Рішення

від 20.04.2017 по справі 910/3629/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2017Справа №910/3629/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа 1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестер-АПК"

третя особа 2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

про стягнення 733 260,00 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Становова Ю.В. (довіреність)

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) збитків у розмірі 733 260,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що для відновлення свого порушеного права у правовідносинах між ним та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", позивач вимушений був звернутись за правовою допомогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер-АПК", якому сплатив 733 260,00 грн., які, на думку позивача, є його збитками та підлягають стягненню з відповідача, як правонаступника Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 порушено провадження у справі № 910/3629/17, залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестер-АПК", залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" та призначено її до розгляду на 30.03.2017.

30.03.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що заявлені до стягнення суми не є збитками.

В судове засідання 30.03.2017 з'явились представники позивача і відповідача, надали суду пояснення по справі, представник позивача надав документи.

Представники третіх осіб в судове засіданні 30.03.2017 не з'явились, пояснень і витребуваних судом документів не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 розгляд справи відкладено на 20.04.2017.

19.04.2017 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 20.04.2017 представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, у позові просив відмовити.

Інші учасники процесу у судове засідання 20.04.2017 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 20.04.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" (позивач) та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" були укладені договори поставки № ЦХП-01-06413-01 від 17.10.2013, № ЦХП-03-05713-01 від 04.09.2013, № ЦХП-03-06113-01 від 17.09.2013, № ЦХП-03-01813-01 від 14.02.2013.

У зв'язку з порушенням Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" умов зазначених договорів, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовними заявами до ДП МТЗ Укрзалізничпостач .

Як стверджує позивач, беручи до уваги виникнення між ним та ДП МТЗ Укрзалізничпостач спірних правовідносин за вказаними договорами, позивач був вимушений звернутися до Товариства з обмеженою відповідальністю Вестер-АПК за правовою допомогою.

Так, 21.05.2015 між позивачем, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестер-АПК", як виконавцем, укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику правовому допомогу з питань, що виникають в результаті повернення заборгованості по Договорах поставки укладених з ДП МТЗ Укрзалізничпостач , а саме: № ЦХП-01-06413-01 від 17.10.2013, № ЦХП-03-05713-01 від 04.09.2013, № ЦХП-06-02713-01 від 17.12.2013, № ЦХП-03-06113-01 від 17.09.2013, № ЦХП -03-03513-01 від 20.05.2013, № ЦХП-03-01813-01 від 14.02.2013 в порядку та на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов договору про надання юридичних послуг від 21.05.2015 позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 733 260,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 22.03.2016 на суму 74 823,00 грн., № 2 від 22.03.2016 на суму 126380,00 грн., № 4 від 22.03.2016 на суму 520227,00 грн., № 7 від 22.03.2017 на суму 11830,00 грн.

За твердженнями позивача, ТОВ "Вестер-АПК" надало юридичні послуги, які полягають у представництві інтересів позивача у судових засіданнях, у яких розглядалися справи, провадження у яких порушено на підставі позовних заяв ТОВ "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" до ДП МТЗ Укрзалізничпостач .

Отже, за наслідками розгляду вказаних справ, Господарським судом Запорізької області прийнято наступні рішення.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.08.2015 у справі № 908/3995/15 стягнуто з ДП МТЗ Укрзалізничпостач на користь ТОВ ТД Енергетичне машино будування 460 377,0 грн. основного боргу за договором № ЦХП-01-06413-01, 28474,00 грн. пені, 13 168,04 грн. 3% річних, 246 210,99 грн. інфляцій них витрат, та 14964,60 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.06.2016 у справі № 908/1098/16 стягнуто з ДП МТЗ Укрзалізничпостач на користь ТОВ ТД Енергетичне машино будування 631 932,06 грн. основного боргу за договором № ЦХП-03-05713-01, 36 357,74 грн. 3% річних, 406 964,25 грн. інфляційних витрат, та 16 128,78 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.06.2016 у справі № 908/1466/16 стягнуто з ДП МТЗ Укрзалізничпостач на користь ТОВ ТД Енергетичне машино будування 2 763 094,40 грн. основного боргу за договором № ЦХП-03-06113-01, 165301,69 грн. 3% річних, 1824975,50 грн. інфляційних витрат та 71 300,32 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.07.2016 у справі № 908/1527/16 стягнуто з ДП МТЗ Укрзалізничпостач на користь ТОВ ТД Енергетичне машино будування 69 168,04 грн. основного боргу за договором № ЦХП-03-01813-01, 3835,67 грн. 3% річних, 43 437,53 грн. інфляційних витрат та 1 746,62 грн. судового збору.

