Вирок

від 26.04.2017 по справі 564/723/17

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/723/17

26 квітня 2017 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Здибель І.О.

за участю

прокурора Олійник Н.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2 (представник юридичної особи ПП "Дизайн")

представника Костопільського районного відділу з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України - Пастушок І.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12017180150000190 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Костопіль Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого, востаннє вироком Березнівського районного суду Рівненської області від 09.07.2009 року за ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України, згідно ст.71 Кримінального кодексу України до остаточного покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі, постановою Володимирецького районного суду від 30.03.2011 року замінено невідбуту частину покарання на обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців 9 днів, 13.10.2011 року умовно-достроково звільнений з Городоцького виправного центру Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області (№131), невідбутий термін покарання 11 місяців 14 днів обмеження волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту від 07 квітня 2017 року, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, будучи раніше судимий за вчинення майнових злочинів, на шлях виправлення не став та знову повторно вчинив навмисний майновий злочин. Так, 22 березня 2017 року близько 12:00 год. ОСОБА_1, перебуваючи по АДРЕСА_2, а саме біля території Приватного підприємства "Дизайн", шляхом вільного доступу, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, що виник раптово, з корисливих мотивів, скориставшись тією обставиною, що ніхто не помічав його дій, вчинив крадіжку частини металевих воріт огорожі вказаного підприємства вагою 34 кілограми, вартістю 5 гривень за один кілограм, на загальну суму 170 гривень, чим спричинив матеріального збитку підприємству на вказану суму.

Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно.

07 квітня 2017 року під час провадження досудового розслідування між потерпілою юридичною особою Приватним підприємством "Дизайн", в особі представника ОСОБА_2, та підозрюваним ОСОБА_1, на підставі ч.1 ст.468, ч.ч. 3,5,7 ст.469, ст.471, ч.1 ст.473 КПК України, в приміщенні Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області, яке знаходиться за адресою вул.Коперніка 15 у м.Костопіль Рівненської області, було досягнуто угоди про примирення.

Згідно з умовами вказаної угоди, обвинувачений ОСОБА_1 зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні, а також у підготовчому судовому засіданні попросити вибачення у представника юридичної особи Приватного підприємства "Дизайн" ОСОБА_2 за скоєне ним кримінальне правопорушення.

Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 у разі затвердження такої угоди, а саме 1 рік позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробовуванням.

В угоді визначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст.473 КПК України та наслідки її невиконання.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про примирення суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст.469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).

Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Прокурор у судовому засіданні просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_1 узгоджене в угоді покарання.

Свою позицію прокурор обґрунтовує тим, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги КК України та КПК України.

Представник потерпілої юридичної особи Приватного підприємства "Дизайн" ОСОБА_2 в судовому засіданні просив суд затвердити укладену угоду про примирення та призначити ОСОБА_1 узгоджене ними покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні просив затвердити укладену угоду про примирення, беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, в обсязі обвинувачення та дав згоду на застосування узгодженої сторонами міри покарання.

Судом встановлено, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості. Міра покарання, узгоджена сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.2 ст.185 КК України.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також, в ході підготовчого судового засідання, судом встановлено, що обвинувачений та потерпіла юридична особа в особі представника ОСОБА_2 повністю усвідомлюють зміст укладеної угоди про примирення, характер обвинувачення, цілком розуміють свої права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.

Дослідивши укладену між потерпілою юридичною особою Приватним підприємством "Дизайн", в особі представника ОСОБА_2, та підозрюваним ОСОБА_1 угоду про примирення від 07 квітня 2017 року, суд дійшов висновку, що умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Враховуючи викладене, наявні підстави для затвердження угоди про примирення.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 повторно вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), кваліфікує його дії за ч.2 ст.185 КК України, та дійшов висновку про необхідність призначити ОСОБА_1 узгоджену сторонами міру покарання у виді позбавлення волі строком на один рік та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробовуванням із встановленням іспитового строку.

Цивільний позов у справі не заявлено, судових витрат немає.

Вирішуючи питання про речові докази суд виходить з наступного.

Речовими доказами у даному кримінальному провадженні є частина металевих воріт, який передано на зберігання представнику потерпілої юридичної особи Приватного підприємства "Дизайн" ОСОБА_2.

Відповідно до п.5 ч.9 ст. 100 КПК України, при вирішенні питання про долю речових доказів і документів, гроші, цінності та інше майно, які були об'єктом кримінального правопорушення, повертаються законним володільцям.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 377, 475, 100, 122, 124 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду від 07 квітня 2017 року про примирення, укладену між потерпілою юридичною особою Приватним підприємством "Дизайн", в особі представника ОСОБА_2, та підозрюваним ОСОБА_1.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України та призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді позбавлення волі строком на один рік.

Відповідно до ст.75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік. Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_1 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Роз'яснити ОСОБА_1, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Речовий доказ у справі - частина металевих воріт, після набрання вироком законної сили вважати повернутим за належністю Приватному підприємству "Дизайн".

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяВ. В. Левчук