28 а.с. 103-127).

Крім того, відповідно до Науково-експертного висновку Інституту економічно-правових досліджень НАН України від 19.12.2016 аналіз податкових накладних та первинних документів ТОВ Гідроінжбуд свідчить, що відсутні недоліки, які не дають право позивачу на податковий кредит з ПДВ з вказаним контрагентом.

На підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Промтехмонтаж ПНО позивачем надано суду копії договору підряду на проведення проектних та вишукувальних робіт №ПЗ/П-112924/НЮ від 09.11.2011 зі складеним до нього протоколом угоди про договірну ціну на виконання робіт, календарний план, завдання на виконання проектних та вишукувальних робіт, кошториси та зведені кошториси, акти здачі - приймання виконаних робіт до договорів №ПЗ/П-103091/НЮ від 30.12.2010, № ПЗ/П-112924/НЮ від 09.11.2011.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що з аналізу акту складеного до договору № ПЗ/П-112924/НЮ від 09.11.2011 вбачається, що в графі Склад робіт зазначено: Розробка проектної документації , з огляду на що відсутня можливість встановити обсяг робіт щодо розробки проектної документації, який було вчинено за вказаним договором.Договору № ПЗ/П-103091/НЮ від 30.12.2010 та складених до нього первинних документів, крім актів позивачем суду надано не було.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки копії зазначеного договору № ПЗ/П-103091/НЮ від 30.12.2010 знаходяться в матеріалах справи (Том 12 а.с. 292-297).

При цьому, встановити обсяги робіт та факт їх виконання виявилось можливим, як зі змісту договорів №ПЗ/П-103091/НЮ від 30.12.2010, № ПЗ/П-112924/НЮ від 09.11.2011, так і зі змісту протоколів угод про договірну ціну на виконання робіт, календарного плану, завдань на виконання проектних та вишукувальних робіт, кошторисів та зведених кошторисів. У свою чергу Акт здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт містить запис про те, що проектно-вишукувальні роботи виконані в зазначений термін згідно календарного плана-графіку та відповідають умовам Договору (Том 22 а.с. 185-252).

Вказані обставини підтверджені також у Науково-експертному висновку Інституту економічно-правових досліджень НАН України від 19.12.2016,згідно з яким- аналіз податкових накладних та первинних документів ТОВ Промтехмонтаж ПНО свідчить, що відсутні недоліки, які не дають право позивачу на податковий кредит з ПДВ з вказаним контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ Айс-Вок укладено договір № ПЗ/Л-12610/НЮ від 29.03.2012 (Том 41 а.с. 215-219) .

Судом першої інстанції встановлено, що в наданій позивачем суду видатковій накладній №776 від 28.03.2012 в графах Від постачальника та Отримав(ла) містяться підписи, проте не зазначено даних осіб, які їх вчинили. Водночас позивачем до суду надано акт про використання ТМЦ, отриманих від ТОВ Айс-Вок у ремонті холодильної машини ХМ-1 Південного вокзалу, що є підтвердженням фактичного руху активу.

У Акті перевірки, також зазначено інформацію, що підтверджує позицію позивача та документів, які надав позивач до суду, а саме: в ході проведення перевірки встановлені взаємовідносини позивача з підприємством-постачальником TOB Айс-Вок , які здійснювалися відповідно до укладеного договору № 259 від 29.03.2012. Предметом договору була поставка обладнання Контактор CTR343E (2шт), контактор CTR344E (2шт), контактор CTR0288E (1шт) Контактор CTR0290E (2шт), Контактор CTR0287E (1шт), опір RES0017E (1шт), опір RES0022E (1шт), запобіжник FUS0072E (6), запобіжник FUS0142E (6шт). трансформатор TRR0105E (2шт), модуль керування MOD1425 (1шт) (Том 1 а.с. 229).

У ході перевірки було надано видаткову накладну від 28.03.2012 №776 та товарну накладну від 28.03.2012 №258з номенклатурою: Контактор CTR343E (2шт). контактор CTR344E (2шт), контактор CTR0288E (1шт) Контактор CTR0290E (2шт). Контактор CTR0287E (1шт), опір RES0017E (1шт), опір RES0022E (1шт). запобіжник FUS0072E (6). запобіжник FUS0142E (6шт), трансформатор TRR0105E (2шт), модуль керування MOD 1425 (1шт) на загальну суму 69 270 грн, в т.ч. ПДВ 11 545 грн. Зазначені ТМЦ призначені для проведення ремонту холодильних машин IIB. Вищезазначена операція відображена галузевою пасажиркою службою в бухгалтерському обліку. Згідно акту від 29.03.2012 та оборотної відомості товарно-матеріальних цінностей по об'єктах витрат за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 (pax. обліку ТМЦ 2010) проведено заміну запасних частин холодильної машини ХМ-1 Південного вокзалу (Том 1 а.с. 230).

За матеріалами справи, відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на Акт від 27.06.2012 № 372/23-60/35660200 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB Айс-Вок за період діяльності з 24.11.2011 по 27.06.2012 у зв'язку з незнаходженням TOB Айс-Вок за податковою та фактичною адресою (Том 1 а.с. 228). Інших доказів на підтвердження свого висновку про нереальність операцій позивача з контрагентом Айс-Вок контролюючим органом в акті перевірки не зазначено і до суду не надано.

Колегія суддів також погоджується з аналізом податкових накладних та первинних документів TOB Айс-Вок , який міститься у Науково-експертному висновку Інституту економічно-правових досліджень НАН України від 19.12.2016, згідно з яким відсутні недоліки, які не дають право позивачу на податковий кредит з ПДВ з вказаним контрагентом.

На підтвердження факту господарських взаємовідносин з ТОВ Зв'язок Буд позивачем було надано до суду копії карток рахунків, накладних, платіжних доручень, податкових накладних, рахунків - фактур. Докази, що наявні в матеріалах справи, не дають підстав стверджувати про формальність складення вищезазначених первинних документів (Том 11 а.с. 206-260).

Досліджуючи операції, щодо господарських відносин з ТОВ Зв'язок Буд , суд першої інстанції дійшов висновку, що в зазначених рахунках -фактур в графі Керівник та в графі Виписав і в накладній №338 від 30.12.2010 містяться підписи, водночас не зазначено даних осіб, які відповідні підписи вчинили, з огляду на що у суду відсутня можливість встановити особу, яка склала ці документи, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем не надано належних доказів для підтвердження реальності та товарності з зазначеним контрагентом господарської операції, а отже не доведено факт надання виконання робіт та поставки товару.

Крім того, відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на Акт ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1886/22-221-33542476 від 03.06.2013 Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Зв'язок Буд з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по придбанні товарів (робіт, послуг) у підприємств постачальників за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 та подальшої їх реалізації підприємствам покупцям за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 , яким встановлено відсутність підприємства за податковою та фактичною адресою. При цьому жодних інших доказів та обґрунтувань своєї позиції Відповідач не надав (Том 1 а.с. 136).

Колегія суддів, вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо не надання належних доказів для підтвердження реальності та товарності з зазначеним контрагентом господарської операції,оскільки рахунок-фактура не може належним чином засвідчувати здійснення господарської операції між суб'єктами господарювання.Крім того, діючим законодавством не передбачено обов'язкових реквізитів цього документу.

Щодо наявності не зазначення в накладній №338 від 30.12.2010 даних осіб, які відповідні підписи вчинили, колегія зазначає, що помилки в оформленні первинного документа не є єдиною підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки мають місце такі підстави для зменшення розміру податкового кредиту та валових витрат платника податку виключно в сукупності з дослідженими обставинами справи та встановленими судом фактами, що ставлять під сумнів реальність відповідної господарської операції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з первиннмх документів наданих позивачем, вбачається реальність господарської діяльності платника податку з ТОВ Зв'язок Буд .

Крім того, аналіз первинних документів,що міститься в матеріалах Науково-експертного висновку Інституту економічно-правових досліджень НАН України від 19.12.2016, згідно з яким відсутні недоліки, які не дають право позивачу на податковий кредит з ПДВ з вказаним контрагентом.

Колегія суддів також погоджується з аналізом податкових накладних та первинних документів TOB Зв'язок буд , який міститься у Науково-експертному висновку Інституту економічно-правових досліджень НАН України від 19.12.2016, згідно з яким згідно з яким відсутні недоліки, які не дають право позивачу на податковий кредит з ПДВ з вказаним контрагентом.

Судом першої інстанції встановлено, що документів на підтвердження існування фінансово господарських взаємовідносин з ТОВ НВП Локомотив позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Проте, позивачем, на підтвердження факту господарських операцій з ТОВ НВП Локомотив надано до суду договори, видаткові та податкові накладні, повідомлення, вимоги про закриття розрахунків, платіжні доручення, паспорти на товар, специфікація, вимога на відпуск, акти на списання використаних в ремонті ТМЦ, прибуткові ордери, картка складського обліку (Том 39 а.с. 119-145, Том 41 а.с.82-98 , 167-179, 209-214), які свідчать про реальність господарських операцій та подальший рух товару.

Крім того, посилання представника відповідача в судовому засіданні про відсутність прізвища та посади особи, що отримала товар на складі колегія суддів не приймає до уваги, оскільки помилки у оформленні документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, так як з інших даних вбачається, що фактичний рух активів в зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (Том 39 а.с. 119-145, Том 41 а.с. 83-98, 167-173).

Також відповідач в акті перевірки посилається на підпис отримувача (зі сторони отримувача) - ідентичний, в той же час як фактичним одержувачем є різні структурні підрозділи, які в свою чергу мають різну юридичну (фактичну) адресу (Том 1 а.с. 220).

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Для визнання підписів на документах ідентичними, мала бути проведена почеркознавча експертиза. В матеріалах справи відсутні висновки такої експертизи. Також відповідно до умов Договорів з ТОВ НВП Локомотив поставка відбувалась на один склад Замовника, адреса якого вказана в договорах, а не на різні структурні підрозділи.

Вказані обставини в суді пояснив представник позивача, які не були спростовані представником відповідача.

Крім цього, відповідно до Науково-експертного висновку Інституту економічно-правових досліджень НАН України від 19.12.2016, аналіз податкових накладних та первинних документів ТОВ НВП Локомотив свідчить про відсутність недоліків, які не дають право позивачу на податковий кредит з податку на додану вартість.

Щодо відносин з ТОВ Фінанс Груп Україна , то позивачем залучено до матеріалів справи ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2014 року у справі №К/800/35978/14, якою касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишено без задоволення. Визнано, що Державне територіально-галузеве об'єднання Південно-Західна залізниця правомірно сформувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ Фінанс Груп Україна та правомірно сформувало валові витрати (витрати) за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ Фінанс Груп Україна .

Тобто, господарські відносини що виникли між позивачем та ТОВ Фінанс Груп Україна на підставі, у тому числі і Договору №ПЗ/Е-123089/НЮ від 29.12.2012 (Том 11 а.с. 201-205), за яким постачальник зобов'язується поставити у власність покупцю товар - автомобілі аварійно-технічної допомоги 2012 року випуску, та Договору №ПЗ/Е-122368/НЮ від 12.10.2012, за яким постачальник зобов'язується поставити у власність покупцю товар - підйомник автомобільний гідравлічний ВС-22-01 на базі шасі КАМАЗ 2012 року випуску, вже були розглянуті судом .

Крім цього, відповідно до Науково-експертного висновку Інституту економічно-правових досліджень НАН України від 19.12.2016, аналіз податкових накладних та первинних документів ТОВ Фінанс Груп Україна , свідчить про відсутність недоліків, які не дають право позивачу на податковий кредит з податку на додану вартість.

Що стосується контрагента позивача ТОВ Айдар ЛТД , то відповідачем в Акті перевірки зазначено, що позивач в порушення п. 14.1.191, п.14.1 ст. 14, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України Козятинською дистанцією електропостачання ДТГО Південно-Західна залізниця , безпідставно сформував податковий кредит від безтоварних операцій по ланцюгу постачання від ТОВ Айдар ЛТД на суму 11 831 грн 57 коп., в тому числі: у серпні 2012 року на суму 11 831 грн 57 коп.

Крім того, Актом перевірки встановлено, що до перевірки не надано первинних бухгалтерських та податкових документів, а проведені заходи щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та його контрагентів не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг.

Як пояснив представник позивача та підтверджується матеріалами справи, документи по ТОВ Айдар ЛТД були вилучені за ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.08.2013.

За правилами пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які запити податкового органу щодо надання належним чином завірених копій вилучених документів чи забезпечення доступу до таких документів контролюючого органа.

Таким чином, відповідач при проведенні перевірки не виконав свого обов'язку щодо витребування документів для проведення фактичної перевірки контрагента.

Посилання відповідача в Акті перевірки на акти про неможливість проведення зустрічної звірки різних державних податкових інспекцій контрагентів ТОВ Айдар ЛТД , як на підставу відсутності реальності господарських операцій з позивачем, колегією суддів не приймаються до уваги,оскільки у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо контрагента,а не позивача.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що відповідач не довів протиправності дії позивача, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо включення сум на відшкодування податкового кредиту по ТОВ Айдар ЛТД .

Також, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що всі вищезазначені контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій, що перевірялись контролюючим органом, були зареєстровані, як юридичні особи, перебували на обліку в органах доходів і зборів, та зареєстровані платниками ПДВ.

Твердження податкової інспекції про відсутність у контрагентів ТОВ Макс Бізнес Брокер ,ТОВ Айс-Вок , ТОВ Зв'язок Буд , ТОВ Гідроінжбуд виробничих потужностей, складських примішень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, трудових ресурсів, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства не спростовує можливість постачальника залучити необхідні матеріальні ресурси іншими способами, які не заборонено законодавством України та не може служити доказом, що правочини вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Крім того,відповідно до частин першої та другої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першої ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерело права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 (справа 21-500во08), згідно з яким у разі якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати податку на додану вартість до бюджету,настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи те, що до суду позивачем були надані всі податкові накладні, що були складені під час господарських операцій з вищезазначеними контрагентами, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, та ці податкові накладні були оформлені згідно вимог законодавства України, а первинні документи, на підставі яких були сформовані податкові накладні, були дослідженні судом та не викликали сумніву, колегія суддів не вбачає підстав для визнання порушення позивачем формування податкового кредиту.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин,а також того, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентами ТОВ Акватрейдинг , ТОВ Зв'язок Буд , ПП Матрікс , ТОВ Бренд Строй , ТОВ Макс Бізнес Брокер , ТОВ Полі-Пром , ТОВ Елтрейд , ТОВ Гідроінжбуд , ТОВ Промтехмонтаж ПНО , Укрзалізничпостач , ТОВ Айдар , ТОВ Айс-Вок , ТОВ НВП Локомотив , колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача достатніх правових підстав для підтвердження доказами формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами, а також на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Що стосується господарських операцій з ТОВ Ідея Рісьорч , то на їх підтвердження позивач надав договір поставки №ПЗ/Т-113461 від 28.12.2011 (Том 16 а.с. 216-223) та відповідно до пунктів 1.2, 2.4, 5.1 зазначеного договору документи, які мають бути складені у випадку здійснення виконання робіт, це акт приймання - передачі виконаних робіт, акт здачі - приймання документації. Судом першої інстанції помилково встановлено про не зазначення причин неможливості надання акту здачі-приймання документації, оскільки в матеріалах справи (Том 27 а.с. 3) міститься опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, інші первинні документи, що надані позивачем на підтвердження наявності господарських операцій з ТОВ Ідея Рісьорч , знаходяться в матеріалах справи (Том 16 а.с.172-174).

Відповідач на підтвердження своєї позиції посилається на Акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 08.11.2012 №4720/22-9/37242867 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ Ідея Рісьорч щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.02.2010 по 30.09.2012, в якому зазначено, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ТОВ Ідея Рісьорч , встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності. Також, ДПІ у Печерському районі міста Києва було отримано пояснення матері керівника та засновника ТОВ Ідея Рісьорч про смерть її сина 16.01.2011, який ніколи не займався господарською діяльністю, оскільки мав незакінчену середню освіту, працював грузчиком на ринку (Том 1 а.с. 183).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказана обставина є підставою для визнання ТОВ Ідея Рісьорч таким, що не мало права на укладання договорів та вчинення інших правочинів, а тому рішення прийняті відповідачем в частині донарахування позивачу сум податку на прибуток та податку на додану вартість і штрафних санкцій по господарським операціям вказаного контрагента є правомірними.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11), відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставним.

В матеріалах справи, наявні Договори №12 від 28.01.2011 (Том 27 ас. 38), № 24 від 01.03.2011 (Том 27 а.с. 34), № 45 від 28.03.2011 (Том 27 а.с. 30), № 52 від 06.04.2011 (Том 26 а.с. 26), № 92 від 19.05.2011 (Том 26 а.с. 22), №100 від 11.07.2011 (Том 26 а.с. 17), № 140 від 09.08.2011 (Том 26 а.с. 14), № 148 від 06.09.2011 (Том 26 а.с. 10), № 204 від 03.11.2011 (Том 26 а.с. 6) між позивачем та ТОВ Ратуш .

Відповідно до пунктів 1.4, 1.5, 3.1, 4.1 вказаних договорів документами, які мають засвідчувати факт здійснення поставки товару є письмова заявка на здійснення поставки товару, специфікації, сертифікати якості, інструкції по користуванню.

Позивачем до суду заявок на здійснення поставки товару, сертифікатів якості, інструкцій по користуванню надано не було.

Дніпровським районним судом міста Києва 28.05.2013 винесено вирок у справі №755/10669/13-кЄ, відповідно до якого Затверджено мирову угоду між у кримінальному провадженні №12012000030000036 визнано керівника ТОВ Ратуш винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною першою ст. 205 Кримінального кодексу України (Том 38 а.с. 153-155).

Наявність такого вироку дає підстави стверджувати про формальність складених первинних документів, що не підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Згідно правового висновку Верховного Суду України в постанові від 24.05.2016 (справа №П/808/58/14) первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, сформовані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

У зв'язку з викладеними обставинами колегія суддів погоджується з висновками контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій позивача і його контрагента ТОВ Ратуш , а тому податкове повідомлення-рішення №0003204201 від 19.12.2014 в частині донарахування податку на прибуток та сум податку на додану вартість і штрафних санкцій є правомірним.

З вказаних підстав колегією суддів не приймаються до уваги Науково-експертний висновок Інституту економічно-правових досліджень НАН України від 19.12.2016 щодо реальності господарських операцій позивача і ТОВ Ратуш та ТОВ Ідея Рісьоч з метою визначення можливості відображення витрат позивачем у податковому обліку і формування податкового кредиту (Том 42 а.с. 92-100).

Щодо формування податкового кредиту під час господарських відносин з ПВКП Технотранспроект колегія суддів зазначає наступне. На час складання податкових накладних №9123 від 09.12.2011 та №12126 від 12.12.2011 ПВКП Технотранспроект зареєстровано платником податку на додану вартість.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Відповідно до п.16 Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної від 01.11.2011 №1379 усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника-продавця. Пункт 5 Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 передбачає, що продавець складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення. Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера або електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Згідно абз.5 п.5 Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних підприємству надається право передати право підпису податкової накладної іншій особі, а саме для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи.

Позивачем сформовано податковий кредит за операціями з ПВКП Технотранспроект на підставі податкових накладних від 09.12.2011 №9123 та від 12.12.2011 №12126, у яких відсутній підпис уповноваженої особи, відносно якої подано посилені сертифікати електронно цифрового підпису податковому органові за місцем реєстрації.

Таким чином, на порушення п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з придбання послуг по розробці проектно-кошторисної документації у ПВКП Технотранспроект , придбання яких здійснено без ділової мети згідно податкових накладних від 09.12.2011, №9123 від 12.12.2011, №12126 на суму 21 576 грн.

Встановлені обставини також підтверджуються Науково-експертним висновком Інституту економічно-правових досліджень НАН України від 19.12.2016 (Том 42 а.с. 152-154).

Щодо податкового повідомлення-рішення №0003184201 від 19.12.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість щодо консультаційних послуг наданих Компанією Squire Capital Limited на суму основного платежа 773 772 грн та штрафних санкцій на суму 386 861 грн колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем з Компанією Squire Capital Limited стосовно надання консультацій, щодо певної зовнішньої кредитної заборгованості пов'язаних осіб Державної адміністрації залізничного транспорту (Укрзалізниця), та відповідачем в результаті перевірки, було встановлено, що позивач є отримувачем консультаційних послуг, які постачає вищезазначений нерезидент, а оскільки позивач зареєстрований як суб'єкт господарювання на митній території України, то постачання послуг на підставі укладеного договору з Компанією Squire Capital Limited є об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до вимог ст. 180.2 статті 180 ПК України.

Між позивачем та Squire Capital Limited укладено Договір №296/09-ЦЮ від 30.10.2009 року стосовно надання консультацій щодо певної зовнішньої кредитної заборгованості пов'язаних осіб (Том 5 а.с. 1-33).

Відповідно до ст.2 Договору Роль, обов'язки та відповідальність SCL :

визначати та надавати консультації щодо необхідних та варіантів, доступних для компанії та пов'язаних осіб щодо певних її зовнішніх боргових зобов'язань та будь-якого рефінансування боргу, а також надавати рекомендацій компанії та Міністерству фінансів України стосовно цього;

допомагати Компанії та пов'язаним особам у підготовці, структуризації. обговоренні га реалізації обраного підходу до реструктуризації або рефінансування боргу, включаючи, без обмежень.

надавати будь-які інші консультаційні послуги в сфері фінансів, які можуть бути час від часу запитуватись компанією та пов'язаними особами у письмовому вигляді у зв'язку з рефінансуванням та/або реструктуризацією їх боргу.

Пунктом 3 Винагорода Угоди передбачено:

відшкодування витрат.

гонорар-за успішне виконання,

інші гонорари,

інші умови.

Згідно з п. 3(b) пов'язані особи сплачують SCL гонорар за успішне виконання.

На виконання умов договору складено та підписано сторонами акт виконаних робіт від 06.06.2011р., відповідно до якого загальна вартість послуг з реструктуризації боргових зобов'язань пов'язаних осіб Укрзалізниці, наданих компанією Squire Capital Limited - гонорар за успішне виконання дорівнює 5 205 000 дол. США і розподіляється за пов'язаними особами Укрзалізниці, в т.ч. ДТГО Південно-західна залізниця - 2 689 105 дол. США.

Згідно платіжного доручення від 23.06.2011 №24 ДТГО Південно-західна залізниця перераховано на рахунок Squire Capital Limited (Кіпр) 2 689 105 дол. США (21 441 579 грн) Курс НБУ долара США станом на 06.06.2011 складав: 7 грн 9735 коп.

Відповідності до п. 180.2 cт. 180 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг .

Визначення терміну постачання послуг , яке вживається у Податковому кодексі України визначено у п.п. 14.1.185 п.14.1 cт. 14 відповідно до якого постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності .

Згідно п.п. 14.1.203. п.14.1 cт. 14 ПК України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг) .

Об'єктом оподаткування у відповідності до п. 185.1 cт. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу....

У відповідності до п. 186.3. ст.186 ПК України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать:

а) надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням га використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць);

б) рекламні послуги;

в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні. а також послуги з розроблення, постачання га тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем;

г) надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця;

г) надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів га банківських сейфів;

д) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж;

е) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення;

е) надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті;

ж) надання транспортно-експедиторських послуг.

Місцем постачання послуг згідно п. 186.4. ст.186 ПК України є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, колегія суддів прийшла до висновку, що доказів сплати позивачем коштів саме за реструктуризацію заборгованості, а не за консультаційні послуги не встановлено .

Враховуючи вищезазначене, висновки суду першої інстанції є обгрунтованими, у зв'язку з чим колегія суддів вбачає в діях позивача порушення податкового законодавства, а отже нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 773 722 грн та штрафних санкцій є правомірним.

Крім того, згідно з наказом Укрзалізниці №385-Ц від 25.10.2012 Про безоплатну передачу основних засобів щодо передачі з балансу відокремленого підрозділу вагонне депо основних засобів на баланс ДП Українська залізнична швидкісна компанія - було передано обладнання та транспорт (транспортні засоби для утилізації туалетів - 5 шт., установку для заміни лобового склаголовних вагонівелектропоїздів - 2 шт, поворотний круг, аккумуляторний пристрійна комбінованом ходу) загальною вартістю (залишкова) 18 744 334,27 грн. по актах приймання передачі майна від 27.12.2012. та актами приймання передачі основних засобів (ф.№ОЗ-1) від 27.12.2012. По факту передачі виписано податкову накладну 12/037 від 31.12.2012 на суму 18 744 334 грн 27 коп.

Безоплатно передані основні засоби були отримані у вересні 2012 від ДП Укрзалізничпостач та на них видано податкові накладні: №768 від 11.07.2012 на суму 4380199 грн 21 коп. до складу податкового кредиту включено суму ПДВ - 519345 грн 62 коп.; № 773 від 11.07.2012 на суму 6570928 грн 45 коп. до складу податкового кредиту включено суму ПДВ - 779093 грн 08 коп.; № 649 від 13.08.2012 на суму 4884774 грн 07 коп. до складу податкового кредиту включено суму ПДВ - 579171 грн 38 коп.; № 648 від 13.08.2012 на суму 1146529 грн 51 коп. до складу податкового кредиту включено суму ПДВ - 135940 грн 18 коп., № 790 від 11.07.2012 на суму 2358467 грн 17 коп. до складу податкового кредиту включено суму ПДВ - 279635 грн 59 коп.

Позивачем зазначені факти не заперечуються.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що доказів на підтвердження факту того, що майно, яке було передано відповідно до наказу№385-Ц від 25.10.2012 було придбано позивачем з метою використання у власній господарській діяльності, а не з метою подальшої передачі ДП Українська залізнична швидкісна компанія , як і доказів на підтвердження його безпосереднього використання у власній господарській діяльності до моменту передачі позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних доказів.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що суми ПДВ в розмірі 2567801 грн 97 коп., які попередньо були включені до складу податкового кредиту вересня 2012 року, мали бути відкориговані позивачем у грудні 2012 року до зменшення.

При прийнятті рішення судом першої інстанції не було враховано особливостей оподаткування податком на додану вартість операцій з безоплатної передачі в державну власність об'єктів, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, визначені статтею 197 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 197 ПК України, звільняються від оподаткування операції з безоплатної передачі в державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об'єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції проводяться за рішенням Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень.

Норми підпункту 197.1.16 поширюються також на операції з безоплатної передачі об'єктів з балансу юридичної особи будь-якої форми власності на баланс іншої юридичної особи, яка перебуває в державній або комунальній власності, що проводяться за рішенням органу державної влади України або органу місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень, та за рішенням юридичних осіб, у разі передачі основних засобів інфраструктури залізничного транспорту, незалежно від того, чи є суб'єкти операції платниками податку.

Так як безоплатна передача основних засобів з балансу позивача на баланс ДП Українська залізнична швидкісна компанія відбулась за наказом Укрзалізниці від 25.10.2012 №385-Ц Про безоплатну передачу основних засобів (Том 2 а.с. 48), то дана господарська операція є звільненою від оподаткування, а отже донарахування податку на додану вартість в розмірі 2 567 802 грн є неправомірним.

Також контролюючим органом в Акті перевірки визнано неправомірним щодо не проведення позивачем коригування податкового кредиту у зв'язку з перерахунком частки використання товарів (послуг) в оподатковуваних операціях за 2012 рік по результатами поданих уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленнями самостійно виявлених помилок на суму ПДВ 15 859 913 грн.

Проте, такі висновки колегія суддів вважає помилковими, виходячи з наступних обставин справи.

Наказом Державної податкової служби України від 16.02.2012 №129 затверджена Узагальнююча податкова консультація щодо окремих питань пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту у разі використання придбаних та/або виготовлених товарів/послуг, необоротних активів частково в оподатковуваних операціях, а частково - ні.

Так, вказаною Узагальнюючою податковою консультацією визначено, що Безпосередньо розрахунок частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями один раз на рік здійснюється у таблиці 1 додатка 7: декларації за грудень (для платників податку з квартальним звітним періодом - за четвертий квартал), у разі здійснення розрахунку частки використання за попередній календарний рік відповідно до вимог пункту 199.2 статті 199 Кодексу; декларації звітного податкового періоду, в якому задекларовані оподатковувані та неоподатковувані операції платниками, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, або новоствореними платниками.

Таким чином, як зазначено у п.199.4 ст. 199 ПК України, платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. Календарним роком, у значенні цього пункту, а також у восьмому абзацу Узагальнюючої податкової консультації, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 16.02.2012 №129, є 2012 рік, а саме 12 звітних місяців 2012 року. При проведенні такого перерахунку враховуються відповідні дані декларацій за податкові періоди року, за який проводиться перерахунок, та уточнюючих розрахунків, наданих протягом такого року.

Встановлені обставини також підтверджуються Науково-експертним висновком Інституту економічно-правових досліджень НАН України від 19.12.2016 (Том 42 а.с. 109-110).

Відповідно до статті 199 ПК України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до органу державної податкової служби одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2 - 199.4 статті 199 цього Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податку, які відносяться до податкового кредиту за операціями, зазначеними у пункті 199.1 статті 199 цього Кодексу. Результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній податковий період року.

Крім цього, підпункт 14.1.173 п.14.1 ст.14 ПКУ передбачено, що узагальнююча письмова податкова консультація - це оприлюднення позиції контролюючого органу, що склалася за результатами узагальнення податкових консультацій, наданих платникам податків.

Відповідно до п.53.1 ст.53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій формі або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

У восьмому абзаці Узагальнюючої консультації вказано, що відповідно до вимог пункту 199.4 статті 199 Кодексу платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. При проведенні такого перерахунку враховуються відповідні дані декларацій за податкові періоди року, за яким проводиться перерахунок, та уточнюючих розрахунків, поданих протягом такого року. Зазначений перерахунок здійснюється у таблиці 2 додатка 7 декларації за останній податковий період року (пункт 199.5 статті 199 Кодексу) та результати його (значення колонки 10) із протилежним знаком відображаються у рядку 16.4 такої декларації.

Тому результати поданих уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у 2013 році до податкових декларацій з податку на додану вартість за 2012 рік сформують розмір податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість місячних податкових періодів 2013 року з нарахуванням, якщо це необхідно, штрафів, вказаних у п.50.1 ст.50 ПК України.

Відповідачем надано детальну інформацію з Переліком уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість і зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2012 рік, поданих протягом 2013 року, наведену у Додатку 7 до Акту перевірки, а також зведені дані по порівнянню показників Додатку №7 до податкової декларації за грудень 2012 року (за даними Додатку №7 до податкової декларації від 18.01.2013, за даними уточненого Додатку №7 до податкової декларації від 28.02.2013, за даними перевірки (з урахуванням даних уточнюючих розрахунків поданих протягом 2013 року за 2012 рік). Ці зведені дані наведено в таблиці Акту перевірки (Том 2 а.с. 117-118).

Відповідачем не наведено в Акті перевірки перелік та показники податкових декларацій з ПДВ та уточнюючих розрахунків, які Позивач включив до таблиці до додатку №7 по податкової декларації за 2012 рік по рядкам декларацій (Том №26 а.с. 164), та які знайшли своє відображення у Додатку №7 до податкової декларації за грудень 2012 року від 18.01.2013.

Позивач подав уточнюючі розрахунки за січень та лютий 2012 року, якими збільшив загальний обсяг постачання за 2012 рік на суму 336 005 208 грн 17.01.2013. Податкову декларацію за грудень 2012 року позивач подав 18.01.2013, а тому позивач включив дані цих двох уточнюючих розрахунків у Розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях Додатку №7 до податкової декларації. Перерахована частка використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях, виходячи з фактичних обсягів, проведених протягом року склала 64,60%, а коригування податкового кредиту - 51 210 897 грн (Том 26 а.с. 166-204).

Вказані обставини підтверджені Науково-експертним висновком Інституту економічно-правових досліджень НАН України від 19.12.2016 (Том 43 а.с. 100-113).

Таким чином, уточнення сум обсягів наданих послуг, відповідно до яких обрахована частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями було проведено працівниками позивача 17.01.2013.

Подані позивачем у подальшому протягом 2013 року уточнюючі розрахунки за 2012 рік безпосереднього впливу на розрахунок коригування суми податкового кредиту за результатами перерахунку частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами між оподатковуваними операціями за 2012 рік не мають.

З урахуванням встановлених обставин та Науково-експертного висновку Інституту економічно-правових досліджень НАН України від 19.12.2016, колегія суддів вважає, що коригування податкового кредиту у зв'язку з перерахуванням частин використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях за 2012 рік позивачем проведено правомірно та на підставі норм чинного податкового законодавства України.

Таким чином, рішення податкового органу щодо донарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з непровденням коригування податкового кредиту у зв'язку з перерахуванням частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях за 2012 рік за результатами поданих уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок на суму ПДВ у розмірі 15 859 913 грн є неправомірним.

Що стосується прийняття контролючим органом податкового повідомлення рішення №0003204201 від 19.12.2014 в частині донарахування податку на прибуток за операціями фінансового лізингу, то то судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Також, між ТОВ ВТБ Лізинг-Україна та позивачем і ВАТ-лізингова компанія Укртранслізинг та позивачем були укладені наступні Договори фінансового лізингу та договори фінансового сублізингу:

- фінансового лізингу № 38/ПЗ/Т-062668/НЮ від 28.12.2006, укладеного між ВАТ - лізингова компанія Укртранслізинг (лізингодавець) та позивачем (лізінгоодержувач);

- фінансового сублізингу № 72/ПЗ/Т-071623-НЮ від 18.06.2007 укладеного між ВАТ - лізингова компанія Укртранслізинг (сублізингодавець) та позивачем (Сублізингоодержувач);

- фінансового сублізингу № 73/ПЗ/Т-071624-НЮ від 18.06.2007 укладеного між ВАТ - лізингова компанія Укртранслізинг (сублізингодавець) та позивачем (сублізингоодержувач);

- фінансового лізингу № ПЗ /Т-073267/410 від 27.12.2007, укладеного між ТОВ Євротранслізинг та позивачем (лізінгоодержувач);

- фінансового сублізингу №ПЗ/ІОЦ-072218/НЮ від 07.09.2007 укладеного між ВАТ - лізингова компанія Укртранслізинг (сублізингодавець) та позивачем (сублізингоодержувач);

- фінансового сублізингу №48/ПЗ-ІОЦ від 22.06.2007 укладеного між ВАТ - лізингова компанія Укртранслізинг (сублізингодавець) та позивачем (сублізингоодержувач);

- фінансового лізингу №228-ФЛ/ПЗ/У-072129/НЮ від 23.08.2007 укладеного між ПрАТ ВТБ Лізинг Україна (лізингодавець) та позивачем (лізингоодержувач);

- фінансового сублізингу №ПЗ /Е-072130/НЮ від 23.08.2007 укладеного між ВАТ Лізингова компанія Укртранслізинг (сублізингодавець) та позивачем (сублізингоодержувач);

- фінансового сублізингу №ПЗ/Т-073328/НЮ від 29.12.2007 укладеного між ВАТ Лізингова компанія Укртранслізинг (сублізингодавець) та позивачем (сублізінгоодержувач);

- фінансового лізингу № 239-ФЛ /ПЗ/Л-072305/НЮ від 25.09.2007 укладеного між ПП ВТБ Лізинг Україна (Лізингодавець) та позивачем (лізингоодержувач);

- фінансового лізингу № 12-ФЛ/ПЗ-П071622/НЮ від 20.06.2007укладеного між ПП ВТБ Лізинг Україна (лізингодавець) та позивачем (лізингоодержувач);