Поряд із цим позивач зазначає, що відповідач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", що встановлено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також підтверджується ухвалами Господарського суду Запорізької області від 01.09.2015 у справі № 908/3995/15, від 14.12.2016 у справі № 908/1098/16, від 16.12.2016 у справі № 908/1466/16 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2016 у справі № 908/1527/16.

Так, звертаючись до суду з даним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що грошові кошти у розмірі 733 260,00 грн., сплачені останнім на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер-АПК", є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, які понесені у зв'язку з відновленням свого порушеного права, а тому вони мають бути відшкодовані за рахунок відповідача.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування шкоди.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов'язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов'язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду.

Згідно ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема, наявність протиправної поведінки, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Отже, для вирішення питання щодо покладення збитків на відповідача слід довести, що його протиправні дії чи бездіяльність є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51 гс 14).

Суд зазначає, що заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу у розмірі 733 260,00 грн. не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру, заявлена сума витрат не має необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку зі спірними правовідносинами сторін, тобто відсутні всі необхідні ознаки, які є необхідними для стягнення збитків.

Сплата позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Вестер-АПК" грошових коштів у сумі 733 260,00 грн. на підставі договору про надання юридичних послуг не є об'єктивними витратами тобто такими, що є невідворотними, оскільки набуваються волі позивача у процесі звичайної господарської діяльності, а не у зв'язку з наданням професійної правової допомоги спеціалістом, кваліфікаційний рівень якого підтверджений в установленому законом порядку.

Отже, заявлена сума витрат не має необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку зі спірними правовідносинами сторін щодо виконання умов договорів поставки № ЦХП-01-06413-01 від 17.10.2013, № ЦХП-03-05713-01 від 04.09.2013, № ЦХП-03-06113-01 від 17.09.2013, № ЦХП-03-01813-01 від 14.02.2013.

Заявлена до стягнення сума не залежить від дій/бездіяльності відповідача; вина відповідача у понесенні відповідачем витрат саме у розмірі 733 260,00 грн. відсутні.

Таким чином, зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 ГК України та статті 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 20.07.2015 року у справі № 904/10185/14 від 20.07.2015 року, від 15.01.2014 у справі № 927/654/13, від 27.07.2015 у справі № 910/25480/14).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача 733 260,00 грн. збитків відсутні, оскільки в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, який призвів до понесення позивачем витрат у розмірі 733 260,00 грн.

Крім того, правова позиція про те, що витрати по оплаті юридичних послуг (послуг адвоката) не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків викладена також у п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Так, відповідно ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 також роз'яснено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Виходячи з наведених вище норм процесуального права та роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України, витрати, пов'язані з оплатою послуг з надання правової допомоги, розподіляються судом в порядку, визначеному ч. 5 ст. 49 ГПК України, та зазначається, зокрема, в його рішенні, при умові надання стороною справи вищенаведених доказів.

З наданих повивачем доказів, зокрема договору про надання юридичних послуг, платіжних доручень дорученнями № 1 від 22.03.2016, № 2 від 22.03.2016, № 4 від 22.03.2016, № 7 від 22.03.2017, актів виконаних робіт по договору про надання юридичних послуг від 21.05.2015 вбачається, що позивач уклав зазначений договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестер-АПК", послуги були надані вказаною юридичною особою і грошові кошти в сумі 733 260,00 грн. як оплату вказаних послуг також перераховано на користь названого товариства.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що правову допомогу, пов'язану з розглядом справ № 908/3995/15, № 908/1098/16, № 908/1466/16 та № 908/1527/16, надано позивачеві не адвокатом і оплачена вона не на користь адвоката.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевстановлені обставини, враховуючи відсутність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, а також те, що грошові кошти у розмірі 733 260,00 грн. за своєю правовою природою не є збитками, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову судовий збір, відповідно до ст. ст. 49 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2017.

Суддя С.О. Турчин