Постанова

від 25.04.2017 по справі 826/16957/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2017 року № 826/16957/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Артеменко Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства ОЛ.Трейд до Головного управління ДФС у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень,

за участі представників сторін:

від позивача - Несін Л.П.,

від відповідача - Перепелюка О.В.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство ОЛ.Трейд (надалі - позивач, ПП ОЛ.Трейд ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2016 № 0005591402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 273 863,00 грн. та від 28.09.2016 № 0005601402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 255 477,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на встановлених в ході перевірки недостовірних фактах, оскільки доводи податкового органу ґрунтуються саме на припущеннях, які не можуть бути самостійною підставою для донарахування підприємству податкових зобов'язань. Позивач зазначає, що спірні операції з виконання будівельно-монтажних робіт фактично проведені та документально оформлені, а відтак вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваних рішень та просить їх скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в ході розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачає, оскільки, на думку податкового органу, контрагент позивача не міг та не виконував спірні операції, не мав відповідних на те ресурсів, а відтак відсутні передбачені Податковим кодексом України підстави для формування спірних сум податкових вигод.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як свідчать обставини справи, 08.09.2016 Головним управлінням ДФС у м. Києві згідно з п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 81 Податкового кодексу України та на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 25.08.2016 № 5303 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП ОЛ.Трейд з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Будпромтех Плюс (код ЄДРПОУ 39350248) за період з 01.07.2013 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 08.09.2016 № 376/26-15-14-02-04/36630706.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем:

пп.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 170 318,00 грн.;

п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2014 року у сумі 189 242,00 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення ПП ОЛ.Трейд вимог податкового законодавства стала, зокрема, встановлена ним нікчемність укладеного позивачем з вказаним контрагентом правочину - договору від 01.09.2014 № 01/09-2014, внаслідок показань при допиті в якості свідка, у межах кримінального провадження від 26.07.2014 № 32014100080000079, засновника та керівника ТОВ Будпромтех Плюс ОСОБА_3, який повідомив, що жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Будпромтех Плюс ніколи не мав та не має, будь-яких документів фінансово-господарської діяльності не укладав та не підписував.

Окрім того, відповідач зазначає, що ПП ОЛ.Трейд до перевірки не було надано усіх первинних документів, які передбачають реальність спірної господарської операції та використання виконання робіт в господарській діяльності. Перевіркою встановлено непідтвердження факту надання ТОВ Будпромтех Плюс будівельно-монтажних робіт на адресу позивача, відтак на думку податкового органу зазначені господарські операції фактично не відбулись, первинні документи не мають юридичної сили, як наслідок ПП ОЛ.Трейд неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.

На підставі висновків акта перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 28.09.2016 № 0005601402, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 170 318,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 85 159,00 грн.,

від 28.09.2016 № 0005591402, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 189 242,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 94 621,00 грн.

Позивач, вважаючи висновки акту перевірки від 08.09.2016 № 376/26-15-14-02-04/36630706 безпідставними, а податкові повідомлення-рішення від 28.09.2016 № 0005601402 та № 0005591402 незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства і фактичним обставинам, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин, суд виходить з наступного.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

В силу пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, для формування податкового кредиту має бути наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Такі витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (пункт 138.5 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Крім того, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

З метою необхідності перевірки обставин фактичного виконання спірних операцій, в ході розгляду даної справи судом пропонувалося позивачу подати всі наявні у нього докази на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій із контрагентом, а також на підтвердження зв'язку таких операцій із господарською діяльністю позивача.

Як свідчать матеріали справи, між ПП ОЛ.Трейд , в особі директора ОСОБА_4, (Генпідрядник) та ТОВ Будпромтех Плюс , в особі директора ОСОБА_3, (Субпідрядник) укладено договір субпідряду від 01.09.2014 № 01/09-2014, згідно якого ТОВ Будпромтех Плюс зобов'язувалося відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені строки, виконати вказані в Договірній ціні робіт та Локальному кошторисі до неї, підготовчі роботи та будівельно-монтажні роботи з будівництва житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1.

Згідно пункту 1.3 Договору датою закінчення робіт Сторони вважають дату передачі Субпідрядником Генпідряднику виконавчої технічної документації в повному обсязі та підписання Сторонами кінцевого Акту виконаних робіт ф. КБ-2в.

Договірна ціна за цим Договором визначена Сторонами за взаємною згодою у Додатку 1 до цього Договору (Договірна ціна робіт та Локальний кошторис до неї), що є невід'ємною частиною Договору (пункт 2.1).

Зміст і строки виконання робіт визначаються Календарним графіком виконання робіт (Додаток 2 до Договору), який є невід'ємною частиною Договору (пункт 2.5).

В підтвердження виконання умов Договору, позивачем надано копії актів приймання виконаних робіт №1, №2, №3, №4 від 30.09.2014 за вересень 2014 року, копії локальних кошторисів, копії підсумкових відомостей ресурсів за вересень 2014 року, копію довідки про вартість виконаних робіт і витрат за вересень 2014 року, копії платіжних повідомлень від 09.10.2014 №182, №185, від 29.10.2014 №262, №247, копію банківської виписки, копії податкових накладних від 30.09.2014 №95, №96, №97, №98.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, з огляду на встановлені контролюючим органом обставини, що свідчать про можливу фіктивну діяльність контрагента суд вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту та валових витрат за операціями з ним, позивач зобов'язаний надати суду копії всіх документів, які підлягали складенню під час виконання відповідних правочинів.

Проте, у даному випадку, за умовами вказаного договору, позивачем не надано жодних доказів на підставі яких можна встановити технічну можливість виконання господарської операції із урахуванням фактичних господарських ресурсів субпідрядника (наявність виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції (наявність проектної, технічної документації, наявність власних або залучених засобів, час та спеціальна обстановка тощо). Позивачем не підтверджено наявність у нього журналів, в яких має відображатись весь хід виконаних робіт, в тому числі можливі відхилення, наявність основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва. Позивач також не зміг довести наявність приміщень для матеріальних ресурсів, які мали бути передані генпідряднику.

Слід зазначити, що обізнаність позивача відносно наявності у контрагента відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється звичайною діловою практикою та характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Тобто, під час розгляду справи не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду робіт та в сукупності підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак, і не доведено позивачем того, що визначені у вищезгаданому договорі роботи були виконані ТОВ Будпромтех Плюс , а встановлені судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

При цьому як вбачається з акту перевірки, на підставі п.85.2 статті 85 Податкового кодексу України керівнику ПП ОЛ.Трейд було вручено запит від 26.08.2015 №1 з проханням надати до перевірки первинні документи (договори, акти, виписки банку, картки рахунків, журнали та ін..) по взаємовідносинах з ТОВ Будпромтех Плюс за перевіряємий період.

На вищезазначений запит директором ПП ОЛ.Трейд ОСОБА_4 надано лише частину запитуваних документів та пояснення від 31.08.2016 №80, відповідно до якого зазначив, що документи надаються не в повному обсязі, у зв'язку з тим, що на відновлення документів, які були втрачені під час крадіжки з офісу 16.05.2016 на даний час немає можливості.

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу

Відповідно до вимог пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України ПП ОЛ.Трейд повідомлено ГУ ДФС у м. Києві 10.08.2016 про втрату фінансово-господарських та бухгалтерських документів з офісного приміщення ПП ОЛ.Трейд , серед яких знаходились документи по взаємовідносинах з ТОВ Будпромтех Плюс , отже граничним терміном на відновлення документів настає 21.08.2016.

Разом з тим, відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Факт ненадання документів у встановлений строк позивачем не спростовано та не доведено належними доказами під час судового розгляду справи. Будь-яких доказів щодо вчинення позивачем дій, спрямованих на відновлення втрачених первинних документів, повідомлення про неможливість з будь-яких причин надання цих документів контрагентом позивачем суду не надано.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши відповідно до положень статті 86 КАС України наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд вважає недоведеним фактичне виконання спірних операцій (їх невиконання), про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які внаслідок наведеного не мають юридичної значимості, що у сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування податкового обліку.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що всі первинні документи з боку контрагента позивача ТОВ Будпромтех Плюс , зокрема договір субпідряду, акти виконаних робіт, довідки, а також податкові накладні, протягом вересня 2014 року були підписані від імені директора підприємства ОСОБА_3

У ході перевірки позивача відповідачем отримано інформацію, відповідно до якої в межах кримінального провадження № 32014100080000079 встановлено, що група осіб, яка причетна до створення та діяльності вказаних підприємств, з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з наданням послуг по мінімізації податкових зобов'язань реально діючому сектору економіки України, створила ряд нових підприємств з ознаками фіктивності, серед яких - ТОВ Будпромтех Плюс (код 39350248), з 13.08.2014 керівником ТОВ Будпромтех плюс був ОСОБА_3

Водночас, вказана особа в ході досудового слідства під час допиту повідомив, що до реєстрації та фінансово-господарської діяльності підприємств не має жодного відношення. Будь-яких договорів з іншими підприємствами не укладав та не підписував, банківські установи для відкриття рахунків та ТОВ Будпромтех Плюс не відвідував.

Таким чином, невстановлені особи використовували ТОВ Будпромтех Плюс з метою прикриття незаконної діяльності. Отже, ТОВ Будпромтех Плюс здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

В даному випадку підприємство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цього підприємства. При цьому, як вбачається з вироку суду, номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені товариства та відсутні відомості щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені товариства.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Суд у взаємозв'язку з наведеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку самостійною підставою для формування спірних сум вигод, оскільки, крім іншого, рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Суд також наголошує на тому, що позивачем не надано і будь-яких доказів подальшої реалізації спірного товару або ж доказів його використання у власній господарській діяльності чи складського обліку товару.

Відносно ж з наданих позивачем копій сертифікатів, суд зазначає, що сама по собі наявність цих документів, за відсутності вищевказаних первинних документів, не є беззаперечним доказом реальності укладеного правочину та, як наслідок, правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат за рахунок зазначеного контрагента.

Як зазначив Верховний суд України у своїй постанові від 14.03.2017 року, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Крім того, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду України, що викладена в у постановах від 05.03.2012 року по справі № 21-421а11, від 22.09.2015 року по справі № 21-887а15, від 01.12.2015 року по справі № 21-3788а15, згідно яких податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

В матеріалах справи наявний протокол допиту як свідка директора ТОВ Будпромтех Плюс , від імені якого підписано договори та первинні документи, який зазначав, що відношення до діяльності підприємств не має, жодні договори та первинні документи не підписував, а підприємство створив за грошову винагороду, без мети ведення підприємницької діяльності.

За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 12.01.2016 року у справі за позовом Науково-виробничого приватного підприємства Пласт до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для зменшення розміру податкових зобов'язань внаслідок зменшення бази оподаткування (витрати за податковим законодавством), одержання права на податкове вирахування (податковий кредит), одержання права на податкову пільгу. Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку позивачем в порядку виконання обов'язку, встановленого частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур