Ухвала

від 27.04.2017 по справі 816/583/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

27 квітня 2017 рокум. ПолтаваСправа № 816/583/17

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

25 квітня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про:

- визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі від 18.10.2005, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,3 га кадастровий номер 5323086600:00:007:0013, що знаходиться на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області, про його поновлення;

- зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області втретє розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення договору оренди землі від 18.10.2005 та укласти з ОСОБА_1 додаткову угоду до договору оренди землі від 18.10.2005, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,3 га кадастровий номер 5323086600:00:007:0013, що знаходиться на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області, про його поновлення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України, земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області в даній справі є суб'єктом господарських правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельними ділянками відповідач має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею.

В цьому випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин іншому, а отже у спірних правовідносинах у відповідача по справі відсутні владні управлінські функції.

Таким чином, правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права користування спірною земельною ділянкою. Відповідач, як власник землі, вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом. Водночас, відповідач владних управлінських функцій у цих відносинах не здійснював.

У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність, користування чи оренду, тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, тому що виникає спір про право.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори.

Виходячи із того, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області при здійсненні ним державної функції розпорядження земельними ділянками є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, то певний час адміністративні суди розглядали в порядку адміністративного судочинства.

Верховним Судом України як найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, який забезпечує єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, у постановах від 11 листопада 2014 року у справі № 21-493а14, від 03 червня 2014 року у справі 21-144а14, від 14 лютого 2012 року у справі 21-1041во10 та №21-1042во10, від 17.02.2015 у справі №21-551а14, за наслідками розгляду означених справ надано такі висновки.

Вирішуючи адміністративні справи та приймаючи вищевказані постанови колегії суддів Верховного Суду України дійшли висновку, що відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснює владних управлінських функцій. У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. І далі: "... не обговорюючи питання правильності застосування судами норм ЗК, колегія суддів вважає, що в цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно суду, встановленого законом . Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції".

Частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу (неоднакове застосування норм матеріального чи процесуального права), є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У зв'язку із зазначеним суд враховує правову позицію Верховного Суду України та вважає, що слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

На підставі викладеного, керуючись статтею 109 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду із таким самим позовом не допускається.

Роз'яснити позивачу право на звернення до господарського суду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва