Рішення

від 20.04.2017 по справі 910/23290/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2017Справа №910/23290/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі

до Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк

про визнання недійсними договорів

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Тронь І.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Курінний С.Ю. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фоззі звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" про визнання недійсними договорів №4 від 13.11.2013, №5 від 13.03.2014, №6 від 30.04.2014, №7 від 31.07.2014, №8 від 12.09.2014, №9 від 06.10.2014 та №10 від 25.11.2014 про внесення змін до договору поруки №10,5/08-ДП1 від 27.06.2008.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що зазначені правочини суперечать ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, так як спірними правочинами сторони внесли зміни у зобов'язання (поруку), яке припинилось внаслідок збільшення обсягу відповідальності позивача, як поручителя, без його відома, шляхом збільшення строку позовної давності до вимог про сплату штрафних санкцій та договірних санкцій та, відповідно, збільшення обсягу відповідальності поручителя. Крім того позивач вказав на те, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником за кредитним договором - ТОВ У Хромого Пола умов кредитного договору №10.05/08-СК від 27.06.2008, на забезпечення виконання зобов'язань за яким і було укладено договір поруки між сторонами, Банк листом №1392/1-2 від 25.02.2013 направив позичальнику вимогу про повне повернення отриманого кредиту не пізніше 60 банківських днів з моменту отримання вказаної вимоги, змінивши тим самим строк виконання боржником основного зобов'язання. Зазначена вимога була отримана позичальником 06.03.2013, відповідно строк виконання боржником обов'язку з повернення кредиту закінчився 06.06.2013. Проте, оскільки відповідач, починаючи з 07.06.2013 не звернувся до поручителя з позовом протягом шестимісячного терміну, то з 07.12.2013 договір поруки є таким, що припинився, а відтак спірними договорами про внесення змін до договору поруки сторони вносили зміни у неіснуюче зобов'язання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи на те, що позивач, підписавши договір №3 від 28.11.2011 про внесення змін до договору поруки надав згоду на збільшення боргових зобов'язань, в тому числі і на погодження позовної давності до вимог про сплату штрафних та договірних санкцій, що становить 1 рік. Крім того, про збільшення обсягу свого зобов'язання, що викладено в договорі №8 від 10.09.2013 про внесення змін до кредитного договору, позивач, усвідомлюючи зміст зазначених правочинів, надав свою згоду 12.03.2011, підписавши договір №1 про внесення змін до договору поруки, та 13.11.2013, підписавши договір №4 про внесення змін до договору поруки договором № 4 від 14.11.2013 про внесення змін до договору поруки. На підставі викладеного вказує, що договір поруки не припинений, оскільки зміна умов основного зобов'язання забезпеченою порукою, в тому числі зміна позовної давності до вимог про сплату штрафних та договірних санкцій не є підставою припинення поруки.

Також відповідач вказав, що до правовідносин між Банком та Поручителем не можливо застосовувати наслідки пропуску шестимісячного строку, передбачені ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки після отримання листа-вимоги ТОВ "Фоззі" уклало Договір №4 від 13.11.2013 про внесення змін до Договору поруки, що свідчить про визнання ним свого обов'язку виконувати зобов'язання по Договору поруки та Кредитному договору. Проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві та запереченнях, в їх задоволенні просив відмовити повністю. Одночасно відповідач вказує, що в шестимісячний строк ним було направлено лист-вимогу до поручителя (позивача), що свідчить про пред'явлення ним вимоги до поручителя у порядку ст.559 ч.4 ЦК України. В подальшому, оскільки сторони дійшли згоди щодо мирного врегулювання сплати заборгованості шляхом укладення додаткових угод до кредитного договору та договору поруки, у відповідача відпала необхідність звернення до позивача як до поручителя саме з позовом до суду.

На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Судом встановлено, що 27.06.2008 між ПАТ "ВТБ БАНК" (Кредитор), та ТОВ "У Хромого Пола" (Позичальник) укладено Кредитний договір №10.05/08-СК (Кредитний договір), відповідно до умов якого Кредитор надає Позичальнику кредит у вигляді строкового кредиту, а Позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Кредитору суму кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитом, комісії та інші платежі згідно умов договору та виконати всі інші зобов'язання в порядку і в строки, визначені Договором. Сума кредиту становить 650000 доларів США, цільове призначення - на придбання об'єкту нерухомого майна. Строк кредитування - до 26.06.2015 зі сплатою 12% річних (з урахуванням додаткової угоди до кредитного договору №5 від 28.11.2011).

Згідно п. 5.3. Договору Кредиту (з урахуванням внесених до нього Договором №5 про внесення змін до Кредитного договору від 28.11.2011 змін) Банк набуває право вимагати від Позичальника достроково повернути виданий Позичальнику Кредит у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, а Позичальник зобов'язаний незважаючи на положення п. 1.1. цього Договору виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий Кредит в повному обсязі, сплатити плату за Кредит, штрафні санкції і договірні санкції, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку згідно умов цього договору, в строк не пізніше 30 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.

На забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "У Хромого Пола" (Боржник) за Кредитним договором між Банком та ЗАТ Фоззі , правонаступником якого є ТОВ Фоззі (Поручитель) було укладено Договір поруки № 10.05/08-ДП1 від 27.06.2008, відповідно до п. 1.2 якого Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по борговим зобов'язанням боржника - ТОВ У Хромого Пола , які виникають із Кредитного договору, а саме повернути кредит у розмірі 650000 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, в строки та у випадках, встановлених Кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору у повному обсязі.

Договором №1 від 12.03.2011 про внесення змін до Договору Поруки, сторони виклали вказаний договір у новій редакції, згідно п.п. якої поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі зобов'язань позичальника за кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань позичальником.

Згідно п. 5.1. Договору поруки цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення печатками Банку та Поручителя (у випадку наявності у Поручителя печатки) і діє до повного виконання зобов'язання за Кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, сторонами за договором Поруки в подальшому також вносились зміни на підставі додаткових договорів, зокрема:

- договір про внесення змін № 4 від 13.11.2013, яким зокрема змінено позовну давність до вимог про сплату штрафних санкцій та договірних санкцій до 18 місяців;

- договір про внесення змін № 5 від 13.03.2014, яким було збільшено позовну давність до вимог про сплату штрафних санкцій та договірних санкцій до 24 місяців;

- договір про внесення змін № 6 від 30.04.2014, яким було викладено п. 1.2. в новій редакції ;

- договір про внесення змін № 7 від 31.07.2014, яким було викладено п. 1.2. в новій редакції;

- договір про внесення змін № 8 від 12.09.2014, яким було збільшено строк позовної давності до вимог про сплату штрафних та договірних санкцій до 30 місяців;

- договір про внесення змін № 9 від 06.10.2014, яким було викладено п. 1.2. в новій редакції;

- договір про внесення змін № 10 від 25.11.2014 р., яким було викладено п. 1.2. в новій редакції.

Всі інші умови Договору поруки залишились без змін.

25.02.2013 Банком було направлено на адресу ТОВ "У Хромого Пола" лист-вимогу №1393/1-2 щодо дострокового повернення останнім отриманого Кредиту в повному обсязі,в якій останній вимагав сплатити кредит, штрафні і договірні санкції не пізніше 60 банківських днів з моменту отримання цієї вимоги.

Спір у справі виник у зв'язку із твердженнями позивача про недійсність договорів про внесення змін №4 від 13.11.2013, № 5 від 13.03.2014, № 6 від 30.04.2014, № 7 від 31.07.2014, № 8 від 12.09.2014, № 9 від 06.10.2014, № 10 від 25.11.2014 (надалі - Договори про внесення змін) так як сторонами вносились зміни у неіснуюче зобов'язання, оскільки правовідносини поруки були припиненими у зв'язку із збільшенням строку позовної давності до вимог про сплату штрафних санкцій та договірних санкцій, що, на думку позивача, призвело до збільшення обсягу відповідальності Поручителя. А також, позивач вказує, що Договір поруки припинився у зв'язку з тим, що кредитор не звернувся до поручителя з вимогою протягом 6 місяців із дня настання обов'язку боржника із виконання основного зобов'язання.

Частиною 1 статті 203 цього Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Позивач стверджує, що договори про внесення змін № 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 є недійсними у зв'язку із тим, що ними вносились зміни у неіснуюче зобов'язання. Зокрема, на думку позивача, підставою для припинення поруки є збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок збільшення строку позовної давності до вимог про сплату штрафних санкцій та договірних санкцій.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання останнім свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина 1 статті 553 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України порука припиняється у разі збільшення зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за одночасної наявності двох умов: 1) внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; 2) ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України № 6-701цс15 від 24.06.2015.

Таким чином, посилання позивача щодо збільшення обсягу відповідальності внаслідок збільшення строку позовної давності судом відхиляються з огляду на те, що збільшення строку позовної давності за договірними штрафними санкціями не свідчить про збільшення обсягу відповідальності Поручителя.

Разом з тим, за приписами частини 4 статті 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Сторонами у п. 5.1. Договору поруки було визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення печатками Банку та Поручителя (у випадку наявності у Поручителя печатки) і діє до повного виконання зобов'язання за Кредитним договором.

Приписами статті 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За положеннями статті 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вбачається із наведеного пункту Договору поруки, в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного припинення усіх зобов'язань боржників за основними договорами (п. 5.1.) не вважається встановленим сторонами строком дії поруки, оскільки суперечить частині 1 статті 251 та частині 1 статті 252 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 3-42гс15 від 15.04.2015, № 6-436цс15 від 23.12.2015.

Таким чином, для визначення строку дії Договору поруки підлягають застосуванню норми частини 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Судом встановлено, що 25.02.2013 Банком на адресу ТОВ "У Хромого Пола" було надіслано лист-вимогу №1392/1-2, яка, згідно пояснень представника позивача була отримана Позичальником 06.03.2013, відповідно до якого Банк вимагав у ТОВ "У Хромого Пола" повернути кредит в повному обсязі, сплатити плату за кредит, штрафні та договірні санкції не пізніше 60 банківських днів з моменту отримання цієї вимоги.

Згідно приписів ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до п. 5.3. Договору Кредиту (з урахуванням внесених до нього Договором №5 про внесення змін до Кредитного договору від 28.11.2011 змін) Банк набуває право вимагати від Позичальника достроково повернути виданий Позичальнику Кредит у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, а Позичальник зобов'язаний незважаючи на положення п. 1.1. цього Договору виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий Кредит в повному обсязі, сплатити плату за Кредит, штрафні санкції і договірні санкції, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку згідно умов цього договору, в строк не пізніше 30 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.

Отже, Кредитором на підставі п. 5.3 Кредитного договору та у порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України було змінено строк виконання основного зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як вбачається з пояснень представника відповідача та зі змісту листа-вимоги Банку на адресу позивача від 10.07.2013 № 5230/1-2, ТОВ У Хромого Пола отримало вимогу Банку №1392/1-2 від 25.02.2013 про повернення кредиту 18.04.2013.

З огляду на те, що лист-вимога отримана ТОВ "У Хромого Пола" 18.04.2013, та за відсутності доказів отримання вказаної вимоги 06.03.2013, як стверджує позивач, за обрахунком суду, який здійснювався із врахуванням постанови Кабінету Міністрів України №1043-р від 19.12.2012, Боржник повинен був повернути кредит до 19.07.2013 і саме з цієї дати підлягає обрахуванню передбачений частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України шестимісячний строк.

Вказаний правовий висновок відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові № 6-28цс14 від 10.09.2014.

При цьому, за приписами частини 4 статті 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України № 6-170цс13 від 17.09.2014 та № 6-53цс14 від 17.09.2014.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Вказаний правовий висновок відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові № 6-28цс14 від 10.09.2014р.

З матеріалів справи вбачається та представником відповідача в судовому засіданні підтверджувалось, що у період з 19.07.2013 по 18.01.2014 Банк не звертався з позовом до Поручителя у судовому порядку.

Посилання відповідача на направлення листа-вимоги поручителю, як на факт пред'явлення вимоги поручителю, спростовуються наведеними вище правовим висновками Верховного Суду України.

Отже, оскільки починаючи з 19.07.2013 ПАТ "ВТБ БАНК" протягом шестимісячного строку не звернулось до ТОВ "Фоззі", як поручителя за Договором поруки, з позовом у судовому порядку, то починаючи з 18.01.2014 правовідносини поруки є таким, що припинилися.

Посилання відповідача на Договір №4 як на підтвердження своїх доводів про те, що Поручителем визнано за собою обов'язок виконувати зобов'язання по Договору поруки та Кредитному договору до 13.05.2014 суд відхиляє з огляду на наступне.

Договором № 4 про внесення змін до Договору поруки від 13.11.2013 сторонами було внесено зміни в п. 1.2 Договору поруки та викладено його в такій редакції Згідно Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит в сумі 650000 доларів США 00 центів на строк до 13.05.2014 включно зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12% відсотків річних або в іншому розмірі, передбаченому Кредитним договором .

У пункті 5.1. Договору поруки встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками банку і поручителя (у випадку наявності у поручителя печатки) і діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором.

Тобто, пункт 1.2 Договору поруки містить лише опис зобов'язання, за яке поручився Поручитель за Договором поруки, а відтак викладення його у наведеній судом редакції не є зміною строку повернення Кредиту чи зміною (встановленням) строку дії Договору поруки.

Отже, з наведених умов Кредитного договору та Договору поруки вбачається, що сторонами не вносились зміни до строку дії Договору поруки і незважаючи на укладення Договору №4 строк дії Договору поруки залишився незмінним, що спростовує твердження відповідача про визнання позивачем свого обов'язку виконувати зобов'язання по Договору поруки та Кредитному договору до 13.05.2014 або про наявність волі останнього на продовження дії Договору поруки.

Більше того, укладення Договору №4 ніяким чином не спростовує зміни Банком строку виконання основного зобов'язання за Кредитним договором шляхом направленням вимоги боржнику про дострокове повернення кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання є останньою стадією його існування. Під припиненням зобов'язання розуміють припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання. Тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов'язанні дій, а боржник звільняється від обов'язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.

Припинення зобов'язання (в даному випадку правовідносини поруки) має остаточний характер, чинне цивільне законодавство не передбачає можливості відновлення вже припиненого зобов'язання.

Аналогічна позиція наведена у постановах Вищого господарського суду України від 19.02.2009 у справі №19/72пн та від 04.09.2013 у справі № 922/1027/130, а також в ухвалі Верховного Суду України № 6-19076ск10 від 14.07.2010.

За загальними нормами цивільного законодавства зміна договору допускається тільки за існуючим правовідношенням.

Про що також зазначав Вищий господарський суд України у своїх постановах від 13.01.2016 р. у справі №910/11920/15 та від 23.06.2014 р. у справі №910/22121/13.

В супереч наведеному Договори про внесення змін №5, 6, 7, 8, 9, 10 були укладені після припинення Договору поруки.

Частиною 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Враховуючи, що спірні додаткові договори не відповідають актам цивільного законодавства, оскільки неможливо внести зміни у правовідносини, які припинились, а також не можуть бути спрямовані на реальне настання наслідків, а саме: наслідків щодо зміни умов Договору поруки № 10.05/08-ДП1 від 27.06.2008, який припинений 18.01.2014, вимоги позивача щодо визнання недійсними договорів про внесення змін до Договору поруки № 5 від 13.03.2014 р., № 6 від 30.04.2014, № 7 від 31.07.2014, № 8 від 12.09.2014, № 9 від 06.10.2014, №10 від 25.11.2014 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Однак, зважаючи на те, що Договір №4 про внесення змін до Договору поруки був укладений 13.11.2013, тобто передбачав внесення змін у чинний Договір поруки, а інших підстав для визнання його недійсним позивачем не наведено, то вимоги ТОВ Фоззі про визнання Договору про внесення змін №4 недійсним є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на наведене позовні вимоги ТОВ Фоззі підлягають частковому задоволенню, а договори про внесення змін до Договору поруки № 5 від 13.03.2014 р., № 6 від 30.04.2014, № 7 від 31.07.2014, № 8 від 12.09.2014, № 9 від 06.10.2014, №10 від 25.11.2014 визнанню недійсними.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір №5 від 13.03.2014 про внесення змін до Договору поруки №10.5/08-ДП1 від 27.06.2008, укладений між Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк (01004, м. Київ, бул. Т.Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фоззі (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5; ідентифікаційний код 25294089).

Визнати недійсним Договір №6 від 30.04.2014 про внесення змін до Договору поруки №10.5/08-ДП1 від 27.06.2008, укладений між Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк (01004, м. Київ, бул. Т.Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фоззі (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5; ідентифікаційний код 25294089).

Визнати недійсним Договір №7 від 31.07.2014 про внесення змін до Договору поруки №10.5/08-ДП1 від 27.06.2008, укладений між Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк (01004, м. Київ, бул. Т.Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фоззі (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5; ідентифікаційний код 25294089).

Визнати недійсним Договір №8 від 12.09.2014 про внесення змін до Договору поруки №10.5/08-ДП1 від 27.06.2008, укладений між Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк (01004, м. Київ, бул. Т.Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фоззі (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5; ідентифікаційний код 25294089).

Визнати недійсним Договір №9 від 06.10.2014 про внесення змін до Договору поруки №10.5/08-ДП1 від 27.06.2008, укладений між Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк (01004, м. Київ, бул. Т.Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фоззі (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5; ідентифікаційний код 25294089).

Визнати недійсним Договір №10 від 25.11.2014 про внесення змін до Договору поруки №10.5/08-ДП1 від 27.06.2008, укладений між Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк (01004, м. Київ, бул. Т.Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фоззі (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5; ідентифікаційний код 25294089).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк (01004, м. Київ, бул. Т.Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5; ідентифікаційний код 25294089) витрати зі сплати судового збору в розмірі 8268 (вісім тисяч двісті шістдесят вісім) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 25.04.2017

Суддя Я.В. Маринченко