Ухвала

від 18.04.2017 по справі 757/21597/17-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/21597/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Білоцерківець О.А., за участю секретаря Войтинської Н.І., прокурора Яценка В.І., розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого в особливо важливих справах четвертого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Тимошенка В.О. про арешт майна,

В С Т А Н О В И В :

14.04.2017 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Білоцерківця О.А. надійшло клопотання сторони кримінального провадження - слідчого в особливо важливих справах четвертого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Тимошенка В.О., погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Яценком В.І., про арешт майна у кримінальному провадженні № 42016100000001017.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалася.

У судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання, зазначаючи наступне.

Четвертим слідчим відділом управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000001017, внесеному 21.10.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за матеріалами Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України (далі по тексту ГУ КЗЕ СБУ), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212 КК України, щодо зловживання службовим становищем службовими особами Державної фіскальної служби, які діючи в супереч інтересам служби, не вживають передбачених чинним законодавством заходів реагування з метою недопущення виведення фінансових активів КТ "Донтрансгарант і компанія", та стягнення з останнього обов'язкових платежів, що спричинило тяжкі наслідки.

З матеріалів клопотання вбачається, що 22.11.2012 між Державною митною службою України та КТ Донтрансгарант і компанія укладено угоду № 771 про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником, яка регулює взаємовідносини між Державною митною службою України та гарантом щодо надання фінансових гарантій сплати платежів у разі невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятих перед митним органом зобов'язань, що випливають з митних процедур відповідно до Митного кодексу України.

Згідно з п. 2.1 угоди № 771, КТ Донтрансгарант і компанія визнається незалежним фінансовим посередником, уповноваженим Державною митною службою України на надання митним органам фінансових гарантій та вноситься до Реєстру гарантів.

Директор КТ Донтрансгарант і компанія ОСОБА_3, у 2012 році вступив у злочинну змову із службовими особами ДФС України та іншими невстановленими особами, діючи за попередньою змовою та разом із якими, у період 2012-2014 вчинив зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, тобто злочин передбачений ч.2 ст.364 КК України.

Так він, будучи службовою особою юридичної особи, а саме директором КТ Донтрансгарант і компанія , діючи разом із т.в.о. директора КТ Донтрансгарант і компанія ОСОБА_4, всупереч вимог ст.314 та 315 Митного кодексу України, уклав з службовими особами Державної митної служби України угоду №771 від 22.11.2012 про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником , та додаткову угоду №1 від 11.12.2012 про внесення змін до угоди №771 від 22.11.2012 про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником .

Внаслідок укладання вказаних угод КТ Донтрансгарант і компанія було включено до реєстру гарантів Держмитслужби України у вигляді незалежного фінансового посередника з надання митним органам фінансових гарантій, з метою виконання у триденний термін безвідкличного зобов'язання по сплаті на першу вимогу митного органу коштів у розмірі митного боргу, у разі настання гарантійного випадку та отримання вимоги про сплату належної суми митних платежів за гарантією.

У період часу з 13.03.2014 по 15.12.2014, в зв'язку із настанням гарантійних випадків з приводу невиконання перевізниками зобов'язань з доставки товарів, митними органами в адресу КТ Донтрансгарант і компанія виставлено відповідні вимоги про сплату належних сум митних платежів за гарантією.

ОСОБА_3 перебуваючи на посаді директора КТ Донтрансгарант і компанія , тобто будучи службовою особою юридичної особи, отримавши відповідні вимоги, безпідставно відмовився виконувати умови п.п.2.3.2 угоди №771 від 22.11.2012 про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником , а саме умисно не сплатив кошти за гарантійними документами що є його безумовним обов'язком, тобто вчинив зловживання своїми повноваженнями, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді несплати суми митних платежів на загальну суму 158 млн. 723 тис. 539 грн.

У свою чергу, службові особи Державної митної служби України, на яких у силу їх посадових повноважень чинним законодавством покладено обов'язок вжити належні заходи реагування у разі несплати суми митних платежів, неналежно виконали свої службові обов'язки, так як з 13.03.2014 не застосували умови п.п.7.6 угоди №771 від 22.11.2012 про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником , а саме у разі невиконання гарантом обов'язків зі сплати коштів за гарантійними документами, дія цієї угоди може припинятися Держмитслужбою України в односторонньому порядку, якщо протягом 30 календарних днів таки обов'язки гарантом не виконано.

За наявними даними, за вказівкою учасника (до 17 червня 2015 року) вказаного командитного товариства ОСОБА_3, службовими особами товариства здійснюються заходи щодо зміни структури власності та учасників командитного товариства. Так, відповідно до останньої редакції Засновницького договору КТ Донтрансгарант і компанія від 01.03.2016 року єдиним повним учасником вказаного товариство є ТОВ Донтрансгарант код ЄДРПОУ 34752651, єдиним вкладником -ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), в свою чергу повний учасник КТ - ТОВ Ластівка Лімітед код ЄДРПОУ 37267661 та учасник (вкладник) ОСОБА_3 виведені з структури власників (керівників) КТ Донтрансгарант і компанія , що являє собою опосередковане виведення фінансових активів підприємства та статутного капіталу КТ Донтрансгарант і компанія (в т.ч. виведення рухомого та нерумого майна) з балансів підприємства з метою умисного неповернення до Державного бюджету України нанесених збитків та ухилення від сплати податків.

Згідно відомостей з бази даних Пенсійного Фонду України, фігурант провадження - ОСОБА_3 перебував (перебуває) у трудових відносинах з наступними підприємствами: ТОВ "Укртрансагент" (код ЄДРПОУ 34652597), КТ Донтрансгарант і компанія (код ЄДРПОУ 34820485) та ТОВ "Комерційна фірма "Укртрансагент" (код ЄДРПОУ 36471969), які не перебувають у стані ліквідації, відносно яких не порушено проваджень про банкрутство. Натомість, за наявними даними, фігурант провадження ОСОБА_3 продовжує здійснювати діяльність по страхуванню транзитних митних перевезень товарів через територію України через ТОВ "Укртрансагент" (код ЄДРПОУ 34652597), яке має взаємовідносини з КТ Донтрансгарант і компанія (договори про комерційне посередництво) та фактично є афілійованими юридичними особами, так теперішній директор ТОВ "Укртрансагент" ОСОБА_6 неодноразово уповноважувався командитним товариством Донтрансгарант і компанія представляти інтереси КТ в судових та правоохоронних органах . (протокол зборів учасників КТ Донтрансгарант і компанія від 21.05.2015).

Згідно даних автоматизованих інформаційно-пошукових систем автомобіль марки Audi Q7, державний номерний знак НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_2 на праві власності належить ТОВ "Укртрансагент"

Відповідно до висновку експертного дослідження №05/04-17 судового експерта економіста Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" (ДП "ДІСЕД") підтверджується невиконання зобовязань Гаранта КТ "Донтрансагент і компанія" в результаті яких державою недоотримано кошти в сумі 4 808 146,38 гривень (вимога про сплату коштів за гарантійним документом №1 від 21.03.2014) чим спричинено збитки державному бюджету України, а також державою недоотримано кошти в сумі 28 468 671,18 гривень.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення прокурора, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки накладення арешту на майно сприятиме меті кримінального провадження, а не накладення може призвести до незворотніх наслідків.

На підставі викладеного і керуючись ст. 107, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль марки Audi Q7, державний номерний знак НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_2, який на праві власності належить ТОВ "Укртрансагент".

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя О.А.Білоцерківець