Рішення

від 18.04.2017 по справі 910/4175/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2017Справа №910/4175/17

За позовом Фонду державного майна України

До Товариства з обмеженою відповідальністю Турінвестбуд

Про стягнення 30 465,52 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Грицькова І.О.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фонд державного майна України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Турінвестбуд (далі - відповідач) про стягнення 30 465,52 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.17. порушено провадження у справі № 910/4175/17 та призначено її до розгляду на 18.04.17.

В судовому засіданні 18.04.17. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 18.04.17. не з'явився, вимоги ухвали суду від 17.03.17. не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/4175/17.

В судовому засіданні 18.04.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.10. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір оренди № 203 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - Майно) - нежитлові приміщення загальною площею 542,8 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73 на другому поверсі будинку (реєстровий номер - 03539024.1.ХЦБВРЛ004), що обліковується на балансі Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, код ЄДРПОУ 03539024 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.11.2009 та становить 4 880 340,00 грн.

Згідно з п. 2.1 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна.

Згідно п. 3.1 Договору орендна плата відповідає стартовій платі за оренду державного нерухомого майна, яка визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95. № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (січень 2010) - 62 661,25 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - травень 2010 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди - січень 2010 року на індекси інфляції за лютий, березень, квітень та травень 2010 року.

Згідно п. 3.2. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3 Договору).

Згідно п. 10.1. Договору його укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 25.05.10. по 24.04.13. включно.

25.05.10. на виконання умов Договору сторони підписали Акт приймання-передавання державного нерухомого майна, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.11. у справі № 37/89 було розірвано Договір оренди № 203 нерухомого майна, що належить до державної власності укладений між позивачем та відповідачем.

Далі, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.12. у справі № 5011-7/7283-2012 стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 130 395,39 грн. - основного боргу за оренду приміщення, 30 538,77 грн. пені, 31 977,77 грн. - штрафу, 646 362,12 грн. - пені.

Постановою Київського апеляційного Господарського суду від 12.06.13. у справі № 910/413/13 стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України пеню у розмірі 52 310,35 грн. за період з 23.11.2011 по 21.12.2012, в зв'язку з невиконанням відповідачем рішення господарського суду м. Києва від 15.08.2012 у справі № 5011-7/7283-2012.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.13. у справі № 910/14046/13, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.14. у справі № 910/10127/14, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.15. у справі № 910/28097/14, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.01.16. у справі № 910/27746/15, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.16. у справі № 910/11402/16, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.16. у справі № 910/19846/16 було стягнуто з відповідача на користь позивача пеню за відповідний період за несплату 319 777,71 грн. орендної плати.

Обставини, встановлені у справі № 37/89, № 5011-7/7283-2012, № 910/14046/13, № 910/10127/14, № 910/28097/14, № 910/27746/15, № 910/11402/16, № 910/19846/16 суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрали законної сили та діють рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.13. у справі № 910/14046/13, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.14. у справі № 910/10127/14, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.15. у справі № 910/28097/14, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.01.16. у справі № 910/27746/15, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.16. у справі № 910/11402/16, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.16. у справі № 910/19846/16, то встановлені ними факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2011 у справі № 37/89 та рішення від 15.08.12. у справі № 5011-7/7283-2012 не виконав, у зв'язку з чим на день розгляду справи у відповідача існує заборгованість з орендної плати за Договором в сумі 319 777,71 грн.

З огляду на вказане позивачем пред'явлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 30465,52 грн. за період 08.10.16. по 07.02.17. на підставі умов Договору

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Пунктом 3.7. Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з пунктом 3.11 Договору, у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема є сплата неустойки. (п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачем заборгованість з орендної плати за Договором в повному обсязі не сплачено.

Оскільки умовами укладеного Договору передбачена можливість стягнення пені за кожний день прострочення, включаючи день оплати, то позовна вимога про стягнення пені за період з 08.10.16. по 07.02.17. є обґрунтованою (вказану правову позицію висловлено в постановах Вищого господарського суду України від 03.04.13. у справі № 5011-12/11851-2012 та від 31.08.11. у справі № 41/103).

Судом здійснено перерахунок пені за період, заявлений позивачем, та встановлено, що її розрахунок здійснено вірно, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Турінвестбуд" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 11-А, офіс 54, ідентифікаційний код 36678046) в доход Державного бюджету України 30 465 (тридцять тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн. 52 коп. - пені, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.04.17.

Суддя Т.М. Ващенко