- фінансового лізингу № 229-ФЛ від 23.08.2007 укладеного між ПП ВТБ Лізинг Україна (лізингодавець) та позивачем (лізингоодержувач);

- фінансового сублізингу № 66ПЗ/П-071618/НЮ від 18.06.2007 укладеного між ВАТ Лізингова компанія Укртранслізинг та позивачем (Сублізингоодержувач);

- фінансового сублізингу № ПЗ/П-072126/НЮ від 23.08.2007 укладеного між ВАТ Лізингова компанія Укртранслізинг (сублізингодавець) та позивачем (сублізингоодержувач);

- фінансового лізингу № 58ПЗ/П-071619/Ню від 18.06.2007 укладеного між ВАТ Лізингова компанія Укртранслізинг (сублізингодавець) та позивачем (сублізингоодержувач);

- фінансового лізингу № ПЗ/П-072120/НЮ від 23.08.2007 укладеного між ВАТ- лізингова компанія Укртранслізинг (сублізингодавець) та позивачем (сублізингоодержувач);

- фінансового лізингу № ПЗ/П-072127/НЮ від 23.08.2007 укладеного між ВАТ- лізингова компанія Укртранслізинг (Сублізингодавець) та позивачем (Сублізингоодержувач);

- фінансового лізингу № 11-ФЛ ПЗ/П-071620/НЮ від 20.06.2007 укладеного між ПП ВТБ Лізинг Україна (лізингодавець) та позивачем (лізингоодержувач);

- фінансового лізингу № 10-ФЛ від 20.06.2007 укладеного між ПП ВТБ Лізинг Україна (лізингодавець) та позивачем (лізингоодержувач);

- фінансового сублізингу № 63ПЗ/П-071617/НЮ від 18.06.2007 укладеного між ВАТ- лізингова компанія Укртранслізинг (сублізингодавець) та позивачем (сублізингоодержувач);

- фінансового сублізингу № ПЗ/П-072121/НЮ від 23.08.2007 укладеного між ВАТ-лізингова компанія Укртранслізинг (сублізингодавець) та позивачем (Сублізингоодержувач);

- фінансового сублізингу № ПЗ/П-071940/НЮ від 30.07.2007 укладеного між ВАТ- лізингова компанія Укртранслізинг (сублізингодавець) та позивачем (сублізингоодержувач);

- фінансового сублізингу №70 ПЗ/П-071613/НЮ від 18.06.2007 укладеного між ВАТ- лізингова компанія Укртранслізинг (сублізингодавець) та ДТГО ПЗЗ (сублізингоодержувач);

- фінансового сублізингу № ПЗ/П-072125/НЮ від 23.08.2007 укладеного між ВАТ- лізингова компанія Укртранслізинг (сублізингодавець) та позивачем (сублізингоодержувач);

- фінансового сублізингу № 71 ПЗ/П-071615/НЮ від 18.06.2007 укладеного між ВАТ- лізингова компанія Укртранслізинг (Сублізингодавець) та позивачем (сублізингоодержувач);

- фінансового лізингу № 227-ФЛ ПЗ/П-072124/НЮ від 23.08.2007 укладений між ПП ВТБ Лізинг Україна (лізингодавець) та позивачем (лізингоодержувач);

- фінансового лізингу № 224-ФЛ//ПЗ/Ш-072122/НЮ від 23.08.2007укладеного між Приватним підприємством ВТБ Лізинг Україна (лізингодавець) та позивачем (лізінгоодержувач);

- фінансового сублізінгу №80/ПЗ/Ш-071663/НЮ від 22.06.2007 укладеного між Відкритим акціонерним товариством Укртранслізинг (сублізингодавець) та позивачем (сублізінгоодержувач);

- фінансового лізингу № 230-ФЛ//ПЗ/Ш-072427/НЮ від 09.10.2007 укладеного між Приватним підприємством ВТБ Лізинг Україна та позивачем (лізінгоодержувач);

- фінансового сублізінгу №ПЗ/П-072119/НЮ від 23.08.2007 укладеного між Відкритим акціонерним товариством Укртранслізинг (сублізингодавець) та позивачем (сублізінгоодержувач);

- фінансового сублізінгу №ПЗ/П-072117/НЮ від 23.08.2007 укладеного між Відкритим акціонерним товариством Укртранслізинг (сублізингодавець) та позивачем (сублізінгоодержувач);

- фінансового сублізінгу №62/ПЗ/П-071614/НЮ від 20.06.2007 укладеного між Відкритим акціонерним товариством Укртранслізинг та позивачем (сублізінгоодержувач);

- фінансового сублізінгу №ПЗ/П-072128/НЮ від 23.08.2007 укладеного між Відкритим акціонерним товариством Укртранслізинг (сублізингодавець) та позивачем (сублізінгоодержувач);

- фінансового лізингу № 232-ФЛ//ПЗ/Ш-072303/НЮ від 25.09.2007 укладеного між Приватним підприємством ВТБ Лізинг Україна (лізингодавець) та позивачем (лізінгоодержувач);

- фінансового лізингу № 223-ФЛ//ПЗ/Ш-072116/НЮ від 23.08.2007, укладеного між Приватним підприємством ВТБ Лізинг Україна (лізингодавець) та позивачем (лізінгоодержувач);

- фінансового лізингу № 270-ФЛ//ПЗ/Ш-073329/НЮ від 29.12.2007 укладеного між Приватним підприємством ВТБ Лізинг Україна та позивачем (лізінгоодержувач);

- фінансового сублізінгу №80/ПЗ/Ш-071663/НЮ від 22.06.2007 укладеного між Відкритим акціонерним товариством Укртранслізинг (сублізингодавець) та позивачем (сублізінгоодержувач);

- фінансового лізингу № 256-ФЛ//ПЗ/Ш-072302/НЮ від 25.09.2007 укладеного між Приватним підприємством ВТБ Лізинг Україна (лізингодавець) та позивачем (лізінгоодержувач);

- фінансового лізингу № 256-ФЛ//ПЗ/Ш-072304/НЮ від 25.09.2007, укладеного між Приватним підприємством ВТБ Лізинг Україна (лізингодавець) та позивачем (лізінгоодержувач).

Досліджуючи підстави відмови позивачу судом першої інстанції, щодо скасування рішення контролюючого органу про донарахування сум податку на прибуток за операціями по фіннансовому лізингу, у зв'язку з допущенням порушення підпункту 138.12.1 пункту 138.12 статті 138,а також підпункту 153.1.3 пункту 153.1, пункту 153.7, статті 153 Податкового кодексу України та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 153 155 544 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В Акті перевірки податковий орган вважає, що в порушення п.п. 138 п. 1 п.138.12 ст. 138, п.п. 153.1.3 п.153.1 ст. 153 ПК України позивачем завищено інші витрати на суму витрат від'ємного значення курсових різниць, нарахованих на суму заборгованості в національній валюті України нерезидентами України по операціям з фінансового лізингу, яка умовно перерахована в еквіваленті до іноземної валюти в розмірі 153 155 544 грн.

Проте, як вбачається з умов договорів фінансового лізингу: Сума лізингового платежу, що підлягає сплаті має бути скоригована на коефіцієнт коригування (К) у випадку зміни курсу долара США за ставкою НБУ на момент здійснення такої оплати.

Коефіцієнт коригування - розрахункова величина, одержана з відношення:

К= Курс 2 / Курс 1 , де

Курс 1 - курс, встановлений НБУ для одного Долара на дату підписання договору,

Курс 2 - курс, встановлений НБУ для одного Долара США на день, коли фактично здійснюється Лізинговий платіж.

Зазначені договори укладені в національній валюті. У свою чергу, курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Договори фінансового лізингу, укладені між позивачем і відповідачем, за своєю правовою природою є договорами фінансового лізингу. Вказані договори є типовими. Дані договори є ідентичними за змістом і відрізняються лише предметами лізингу, їх вартістю, розміром лізингових платежів та в деяких договорах нумерацією пунктів (Том 9 а.с. 1-300, Том 10 а.с.1-280, Том 11 а.с. 1-200, Том 12 а.с. 1-88, 109-155).

Оплату лізингових платежів за користування лізинговим майном відповідач зобов'язався здійснювати згідно з графіком нарахування платежів, які є невід'ємними частинами договорів.

Пунктом 3.5 (3.4 або 3.2 або 3.3) договорів встановлена вартість кожного з предметів лізингу, а також встановлено, що загальна ціна договорів визначається виходячи з підписаних сторонами графіків лізингових платежів, які є додатками до договорів, величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована в графіках до договорів і розраховується згідно з пунктами 1.8, 1.9 договорів.

За загальними умовами договорів фінансового лізингу, лізинговий платіж визначений як сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню лізингодавцю в день розрахунку, відповідно до графіку лізингових платежів. Лізинговий платіж виключає відшкодування вартості предмету лізингу та суму процентів, комісій та інші витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Лізингові платежі сплачуються щомісячно в національній валюті України з прив'язкою до донарахованого еквіваленту по курсу НБУ. Сума лізингового платежу, що підлягає сплаті має бути скоригована на коефіцієнт коригування у складі зміни курсу долара США за ставкою НБУ на момент здійснення такої оплати.

Таким чином, умовами вищевказаних Договорів фінансового лізингу Сторонами погоджений певний порядок розрахунків, який передбачає проведення коригування усіх лізингових платежів, які будуть перераховані ДТГО Південно-Західна залізниця саме на час здійснення відповідних розрахунків.

Коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсу гривні по відношенню до курсу долара США, прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України, та підтверджується відповідним законодавством України.

За правилами частини другої статті 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Зокрема, Верховний Суд України неодноразово вказував на можливість установлення зобов'язань у господарських відносинах в прив'язці до іноземної валюти.

Так, згідно Листа від 01.04.2012 Висновки Верховного Суду України, викладені в рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 частини першої ст. 111-16 ГПК України за 2010-2011 містить наступне: за змістом ст.ст. 524, 533, 627, 628 ЦК України, ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг від 16.12.1997 №723/97-ВР положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у разі зміни Національним банком України курсу національної валюти України (постанова Верховного Суду України від 01.07.2011 у справі №3-62гс11, постанова Верховного Суду України від 26.12.2011 у справі №3-141гс11).

За правилами статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга ст. 533 ЦК України).

Податковий кодекс України на час здійснення лізингових операцій містив спеціальну норму (п.153.7 ст.153 ПК Ураїни), яка стосується їх оподаткування, а саме: при нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування.

Відповідно до п.п.14.1.206. п.14.1 ст.14 ПК України, до процентів включається платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), тобто платежі по договору фінансового лізингу діляться на платіж, який покриває вартість саме об'єкта фінансового лізингу, та проценти, які включають в себе всі інші платежі за договором фінансового лізингу, в тому числі ті,що забезпечують відшкодування втрат лізингодавця від знецінення національної валюти.

Підпунктом 138.12.1 пункту 138.12 статті 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат, у тому числі включаються витрати, визначені відповідно до статей 144 - 148, 150, 153, 155 - 161 цього Кодексу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із цією статтею.

Встановлені обставини також підтверджуються Експертним висновком від 19.12.2016.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією позивача, що відповідач при здійсненні перевірки по операціям фінансового лізингу ототожнив поняття курсової різниці, яка застосовується виключно по операціям в іноземній валюті з коефіцієнтом коригування у випадку зміни курсу долара США.

Відтак суд першої інстанції помилково не застосував до правовідносин позивача з ТОВ ВТБ Лізинг-Україна та ВАТ-лізингова компанія Укртранслізинг , підпункт 138.12.1 пункту 138.12 статті 138, пункту 153.7 статті 153 Податкового кодексу України, та визнав протиправним віднесення вказаних коштів до витрат позивача.

Що стосується задекларованих витрат, понесених станцією Дарниця ДТГО Південно-Західна залізниця при придбанні товарів (послуг) у фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку у 2011 році ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 та СПД ОСОБА_14., а також віднесення до складу витрат в р. 06 Інші витрати в розмірі 6691 грн на придбання послуг та декларування витрат, понесених Станцією Дарниця в розмірі 59 785 грн 68 коп. на придбання у вказаних фізичних осіб-підприємців, то колегією суддів встановлено наступне.

Згідно Акту перевірки на підставі угод, обротно-сальдової відомості на рахунках 311, 6310, 6859, видаткових накладних, актів виконаних робіт, наданих послуг, виписок банку з додатками, встановлено, що платежі по вказаним фізичним особам-підприємцям віднесено позивачем до складу витрат в порушення вимог ст. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 (в редакції до 01.01.2012), оскільки відповідно до податкового законодавства України не включаються до складу витрат, витрати понесені у зв'язку з придбанням товарів та послуг у фізичної особи-підприємця, що сплачує єдиний податок. Тому позивач не мав права декларувати витрати, понесені у зв'язку з придбанням товарів та послуг у фізичних осіб-підприємців єдиного податку (Том 1 а.с. 203).

Суд першої інстанції вважає, що висновки податкового органу щодо неправомірності декларування витрат понесених у зв'язку з придбанням товарів (послуг) у фізичних осіб-підприємців є правомірним.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

Позивач в апеляційній скарзі зазначає про те, що відповідні витрати до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування в 2011 році включено не було, водночас доказів на підтвердження зазначеного факту позивачем суду надано не було.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у свою чергу не надав доказів, які б підтверджували віднесення вказаних сум на витрати ВП Станції Дарниця ДТГО Південно-Західна залізниця . У судовому засіданні, відповідач посилався на те, що для перевірки податковому органу були надані документи, а саме видаткові накладні та акти виконаних робіт, і саме на цій підставі Відповідач вважає вищезазначені суми віднесеними до витрат. Проте, вказані первинні документи підтверджують саме факт здійснення господарських операцій між ВП Станції Дарниця ДТГО Південно-Західна залізниця та фізичними особами-підприємцями платниками єдиного податку, а не віднесення сум до витрат.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення Позивачем підпункту 139.1.12 пункту 139.12 статті 139 Податкового кодексу України та завищення з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 6 691 грн., оскільки відповідачем не спростовано ні в Акті перевірки, ні в суді апеляційної інстанції заперечення позивача про не врахування до складу витрат при визначенні об'єкту оподаткування у 2011 році витрат на придбання послуг у фізичних осіб-підприємців.

Щодо завищення позивачем витрат за рахунок амортизаційних нарахувань збільшення балансової вартості основних засобів після інвентаризації суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу щодо неправомірного зменшення мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів (далі по тексту - ОЗ) групи 3 (будівлі, споруди) станом на 01.04.2011, відносно об'єктів, що введені в експлуатацію у 1995 році в порушення вимог пп. 145.1.4 та п.п. 145.1.2 п.145.1 статті 145 ПК України, тому позивачем неправомірно віднесено до р. 05.1 Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 в розмірі 179 786 грн 10 коп.

З акту перевірки вбачається та підтверджено представником відповідача, що в ході проведення перевірки, на лист вручений позивачу від 12.02.2014 №1126/10/26-51-22-01, жодних первинних документів, які пояснюють обґрунтованість залишкової вартості основних засобів 3-ї групи, до перевірки надано не було.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 1 квітня 2011 року. Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу. До переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, що проведена після 1 січня 2010 року. Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років. Строк корисного використання об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу. Первісна вартість основних засобів не збільшується на вартість придбання або поліпшення після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині витрат, віднесених на збільшення балансової вартості об'єктів до такої дати.

За правилами підпункту 14.1.9 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Згідно з пунктом 144.1 статті 144 Податкового кодексу України амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року; витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі; капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу; сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу; вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів, вартість основних засобів, безоплатно отриманих або виготовлених чи споруджених за рахунок коштів бюджету або кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України чи під гарантії Кабінету Міністрів України, у разі виконання зобов'язань за гарантією Кабінетом Міністрів України, вартість безоплатно отриманих для експлуатації підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств; вартість основних засобів, визначена на рівні звичайної ціни, отриманих в концесію відповідно до Закону України Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності .

Підпунктом 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Згідно з підпунктом 145.1.4 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в пункті 145.1 цієї статті. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації). Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до акту № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 за результатами перевірки встановлено, що позивачем неправомірно збільшено балансову вартість основних засобів 3 групи станом на 01.04.2011 в наслідок чого неправомірно віднесено до р.05.1 собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 суму в розмірі 179 786 грн 10 коп.

Також в зазначеному актів вказано про те, що метою отримання детальної інформації, щодо збільшення балансової вартості 3 групи ОЗ, податковим органом в ході проведення перевірки, складено та вручено головному бухгалтеру підприємства лист №1126/10/26-51-22-01 від 12.02.2014 Про надання копій документів, пояснень в ході проведення планової документальної перевірки у відповідь на який ВП ДТГО Південно-західна залізниця Станція Дарниця надано довідку б/н від 17.02.2014 з копією наказу №144 від 31.03.2011 Щодо проведення інвентаризації та Початкові залишки по новому податковому обліку станом на 01.04.2011 , водночас жодних первинних документів, які пояснюють обґрунтованість залишкової вартості основних засобів 3 групи (інвентаризація з урахуванням амортизаційних відрахувань попереднього податкового обліку та встановлення різниці між податковим та бухгалтерським обліком амортизації або первинних документів, підтверджуючих витрати на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію ОЗ) до перевірки не було надано. З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що позивачем неправомірно зменшено мінімально допустимі строки корисного використання ОЗ групи 3 (будівлі, споруди) станом на 01.04.2011 відносно об'єктів, які введено в експлуатацію у 1995 році.

Позивачем в позовній заяві зазначено про те, що під час перевірки перевіряючим були надані усі первинні документи для проведення суцільної перевірки. Також позивач посилався на те, що ним було проведено інвентаризацію основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, під час якої було встановлено перелік та вартість об'єктів в податковому обліку, включаючи суми дооцінки основних засобів, що проведена до 1 січня 2010 року та строки корисного використання з урахуванням дати введення їх в експлуатацію та нормативного строку корисного використання відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом першої інстанції не враховано вимоги п. 6 підрозділу 4 розд. ХХ Перехідні положення ПКУ та не взято до уваги, що відповідачем для розрахунку використано балансову вартість об'єктів III групи основних засобів у податковому обліку станом на 31.03.2011, розрахованих згідно п.8.3.2 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств .

Тому суд апеляційної інстанції вважає правомірною позицію позивача щодо віднесення до витратної частини декларації з податку на прибуток амортизаційних нарахувань на збільшення балансової вартості основних засобів після інвентаризації станом на 01.04.2011, нарахованих Станцією Дарниця ДТГО ПЗЗ на суму 168560 грн.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги пояснення позивача щодо надання всіх необхідних документів на лист відповідача від 12.02.2014, оскільки відповідно до статті 85 ПК України в разі ненадання витребовуваних документів контролюючий орган складає відповідний акт, який є невід'ємною частиною Акта перевірки.

Такий акт в матеріалах справи відсутній.

Щодо завищення витрат на суму амортизаційних нарахувань на збільшення балансової вартості основних засобів після інвентаризації та на суму амортизаційних нарахувань на дизель-потяги у період їх приймальних випробувань, суд дійшов висновку про допущення позивачем порушення пунктів 138.4, 138.8 статті 138 Податкового Кодексу України та завищення витрат на суму амортизації: за липень 2011 на 202 347 грн 22 коп. та за січень 2012 року на 210 710 грн 43 коп.

Відповідач, перевіряючи амортизаційні нарахування на дизель-потяги у період їх приймальних випробувань, прийшов до висновку про завищення витрат на суму амортизації, а саме за липень 2011 року в сумі 202 347 грн 22 коп. та за січень 2012 року в сумі 210 710 грн 43 коп., посилаючись на ті обставини, що використання дизель потягів за призначенням, а саме перевезення пасажирів в період проходження випробувань не здійснювалось, про що свідчить відсутність понесених витрат.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями відповідача, виходячи з наступних обставин справи.

Встановлено, що Службовою капітальних вкладень Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця повідомленнями №80-06-110/6 від 30.06.2011 та №80-12-385 від 31.12.2011, передано відокремленому підрозділу Моторвагонне Депо Чернігів ДТГО ПЗЗ, два дизель потяги моделі 630М001 та 630М002 (рейкові автобуси), вартістю 48333333 грн кожний, про що складено відповідні акти (Том 41 а.с. 179, 187).

Моторвагонне Депо Чернігів ДТГО ПЗЗ оприбуткувало дизель потяги, та введено в експлуатацію на підставі актів приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (Том 41 а.с. 181-182, 188-189).

В подальшому на підставі телеграми ДТГО ПЗЗ від 31.05.2011 було надано у травні-липні 2011 року, забезпечити проведення першого етапу приймальних випробувань дизель-потягів.

Згідно телеграми ДТГО ПЗЗ від 11.01.2012 відокремлені підрозділи та РПЧ зобов'язані провести приймальні випробування дизель потягу 630М002 в період з 12.01.2012 по 28.01.2012 та згідно телеграми від 25.06.2011. ДТГО ПЗЗ Моторвагонне Депо Чернігів ДТГО ПЗЗ взято на облік дизель-потяги серії 630М001, а згідно телеграми від 03.01.2012, взяло на облік дизель потяг 630М002.

Втрати, понесені внаслідок використання дизель потягів для здійснення приміських пасажирських перевезень були передані Депо Гречани.

За змістом статті 144 Податкового кодексу України, амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів для використання в господарській діяльності. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації проводиться відповідно до статті 145 ПКУ. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 ПКУ. Відповідно до доказів, що містяться в матеріалах справи, зарахування на баланс дизель-потягу моделі 630М002 Моторвагонним Депо Чернігів ДТГО ПЗЗ відбулось на підставі акту приймання-передачі основного засобу від 30.12.2011.

Пунктом 146.2 статті 146 ПК України визначено, що амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги ті обставини, що корисне використання дизель-потягів почалось з моменту взяття їх на облік відповідно до телеграми ДТГО ПЗЗ відповідно у червні 2011 року та січні 2012 року у зв'язку з чим були понесені відповідні витрати, то колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції щодо завищення витрат на суму амортизації за липень 2011 року на суму 202 347 грн 22 коп. та за січень 2012 року на суму 210 710 грн 43 коп. є помилковими.

Щодо податкових повідомлень-рішень №0003264201 від 19.12.2014, №0003244201 від 19.12.2014, відповідно до яких позивачу нараховано за основним платежем 11 938 439 грн податку на прибуток іноземних юридичних осіб, 1 655 293 грн та 850 грн фінансових санкцій.

Відмовляючи у задоволенні позову Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця в частині неправомірного донарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб та штрафних санкцій, суд першої інстанції послався на ті обставини, що як Компанія Barclays Bank PLC , так і компанія MAGLIN CAPITAL LIMITED не є кінцевими бенефіціарними власниками (отримувачами) доходів, походженням з України, тому такі доходи позивач зобов'язаний був оподатковувати в Україні, як податковий агент по взаємовідносинам з вказаними компаніями.

Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи між Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця) та банком Barclays Bank PLC (кредитор) укладено строковий кредитний договір №1048/07-ЦЮ від 06.08.2007 із додатковими змінами, внесеними договорами від 06.08.2009 № 215/09-ЦЮ про надання кредитної лінії на загальну суму 550 000 000 доларів США, в тому числі індивідуальний ліміт позивача складає 285 200 000 доларів США.

На виконання вимог Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 17.06.2004 №270, строковий кредитний договір №1048/07-ЦЮ від 06.08.2007 зареєстрований в ГУ НБУ по м.Києву та Київській області. (Реєстраційне свідоцтво від 06.08.2007 №7456). Відповідно до вказаного Свідоцтва Barclays Bank PLC є резидентом Сполученого Королівства Великобританії.

Згідно з умовами строкового кредитного договору, Barclays Bank PLC виступає в якості первинного кредитора та в якості агента інших сторін фінансування (будь - яких первинних кредиторів).

Відповідач стверджує, що Barclays Bank PLC не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу.

Згідно п. 14.1.54 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

Відповідно до п.п.134.1.2 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Відповідно до п. 14.1.206. п.14.1 ст. 160 Податкового кодексу України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

Пунктом 160.2 статті 160 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні виплат на користь нерезидента з джерелом походження з України утримується податок з таких доходів зазначених в п. 160.1 ст.160 ПК України за ставкою в розмірі 15 % їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положенням міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.

Позивач при перерахуванні відсотків не утримував податок з доходу нерезидента із джерелом походження з України, керуючись п.1 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи і на приріст вартості майна

Відповідно до п.1 ст.11 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії - Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти і підлягає оподаткуванню в цій другій Договірній Державі у відношенні цих процентів .

Пунктом 103.2 ст. 103 Податкового Кодексу України встановлено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Згідно з п. 103.4. ст.103 Податкового Кодексу України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Пунктом 103.5. ст.103 Податкового Кодексу України, значено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

В матеріалах справи містяться надані позивачем довідки про податкове резидентство у Об'єднаному Королівстві Великобританії та Північної Ірландії від 11.01.2010 № 268/2161001560, від 01.01.2011 № 268/2161001560, від 01.01.2012 №268/2161001560 які видані Податковим управлінням Об'єднаного Королівства та засвідчують, що Barclays Bank PLC є резидентом Об'єднаного Королівства у розумінні Угоди про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Сполученим Королівством і підлягає оподаткуванню в Об'єднаному Королівстві.

За строковим кредитним Договором №1048/07-ЦЮ від 06.08.2007 саме Barclays Bank PLC є первинним кредитором ДАЗТУ Укрзалізниця та, відповідно, є єдиним бенефіціаром по відношенню до процентів, отримуваних ним від ДАЗТУ Укрзалізниця та Позивача, у зв'язку з чим колегія суддів робить висновок про те, що позивачем цілком правомірно застосовано положення ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна .

Посилання представника відповідача на лист Компанії Squire Capital Limited від 16 березня 2010 року як на підставу того, що Barclays Bank PLC є лише агентом, а не кредитором, не приймаються до уваги, так як вказаний лист не може вважатись належним доказом по справі, як вбачається зі змісту строкового кредитного договору №1048/07-ЦЮ від 06.08.2007, саме Barclays Bank PLC є первинним кредитором пов'язаних підприємств Укрзалізниці , у тому числі, ДТГО Південно-Західна залізниця .

Аналогічний висновок міститься в Науково-експертному висновку Інституту економічно-правових досліджень НАН України від 19.12.2016.

Також слід зазначити, що компанія Squire Capital Limited не є стороною Строкового кредитного договору №1048/07-ЦЮ від 06.08.2007 (зі змінами та доповненнями), а згідно угоди між ДАЗТУ Укрзалізниця і позивачем у тому числі та Squire Capital Limited від 30.10.2009, є лише фінансовим радником з питань реструктуризації боргової заборгованості за кредитним договором від Barclays Bank PLC .

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду №820/5420/15 від 27.11.2015, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2016, яким задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення, яке прийнято за наслідками перевірки позивача, за порушення останнім податкового законодавства України, який під час виплат за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 доходу із джерелом походження із України у вигляді процентів на користь резидента Barclays Bank PLC не утримав та не сплатив податок у розмірі 15% від загальної суми виплат процентів.

У вказаній справі предметом дослідження був строковий кредитний договір №1048/07-Ц10 від 06.08.2007, який укладено між в тому числі і позивачем та Barclays Bank PLC та встановлено судом, що саме Barclays Bank PLC є первинним кредитором і бенефіціарним отримувачем (власником) доходу, отриманого із джерелом його походження з України.

За правилами статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем при виплаті доходів нерезиденту Barclays Bank PLC за період 01.07.2010 по 31.12.2012 правомірно не утримано та не сплачено до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб з джерелом його походження з України за ставкою 15% у розмірі 9785977 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом Maglin Capital Limited та виявлених порушень відповідачем колегія суддів дійшла наступного висновку.

Між Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Позичальник), банком DEUTSCHE BANK AG LONDON BRANCH (Кредитор) та банком DEUTSCHE BANK AG LONDON BRANCH (Фінансовий агент) укладено кредитний договір б/н від 18.10.2004 р. про надання строкового кредиту у сумі 700 000 000 доларів США.

Відповідно до Договору про відступлення вимоги б/н від 19.10.2004 року Новим кредитором по вищевказаному кредитному договору стала компанія Maglin Capital Limited . При цьому DEUTSCHE BANK AG LONDON BRANCH залишився Фінансовим агентом за вказаним Договором.

Відповідач в Акті перевірки зазначає, що за перевірений період, ДТГО Південно-Західна залізниця в рамках Кредитного Договору б/н від 18.10.2004 та Договору про відступлення вимоги б/н від 19.10.2004 перерахувало нерезиденту - DEUTSCHE BANK AG LONDON BRANCH (Фінансовому Агенту) відсотки за користування кредитом у загальній сумі 12 378 264, 13 доларів США. При цьому Відповідач робить помилковий висновок про те, що бенефіціаром стосовно відсотків, сплачених за Договором б/н від 18.10.2004 та Договором про відступлення вимоги б/н від 19.10.2004 є саме DEUTSCHE BANK AG LONDON BRANCH.

Суд першої інстанції відмовив Позивачу у задоволенні його вимог з цього питання.

Свою позицію суд першої інстанції пояснює тим, що отримувачем процентів, згідно з платіжними дорученнями є DEUTSCHE BANK AG LONDON BRANCH, який діє через свою Лондонську філію, а не Компанія Maglin Capital Limited . При цьому наголошує, що у матеріалах справи Довідка щодо резидентства DEUTSCHE BANK AG LONDON BRANCH відсутня.

Апеляційна скарга позивача у цій частині підлягає задоволенню з наступних підстав.

З огляду на пояснення сторін та докази, наявні в матеріалах справи судом встановлено, що ДТГО Південно-Західна залізниця в рамках Кредитного Договору б/н від 18.10.2004 та Договору про відступлення вимоги б/н від 19.10.2004, та на підставі банківських документів, перерахувало нерезиденту - Компанія Maglin Capital Limited через Фінансового агента DEUTSCHE BANK AG LONDON BRANCH відсотки за користування кредитом у загальній сумі 12 378 264,13 доларів США.

Позивач при перерахуванні відсотків не утримував податок з доходу нерезидента із джерелом походження з України, керуючись п.1 ст.11 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна (дата набуття чинності 11.08.1993 року).

Відповідно до п.1 ст.11 вищезазначеної Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії - Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти і підлягає оподаткуванню в цій другій Договірній Державі у відношенні цих процентів .

Згідно п. 14.1.54. Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

Відповідно до п.п.134.1.2 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Відповідно до п. 14.1.206. п.14.1 ст. 160 Податкового кодексу України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

Пунктом 160.2 статті 160 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні виплат на користь нерезидента з джерелом походження з України утримується податок з таких доходів зазначених в п. 160.1 ст.160 ПКУ за ставкою в розмірі 15 % їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положенням міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.

Позивач при перерахуванні відсотків не утримував податок з доходу нерезидента із джерелом походження з України, керуючись п.1 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи і на приріст вартості майна.

Відповідно до п.1 ст.11 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії - Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти і підлягає оподаткуванню в цій другій Договірній Державі у відношенні цих процентів .

Пунктом 103.2 ст. 103 Податкового Кодексу України встановлено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Згідно з п. 103.4. ст.103 Податкового Кодексу України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Пунктом 103.5. ст.103 Податкового Кодексу України, значено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

В матеріалах справи містяться надані позивачем довідки про податкове резидентство у Об'єднаному Королівстві Великобританії та Північної Ірландії від 22.01.2010 № 480/9478823627, від 21.01.2011 №9478823627, які видані Податковим управлінням Об'єднаного Королівства, та підтверджують, що компанія Maglin Capital Limited є резидентом Об'єднаного Королівства у розумінні Угоди про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Сполученим Королівством і підлягає оподаткуванню в Об'єднаному Королівстві.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції помилково визначив бенефеціара за кредитним договором від 18.10.2004 та договором про відступлення вимоги від 19.10.2004 до нього .

Згідно з вищевказаним кредитним Договором б/н від 18.10.2004 та Договором про відступлення вимоги б/н від 19.10.2004 до нього, отримувачем та власником відсотків, які Позивач сплачував за користування коштами, є резидент Сполученого Королівства Великобританії Компанія Maglin Capital Limited . DEUTSCHE BANK AG LONDON BRANCH у рамках Кредитного Договору б/н від 18.10.2004 є лише Фінансовим агентом, який проводить розрахунки між ДТГО Південно-західна залізниця та Компанією Maglin Capital Limited та не є фактичним власником відсотків.

Відповідно до п.6.1. Кредитного договору від 18.10.2004, На кожну дату, у яку Документом Фінансування вимагається виплата суми Позичальником або Кредитором, Позичальник або Кредитор, залежно від випадку, здійснять таку виплату Фінансовому агенту на зазначений в угоді рахунок .

В п.6.2. Кредитного договору від 18.10.2004 встановлено, За винятком випадків, коли протилежне передбачено цим Договором, кожний платіж, отриманий Фінансовим Агентом відповідно до ст.6.1 (Платежі Фінансовому Агенту) надаватиметься так швидко, як це буде можливо після отримання особі, що має право на отримання такого платежу відповідно до цього Договору (у випадку Кредитора - на рахунок його відповідного кредитного офісу) шляхом переведення на такий рахунок такої особи .

Керуючись вище викладеним колегія суддів приходить до висновку, що позивач правомірно не утримував податок на доходи іноземних юридичних осіб з джерелом їх походження з України під час виплати процентів за кредитним договором від 18.10.2004 сплачував доходи з джерелом їх походження з України через Фінансового Агента (DEUTSCHE BANK AG LONDON BRANCH) на користь резидента Сполученого Королівства Великобританії Компанії Maglin Capital Limited .

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані до перевірки Довідки щодо статусу нерезидента Компанії Maglin Capital Limited (Великобританія) не є підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України.

Крім того, по аналогічним правовідносинам, що виникли з питань оподаткування прибутку отриманого нерезидентом з джерелом його походження з України було розглянуто спір Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №2а-3238/11/2670 (Том 44 а.с. 22-29), яким задоволено позовні вимоги Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення. У зв'язку з тим, що відповідно до кредитного договору №б/н від 18.10.2004 та Договору про відступлення права вимоги б/н від 19.10.2004 отримувачем та власником відсотків за користування кредитом, які позивач сплачував за користування коштів є резидент Сполученого Королівства Великобританії Компанія Maglin Capital Limited . При цьому, DEUTSCHE BANK AG LONDON BRANCH у рамках Кредитного договору б/н від 18.10.2004 є фінансовим агентом, який проводить розрахунки між позивачем та Компанією Maglin Capital Limited та не є фактичним власником відсотків.

Вказане рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції та Вищим адміністративним судом України (Том 43 а.с. 258-268).

За правилами статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, згідно висновків, викладених в Науково-експертному висновку Інституту економічно-правових досліджень НАН України від 19.12.2016 перерахування коштів по кредитному договору б/н від 18.10.2004 за платіжними дорученнями позивача в іноземній валюті від 15.07.2010 №23, від 15.10.2010 №38, від 18.01.2011 №58, від 18.04.2011 №10, від 18.07.2011 №29, від 18.10.2011 №32 на рахунок фінансового агента DEUTSCHE BANK AG LONDON BRANCH здійснювалось згідно п.6.1 кредитного договору б/н від 18.10.2004, а фінансовий агент DEUTSCHE BANK AG LONDON не є власником доходу. Бенефіціаром (фактичним власником доходу) по відношенню до процентів, отриманих від позивача за кредитним договором б/н від 18.10.2004 та договором про відступлення права вимоги б/н від 19.10.2004 у період з 01.07.2010 по 31.12.2012 є компанія Maglin Capital Limited .

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача та висновки викладені ним у Акті перевірки про те, що позивачем занижено суми податку на прибуток іноземних юридичних осіб з джерелом їх походження з України за 2011 рік в сумі 5317269 грн та за 2012 рік в сумі 6 621 170 грн є безпідставними та таким, що не відповідають дійсності, а податкові повідомлення-рішення № 0003264201 від 19.12.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем:податок на прибуток іноземних юридичних осіб, код платежу 11020500, на загальну суму 13 593 732 грн, у тому числі за основним платежем в розмірі 11 938 439 грн та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 1 655 293 грн, та № 0003244201 від 19.12.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем:податок на прибуток іноземних юридичних осіб, код платежу 11020500, на загальну суму 850 грн, у тому числі за основним платежем в розмірі 0 грн та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 850 грн, підлягають скасуванню повністю.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0003284201 від 19.12.2014 колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі Постанови Керівництва і Держпрофсоюзу ДТГО ПЗЗ від 07.06.2012 № Н-2-290. перерахувала 21.06.2012 960700 грн громадянці ОСОБА_12, яка на момент перерахування була працівником підрозділу ДТГО Південно-Західна залізниця у м.Козятин.

На думку відповідача, під час даного правочину позивачем порушено п.п.164.2.17 г п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, а саме суму безповоротної фінансової допомоги, як додаткового блага, не було включено до складу сукупного оподаткованого доходу ОСОБА_12

Позивач з таким твердженням не погоджується та доводить, що обрав спосіб оподаткування вказаних коштів, передбачений п.п.168.1.3 п.168.1 ст.168 та п.170.7 Податкового кодексу України.

За твердженням позивача, на підставі Постанови Керівництва і Держпрофсоюзу ДТГО Південно-Західна залізниця від 07.06.2012 №Н-2-290 виділено цільові кошти на укладання інвестиційної угоди на придбання двокімнатної квартири ОСОБА_13, призначеній головним бухгалтером відокремленого підрозділу Будівельно-монтажного поїзду № 3923 м.Козятин.

На виконання вказаної Постанови між позивачем та ОСОБА_13 був укладений договір про надання цільової безповоротної благодійної допомоги, де передбачено, що Набувач благодійної допомоги (ОСОБА_13) відповідно до заяви про надання благодійної допомоги отримує таку допомогу для цілей: придбання житла.

Вказана постанова вилучена згідно Акту №2 від 08.01.2016 Про вилучення для знищення документів, що не підлягають зберіганню для знищення , як така, що немає науково-історичної цінності.

Умовами договору передбачено, що у випадку використання допомоги не за цільовим призначенням або невикористання, набувач (ОСОБА_13) зобов'язана повернути таку благодійну допомогу позивачу, а у випадку її використання за призначенням - сплатити податок з доходів фізичних осіб до місцевого бюджету.

Договір між ДТГО Південно-Західна залізниця та ОСОБА_13 не залучено до матеріалів справи у зв'язку з ліквідацією підрозділу, з яким ОСОБА_13 була у трудових відносинах на момент розгляду справи.

Наявність такого договору на момент перевірки не заперечується відповідачем, проте його умови та предмет не були прописані в Акті перевірки.

Позивач зазначає, що враховуючи зміст п.п.168.1.3 п.168.1 ст.168 та п.170.7 ст.170 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент підписання Договору, цільова благодійна допомога є видом доходу, що не підлягає оподаткуванню під час його нарахування чи виплати, але не є звільненим від оподаткування, тому платник податку, у випадку використання цієї благодійної допомоги за цільовим призначенням, зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

На підтвердження оподаткування отриманої ОСОБА_13 суми, позивач надав копію платіжного доручення від 21.06.2012 № 95 щодо сплати ОСОБА_13 податку на доходи фізичних осіб в сумі 163 104 грн 40 коп., отримувач ГУ ДКСУ у Вінницькій області, м. Козятин, код банку 802015, рахунок 33216800700007 призначення платежу - 101 прибутковий податок , та довідку, видану Козятинською об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області від 03.07.2012 № 19-013/2889, щодо підтвердження сплати Долганевич С.А податку на доходи фізичних осіб по коду платежу 11010100 на рахунок 33216800700007 у сумі 163104 грн 40 коп.

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції помилково не врахував той факт, що у момент виплати допомоги на придбання житла, вказана допомога не була безповоротною та не підлягала оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, оскільки сторонами було передбачено її повернення у випадку невикористання чи нецільового використання.

Надані суду докази свідчать про сплату 21.06.2012 ОСОБА_13 податку на доходи фізичних осіб з отриманої нею 21.06.2012 суми допомоги у розмірі 960700 грн у сумі 163 104 грн 40 коп. Вказана сума зарахована у місцевий бюджет м.Козятина (Том 29 а.с. 178).

Твердження відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб з операції по наданню допомоги на придбання житла ОСОБА_13 підлягає спростуванню з наведених вище підстав.

Враховуючи вищезазначене, податкове повідомлення-рішення № 0003284201 від 19.12.2014, згідно з яким позивачу нараховано податок на доходи фізичних осіб, код платежу 11010400, на загальну суму 204 658 грн 75 коп., у тому числі за основним платежем в розмірі 163 319 грн та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 41 339 грн 75 коп., є протиправним та підлягає скасуванню.

У частині податкових повідомлень-рішень: № 0003194201 від 19.12.2014, № 0003314201 від 19.12.2014, № 0003214201 від 19.12.2014, № 0003224201 від 19.12.2014, № 0003234201 від 19.12.2014, № 0003254201 від 19.12.2014, № 0003274201 від 19.12.2014, № 0003294201 від 19.12.2014, № 0003304201 від 19.12.2014 колегія суддів встановила наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо податкових повідомлень-рішень: № 0003194201 від 19.12.2014, № 0003314201 від 19.12.2014, № 0003214201 від 19.12.2014, № 0003224201 від 19.12.2014, № 0003234201 від 19.12.2014, № 0003254201 від 19.12.2014, № 0003274201 від 19.12.2014, № 0003294201 від 19.12.2014, № 0003304201 від 19.12.2014, виходив з того, що контролюючим органом правомірно було донараховано податок на землю та фінансові санкції, оскільки позивачем в порушення норм податкового законодавства неправомірно було не сплачено, чи занижено сплату земельного податку за користування земельними ділянками позивачем та його структурними підрозділами.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини .

У апеляційній скарзі позивач вважає протиправним рішення суду першої інстанції про донарахування земельного податку на суму 6 803 823 грн 23 коп. та фінансових санкцій на суму 1 700 955 грн 71 коп. У свою чергу відповідач заперечує проти такої заяви, та вважає, що позивач порушив п.276.3, п.276.5 статті 276 та п.284.1 ст.284 Податкового Кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, земельні ділянки у Солом'янському та Шевченківському районах м.Києва, які є у користуванні позивача, віднесені до територій історико-культурного призначення, а саме:

м.Київ, Солом'янський район, площа Вокзальна, 1 (кадастрові номери 72:440:0094, 72:440:0004, 72:440:0005, 72:440:095, 72:440:013, 72:440:092, 72:440:093, 72:031:120, 72:031:120);

м.Київ, Солом'янський район, вул. Івана Федорова, 32 (кадастрові номери 72:441:027, 72:441:026, 72:441:028, 72:443:007);

м. Київ, Шевченківський район, вул. Лисенка, 6 (кадастровий номер 76:013:002)

м. Київ, Шевченківський район, вул. Комінтерна, 7/9 (кадастровий номер 76:046:018)

Позивачем зазначено, що нормативна грошова оцінка, на підставі якої нараховується сума земельного податку, визначена з урахуванням коефіцієнта, що застосовується до земель, які знаходяться в зоні охорони пам'яток місцевого значення.

Відповідач надав в суд листи-відповіді від Головного управління охорони культурної спадщини КМДА, щодо визначення статусу територій під земельними ділянками, наданими в користування позивачем, в яких зазначена приналежність даних ділянок до земель, які знаходяться в зоні охорони пам'яток місцевого значення.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 30 травня 1997 року №525, нормативна грошова оцінка земель природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення визначається за формулою:

Цн = Е х Тк х Кмц,

де Цн - нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки (у гривнях);

Е - нормативний середньорічний економічний ефект від використання відповідно земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення в розрахунку на один квадратний метр (у гривнях);

Тк - термін капіталізації нормативного середньорічного економічного ефекту, який встановлюється на рівні 33 років;

Кмц - коефіцієнт, який характеризує місцерозташування та цінність земельної ділянки відповідного призначення.

Тобто коефіцієнт в нормативно-грошовій оцінці земель, відданих в користування Позивача, що застосовується до земель, які знаходяться в зоні охорони пам'яток місцевого значення, це коефіцієнт, який характеризує місцерозташування та цінність земельної ділянки відповідного призначення, і використовується саме для розрахунку нормативно-грошової ділянки.

У свою чергу п.п.276.3.3 п.276.3 ст.276 ПК України передбачає збільшення суми податку за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням коефіцієнту 1,5.

Стаття 274 ПК України визначає ставку податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, відповідач правильно визначив, що позивач порушив вимоги п.п.276.3.3 п.276.3 ст.276 Податкового кодексу України, та занизив земельний податок на суму 375 172 грн 59 коп., не застосувавши коефіцієнт 1,5 до земельних ділянок розташованих на територіях історико-культурного призначення.

Рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 № 302/5114 Про надання земельних ділянок Державному територіальному- галузевому об єднанню Південно-Західна залізниця , припинено право користування частинами земельних ділянок ряду підприємств та організацій, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок позивачу та надано йому у постійне користування земельні ділянки загальною площею 60,49 га для будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві (з підходами) на залізничній дільниці Київ-Московський - Дарниця в межах Голосіївського та Печерського районів м. Києва.

Відповідно до пункту 7.2 зазначеного рішення позивач був зобов'язаний у місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельних ділянок в натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельними ділянками.

Відповідно до наявних у справі матеріалів, акти на право постійного користування земельними ділянками за кадастровими номерами 82:084:044, 82:415:043, 82:416:019, 82:419:035, 82:418:036 серія/номер ЯЯ 389664 та ЯЯ382691 були отримані позивачем 28.12.2012 року.

За період з 28.12.2011 по 28.12.2012 земельний податок за земельні ділянки за кадастровими номерами 82:084:044, 82:415:043, 82:416:019, 82:419:035, 82:418:036 позивачем не нараховувався та не сплачувався.

Зазначені факти ні позивачем, ні відповідачем не заперечуються.

Відповідач вважає, що у вказаному періоді позивач був землекористувачем вказаних земельних ділянок та повинен був сплачувати за них земельний податок відповідно до п.286.1 та п.286.4 Податкового кодексу України, оскільки підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру та згідно пункту 286.4 ПКУ, за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю (власник або землекористувач) подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Судом першої інстанції встановлено, що рішення відповідача в частині не сплати земельного податку позивачем за нововідведені земельні ділянки є правомірним.

Проте, колегія суддів вважає, що судом не враховано, що відповідно до статті 1 Закону України Про державний земельний кадастр від 7 липня 2011 року № 3613-VI:

державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до п.9 ст.21 Закону України Про державний земельний кадастр , відомості про розподіл земель між власниками та користувачами вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, суд першої інстанції не врахував вимоги п.287.1. ст.287 Податкового кодексу України, відповідно до якого, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що до моменту отримання позивачем правовстановлюючих документів на право постійного користування оспорюваними земельними ділянками за кадастровими номерами 82:084:044, 82:415:043, 82:416:019, 82:419:035, 82:418:036 у земельному кадастрі були зазначені всі відомості про такі земельні ділянки, включаючи відомості про нормативну грошову оцінку таких земельних ділянок, окрім відомостей про особу, яка має право постійного користування такими земельними ділянками.

