Рішення

від 24.04.2017 по справі 906/275/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" квітня 2017 р. Справа № 906/275/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (адвокат, договір від 02.03.17.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №2 від 05.01.17.)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрім-пак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів"

про стягнення 301358,01 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 342972,99грн., з яких: 319321,69 грн. заборгованості за договором поставки №00008 від 10.05.16., 9562,12 грн. інфляційних втрат, 11598,18 грн. пені, 2491,00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги розглядаються з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

У відзиві на позовну заяву №75 від 20.04.17 відповідач зазначив, що поставка товару відбулася поза умовами договору поставки №00008 від 10.05.16, оскільки у накладних відсутнє посилання на договір, тому відсутні підстави для нарахування пені.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Атрім-пак" (постачальник/позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №00008, за умовами якого постачальник зобов'язався передати покупцю поліамідні оболонки, кліпса (долі-товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

Згідно п.13.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.16.

За період з 26.09.16 по 11.01.17 , позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 410609,09грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками сторін та податковими накладними (а.с.33-62).

Згідно п.3.1 договору, оплата здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 319321,69грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав, борг визнав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 319321,69 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 9562,12 грн. інфляційних та 2491,00 грн. 3% річних . Суд, перевіривши наданий позивачем уточнений розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині в заявленому розмірі.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.8.2 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно уточненого розрахунку позивача становить 11598,18 грн. (а.с.74).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.8.2 договору, у випадку затримання проведення розрахунку покупець сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідач позов в цій частині не визнав з тих підстав, що поставка товару відбулася поза умовами договору поставки №00008 від 10.05.16, оскільки у накладних відсутнє посилання на договір.

Суд не погоджується із зазначеною позицією відповідача, оскільки згідно п.1.6 договору, товар поставлений за видатковими накладними, що оформлені між сторонами протягом строку дії договору, вважається таким, що поставлений на підставі та в межах договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на договір в самих видаткових накладних.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок грунтується ( п.1.12 Постанови № 14).

Разом з тим, перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно нараховано пеню за порушення грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару у січні 2017 року, оскільки договір поставки припинив свою дію 31.12.16.

Враховуючи викладене, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 10688,70грн.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач докази сплати боргу не надав.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 342063,51грн., з яких: 319321,69грн. боргу, 10688,70грн. пені, 2491,00грн. річних, 9562,12грн. інфляційних. У стягненні 909,48 грн. пені слід відмовити за необгрунтованістю. .

Судовий збір в розмірі 5130,95грн. відповідно до ст. 49 ГПК України покладається судом на відповідача.

Слід зазначити, що зайво сплачена сума судового збору в розмірі 2160,41грн. підлягає поверненню у відповідності до ст.7 Закону України "Про судовий збір", за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (13300, м.Бердичів, вул.Білопільська,131; код 38284164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрім-пак" (61033, м.Харків, вул.Шевченка, 317, кім.А-0415; код 39499793) - 319321,69грн. боргу, 10688,70грн. пені, 2491,00грн. річних, 9562,12грн. інфляційних, 5130,95грн. витрат по оплаті судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 909,48грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.04.17

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу