Ухвала

від 20.04.2017 по справі 910/7940/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

20.04.2017Справа № 910/7940/16

За скаргою Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві по справі №910/7940/16

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

до Громадської організації Об'єднання багатодітних сімей ОРІЯНА

про стягнення 9459,10 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Мохонько О.А. (представник за довіреністю);

від відповідача - Михайленко О.С. (голова);

від ВДВС - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2017 року Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва звернулось до господарського суду міста Києва із зазначеною скаргою.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що 18.07.2016 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2016 по справі №910/7940/16 було видано наказ.

В подальшому стягувач звернувся до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Так, в провадженні Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебувало виконавче провадження №52017723 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 18.07.2016 по справі №910/7940/16.

В подальшому, стягувачем було отримано постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 08.12.2016 у виконавчому провадженні №52017723, яка винесена державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Так, виконавчий документ було повернуто стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження оскільки відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, повідомлення Регіонального сервісного центру МВС м. Києва транспортних засобів за боржником не зареєстровано, згідно відповіді ДФС України відкритих рахунків боржника у банківських установах - немає, згідно акту державного виконавця боржника юридичну особу не розшукано, арешти державним виконавцем внесені до відповідних реєстрів заборон.

В подальшому, скаржник повторно звернувся до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження.

07.03.2017 Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва отримало повідомлення від 10.02.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.8 ч.4. ст.4 Закону України Про виконавче провадження , у зв'язку з тим, що стягувачем не було додано до заяви підтвердження сплати авансового внеску.

Проте скаржник вважає зазначене повідомлення незаконним, на думку останнього, оскільки скаржник вперше звернувся до виконавчої служби до набрання чинності Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII який набрав чинності з 05.10.2016, останній не повинен був сплачувати авансовий внесок, відтак виконавець неправомірно застосував положення вказаного закону.

На підставі викладеного скаржник просить суд визнати незаконним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 10.02.2017 та зобов'язати Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийняти до примусового виконання наказ господарського суду міста Києва від 18.07.2016 по справі №910/7940/16.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2017 скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні підтримав обставини викладені у скарзі та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні жодних пояснень чи заперечень з приводу розглядуваної скарги не надав.

Представник ВДВС в судове засідання не з'явився, пояснень з приводу поданої скарги не подав, про причини неявки суд на повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2016 по справі №910/7940/16 позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до Громадської організації Об'єднання багатодітних сімей ОРІЯНА про стягнення 9459,10 грн. задоволено в повному обсязі.

18.07.2016 на примусове виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ у справі №910/7940/16.

Як вбачається із матеріалів справи 08.12.2016 держаним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з тим, що державним виконавцем не виявлено майна боржника.

Крім того зазначеною постановою було надано стягувачу строк для повторного пред'явлення зазначеного наказу до виконання до 08.12.2019.

В подальшому, позивач повторно звернувся до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві із листом №43-15 від 13.01.2017 в якому повторно просив прийняти до виконання наказ господарського суду міста Києва від 18.07.2016 у справі №910/7940/16.

10.02.2017 державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондарчук Ю.М. було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.8 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження у зв'язку із тим, що стягувачем не додано підтвердження сплати авансового внеску.

Зазначене повідомлення скаржник вважає незаконним, та просить його скасувати.

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

При цьому, відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ч.1 ст.5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Законом України Про виконавче провадження регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст.1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із ч.1 ст.74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У відповідності до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Як вбачається з матеріалів справи рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2016 по справі №910/7940/16 набрало законної сили 13.07.2016.

18.07.2016 на примусове виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ.

Статтею 22 Закону України Про виконавче провадження , чинного на момент видачі зазначеного наказу передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Позивач у передбачені законом строки звернувся до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження.

08.12.2016 держаним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з тим, що державним виконавцем не виявлено майна боржника.

За приписами п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , чинного на момент винесення зазначеної постанови, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 5 зазначеної статті визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

За таких обставин, державний виконавець правомірно визначив строк для повторного пред'явлення наказу до виконання до 08.12.2019.

В подальшому, позивач повторно звернувся до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві із листом №43-15 від 13.01.2017 в якому повторно просив прийняти до виконання наказ господарського суду міста Києва від 18.07.2016 у справі №910/7940/16.

10.02.2017 державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондарчук Ю.М. було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.8 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження у зв'язку із тим, що стягувачем не додано підтвердження сплати авансового внеску.

Частиною 1 статті 18 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону, до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Зазначеною нормою також передбачений вичерпний перелік обставин за якими стягувач звільняється від сплати авансового платежу.

Відповідно до п.8 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо вавнсування є обов'язковим.

Згідно з п.4 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2016 (в редакції від 29.09.2016), виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження , про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.

За таких обставин, враховуючи приписи Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на момент повторного звернення позивача до державного виконавця) та ненадання стягувачем доказів сплати авансового внеску, суд приходить до висновку, що державним виконавцем абсолютно правомірно винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

В той же час, доводи позивача щодо неправомірності таких дій, оскільки останній вперше звернувся до державної виконавчої служби у період дії попередньої редакції закону, судом відхиляються з огляду на їх безпідставність.

Так, в силу ст.1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, виконання судового рішення не є окремим видом цивільно-правових відносин між стягувачем, боржником та виконавчою службою, а є завершальною стадією судового процесу, яка в свою чергу регулюється спеціальним законом.

За таких обставин, суд не вбачає в діях державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондарчук Юлії Миколаївни порушення вимог Закону України Про виконавче провадження .

Враховуючи викладене, скарга Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондарчук Юлії Миколаївни по справі №910/7940/16 щодо винесення повідомлення від 10.02.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя Я.В. Маринченко