Рішення

від 19.04.2017 по справі 136/152/17

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/152/17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"19" квітня 2017 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом заступника прокурора Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Дергеокадастру у Вінницькій області та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Вінницької області звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідачів, обґрунтовуючи підставність позову таким.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-5273/15-16-СГ від 18.05.2016 року ОСОБА_1 , жительці м. Вінниця надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, цільове призначення землі - для ведення особистого селянського господарства на території Зозівської сільської ради Вінницької області, яка перебуває в користуванні ОСОБА_2

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-10686/15-16 - СГ від 17.08.2016 року затверджено документацію із землеустрою та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0 га із кадастровим номером 0522281400:03:000:3084 із земель державної власності сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства на території Зозівської сільської ради.

Суб'єкт звернення вказує у позові, що зазначені вище накази слід визнати, на його думку, незаконними та скасувати, оскільки ОСОБА_3 управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області не було з'ясовано наявність у ОСОБА_1 права на одержання земельної ділянки у власність у вказаному ним у клопотанні місці; в порушення ч.1 ст. 25, ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, п.7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям не враховано, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій у приватну власність передаються земельні ділянки (крім земель резервного фонду) працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Разом з цим, створений у процесі приватизації резервний фонд земель призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням переважно громадянами, зайнятими у соціальній сфері на селі, а також іншими особами, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у Липовецькому районі від 05.01.2017 року земельна ділянка площею 140 га із кадастровим номером 0522281400:03:000:3044, на частину якої ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою належить до земель резерву Зозівської сільської ради.

Згідно інформації Зозівської сільської ради № 09/01-15 від 16.01.2017 року ОСОБА_1 не є членом сільськогосподарських підприємств розташованих на території Зозівської сільської ради, не зайнята у соціальній сфері на селі та не проживає у сільській місцевості. Разом з тим на території вказаної сільської ради проживає 63 громадяни, які мають право на отримання земельних ділянок з резервного фонду, та які ще не отримували земельні ділянки у власність.

В свою чергу, суб'єкт звернення вказує у позові, що ОСОБА_3 управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, не взято до уваги, що у клопотанні ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Зозівської сільської радії Липовецького району Вінницької області із земель резерву сільської ради, відсутня адреса проживання та реєстрації заявника в селі, відомості про його зайнятість у соціальній сфері на селі, намір стати членом сільськогосподарського підприємства чи переселитись у сільську місцевість, лише зазначено адреса для листування.

Звертаючись до суду із даним позовом, у порядку ст.45 ЦПК України, прокурор зазначив у позові, що відповідно до Закону України Про державний контроль за використанням та охоронною земель , Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України № 459/2011 року від 13.04.2011 року, та Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 року, інспекція сільського господарства та органи Держгеокадастру не наділенні повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Зважаючи на те, що органи Державної інспекції сільського господарства України не наділені повноваженнями щодо звернення з позовами до суду вказаної категорії, а ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Вінницькій області є відповідачем у даній справі, тому, прокурор вважає, що він набув статусу позивача, оскільки оскаржувані накази Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, внаслідок чого незаконно передано землі з державної у приватну власність фізичній особі, чим безпосередньо зачіпаються інтереси держави, як власника землі.

З огляду на наведене, прокурор просить суд визнати незаконним та скасувати накази Головного управління Дерджгеокадастру у Вінницькій області № 2-5273/15-16-СГ від 18.05.2016 року та № 2-10686/15-16 - СГ від 17.08.2016 року; зобов'язати ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області земельну ділянку площею 2,0 га із кадастровим номером 0522281400:03:000:3084 сільськогосподарського призначення, розташовану на території Зозівської сільської ради (за межами населеного пункту) Липовецького району Вінницької області, а також вирішити питання про стягнення судових витрат із відповідачів пропорційно до заявлених вимог.

В судовому засіданні прокурор Юрченко В.В. позовні вимоги підтримав у заявленому обсязі, просить суд їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, будучи належним чином оповіщеними про день та час розгляду справи, в підтвердження чому є рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень. Клопотання про відкладення розгляду справи за наявності поважних причин, чи розгляду справи у їх відсутності до суду не направили.

Відповідач ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Вінницькій області направив до суду письмове заперечення проти позову, яке долучене до матеріалів цивільної справи, відповідно до якого просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, вказуючи на те, що при вирішенні клопотання відповідача вони діяли в рамках законодавчого поля, яким визначено їх повноваження та в межах своєї компетенції. Крім цього, відповідачем було звернуто увагу на те, що прокурор, в порушення ст.45 ЦПК України не довів наявність підстав на звернення до суду з даним позовом для здійснення представництва держави, що вказує на те, що заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Зважаючи на наведене, суд визнає неявку відповідачів неповажною, а тому не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому здійснює його в даному судовому засіданні.

Суд, вислухавши пояснення прокурора, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, яким дав оцінку, дійшов висновку про таке.

05.04.2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням, у відповідності до ст.116, 118, 121, 122 ЗК України, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 2 га, цільове призначення землі - для ведення особистого селянського господарства (землі резервного фонду), розташованої на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, за межами населеного пункту с. Зозів, в межах земельної ділянки площею 140 га (ріллі), кадастровий номер - 0522281400:03:000:3044, що знаходиться в оренді ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі №88 від 26.02.2014 року, бажане місце розташування землі під №25. До клопотання ним додано додатки, а саме: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування землі; погодження ОСОБА_2 на вилучення землі на користь ОСОБА_1, копія паспорта заявника та довіреність.

18.05.2016 року ОСОБА_3 управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було винесено наказ за №2-5273/15-16-СГ про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, цільове призначення землі - для ведення особистого селянського господарства на території Зозівської сільської ради Вінницької області, яка перебуває в користуванні ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі №88 від 26.02.2014 року (а.с.12).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-10686/15-16 - СГ від 17.08.2016 року затверджено документацію із землеустрою та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0 га із кадастровим номером 0522281400:03:000:3084 із земель державної власності сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства на території Зозівської сільської ради, яка перебуває в користуванні ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі №88 від 26.02.2014 року укладеного 26.02.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 управлінням Держземагенства у Вінницькій області (а.с.17).

Заступник прокурора Вінницької області звернувся до суду із даним позовом в статусі позивача, вказуючи на незаконність зазначених актів державного органу, що, на його думку, є підставою для їх скасування та повернення земельних ділянок у власність держави, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області порушено норми чинного законодавства, зокрема вимоги ч.1 ст. 25, ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, п.7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям та надано земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_1, яка є жителькою м. Вінниця, із резервного фонду земель, що розташовані на території Зозівської сільської ради, жителем якої вона не являється, без урахування прав громадян зайнятих у соціальній сфері та інших громадян, які проживають на території цієї сільської ради чи мають намір там проживати, однак не отримали земельні ділянки у власність.

Статтею 14 Конституції України, від 28.06.1996, № 254к/96-ВР, визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Загальне правило щодо підстав набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами (а в деяких випадках - і іншими фізичними особами) та юридичними особами визначено Главою 19 Земельного кодексу України, зокрема ст.116, 118 ЗК України.

Підставою для набуття зазначених прав є прийняття рішень органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування чи державними органами приватизації. Компетенція цих органів поширюється на розпорядження земельними ділянками відповідно до правил, викладених у нормах Глав 2 та 3 розд. I ЗКУ , а також правилам п. 12 розд. X "Перехідні положення" ЗКУ .

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи зібрані у справі докази судом встановлено, що 05.04.2016 року ОСОБА_1 звернулась з клопотанням, в порядку ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, тобто органу визначеному ст.122 ЗК України, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області за межами населеного пункту с. Зозів, в межах земельної ділянки площею 140 га (ріллі) кадастровий номер 0522281400:03:000:3044, що знаходиться в оренді у ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі №88 від 26.02.2014 року. До клопотання ним було додано документи, передбачені ст.118 Земельного кодексу України, а саме: клопотання, викопіювання з кадастрової карти (плану), лист-погодження землекористувача (орендаря) ОСОБА_2 на вилучення земельної ділянки, копію паспорту та ідентифікаційного коду заявника.

Суд враховує, що правилами ч.6 ст.118 ЗК України визначено, що забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України, отож посилання позивача щодо ненадання відповідачем ОСОБА_1 відомостей про адресу проживання та реєстрації, про його зайнятість у соціальній сфері на селі, намірів стати членом сільськогосподарського підприємства чи переселитись у сільську місцевість, суд вважає необґрунтованими.

Також суд вважає, що не заслуговують на увагу доводи позивача щодо надання переважного права громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також інші громадяни, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств, або які пересипляються у сільську місцевість для постійного проживання, оскільки прерогатива визначених громадян можлива до застосування лише у тому випадку, якщо клопотання про набуття землі подане одночасно кількома особами.

Втім, як убачається із довідки виданої Зозівською сільською радою Липовецького району 06.01.2017 року за №03/01-15 (а.с.18), хоча й на території Зозівської сільської ради нараховується 63 громадянина, які мають право на отримання у власність земельних ділянок з резервного фонду, з них 43 громадянина, який зайнятий у соціальній сфері та які проживають на території Зозівської сільської ради та 20 громадян, які переселились у сільську місцевість для постійного місця проживання, однак жодних належних та допустимих доказів до матеріалів цивільної справи про те, що вони скористались своїм правом на набуття земельної ділянки в порядку приватизації шляхом звернення до компетентних органів із клопотаннями відповідного змісту, не додано.

Крім цього, суд вважає, що обмеження кола осіб, що мають право на приватизацію, за ознакою місця проживання на момент приватизації суперечить конституційному принципу рівності перед законом, що прямо забороняє дискримінацію за такою ознакою та визначено у ст. 24 Конституції України.

Вирішуючи питання щодо законності винесених ОСОБА_3 управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області наказів, суд враховує приписи ч.7-9 ст.118 ЗК України, а тому вважає, що правових підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та затвердженні технічної документації, які визначені вказаними нормами чинного законодавства, у відповідача не було та іншого прокурором не доведено в судовому засіданні.

При цьому, в ході судового розгляду даної справи прокурором не наведено доказів, які б вказували на те, що оскаржувані індивідуальні акти суперечать іншим актам цивільного законодавства чи порушують цивільні права або інтереси, що є підставою для визнання їх незаконними.

За таких обставин та в контексті наведених правових норм, суд дійшов до переконання, що пред'явлені позивачем вимоги є безпідставними, отож не підлягають до задоволення.

Також суд вважає, що звернення до суду в даному випадку заступником прокурора Вінницької області також не ґрунтується на нормах чинного законодавства та вказує на те, що він є неналежним суб'єктом спірних правовідносин з огляду на таке.

Відповідно до підпункту а п.4.1 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 №770, Держсільгоспінспекція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Пункт 6 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі встановлює, що Держсільгоспінспекція та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право, зокрема, складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, давати обов'язкові для виконання приписи (розпорядження), а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок для притягнення винних осіб до відповідальності.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №910-р функції і повноваження Державної інспекції сільського господарства, що припиняється, із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів покладено на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до Положення про ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженому наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Вінницької області.

Крім того, в структурі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області є відділ представництва в судах та інших органах юридичного управління, основним завданням якого є забезпечення представництва інтересів Головного управління в судах та інших органах.

Тобто на момент звернення заступника прокурора Вінницької області з зазначеним позовом до суду на ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Вінницькій області покладалось здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю і в Управління були повноваження щодо звернення до суду.

Відповідно до ч.2 ст.45 Цивільного процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

В порушення даної норми в позовній заяві заступником прокурора Вінницької області не зазначено, що функції з державного нагляду (контролю) в даній сфері з 30.11.2016 року здійснює ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

У позовній заяві позивач відзначає, що позовною заявою ставиться вимога визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з підстав порушення інтересів держави при його прийнятті в особі Держсільгоспінспекції у Вінницькій області (яка здійснювала державний контроль за використанням та охороною земель на момент видачі оскаржуваного наказу, однак, не наділена повноваженнями для звернення до суду), при цьому, в матеріалах позовної заяви відсутні будь - які докази здійснення Держсільгоспінспекцією у Вінницькій області своїх повноважень щодо здійснення контролю (проведення перевірки, внесення приписів чи розпоряджень, подання матеріалів до правоохоронних органів для притягнення їх до відповідальності), з чого вбачається відсутність такого контролю з боку Держсільгоспінспекції в Вінницькій області та, в зв'язку з відсутністю такого, відсутність порушених прав.

Цією ж ч.2 ст.45 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частина 4 ст.23 Закону України Про прокуратуру встановлює, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Отже, перед зверненням до суду прокурор повинен був повідомити Держсільгоспінспекцію у Вінницькій області про звернення з позовом до суду, а також надати докази того, що Держсільгоспінспекцією у Вінницькій області не здійснювався, чи неналежним чином здійснювався державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог земельного законодавства ОСОБА_3 управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області з питань передачі земель у власність.

Доказів того, що відповідно до вимог ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру заступник прокурора Вінницької області повідомляв ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Вінницькій області про виявлені порушення до звернення з позовною заявою до суду в матеріалах справи не має, а також не надав до суду підтвердження звернення до 30.11.2016 року Держсільгоспінспекції до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду з зазначеного питання.

Крім того, пункт 5 Наказу Генеральної прокуратури України Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень від 28 травня 2015 року №6гн встановлює, що прокурор при зверненні до суду з позовом (заявою, поданням) повинен обґрунтувати необхідність захисту інтересів держави та визначити орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а в разі його відсутності - звертатися у статусі позивача.

Виходячи з даного положення прокурор може звертатися до суду самостійно, в статусі позивача, тільки у разі відсутності відповідного держаного органу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керується ст.88 ЦПК України, а тому з урахуванням того, що в задоволенні позову відмовлено відносить судові витрати понесені при пред'явлені даного позову до суду у вигляді судового збору за рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.13, 14, 24 Конституції України, ст.12, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, ст.23 Закону України Про прокуратуру , ст.10, 11, 45, 58-60, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову заступника прокурора Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Дергеокадастру у Вінницькій області та повернення земельної ділянки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Кривенко Д.Т.