Рішення

від 20.04.2017 по справі 917/231/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2017 р. Справа № 917/231/17

за позовом Державної акціонерної компанії "Хліб України", 01033, м.Київ, вул.Саксаганського, 1

до 1. Публічного акціонерного товариства "Полтава-Банк", 36020, м.Полтава, вул.Паризької комуни, 40А

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "БПТ", 031, м.Київ, вул.Строкача Тимофія, 1А

про визнання іпотечного договору недійсним та припинення обтяжень

Суддя Киричук О.А.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 02-14/736 від 26.12.16р.

від відповідача 1: ОСОБА_2, дов. № 288 від 28.05.2014р.

від відповідача 2: не з явився

Розглядається позов про (1) визнання недійсним іпотечного договору ВЕХ № 392025-392028 від 14.09.2017р., договору про внесення змін до іпотечного договору ВКР № 938837-ВКР № 938838, від 25.09.2008; (2) припинення обтяжень в Єдиному реєстрі заборон відчуження об"єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек.

Ухвалою від 20.02.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.03.2017 р., запропоновано відповідачам надати відзив на позовну заяву, зобов"язано відповідача - ПАТ "Полтава-Банк" надати суду іпотечний договір ВЕХ № 392025-392028 від 14.09.2017р., договір про внесення змін до іпотечного договору ВКР № 938837-ВКР № 938838, 25.09.2008; матеріали кредитної справи, а саме кредитний договір , договір позики, договір про відкриття кредитної лінії, договір поруки та ін., в забезпечення яких було укладено іпотечний договір ВЕХ № 392025-392028 від 14.09.2017р. та договір про внесення змін до іпотечного договору ВКР № 938837-ВКР № 938838, 25.09.2008.

01.03.2017р. відповідач 1 надав через канцелярію суду відзив, в якому проти позову заперечує, вказуючи на відсутність предмету спору та пропуск строків позовної давності, та витребувані судом документи (вх. № 2973 від 01.03.2017р.).

Ухвалою від 09.03.2017р. відкладено розгляд справи на 16.03.2017 р. за усним клопотанням представника позивача, запропоновано відповідачу 2 надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 16.03.2017р. відкладено розгляд справи на 04.04.2017 р. за клопотанням позивача, запропоновано відповідачу 2 надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 04.04.2017р. відкладено розгляд справи на 20.04.2017 р., запропоновано відповідачу 2 надати відзив на позовну заяву.

20.04.2017р. позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої він ставить вимогу про визнання недійсним іпотечного договору ВЕХ № 392025-392028 від 14.09.2017р. (із змінами та доповненнями).

Заяву про зменшення розміру позовних вимог суд прийняв до розгляду. Подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між відповідачами договір іпотечний договір ВЕХ № 392025-392028 від 14.09.2017р. є недійсним, оскільки при його укладенні було порушено норми ст.5 ЗУ "Про іпотеку" та ст.203 ЦК України.

В судовому засіданні 20.04.2017 позивач підтримав позов в редакції заяви про зменшення позовних вимог, просив його задовольнити.

Представник відповідача 1 проти позову заперечує за обґрунтуванням, наведеним у відзиві.

Відповідач 2, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать матеріали справи, відзив на позов не надав, явку представника в засідання не забезпечив.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали розглянути спір у даному судовому засіданні, судом не виявлено, суд надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, тому приймає рішення по суті позовних вимог в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

14.09.2007 р. ТОВ БПТ (відповідач 2) уклало із ПАТ Полтава-банк (відповідач 1) іпотечний договір ВЕХ № 392025-392028, за умовами якого (п.1.1) відповідач 2 як іпотекодавець передав в іпотеку відповідачу 1 (іпотекодержатель) об"єкт незавершеного будівництва (А-4 адмінбудівля, цегляна), що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, 32а.

Абз. 2 п.1.1. іпотечного договору відображено, що об"єкт незавершеного будівництва належить на праві власності іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу № 184/06 від 01.12.2006р., рішення Постійно діючого третейського суду при всеукраїнській організації "Український правовий союз" від 04.12.2006р.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 р. № 10/101-25/212 встановлено, що "ТОВ БПТ звернулося з позовом до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Український правовий союз про визнання договору купівлі-продажу №184/06 від 01.12.2006 року дійсним та про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, з метою отримання документів необхідних для проведення державної реєстрації об'єкта нерухомості.

Первинна державна реєстрація об'єкта незавершеного будівництва проведена на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу, укладеному всупереч норм законодавства України та рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Український правовий союз по справі № 3/22 від 04.12.2006 р., яким позовні вимоги ТОВ "БПТ" було задоволено, визнано дійсним укладений в письмовій формі між ТОВ ПБК Віндор та ТОВ БПТ договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва №184/06 від 01.12.2006 р. та визнано за ТОВ БПТ право власності на об'єкт незавершеного будівництва - адміністративний будинок з їдальнею на 50 місць і прохідною, загальною площею 1869,2 м2, що знаходиться за адресою: вул. Гоголя, 32-А у м. Миргород (колишня адреса: вул. Гоголя, 28). "

Крім того, Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 р. № 10/101-25/212 встановлено, що "продаж об'єкта незавершеного будівництва ДП ДАК Хліб України Миргородський комбінат хлібопродуктів №1 без державної реєстрації ДКП Миргородтехінвентаризація права власності на об'єкт незавершеного будівництва є незаконним.

Стаття 657 Цивільного кодексу України визначає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ст. 220Цивільного кодексу України).

Об'єкт незавершеного будівництва, розташований в м. Миргороді, вул. Гоголя, 32а (колишня адреса: вул. Гоголя, 28) був проданий без жодних правовстановлюючих документів на нього і всупереч вимогам закону не був нотаріально посвідченим, обов'язкову державну реєстрацію не пройшов.

Крім того, вказані договори купівлі-продажу укладено в період дії постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції від 04.04.2005 р., якою накладено арешт на майно боржника ДП ДАК Хліб України Миргородський КХП №1 та оголошено заборону на його відчуження. Дозвіл на реалізацію арештованого майна ДП ДАК Хліб України Миргородський КХП №1 не надавався.".

За вказаного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду по справі № 10/101-25/212 постановила зобов"язати Товариство з обмеженою відповідальністю БПТ повернути нерухоме майно об"єкт незавершеного будівництва адміністративний будинок з їдальнею на 50 місць і прохідною, загальною площею 1869,2 м2, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, 32а (колишня адреса вул. Гоголя, 28) власнику - Державній акціонерній компанії Хліб України (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 20047943).

На виконання вимог Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 р. № 10/101-25/212 було видано судовий наказ.

Вказаний судовий наказ було пред'явлено до виконання до відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, 30.10.2015 р. відділом ДВС Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з його фактичним виконанням.

15.09.2016 p., з метою перевірки фактичного виконання судового наказу відділом ДВС Миргородського міськрайонного управління юстиції, було отримано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 68202047.

Відповідно до даних Державного реєстру, власником нерухомого майна - об'єкту незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 32А, є ТОВ БПТ .

Крім того, позивачем було встановлено, що ТОВ БПТ , 14.09.2007 р. уклало із ПАТ Полтава-банк іпотечний договір ВЕХ № 392025-392028. про передачу в іпотеку вказаного об'єкту нерухомості, який з огляду на вказані вище обставини, позивач просить визнати недійсним.

Відповідач 1 у відзиві, не спростовуючи правомірності вимог позивача про визнання недійсним іпотечного договору ВЕХ № 392025-392028 від 14.09.2017р. (із змінами та доповненнями), просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності.

При вирішенні спору, суд приймає до уваги наступне.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.1 ст. 575 Цивільного кодексу України).

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника (ст. 1 Закону України "Про іпотеку").

Статтею 3 України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов, зокрема: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

Як зазначено у ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Іпотека, в силу ст. 575 ЦК України, є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. Закон України Про іпотеку є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Частиною 1 статті 317 ЦК України встановлено, що права володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. (ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).

Як вбачається з Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 р. № 10/101-25/212, в тому числі і з його резолютивної частини, власником майна, що передане іпотечним договором ВЕХ № 392025-392028 від 14.09.2017р. (із змінами та доповненнями) є Державна акціонерна компанія "Хліб України" (позивач).

Таким чином, відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "БПТ", не будучи власником предмета іпотеки, не мало права на його передачу в іпотеку в якості забезпечення зобов'язань іншої особи за кредитним договором.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (в редакції на момент укладення договорів), якою визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з абз. 4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29 травня 2013 року N 11 (далі - Постанова № 11) вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

З огляду на те, що майно, яке передавалося в іпотеку за оспорюваним договором, відповідачу 2 не належало, оспорюваний іпотечний договір ВЕХ № 392025-392028 від 14.09.2007 р. в момент його укладення не відповідав положенням ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", ч. 1 ст. 317, ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, зважаючи на що, суд визнає вимоги про визнання його недійсним правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами

Водночас, відповідачем у відзиві заявлено про застосування строку позовної давності.

Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 260 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Суд погоджується з твердження позивача про початок перебігу позовної давності щодо визнання іпотечного договору з 01.01.2015р. з моменту, коли реєстр обтяжень нерухомого майна з"явився у відкритому доступі, з огляду на наступне.

Статтею 182 ЦК України зазначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів , що набрав чинності 25.11.2014 p., внесено зміни до статті 28 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а саме викладено її в наступній редакції: інформація про зареєстровані права та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою та загальнодоступною.

Для фізичних та юридичних осіб інформація з Державного реєстру прав надається виключно за об'єктом нерухомого майна в електронній формі через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав, чи в паперовій формі шляхом подання заяви особисто або пересилання поштового відправлення органам державної реєстрації прав та нотаріусам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 722 від 24.12.2014 р. (набрання чинності 01.01.2015 p. ), відповідно до статті 28 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затверджено Порядок надання фізичним та юридичним особам інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

До цього часу таку інформацію могли отримати лише власники нерухомого майна.

Не зважаючи на те, що згідно Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 р. № 10/101-25/212 власником майна, що передане іпотечним договором ВЕХ № 392025-392028 від 14.09.2017р. (із змінами та доповненнями) є Державна акціонерна компанія "Хліб України" (позивач), відповідно до даних Державного реєстру, власником нерухомого майна - об'єкту незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 32А, є ТОВ БПТ .

За даних обставин, суд вважає обгрунтованим посилання позивача на те, що він мав змогу дізнатися про порушення його прав як власника щодо укладення іпотечного договору ВЕХ № 392025-392028., з моменту, коли реєстр обтяжень нерухомого майна з"явився у відкритому доступі, тобто з 01.01.2015р.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що строк позовної давності, що передбачений ст.257 ЦК України, не минув, оскільки позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою 14.02.2017р. (згідно відтиску поштового відділення на конверті).

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача 2 (оскільки він не будучи власником майна, передав його в іпотеку відповідачу 1, який з огляду на надані йому документи в підтвердження права власності не міг знати про відсутність прав на таку передачу), господарський суд вирішив судові витрати по справі покласти на відповідача 2.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним іпотечний договір ВЕХ № 392025-392028, укладений 14.09.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БПТ" та Публічним акціонерним товариством "Полтава-Банк" (із змінами та доповненнями) щодо передачі об"єкту незавершеного будівництва (А-4 адмінбудівля, цегляна), з відсотком готовності - 49%, що розташований за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, 32а, номер РПВН: 17029778.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БПТ", 031, м.Київ, вул.Строкача Тимофія, 1А (код 34186873) на користь Державної акціонерної компанії "Хліб України", 01033, м.Київ, вул.Саксаганського, 1 (код 20047943) 1600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.04.2017 р.

Суддя Киричук О.А.