Оскільки, акти на право постійного користування земельними ділянками за кадастровими номерами 82:084:044, 82:415:043, 82:416:019, 82:419:035, 82:418:036 серія/номер ЯЯ 389664 та ЯЯ382691 були отримані позивачем у грудні 2012 року, колегія суддів вважає, що обов'язок сплачувати податок на землю у позивача відносно таких земельних ділянок виникає з моменту отримання такого права, а саме - з 28.12.2012.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку та не вірно визначив, що позивач порушивши вимоги п.п.284.4 ст.284 Податкового кодексу України безпідставно занизив земельний податок на суму 455 668,41грн., оскільки був землекористувачем земельних ділянок за кадастровими номерами 82:084:044, 82:415:043, 82:416:019, 82:419:035, 82:418:036 в період з 28.12.2011 року по 28.12.2012 року.

Пунктом 276.5 статті 276 Податкового кодексу України встановлено, що у разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1 та 276.4 цієї статті, іншим суб'єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до статті 274 цього Кодексу від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря, та статті 275 цього Кодексу.

Пунктами 2.2 та 2.3 розділу 2 Порядку визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві затвердженого рішенням Київської міської ради №43/1877 від 26.07.2007 встановлено, що при змішаному використанні земельної ділянки її нормативна грошова оцінка визначається як сума нормативних грошових оцінок частин земельної ділянки, що припадає на певне функціональне використання цих частин. При цьому розмір частин земельної ділянки певного функціонального використання визначається пропорційно до частин площі будівель чи споруд, які розташовані на земельній ділянці. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, на яких розміщені будівлі і споруди, які повністю або частково передаються в оренду, крім випадків, передбачених у п. 2.4, обчислюється пропорційно площам цих будівель і споруд (їх частин), що надаються в оренду, із застосуванням коефіцієнта на функціональне використання земельної ділянки (її частини) Кф = 2,50 (землі комерційного використання) незалежно від виробничо-економічної діяльності орендаря будівель або їх частин.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що відповідно до податкової декларації з плати за землю за 2011 рік та 2012 рік та даних Державного земельного кадастру Позивачем відображено податок за землю по земельній ділянці, яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. Константинівська, 2а (кадастровий номер 78:143:001), двома рядками та при нарахуванні податку за землю по обох рядках позивач враховує нормативну грошову оцінку земельної ділянки, як за землі залізничного транспорту, при цьому згідно даних Державного земельного кадастру частка землі ДТГО Південна Західна залізниця передана в користування ПП Транспортно-експедиційне підприємство Петрівка (код 016464931) (Том 2 а.с.166).

Позивачем факт того, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 78:143:001 передана в оренду ПП Транспортно-експедиційне підприємство Петрівка не заперечується, водночас він зазначає про те, що розрахунок за користування земельною ділянкою було проведено без застосування відсотку від земельного податку для земель залізниці та без застосування пільг.

Зазначені посилання позивача правомірно не прийняті судом першої інстанції, як належне обґрунтування відсутності факту допущення порушення пункту 276.5 статті 276 Податкового Кодексу України та пунктів 2.2 та 2.3 розділу 2 Порядку визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві затвердженого рішенням Київської міської ради № 43/1877 від 26.07.2007 з огляду на те, що, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів до частки землі, що була передана в користування ПП Транспортно-експедиційне підприємство Петрівка була застосована нормативна грошова оцінка земельної ділянки, як за землі залізничного транспорту.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що відповідачем правильно визначено про те, що позивач порушив вимоги п.п.276.5 ст.276 Податкового кодексу України, та безпідставно занизив земельний податок на суму 133 957 грн 94 коп.

Суд першої інстанції визнав, що позивач неправомірно застосував пільгу із земельного податку, надану ДТГО Південно-Західна залізниця Рішенням Київської міської ради від 15.03.2012 №200/7537 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 29.12.2011 №1100/7336 Про бюджет міста Києва на 2012 рік , через те, що фактично на земельних ділянках розташовані відокремлені підрозділи позивача. Позивач заперечує проти таких висновків відповідача і вважає правомірним застосування наданої пільги стосовно визначених у Рішенні Київської міської ради від 29.12.2011 №1100/7336 земельних ділянок, що надані в користування ДТГО Південно-Західна залізниця на території громади міста Києва.

Виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів прийшла до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції з цього питання з огляду на наступне.

Судом першої інстанції зазначено, що відповідно до п.269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Також судом першої інстанції зазначено, що відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Проте, судом першої інстанції не враховано той факт, що за правилами Податкового кодексу України, відповідно до п. 14.1.34, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України власниками земельних ділянок є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно, а землекористувачами - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до норм Земельного кодексу України, Закону України від 06.10.1998 №161-XIV Про оренду землі зі змінами та доповненнями власниками, користувачами та орендарями земельних ділянок є юридичні та фізичні особи, які в установленому законодавством порядку набули права на землю.

Судом першої інстанції не враховано той факт, що відокремлені підрозділи юридичної особи не мають статусу юридичної особи. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до Податкового кодексу України, платником земельного податку є юридична чи фізична особа. У випадку, який розглядається у межах даної справи колегією суддів встановлено - це юридична особа - ДТГО Південно-Західна залізниця .

Відповідно до статті 30 Податкового кодексу України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі.

Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно Податковим кодексом України, рішеннями Верховної Ради, Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до Податкового кодексу України.

Частиною першою статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України встановлено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки дані стосовно наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Київська міська Рада своїм Рішенням надала пільгу зі сплати земельного податку платнику такого податку, яким є ДТГО Південно-західна залізниця , враховуючи в тому числі і її відокремлені підрозділи.

Рішенням Київської міської ради від 15.03.2012 №200/7537 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 29.12.2011 №1100/7336 Про бюджет міста Києва на 2012 рік , позивачу була надана пільга по сплаті земельного податку на території м.Києва. Мета надання пільги - погашення заборгованості КП Київпастранс , пов'язаної із забезпеченням функціонування проекту Міська електричка .

У додатку № 13 Перелік підприємств і організацій, яким надаються пільги по сплаті земельного податку на 2012 рік до рішення Київради №1100/7336 від 29.12.2011 зазначено, що пільга зі сплати земельного податку надана в тому числі і саме позивачу.

Посилання відповідача на той факт, що у додатку № 13 Перелік підприємств і організацій, яким надаються пільги по сплаті земельного податку на 2012 рік до рішення Київради №1100/7336 від 29.12.2011 не зазначені відокремлені підрозділи ДТГО Південно-Західна залізниця не заперечує факту надання пільги зі сплати земельного податку на земельні ділянки, на яких знаходяться такі відокремлені підрозділи ДТГО Південно-Західна залізниця .

Обставини правомірних дій позивача щодо користування пільгою по земельному податку, яка була надана останньому Київською міською радою підтверджуються Науково-експертним висновком Інституту економічно-правових досліджень НАН України від 19.12.2016.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції з вказаних правовідносин та вважає правомірним застосування пільги зі сплати земельного податку ДТГО Південно-Західна залізниця стосовно визначених у Рішенні Київської міської ради від 29.12.2011 №1100/7336 земельних ділянок, що надані в користування ДТГО Південно-Західна залізниця разом з його відокремленими підрозділами на території громади міста Києва.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення є протиправними:

№ 0003194201 від 19.12.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 1305010058, на загальну суму 3 091 601 грн 29 коп., у тому числі за основним платежем в розмірі 2 473 281 грн 03 коп. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 618 320 грн 26 коп., в частині нарахувань 2 214 167 грн 72 коп. земельного податку та 553 541 грн 93 коп. фінансових санкцій;

№ 0003214201 від 19.12.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 1305010057, на загальну суму 2 362 232 грн 06 коп., у тому числі за основним платежем в розмірі 1 889 785 грн 65 коп. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 472 446 грн 41 коп., повністю;

№ 0003224201 від 19.12.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 1305010056, на загальну суму 129 096 грн 50 коп., у тому числі за основним платежем в розмірі 103 277 грн 20 коп. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 25 819 грн 30 коп. повністю;

№ 0003234201 від 19.12.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 1305010055 на загальну суму 394 133 грн 86 грн. у тому числі за основним платежем в розмірі 315 307 грн 09 коп. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 78 826 грн 77 коп. повністю;

№ 0003254201 від 19.12.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 1305010055 на загальну суму на загальну суму 1 031 120 грн 95 коп., у тому числі за основним платежем в розмірі 824 896 грн 77 коп. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 207 224 грн 18 коп. повністю;

№ 0003274201 від 19.12.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 13050100, на загальну суму 398 494 грн 28 коп., у тому числі за основним платежем в розмірі 318 795 грн 42 коп. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 79 698 грн 86 коп. повністю;

№ 0003294201 від 19.12.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 13050100, на загальну суму 218 386 грн 84 коп., у тому числі за основним платежем в розмірі 174 709 грн 47 коп. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 43 677 грн 37 коп., повністю;

№ 0003304201 від 19.12.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 13050100, на загальну суму 502 327 грн 76 коп., у тому числі за основним платежем в розмірі 401 862 грн 20 коп. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 100 465 грн 56 коп., в частині нарахувань 267 904 грн 26 коп. земельного податку та 66 976 грн 70 коп штрафних санкцій.

№ 0003314201 від 19.12.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 13050100, на загальну суму 377 385 грн, у тому числі за основним платежем в розмірі 301 908 грн та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 75 477 грн, в частині нарахувань 185 848 грн 72 коп. земельного податку та 46 462 грн 18 коп. фінансових санкцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0003324201 від 19.12.2014 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до правил Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів та витрат, книзі обліку розрахункових операцій. Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів і повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних чеків РРО (даних розрахункової книги).

Суми готівки, що оприбутковуються мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових документах.

Невідображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки.

Відповідно до Акту перевірки перевіркою встановлено факти не оприбуткування, а також факти неповного та несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у сумі їх фактичних надходжень у книгах обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО на загальну суму 99 353 грн 17 коп.

На підтвердження зазначених фактів відповідачем суду надано копії витягів з відповідних КОРО, у той час як позивачем доказів на спростування зазначених фактів суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з позицією відповідача про порушення позивачем п.2.6, п.2.8, п.2.11, п.3.5, п.7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2015 за № 40/10320, та вважає податкове повідомлення-рішення №0003324201 від 19.12.2014 на суму 136 276 грн 94 коп. штрафних санкцій правомірним, у зв'язку з чим вважає, що вимоги в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення податковий орган не підлягають до задоволення.

Згідно частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не з'ясовано усіх обставин в справі, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у частковому задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2016 року.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2016 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повністю наступні податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС-Центрального офісу з обслуговування великих платників від 19.12.2014 № 0003214201, № 0003224201, № 0003234201, №0003244201, № 0003254201, №0003264201, № 0003274201, №0003284201, №0003294201,

Визнати протиправним та скасувати частково наступні податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС-Центрального офісу з обслуговування великих платників від 19.12.2014:

№0003184201 в частині нарахованого 20 004 169 грн податку на додану вартість та 10 002 085 грн фінансових санкцій;

№ 0003194201 в частині нарахувань 2 214 167 грн 72 коп. земельного податку та 553 541 грн 93 коп. фінансових санкцій;

№0003204201 від 19.12.2014 в частині нарахованого 17 181 427 грн податку на прибуток та 729 8214 грн фінансових санкцій;

№ 0003304201 від 19.12.2014 в частині нарахувань 267 904 грн 26 коп. земельного податку та 66 976 грн 70 коп штрафних санкцій;

№ 0003314201 від 19.12.2014 в частині нарахувань 185 848 грн 72 коп. земельного податку та 46 462 грн 18 коп. фінансових санкцій.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П. Бужак

В.В.Файдюк

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Файдюк В.В.

СудКиївський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення20.04.2017
Оприлюднено28.04.2017
Номер документу66192702
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/3976/15

Ухвала від 16.10.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Панченко Н.Д.

Ухвала від 16.08.2022

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Григорович П.О.

Ухвала від 13.01.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Дашутін І.В.

Ухвала від 11.01.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Дашутін І.В.

Ухвала від 17.12.2021

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Григорович П.О.

Постанова від 29.11.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Дашутін І.В.

Постанова від 29.11.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Дашутін І.В.

Ухвала від 07.07.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Дашутін І.В.

Ухвала від 12.03.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шипуліна Т.М.

Ухвала від 13.06.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Шипуліна Т.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні