Рішення

від 25.04.2017 по справі 908/650/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/17/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2017 Справа № 908/650/17

за позовом Приватного підприємства «Фірма НВ» (69095, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 4)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СК «Інженерні системи» (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 41, офіс 514)

про стягнення суми,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 16.02.2017 р.;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Фірма НВ» звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СК «Інженерні системи» заборгованості за договором поставки товару № 764 від 06.10.2016 р. в розмірі 41845,82 грн., пені в розмірі 3930,07 грн., 3 % річних в розмірі 426,48 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1609,42 грн.

В позові позивач посилається на договір поставки товару № 764 від 06.10.2016р. та зазначає, що за видатковими накладними від 07.10.2016 р. № ПЛ-0005031, № ПЛ-0005033 та від 11.10.2016 р. № ПЛ-0005035 відповідачу було поставлено товар, який відповідач своєчасно та у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за Договором в сумі 41845,82 грн. За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі п. 3.4 Договору та ст. 625 ЦК України відповідачу нараховані санкції. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.03.2017 р. порушено провадження у справі № 908/650/17, розгляд якої призначено на 25.04.2017 р.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалі від 29.03.2017 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвала господарського суду від 29.03.2017 р. була направлена судом на адресу відповідача: 69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 41, офіс 514, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяг з ЄДР наявний в матеріалах справи).

Тобто, про час та місце судового розгляду даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності представника відповідача.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву у повному обсязі.

В судовому засіданні 25.04.2017 р. справу розглянуто по суті спору; прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 06.10.2016 р. між позивачем (Продавцем) та відповідачем (Покупцем) було укладено договір поставки товару № 764 (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити згідно умов даного Договору ОСОБА_2.

Відповідно до п. 1.2 Договору загальна сума Договору складає 42102,08 грн.

Асортимент та ціни на ОСОБА_2 згідно рахунка-фактури № ПЛ-0003682 від 06.10.2016р. (п. 1.3 Договору).

Згідно із п. 2.4 Договору Покупець здійснює оплату ОСОБА_2 по факту поставки не пізніше 10 календарних днів на підставі рахунка-фактури.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що у випадку порушення строків п. 2.4 Покупець зобов'язується сплатити Продавцю пеню у розмірі 1% від суми несплаченого товару за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного взаєморозрахунку Сторін (п. 5.1 Договору).

Як встановлено судом, на виконання умов Договору, в жовтні 2016 р. позивачем було поставлено відповідачу ОСОБА_2 на загальну суму 41845,82 грн., що підтверджується видатковими накладними від 07.10.2016 р.: № ПЛ-0005031 (на суму 21021,95 грн.), № ПЛ-0005033 (на суму 9114,20 грн.) та від 11.10.2016 р. № ПЛ-0005035 (на суму 11709,67 грн.).

ОСОБА_2 отримано представником відповідача за Довіреністю № 37/1 від 07.10.2016 р. (виданої на ім'я ОСОБА_3А.).

На оплату поставлено ОСОБА_2, позивачем відповідачу було виставлено Рахунок № ПЛ-0003682 від 06.10.2016 р. У вказаному Рахунку зазначено, що він дійсний до 10.10.2016 р.

За отриманий ОСОБА_2 відповідач не розрахувався.

У зв'язку з цим, позивачем на адресу відповідача була направлена Вимога (вих. № 716 від 23.01.2017 р.) про погашення заборгованості.

Вказана Вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ СК «Інженерні системи» заборгованості за договором поставки товару № 764 від 06.10.2016 р. в розмірі 41845,82 грн., пені в розмірі 3930,07 грн., 3 % річних в розмірі 426,48 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1609,42 грн., стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт поставки, кількість та вартість переданого за Договором ОСОБА_2 на суму 41845,82 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними від 07.10.2016 р., № ПЛ-0005031, № ПЛ-0005033 та від 11.10.2016 р. № ПЛ-0005035.

ОСОБА_2 отримано уповноваженою особою відповідача. В матеріалах справи міститься відповідна Довіреність на отримання ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалось вище, сторони узгодили в п. 2.4 Договору, що Покупець здійснює оплату ОСОБА_2 по факту поставки не пізніше 10 календарних днів на підставі рахунка-фактури.

Як зазначено в позовній заяві, Рахунок № ПЛ-0003682 на суму 42102,08 грн., був наданий Покупцю (відповідачу) - 06.10.2016 р., а остання партія ОСОБА_2 була отримана відповідачем - 11.10.2016 р. Отже, з урахуванням умов п. 2.4 Договору, останнім днем сплати за поставлений ОСОБА_2 є 21.10.2016 р.

Відтак, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду, строк оплати за видатковими накладними від 07.10.2016 р., № ПЛ-0005031, № ПЛ-0005033 та від 11.10.2016р. № ПЛ-0005035, наступив .

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати ОСОБА_2, всупереч умов Договору та вимог закону, не виконав належним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за отриманий ОСОБА_2 в сумі 41845,82 грн.

Доказів погашення суми боргу в сумі 41845,82 грн. за отриманий товар відповідачем господарському суду надано не було.

Як вже зазначалось, статті 712 та 692 ЦК України до обов'язків покупця, зокрема, відносять оплату товару після отримання його від продавця, якщо інше не встановлено законом або договором. В даному випадку ані законом, ані Договором інше не встановлено. Факт отримання ОСОБА_2 за Договором підтверджений матеріалами справи.

Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов'язку щодо здійснення у повному обсязі оплати отриманого від позивача ОСОБА_2.

Отримання відповідачем товару підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, які містять підпис уповноваженого представника відповідача та відповідною довіреністю.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором в сумі 41845,82 грн. підтверджується також наданою позивачем ОСОБА_4 (вих. б/н від 25.04.2017 р.), яка підписана керівником та головним бухгалтером підприємства.

За таких обставин, суд констатує наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача суми 41845,82 грн. основного боргу за Договором у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 41845,82грн. підтверджено матеріалами справи, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, заявлені до стягнення правомірно з правової підстави.

Разом з тим, перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , суд відзначає, що вимога про їх стягнення підлягає частковому задоволенню. Так, за заявлений позивачем період часу (з 22.10.2016 р. по 22.02.2017 р.) належний до стягнення розмір суми 3% річних становить 425,81грн., але не 426,48 грн. як заявлено позивачем, тому в решті позовної вимоги про стягнення 3% річних слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.

В той же час, заявлена до стягнення сума 1609,42 грн. втрат від інфляції (за заявлений позивачем період часу: з листопада 2016 р. по січень 2017 р.), підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 3.4 Договору, яким передбачено, що у випадку порушення строків п. 2.4 Покупець зобов'язується сплатити Продавцю пеню у розмірі 1% від суми несплаченого товару за кожний день прострочення та з урахуванням вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Перевіривши розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство з урахуванням вимог ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , суд відзначає, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню: за заявлений позивачем період (з 22.10.2016 р. по 20.02.2017 р.) належна сума пені становить 3923,80 грн., а не 3930,07 грн. яка заявлена позивачем, тому в решті позовної вимоги про стягнення пені слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.

З урахуванням вищевикладеного, позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 1599,68 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СК «Інженерні системи» (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 41, офіс 514, код ЄДРПОУ 39858969) на користь Приватного підприємства «Фірма НВ» (69095, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20473746, р/р № 26000060132728 в ЗРУ КБ Приват Банк , МФО 313399) суму 41845 (сорок одна тисяча вісімсот сорок п'ять) грн. 82 коп. основного боргу, суму 425 (чотириста двадцять п'ять) грн. 81 коп. трьох відсотків річних, суму 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 42 коп. втрат від інфляції, суму 3923 (три тисячі дев'ятсот двадцять три) грн. 80 коп. пені та суму 1599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 68 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 27.04.2017 р.

Суддя М.В. Мірошниченко